| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до п. 1 |
||
|
У рамках єдиного механізму держави військова та цивільна державна служба мають загальні основи і принципи організації, функціонування та розвитку. Сутність і зміст як цивільної, так і військової служби обумовлені органічною єдністю державного апарату. 2. У військовій службі можна виявити ряд аспектів, характерних для державної служби. А. Соціологічний аспект, тобто військова служба як соціальна категорія - це здійснення за дорученням держави суспільно корисної діяльності військовослужбовцями, що проходять військову службу в державних органах і організаціях. Б. Під політичним аспектом слід розуміти виконання державних доручень в інтересах держави і від імені держави. Допомогою проходження військової служби через діяльність спеціально заснованих військових органів реалізуються функції окремих державних органів, покладені на них державою з метою оборони і безпеки, тобто військова служба виповнюється у специфічній сфері життя суспільства - оборони і безпеки держави. Для втілення в життя прийнятих федеральними органами державної влади рішень у тих чи інших специфічних сферах діяльності держави необхідна постійна організаторська робота. Така діяльність, наприклад, в галузі оборони держави, відповідно до Федерального закону "Про оборону" ведеться як усіма органами державної влади на всіх рівнях, так і спеціально для цього заснованими і створюваними державними органами та організаціями. Основу оборони Російської Федерації складають Збройні Сили Російської Федерації - державна військова організація, керована міністром оборони через Міністерство оборони Російської Федерації та Генеральний штаб Збройних Сил Російської Федерації. Завдання держави в галузі оборони, покладені на Збройні Сили Російської Федерації, конкретизовані (персоніфіковані) і вищевказаним Законом закріплені у функціях Міністерства оборони Російської Федерації та Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації. Діяльність з реалізації їх функцій ведеться військовими органами, які об'єднані в системі Міністерства оборони Російської Федерації, засновані державою, входять до системи органів державної (виконавчої) влади і покликані вирішувати завдання, що визначаються компетентними органами державної влади. Діяльність даних органів є складовою частиною здійснення федеральної виконавчої влади. Вона являє собою цілеспрямований вплив на Збройні Сили Російської Федерації в інтересах успішного та ефективного вирішення поставлених перед ними завдань. За своєю суттю ця діяльність носить управлінський характер і, таким чином, є різновидом державного управління. Посадові особи, які виконують функції управління в сфері оборони і безпеки, виконують свої обов'язки в інтересах держави. В цілях безпеки державою створюються спеціальні органи (наприклад, Федеральна служба безпеки Російської Федерації, якій підпорядковані прикордонні органи; Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації та ін.), які вирішують завдання в строго відмежованої сфері суспільного життя по реалізації нормативно закріплених за ними функцій. Таким чином, головною метою військової служби є практичне здійснення функцій і вирішення завдань у сфері оборони і безпеки держави на основі принципів і положень, встановлених у Конституції Російської Федерації, федеральних конституційних і федеральних законах. В. Юридичний аспект при характеристиці військової служби являє собою юридичне встановлення військово-службових відносин у сфері безпеки та оборони, при реалізації яких досягається практичне виконання обов'язків військової служби, повноважень військовослужбовців та компетенції органів і організацій, в яких вони проходять службу. Таким чином, військова служба як особливий вид державної служби є діяльністю по виконанню обов'язків військовослужбовцями, наділеними законом особливим статусом, з метою оборони і безпеки, вирішення що стоять перед державою інших специфічних завдань. Виділення поняття "інші специфічні завдання" не говорить про те, що їх виконання не пов'язане з безпекою і обороною, а вказує на те, що діяльність окремих органів, в яких законом передбачена військова служба, не пов'язана безпосередньо із здійсненням функцій держави в галузі оборони і безпеки, але в той же час має до неї пряме відношення (наприклад, діяльність військових судів і органів військової прокуратури, які, незважаючи на зазначену функціональну передпризначеність, планується "демілітаризувати"). На військовослужбовців, крім виконання загальних і посадових обов'язків, можуть бути в окремих випадках покладені спеціальні обов'язки (див. коментар до п. 2 ст. 36). Змістом військової служби є юридично оформлені специфічні відносини між державою (в особі державних органів і організацій) та громадянами з метою здійснення останніми обов'язків і прав відповідно до наданої ним у складі державного органу чи організації, в яких федеральним законом передбачена військова служба, військової посадою. Військова служба встановлюється з метою забезпечення оборони та воєнної безпеки держави, вирішення інших завдань, які державою специфічних завдань як у воєнний, так і в мирний час, що вимагають високого ступеня організованості та формалізації керуючих ланок і пов'язаних з необхідністю беззаперечного виконання поставлених завдань у будь-яких умовах, в тому числі зі зброєю в руках і з ризиком для життя. 3. Виконання службових функцій в тому чи іншому ланці державного апарату має свої особливості, що виражаються в змісті і конкретних організаційно-правових формах їх здійснення. Такі особливості мають місце як в організаційній структурі самих органів, так і в діяльності службовців кожного відомства (галузі) щодо виконання покладених на них завдань. Це обумовлено тим, що у галузевій діяльності державних органів відбивається не цілком та чи інша функція, а лише деяка частина, що характеризує окрему її бік. Таким чином, діяльність службовців різних відомств має свою специфіку, так як вони виконують властиві даній галузі завдання, пов'язані із здійсненням різних функцій держави або окремих їх сторін. Діяльність військовослужбовців здійснюється в спеціальних, відносно самостійних державних органах та організаціях, її зміст та організаційно-правові форми визначаються державою, призначенням Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів, функціями і завданнями, виконуваними ними. 4. Військова служба має ряд особливостей і відмінностей, що виділяють її в особливий вид державної служби. На відміну від громадянської державної служби громадяни проходять військову службу не тільки в державних органах, а й у державних військових організаціях (Збройних Силах Російської Федерації, інших військах і військових формуваннях). Така ознака державної служби, як "професійна діяльність", не характерний для військовослужбовців, що проходять військову службу за призовом. У даному випадку мова йде не про професіоналізм як сукупності навичок в оволодінні військово-обліковою спеціальністю, а про ставлення до військової служби як службі за покликанням. Особливості військової служби обумовлені ознаками, які властиві тільки військовій службі і не характерні для інших видів державної служби. Водночас різновиди державної служби, в тому числі військова, мають відмінності в загальних ознаках, що характеризують єдиний правовий інститут державної служби, тобто можна виділити відмінності військової служби. Окремі різновиди державної служби мають відмінності у своєму статусі. Разом з тим, в рамках загальних ознак окремих видів державної служби кожен підвид має свої специфічні відмітні ознаки, які стосовно до військової служби настільки істотні, що дозволяють говорити про наявність особливостей військової служби. 5. Військова служба має наступні відмінності від інших видів державної служби Російської Федерації. А. Федеральна державна служба призначена для забезпечення виконання повноважень державних органів, тобто забезпечення здійснення строго визначених завдань і функцій, покладених на них державою з предметів ведення Російської Федерації або спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів. Виконання службових функцій в тому чи іншому ланці державного апарату має свої особливості, що виражаються в змісті і конкретних організаційно-правових формах їх здійснення. Такі особливості мають місце як в організаційній структурі самих органів, так і в діяльності службовців (у тому числі військовослужбовців) кожного відомства з виконання покладених на них завдань, що обумовлено тим, що у галузевій діяльності державних органів, у тому числі тих, в яких законом передбачена військова служба, відбивається не цілком та чи інша функція, а лише деяка частина, що характеризує окрему її бік. Військова служба, як і державна служба в цілому, організується і здійснюється з неодмінним урахуванням різноманіття та специфіки сфер державної діяльності. Діяльність державних службовців різних відомств має свої особливості, так як вони виконують властиві даній галузі завдання, пов'язані із здійсненням різних функцій держави або окремих їх сторін. Діяльність військовослужбовців здійснюється в спеціальних, відносно самостійних державних організаціях і органах, її зміст та організаційно-правові форми визначаються державою, призначенням Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів, функціями і завданнями, покладеними на них. Законодавством Російської Федерації не передбачено використання Збройних Сил Російської Федерації на власній території за своїм прямим призначенням - ведення бойових дій. Однак події останніх років показали необхідність їх залучення в окремих випадках до вирішення завдань в умовах внутрішньодержавного (неміжнародного) конфлікту для збереження цілісності держави та забезпечення державного суверенітету на всій території держави, для чого необхідно внести зміни до Конституції Російської Федерації і федеральні закони. Зазначений підхід відповідає ситуації світовій практиці. Так, президент США може застосовувати військову силу для усунення "незаконних перешкод функціонуванню державної влади та виконанню законів". За Основним законом Федеративної Республіки Німеччини збройні сили можуть бути залучені для підтримки поліцейських заходів (ст. 87а). Крім виконання завдань у сфері оборони і безпеки Вітчизни, військовослужбовці можуть бути направлені за межі Російської Федерації для виконання завдань відповідно до міжнародних зобов'язань. Порядок їх використання в зазначених випадках встановлено Федеральним законом "Про порядок надання Російською Федерацією військового і цивільного персоналу для участі в діяльності з підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки" від 23 червня 1995 р. N 93-ФЗ, яким встановлено, що військовослужбовці у складі військових формувань можуть спрямовуватися за межі території Російської Федерації для участі у миротворчій діяльності. Відповідно до Концепції запобігання та врегулювання конфліктів на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, прийнятої Радою глав держав Співдружності Незалежних Держав 19 січня 1996, військовий персонал (військовослужбовці) може бути використаний в цілях запобігання та врегулювання збройних конфліктів, а також постконфліктного побудови світу. Таким чином, військова служба на відміну від громадянської державної служби, призначеної для формування та реалізації державно-керуючих впливів, виконує функції власне держави, тобто є діяльністю державних організацій та органів з метою забезпечення вирішення специфічних завдань у сфері безпеки та оборони держави, в умовах воєнного та надзвичайного стану, в період мобілізації і збройних конфліктів, а також відповідно до міжнародних договорів. Б. Військовослужбовець проходить військову службу на військовій посаді, за винятком деяких випадків (наприклад, перебування у розпорядженні). Військової посадою визначаються характер виконання службових обов'язків по здійсненню військовослужбовцям завдань і функцій держави в сфері оборони і безпеки, обов'язки і права, заохочення і відповідальність, а також основні вимоги до його професійної підготовки. Президент Російської Федерації стверджує єдиний перелік військових посад, які заміщаються тільки вищими офіцерами, і загальна кількість військових посад, що підлягають заміщенню полковниками (капітанами 1 рангу). Переліки інших військових посад затверджуються в порядку, визначеному керівником відповідного федерального органу виконавчої влади, в якому законом передбачена військова служба. Таким чином, військова посада є заснована в установленому порядку первинна структурна одиниця в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях та органах, в яких законом передбачена військова служба, що відображає зміст і обсяг посадових повноважень займає її обличчя. З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що військова служба як державна служба особливого виду призначена не стільки для забезпечення виконання повноважень державних органів, скільки для фактичного здійснення цих повноважень, тобто практичної діяльності з виконання обов'язків (служби) військовослужбовцями, які проходять відповідно до закону військову службу на військових посадах у державних органах та організаціях, на які покладені завдання і функції у сфері оборони і безпеки. Військова служба як конкретно-правове явище є виконання обов'язків особою, що володіє відповідною підготовкою, для досягнення цілей держави та реалізації її функцій у справах, відповідним даному виду державної служби. В. Введення військових звань поряд зі спеціальними званнями, кваліфікаційними розрядами і дипломатичними рангами для окремих видів державної служби передбачено Федеральним законом "Про систему державної служби Російської Федерації" (ст. 13). Військові звання можуть присвоюватися тільки військовослужбовцям. Призначення військових звань полягає в тому, щоб забезпечити ясність і стрункість у взаєминах між військовослужбовцями. Система військових звань дозволяє чітко висловити військову і спеціальну кваліфікацію, службовий стаж і заслуги, службове становище і авторитет кожного військовослужбовця від рядового до вищих офіцерів. Основою взаємовідносин між військовослужбовцями за їх військовим званням є відносини старшинства та підпорядкованості: начальники за військовим званням мають право віддавати підлеглим накази і перевіряти їх виконання; старші за званням у всіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання ними військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і віддання військового вітання; молодші за званням повинні беззаперечно виконувати вимоги старших. На додаток до відносин підлеглості військовослужбовців за посадою це служить важливим засобом підтримки і зміцнення військової дисципліни, організованості і порядку, особливо в бойовій обстановці. Військові звання справляють істотний вплив також на умови і порядок проходження служби відповідними категоріями військовослужбовців, на обсяг їх службових та особистих прав (наприклад, ст. 15 Федерального закону "Про статус військовослужбовців" передбачено право військовослужбовців, які мають військове звання від полковника (капітана 1 рангу) і вище, на додаткову загальну площу житлового приміщення). Відповідно до ст. 46 коментованого Федерального закону заборонено вводити для посадових осіб, співробітників і службовців міністерств, державних комітетів та відомств, підприємств, установ, організацій та громадських об'єднань службові, спеціальні звання або класні чини, аналогічні, тобто подібні з військовими званнями, подібні їм. За змістом зазначеної норми аналогічними є звання, які не повністю повторюють військові, а мають певне з ними схожість. Аналіз нормативних правових актів, що регулюють порядок проходження окремих видів воєнізованої державної служби, дозволяє зробити висновок про те, що вказана норма не виконується, що відображає загальну тенденцію воєнізації державної служби в Російській Федерації. Так, наприклад, військовим званням "полковник" відповідають спеціальні звання співробітників органів внутрішніх справ (полковник міліції, полковник внутрішньої служби, полковник юстиції). У Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях та органах, в яких передбачена військова служба, до військовим званням військовослужбовців, які мають юридичну військово-облікову спеціальність, додається слово "юстиції" (п. 3 ст. 46 коментованого Федерального закону), тим самим відбувається повний збіг військових і спеціальних звань. Г. Дисциплінарні відносини між військовослужбовцями, які є частиною військово-службових відносин, будуються відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил Російської Федерації, затвердженим Указом Президента Російської Федерації від 14 грудня 1993 р. N 2140. Вимоги даного Статуту обов'язкові для виконання всіма військовослужбовцями незалежно від присвоєних військових звань, службово-посадового становища і заслуг, а також державних організацій і органів, в яких військова служба передбачена законом. Д. Захист Вітчизни є обов'язком і обов'язком громадян Російської Федерації. З метою оборони і безпеки держави в окремих федеральних органах виконавчої влади передбачається військова служба і створюються спеціальні військові організації: Збройні Сили Російської Федерації, інші війська, військові формування та органи. Громадяни, які надійшли або призвані на військову службу, є військовослужбовцями, і на них покладаються обов'язки з підготовки до збройного захисту та збройний захист Російської Федерації, які пов'язані з необхідністю беззаперечного виконання поставлених завдань у будь-яких умовах, в тому числі із ризиком для життя. Зазначені обов'язки підчас сполучені з бойовими діями, під якими розуміється збройне зіткнення сторін, організоване застосування підрозділів, частин, з'єднань і об'єднань однієї зі сторін для виконання бойових завдань. Ризик для життя характерний також при виконанні завдань в умовах надзвичайного стану та воєнного стану, а також при збройних конфліктах і виконанні завдань відповідно до міжнародних договорів. Е. У зв'язку з особливим характером виконуваних обов'язків з метою вирішення специфічних завдань для військовослужбовців передбачені відмінне від інших видів державної служби спеціальне матеріальне забезпечення, що включає грошове забезпечення і види натурального забезпечення (продовольчого, речового та квартирного), а також соціальні пільги. 6. Військова служба, крім відмінностей, має ряд особливостей, що виділяють її в особливий вид державної служби. Ці особливості являють собою встановлення, які з специфіки військової справи, які суттєво впливають на характер службових взаємин у державних організаціях і органах, в яких громадяни виконують військову службу, порядок виникнення, розвитку та припинення військово-службових відносин. До особливостей військової служби, крім виконання специфічних функцій і завдань, прийнято відносити: прийняття військовослужбовцями Військової присяги; наявність у військовослужбовців військових звань; обов'язковий характер військової служби для окремих категорій громадян; детальність правового регулювання військово-службових відносин; беззаперечність військового покори; особливості в захисті прав учасників військово-службових відносин; право на зберігання, носіння, застосування та використання зброї; специфіку обмежень військовослужбовців у цивільних, особистих, політичних і соціально-економічних правах. Як було зазначено раніше, особливості військової служби припускають наявність у неї ознак, не характерних для інших видів державної служби. Розглянемо їх більш докладно. А. Під державною службою розуміється професійна службова діяльність щодо забезпечення повноважень державних органів та осіб, перелічених у ст. 1 Федерального закону "Про систему державної служби Російської Федерації"). Як основний ознаки в зазначеному визначенні виділяється професійна діяльність, яка характеризується безперервністю, наступністю і компетентністю і здійснюється на основі спеціальних знань і навичок. Зазначеним Законом професіоналізм називається в якості одного з принципів організації державної служби (ст. 3), який полягає в тому, що державний службовець виконує обов'язки на професійній основі, тобто виконує основну роботу, за яку отримує грошове утримання. Державна служба як професійна діяльність є реалізацією конституційного права громадян на працю, тобто можливістю розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності і професію (ч. 1 ст. 37 Конституції Російської Федерації), а також права на рівний доступ до державної служби (ч. 4 ст. 32 Конституції Російської Федерації). Зазначені положення знайшли своє відображення в принципі рівного доступу громадян до державної служби відповідно до здібностей та професійної підготовки (ст. 3 Федерального закону "Про систему державної служби Російської Федерації"). Відповідно до ст. 10 Федерального закону "Про статус військовослужбовців" за допомогою проходження військової служби військовослужбовцями як громадянами Російської Федерації також реалізується їхнє конституційне право на працю, тобто за своєю суттю військова служба є особливим видом трудової діяльності. Однак критерієм вільного вибору професії відповідає тільки надходження громадян на військову службу за контрактом, а призов на військову службу є однією з форм військового обов'язку громадян, тобто проходження військової служби на професійній основі відбувається не всіма військовослужбовцями, а тільки що надійшли на неї в добровільному порядку. Професіоналізація військової служби пов'язана з виданням Указу Президента Російської Федерації "Про перехід до комплектування військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, громадянами, які надходять на військову службу за контрактом" від 16 травня 1996 р. N 722, яким було встановлено, що з весни 2000 р. Збройні Сили та інші війська Російської Федерації переходять на комплектування посад рядового та сержантського складу на основі добровільного прийому громадян на військову службу за контрактом з відміною призову на військову службу. Однак Указом Президента Російської Федерації від 11 листопада 1998 р. N 1356 до Указу Президента Російської Федерації N 722 було внесено зміни, відповідно до яких перехід до комплектування військових посад, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами, громадянами, які надходять на військову службу за контрактом, здійснюватиметься у міру створення необхідних умов, насамперед економічних. Таким чином, повною мірою ознака державної служби як професійної діяльності притаманний військовій службі тільки з переходом до професійної армії, комплектованою в добровільному порядку громадянами, які уклали контракт про проходження військової служби. Проте слід мати на увазі, що політичне керівництво Росії концептуально визначило змішаний принцип комплектування Збройних Сил (на основі призову і укладених контрактів), тобто ознака професійної діяльності і далі буде характерний тільки для частини військовослужбовців, що проходять військову службу на професійній основі. Б. Відповідно до коментованого Федеральним законом громадяни, вперше надійшли на військову службу або які не проходили військової служби і вперше призвані на військові збори, приводяться до Військової присяги на вірність своєму народові, своїй Батьківщині - Російської Федерації. Сенс цього урочистого акту полягає в тому, що, вимовляючи патріотичні слова присяги, яскраво виражають істота військового боргу, військовослужбовець або громадянин свідомо виражає і підтверджує свою готовність мужньо захищати свободу, незалежність і конституційний устрій Росії, народ і Батьківщину. Факт прийняття Військової присяги має не тільки моральне, але й істотне правове значення. Тільки з прийняттям присяги військовослужбовець може бути призначений на посаду і набуває повний обсяг службових прав, на нього в повному обсязі покладаються службові обов'язки, у тому числі він може бути притягнутий до виконання бойових завдань (до участі в бойових діях, несення бойового чергування, бойової служби , вартової служби); суворе дотримання вимог Військової присяги вважається моральної та юридичної обов'язком; порушення присяги тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Відмова від прийняття Військової присяги не допускається, оскільки в силу ст. 59 Конституції Російської Федерації громадянин Російської Федерації під час вступу на військову службу в разі, якщо його переконанням чи віросповіданням суперечить несення військової служби, а також в інших встановлених федеральним законом випадках має право на заміну її альтернативної цивільної службою. Право на заміну військової служби альтернативною цивільною службою згідно з принципом прямої дії Конституції Російської Федерації має бути надано кожному громадянину незалежно від прийняття відповідного федерального закону, що встановлює порядок реалізації зазначеного конституційного права громадян. В. Обов'язковість військової служби. Ця особливість виявляється, по-перше, в способі залучення громадян на військову службу шляхом проведення призовів - чергових і по мобілізації. Однак на сьогоднішній день не можна говорити про загальний характер військової служби для всього населення Російської Федерації. Військова служба за призовом є обов'язковою для призовних контингентів чоловічого населення Росії. Водночас коментованим Федеральним законом передбачені відстрочки від військової служби, а також в деяких випадках звільнення від неї. По-друге, після залучення на військову службу, в межах встановлених строків, військовослужбовець не має права за власним бажанням змінювати місце служби, посаду, припиняти виконання службових обов'язків, вимагати зміни характеру службових обов'язків, умов їх виконання. За недолжное виконання або ухилення від виконання військових службових обов'язків передбачені більш суворі заходи впливу, ніж за аналогічні порушення обов'язків невійськової (цивільної або воєнізованої) державної служби. Так, відповідно до Федерального закону "Про державну цивільну службу Російської Федерації" за недотримання обов'язків державним службовцем він може бути звільнений за ініціативою керівника державного органу (ст. 57). Аналогічні діяння, що містять ознаки складу військових злочинів, відповідно до КК РФ тягнуть за собою кримінальну відповідальність військовослужбовців. Даним Кодексом передбачена кримінальна відповідальність за такі злочини проти порядку перебування на військовій службі: самовільне залишення частини або місця служби (ст. 337); дезертирство (ст. 338); ухилення від виконання обов'язків військової служби шляхом симуляції хвороби чи іншим способом (ст. 339). Г. Детальність правового регулювання військово-службових відносин також є особливістю військової служби. Уклад життя, побут і діяльність військовослужбовців детально регламентовані общевоинскими статутами Збройних Сил Російської Федерації, іншими нормативними правовими актами (див., наприклад, Указ Президента Російської Федерації "Питання проходження військової служби" від 4 січня 1999 р. N 4). Це є об'єктивною потребою, зумовленою специфікою військової служби - захист Вітчизни, цінностей нашого суспільства, життя і здоров'я людей, в умовах ризику для життя і здоров'я військовослужбовців, як правило, зі зброєю в руках. Аналіз військового законодавства дозволяє зробити висновок, що правове регулювання військової служби є підчас недостатнім і суперечливим, а часом пробільним, що реально позначається на рівні правового захисту військовослужбовців. Правове регулювання військової служби включає сотні законодавчих та інших нормативних правових актів. Д. беззаперечно військового покори цілком випливає з характеру військової організації і є непорушним принципом службових взаємин, стрижнем військової дисципліни. З цієї особливості військово-службових відносин також випливає ряд юридичних наслідків: за службову необхідність і доцільність відданого наказу відповідає начальник; подання скарги не може зупинити виконання наказу; в разі відкритого непокори підлеглого начальник не тільки має право, але і зобов'язаний вжити всіх заходів примусу, аж до арешту винного та притягнення його до кримінальної відповідальності, а у виняткових випадках з цією метою може бути застосована зброя (ст. 9 ДУ ЗС РФ), проте командирам (начальникам) забороняється віддавати накази (наказу) і розпорядження, що не мають відношення до виконання обов'язків військової служби або спрямовані на порушення законодавства Російської Федерації; ніякі органи влади не мають права втручатися в законну діяльність військового командування. Інакше кажучи, командири (начальники) по відношенню до підлеглих наділені набагато більшим обсягом владних повноважень, ніж відповідні посадові особи невійськових державних органів і організацій. Є. Особливості у захисті прав учасників військово-службових відносин полягають, по-перше, у неприпустимості звернення військовослужбовця до суду з окремих питань, що випливають з відносин військової служби. Водночас дії (рішення) органів військового управління і військових посадових осіб, що порушують права і свободи військовослужбовців, можуть бути оскаржені як в службовому порядку, так і шляхом звернення до військового суду (див. ст. 4 Закону Російської Федерації "Про оскарження до суду дій і рішень, які порушують права і свободи громадян "). По-друге, специфіка захисту непорушності військового порядку проявляється у встановленні державою підвищеної відповідальності військовослужбовців за скоєння низки злочинів та інших правопорушень, у тому числі за несумлінне виконання службових обов'язків, а в ряді випадків і за порушення громадського порядку. Ж. Особливим є статус військовослужбовців: сукупність їх прав, свобод, обов'язків і відповідальності. В даний час налічується більше 20 обмежень основних прав і свобод, здійснених законодавчо, що обумовлено вищевказаної специфікою військової служби. Таким чином, навряд чи можна говорити про повноправність військовослужбовців як громадян своєї держави, оскільки в результаті добровільного надходження або призову на військову службу з метою забезпечення оборони і безпеки держави ряд конституційних прав матиме на них обмежене поширення відповідно до ч. 3 ст. 55 Конституції Російської Федерації і на підставі Федерального закону "Про статус військовослужбовців". З. Для військовослужбовців характерний особливий порядок притягнення до видів правової відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та матеріальної). До дисциплінарної відповідальності військовослужбовці залучаються за проступки, пов'язані з порушенням військової дисципліни або громадського порядку, відповідно до ДУ ЗС РФ. За матеріальну шкоду, заподіяну державі при виконанні обов'язків військової служби, військовослужбовці притягнуто до матеріальної відповідальності відповідно до Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" від 12 липня 1999 р. N 161-ФЗ. Військовослужбовці підлягають кримінальній відповідальності за вчинені злочини відповідно до КК РФ. Військовослужбовці є спеціальними суб'єктами і можуть нести кримінальну відповідальність за злочини проти військової служби. Злочинами проти військової служби визнаються передбачені гл. 33 КК РФ злочини проти встановленого порядку проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, що проходять військову службу за призовом або за контрактом у Збройних Силах Російської Федерації, інших військах і військових формуваннях Російської Федерації, а також громадянами, які у запасі, під час проходження ними військових зборів . Кримінальна відповідальність за злочини проти військової служби, вчинені у воєнний час або в бойовій обстановці, визначається законодавством Російської Федерації воєнного часу (ч. 3 ст. 331 КК РФ). 7. Відповідно до п. 1 ст. 2 коментованого Федерального закону військову службу громадяни проходять у Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях, органах і створюваних на воєнний час спеціальних військових формуваннях, перелік яких є вичерпним. 8. Збройні Сили Російської Федерації створені на основі Збройних Сил Союзу РСР. Правовою основою створення Збройних Сил Російської Федерації з'явилися Указ Президента Російської Федерації "Про створення Збройних Сил Російської Федерації" від 7 травня 1992 р. N 467 і розпорядження Президента Російської Федерації "Про організаційні заходи щодо створення Міністерства оборони Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації" від 17 травня 1992 N 219 (наказ міністра оборони Російської Федерації "З оголошенням актів про створення Збройних Сил Російської Федерації" від 11 липня 1992 р. N 3). У вищеназваному Указі підкреслюється, що одним із принципів будівництва Збройних Сил Російської Федерації є створення багатонаціональної кадрової армії, комплектованою на основі поєднання військової служби за призовом з військовою службою за контрактом. Згідно Військовій доктрині Російської Федерації Збройні Сили Російської Федерації складають ядро військової організації держави і основу забезпечення його військової безпеки. У військову організацію держави включені також інші війська, військові формування та органи, призначені для виконання завдань військової безпеки військовими методами, а також органи військового управління. У військову організацію держави також входить частина промислового та наукового комплексів країни, призначена для забезпечення завдань військової безпеки. Збройні Сили Російської Федерації - державна військова організація, яка складає основу оборони Російської Федерації (ст. 10 Федерального закону "Про оборону"). Збройні Сили Російської Федерації призначені для відбиття агресії, спрямованої проти Російської Федерації, для збройного захисту цілісності та недоторканності території Російської Федерації, а також для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації. У мирний час Збройні Сили забезпечують військову безпеку Російської Федерації. Завдання, які вирішуються Збройними Силами Російської Федерації та іншими військами щодо забезпечення воєнної безпеки та з відбиття збройного нападу (агресії) на Російську Федерацію, а також її союзників, визначені Військовою доктриною Російської Федерації. Залучення Збройних Сил України до виконання завдань з використанням озброєння не за їх призначенням проводиться Президентом Російської Федерації відповідно до федеральними законами. На Збройні Сили Російської Федерації та інші війська у внутрішніх збройних конфліктах покладається вирішення таких завдань: - Розгром і ліквідація незаконних збройних формувань, бандитських і терористичних груп і організацій, знищення їхніх баз, центрів підготовки, складів, комунікацій; - Відновлення законності та правопорядку; - Забезпечення громадської безпеки та стабільності; - Підтримання правового режиму надзвичайного стану в районі конфлікту; - Локалізація і блокування району конфлікту; - Припинення збройних зіткнень і роз'єднання протиборчих сторін; - Вилучення зброї у населення в районі конфлікту; - Посилення охорони громадського порядку та безпеки в районах, що примикають до району конфлікту. Застосування Збройних Сил Російської Федерації для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації здійснюється на умовах і в порядку, обумовлених в цих договорах і встановлених Федеральним законом "Про порядок надання Російською Федерацією військового і цивільного персоналу для участі в діяльності з підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки "1995 р. N 93-ФЗ. Відповідно до Військовою доктриною Російської Федерації в операціях з підтримання і відновлення миру Збройні Сили Російської Федерації вирішують такі завдання: - Роз'єднання збройних угруповань конфліктуючих сторін; - Забезпечення умов для доставки гуманітарної допомоги цивільному населенню та його евакуації із зони конфлікту; - Блокування району конфлікту з метою забезпечення виконання санкцій, прийнятих міжнародною спільнотою; - Створення передумов для політичного врегулювання. Частина складу Збройних Сил Російської Федерації може входити в об'єднані збройні сили або знаходитися під об'єднаним командуванням відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації. Збройні Сили Російської Федерації складаються з центральних органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин та організацій, що входять у види і роди військ Збройних Сил Російської Федерації, в Тил Збройних Сил Російської Федерації та у війська, що не входять у види і роди військ Збройних Сил Російської Федерації. Керівництво Збройними Силами Російської Федерації здійснює Президент Російської Федерації - Верховний Головнокомандувач Збройними Силами Російської Федерації. Верховний Головнокомандувач Збройними Силами Російської Федерації в межах своїх повноважень видає накази і директиви, обов'язкові для виконання Збройними Силами Російської Федерації, іншими військами, військовими формуваннями та органами. Управління Збройними Силами Російської Федерації здійснює міністр оборони Російської Федерації через Міністерство оборони Російської Федерації (див. Положення про Міністерство оборони Російської Федерації, затверджене Указом Президента Російської Федерації від 16 серпня 2004 р. N 1082) (з наступними змінами). Генеральний штаб Збройних Сил Російської Федерації є основним органом оперативного управління Збройними Силами Російської Федерації. Збройні Сили Російської Федерації включають три види: Військово-повітряні сили; Військово-морський флот; Сухопутні війська. Управління у Збройних Силах Російської Федерації здійснюється спеціально для цього заснованими державою військовими органами, які є складовою, але відносно відокремленою частиною виконавчої влади. Управління здійснюють центральні органи управління, органи управління об'єднань, з'єднань, військових частин, військових комісаріатів (територіальні органи військового управління), начальники гарнізонів (старші морські начальники), військові коменданти. Діяльність з реалізації функцій Міністерства оборони Російської Федерації ведеться військовими органами, об'єднаними в системі Міністерства оборони Російської Федерації, які засновані державою, входять до системи органів державної (виконавчої) влади і покликані вирішувати завдання, що визначаються компетентними органами державної влади. Діяльність цих органів є складовою частиною здійснення федеральної виконавчої влади. У структуру Міністерства оборони Російської Федерації входять служби Міністерства оборони Російської Федерації та їм рівні підрозділу, центральні органи військового управління, що не входять до служби і їм рівні підрозділу, та інші підрозділи. 9. Військова служба в прикордонних органах передбачена згідно з Федеральним законом "Про федеральну службу безпеки" від 3 квітня 1995 р. N 40-ФЗ (з наступними змінами). Згідно з Указом Президента Російської Федерації "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в галузі безпеки Російської Федерації" від 11 березня 2003 р. N 308 (з наступними змінами) прикордонні органи і війська передані до складу Федеральної служби безпеки Російської Федерації (ст. 16). Прикордонні органи вирішують такі основні завдання: - Захист і охорона Державного кордону з метою недопущення протиправного зміни її проходження, забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами режиму Державного кордону, прикордонного режиму в пункті пропуску через неї; - Охорона внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної економічної зони, континентального шельфу Російської Федерації та їх природних ресурсів з метою їх збереження, захисту та раціонального використання, а також з метою захисту морського середовища, економічних та інших законних інтересів Російської Федерації та ін Основне призначення військових підрозділів прикордонних органів полягає в захисті і охороні Державного кордону, тим самим вирішуються завдання військової безпеки - захист недоторканності території Російської Федерації, охорона і захист природних ресурсів та ін (подп. "а" п. 10 розд. I Військової доктрини Російської Федерації). Прикордонні органи спільно із Збройними Силами Російської Федерації беруть участь у відбитті агресії проти Російської Федерації, а також залучаються до виконання інших завдань у сфері оборони держави. Завдання та функції прикордонних органів реалізуються через різні види діяльності: військову, розвідувальну, оперативно-розшукову, режимно-пропускну і ін У межах своїх повноважень прикордонні органи застосовують зброю, спеціальні засоби, бойову, спеціальну та іншу техніку та інші засоби, вирішуючи покладені на них специфічні завдання в прикордонній сфері, а також вирішують завдання воєнної безпеки, в тому числі військовими методами. 10. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації підпорядковані міністру внутрішніх справ Російської Федерації і призначені для забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави, захисту прав і свобод людини і громадянина від злочинних та інших протиправних посягань (див. ст. 1 Федерального закону "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації "). Вони складаються із з'єднань і військових частин оперативного призначення та військових частин спеціального призначення. На внутрішні війська покладаються такі завдання: - Припинення масових заворушень у населених пунктах, а при необхідності і в установах кримінально-виконавчої системи; - Роззброєння і ліквідація незаконних збройних формувань, організованих злочинних груп, припинення масових безпорядків, що супроводжуються збройним насильством, вилучення у населення незаконно зберігається зброї; - Припинення актів тероризму; - Участь у знешкодженні осіб, які захопили заручників, важливі державні об'єкти, спеціальні вантажі, споруди на комунікаціях, а також будівлі органів державної влади; участь спільно з органами внутрішніх справ Російської Федерації в охороні громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки та режиму надзвичайного стану; - Участь в територіальній обороні Російської Федерації; - Надання сприяння прикордонним військам в охороні Державного кордону Російської Федерації та ін Для вирішення покладених на них завдань військової безпеки внутрішні війська мають право застосовувати зброю, бойову та спеціальну техніку, тобто застосовувати військові методи. Основне призначення внутрішніх військ полягає в усуненні внутрішніх загроз військової безпеки Російської Федерації. У внутрішніх збройних конфліктах вони діють у складі об'єднаних (різновідомчих) угруповань військ і сил, беручи участь в основному в протидиверсійних спеціальних діях, завданнями яких є: охорона тилу діючої об'єднаного угруповання, комунікацій, протидія диверсійним групам супротивника і їх знищення та ін При агресії проти Російської Федерації внутрішні війська беруть участь в територіальній обороні, а також надають сприяння Збройним Силам Російської Федерації з відбиття агресії. 11. Війська цивільної оборони, які входять до складу сил цивільної оборони, є військовими формуваннями, спеціально призначеними для вирішення завдань в галузі цивільної оборони (див. ст. 15 Федерального закону "Про цивільну оборону"). Під цивільною обороною розуміється система заходів з підготовки до захисту і щодо захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території Російської Федерації від небезпек, що виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій. Діяльність Військ цивільної оборони здійснюється з моменту оголошення стану війни, фактичного початку військових дій або введення Президентом Російської Федерації воєнного стану на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях, а також в мирний час при стихійних лихах, епідеміях, епізоотіях, великих аваріях, катастрофах, що ставлять під загрозу здоров'я населення і потребують проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Основними завданнями Військ цивільної оборони є: - Евакуація населення, матеріальних і культурних цінностей у безпечні райони; - Проведення аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення небезпеки для населення при веденні військових дій або внаслідок цих дій; - Боротьба з пожежами, що виникли при веденні військових дій або внаслідок цих дій; - Виявлення і позначення районів, що зазнали радіоактивного, хімічного, біологічного і іншого зараження; - Знезараження населення, техніки, будівель, територій і проведення інших необхідних заходів; - Відновлення та підтримання порядку в районах, постраждалих при веденні військових дій або внаслідок цих дій, та ін Таким чином, Війська цивільної оборони вирішують завдання воєнної безпеки, в тому числі військовими методами, і відповідно до цього включені у військову організацію Російської Федерації. У Концепції національної безпеки Російської Федерації відзначається необхідність нового підходу до організації та ведення цивільної оборони, з подальшим реформуванням Військ цивільної оборони та можливою передачею їх функцій іншим військам, тобто до вирішення завдань цивільного захисту повинна також залучатися військова організація держави в цілому. 12. До складу військової організації держави входять інженерно-технічні та дорожньо-будівельні військові формування, які реформовані відповідно до Указу Президента Російської Федерації "Про заходи щодо реформування спеціального будівництва в Російській Федерації" від 4 лютого 1999 р. N 174 (у редакції Указу Президента Російської Федерації від 27 серпня 1999 р. N 1117). Зазначені військові формування займаються спеціальним будівництвом в інтересах оборони і безпеки держави. Структурно інженерно-технічні та дорожньо-будівельні військові формування входять у Федеральне агентство спеціального будівництва, правове становище якого визначено Указом Президента Російської Федерації "Питання Федерального агентства спеціального будівництва" від 16 серпня 2004 р. N 1084. 13. Згідно з Федеральним законом "Про органи федеральної служби безпеки в Російській Федерації" Федеральна служба безпеки Російської Федерації (ФСБ Росії) є федеральним органом виконавчої влади. Вона створює територіальні органи безпеки і органи безпеки у військах, здійснює керівництво ними і організує їх діяльність, безпосередньо реалізує основні напрями діяльності органів федеральної служби безпеки, якими є контррозвідувальна діяльність і боротьба зі злочинністю. Структура та організація діяльності ФСБ Росії визначені Положенням про Федеральну службу безпеки Російської Федерації, затвердженим Указом Президента Російської Федерації від 11 серпня 2003 р. N 960) (з наступними змінами). Указом Президента Російської Федерації від 7 лютого 2000 р. N 318 (з наступними змінами) затверджено Положення про управління (відділ) Федеральної служби безпеки Російської Федерації в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях та органах (органах безпеки у військах). Завданнями органів військової контррозвідки є: - Виявлення, попередження і припинення розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб та організацій проти Російської Федерації, її Збройних Сил та інших військових формувань (частин); - Добування розвідувальної інформації про загрози безпеки Російської Федерації, її Збройних Сил та інших військових формувань і частин; - Огородження Збройних Сил Російської Федерації та інших військових формувань і частин від диверсійних і терористичних актів та ін Таким чином, функціональне призначення ФСБ Росії полягає у здійсненні контррозвідувальної діяльності та протидію тероризму в цілях національної безпеки Російської Федерації. Зазначена діяльність здійснюється в інтересах не тільки військової, але і всіх інших видів національної безпеки. Отже, ФСБ Росії у сфері військової безпеки відіграє забезпечує роль по відношенню до інших організацій, безпосередньо вирішальним завдання воєнної безпеки. 14. Відповідно до Федерального закону "Про зовнішню розвідку" від 10 січня 1996 р. N 5-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) зовнішня розвідка забезпечує національну безпеку від зовнішніх загроз. У Концепції національної безпеки Російської Федерації зазначено особливе значення для забезпечення національної безпеки розвідки і контррозвідки, оскільки ефективне використання та всебічний розвиток їх можливостей вирішує завдання своєчасного виявлення загроз національній безпеці та визначення їх джерел. 15. Федеральним законом "Про державну охорону" від 27 травня 1996 р. N 57-ФЗ (з наступними змінами) встановлено, що під державною охороною розуміється функція федеральних органів державної влади у сфері забезпечення безпеки об'єктів державної охорони, здійснювана на основі сукупності правових, організаційних, охоронних, режимних, оперативно-розшукових, технічних та інших заходів. Федеральним органом охорони є Федеральна служба охорони Російської Федерації (ФСТ Росії), регулювання діяльності якої здійснюється відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента Російської Федерації від 7 серпня 2004 р. N 1013 (з наступними змінами). Аналіз Концепції національної безпеки та Воєнної доктрини Російської Федерації дозволяє зробити висновок, що ФСО Росії в широкому сенсі також бере участь у вирішенні завдань військової безпеки, оскільки, реалізуючи функції охорони вищих посадових осіб держави, забезпечує підтримання внутрішньополітичної стабільності, захисту конституційного ладу та вирішення інших завдань. 16. Служба спеціальних об'єктів при Президенті Російської Федерації, що є федеральним органом забезпечення мобілізаційної підготовки органів державної влади Російської Федерації (п. 1 Положення, затвердженого Указом Президента Російської Федерації від 15 березня 1999 р. N 350) (із наступними змінами), також входить у військову організацію держави. Основними завданнями Служби є: - Розробка пропозицій по нормативному правовому і наукового забезпечення заходів з мобілізаційної підготовки федеральних органів державної влади та їх апаратів, а також Адміністрації Президента Російської Федерації, в тому числі за умовами їх функціонування при розміщенні на пунктах управління державою і Збройними Силами Російської Федерації і на інших спеціальних об'єктах мобілізаційного призначення (далі - спеціальні об'єкти) при проведенні мобілізації, у воєнний час і в надзвичайних умовах мирного часу; - Реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення мобілізаційної підготовки федеральних органів державної влади та їх апаратів, а також Адміністрації Президента Російської Федерації; - Розробка та реалізація мобілізаційних планів забезпечення функціонування спеціальних об'єктів по призначенню, узгоджених з мобілізаційними планами федеральних органів виконавчої влади, що беруть участь у забезпеченні мобілізаційної, оперативно-технічної готовності і функціонування спеціальних об'єктів у воєнний час і в надзвичайних умовах мирного часу та ін 17. Відповідно до Федерального закону "Про пожежну безпеку" від 21 грудня 1994 р. N 69-ФЗ (з наступними змінами та доповненнями) до особового складу Державної протипожежної служби належать військовослужбовці, які перебувають на штатних військових посадах у Федеральній протипожежної службі (ст. 7) . Державна протипожежна служба є основним видом пожежної охорони. Відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 9 листопада 2001 р. N 1309 Державна протипожежна служба Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації перетворена в Державну протипожежну службу МНС Росії. Постановою Уряду Російської Федерації від 20 червня 2005 р. N 385 затверджено Положення про федеральної протипожежної службі, яка є складовою частиною Державної протипожежної служби і входить до системи Міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих (МНС Росії). 18. У структуру військової організації будуть включені створювані на воєнний час спеціальні формування, правове становище яких визначатиметься законодавством воєнного часу. 19. На посадах військових прокурорів і слідчих військову службу за контрактом або за призовом проходять офіцери (розд. VI Закону Російської Федерації "Про прокуратуру Російської Федерації в редакції Федерального закону від 17 листопада 1995 р. N 168-ФЗ). Офіцери органів військової прокуратури мають статус військовослужбовців , проходять службу в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах і військових формуваннях відповідно до коментованого Федеральним законом і володіють правами і пільгами, встановленими Федеральним законом "Про статус військовослужбовців". Положення про військову прокуратуру затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1981 20. Федеральним конституційним законом "Про військових судах" від 23 червня 1999 р. N 1-ФКЗ встановлено, що на посади суддів військових судів, Військової колегії та передбачені штатним розписом державні посади працівників апаратів військових судів, Військової колегії та Судового департаменту призначаються військовослужбовці, прикомандировані відповідно до військових судам, Верховному Суду Російської Федерації і Судовому департаменту в порядку, передбаченому коментованою Федеральним законом, з урахуванням положень зазначеного Федерального конституційного закону. Ліміти на прикомандирування військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів до військових судам Російської Федерації, Верховному суду Російської Федерації і Судовому департаменту при Верховному суді Російської Федерації встановлені Указом Президента Російської Федерації від 26 квітня 2000 р. N 730. В даний час обговорюється питання про демілітаризацію військових судів, тобто про призупинення військової служби особам, які знаходяться на посадах військових суддів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Коментар до п. 1" |
||
|
||