| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.8. Матеріальна відповідальність працівників |
||
|
У Конституції Російської Федерації закріплено обов'язок громадян Росії боротися з розкраданням і марнотратством державного та громадського майна, дбайливо, раціонально ставитися до народного добра. Цю конституційний обов'язок громадян законодавство про працю стосовно працівникам конкретизує в різних нормативних актах. Так, згідно з п. 1 ст. 118 КЗпП працівники зобов'язані дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоди. Працівники, винні в псуванні або знищенні державного майна, несуть матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку. Законодавством встановлено, що матеріальна відповідальність працівників настає лише за наявності таких умов: 1) вини працівника в заподіянні збитку своєю дією або бездіяльністю; 2) прямої дійсної шкоди; 3) протиправної поведінки працівника; 4) причиною зв'язку між діями (або бездіяльністю) працівника і шкодою. Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, покладається на працівника за умови, якщо шкода заподіяна з його вини. Для покладання юридичної відповідальності на працівника за заподіяну ним матеріальну шкоду правове значення має будь-яка форма його вини (умисел або необережність). Встановлення ж умислу або необережності в діях (або бездіяльності) працівника практично впливає в основному на визначення розміру заподіяної шкоди. Наявність вини в діях (бездіяльності) працівника має доводити підприємство. Однак матеріально відповідальні особи при виявленні у них нестачі матеріальних цінностей передбачаються винними і для звільнення їх від матеріальної відповідальності повинні самі довести відсутність своєї провини. Відповідно до ст. 2 Положення про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, та п. 3 ст. 118 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність тільки за наявності прямої дійсної шкоди; неодержані доходи не враховуються. Пряма дійсна шкода матиме місце, наприклад, у випадку розкрадання майна, його псування, сплати неустойки (штрафу, пені тощо). Неодержані доходи (наприклад, неодержаний запланований прибуток) у зв'язку з тим, що працівник був відсутній на роботі без поважних причин, не відшкодовуються. Крім того, при визначенні розміру прямої дійсної шкоди не враховуються фактичні втрати в межах встановлених норм природного убутку, а також пониження цінності даного майна у зв'язку із зносом. Наступним умовою настання матеріальної відповідальності є протиправність поведінки працівника, яка виявляється в тому, що працівник не виконав вимоги правової норми дбайливо ставитися до майна підприємства і не вжив заходів до запобігання шкоди (наприклад, припис п. 1 ст. 118 КЗпП). Не визнається протиправною поведінкою у заподіянні матеріальних збитків дію працівника, наприклад санітарного лікаря, що знищує харчові продукти, визнані непридатними для вживання в їжу і для переробки (Положення про державний санітарний нагляд в РФ) Важливою умовою настання матеріальної відповідальності є наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) і шкодою. Наприклад, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники несуть матеріальну відповідальність за неправильну постановку обліку і зберігання матеріальних цінностей та грошових коштів. З вимоги цієї статті випливає, що матеріальна відповідальність керівного працівника настає тоді, коли результат безпосередньо виходить з вчиненого особою (працівником) діяння, в даному випадку бездіяльності відповідного керівника підприємства. Неправильна постановка обліку і зберігання матеріальних та грошових цінностей, хоча ще і не заподіює матеріального збитку, проте створює умови для його виникнення. Види матеріальної відповідальності Трудове законодавство закріпило два види матеріальної відповідальності працівників - обмежену і повну. Обмежена матеріальна відповідальність виявляється в тому, що відповідно до ст. 49 Основ законодавства про працю та ст. 119 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Повна матеріальна відповідальність працівників виявляється в тому, що згідно ст. 121 КЗпП вони несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Наприклад, працівник заподіяв шкоду підприємству в сумі 600 руб., А його середній місячний заробіток становить 400 руб. Таким чином, він буде відшкодовувати збиток у розмірі 600 руб. Повна матеріальна відповідальність настає у випадках: 1) коли шкоди завдано злочинними діями працівника, встановленими вироком суду; 2) коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 3) коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 121 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності - за не забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 4) коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 5) коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 6) коли шкоди завдано недостачею, зловмисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 7) коли шкоди завдано працівником, які у нетверезому стані. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18 років), які займають посаду або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Поряд з письмовими договорами про індивідуальну повну матеріальну відповідальність у торгівлі та масовому харчуванні полягають і договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Так, відповідно до ст. 121 КЗпП при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, на підприємстві (в об'єднанні) може бути введена колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). На підприємствах торгівлі та масового харчування склад бригад з матеріальною відповідальністю визначається залежно від конкретних умов роботи і профілю (типу) підприємства або структурної (торгової) одиниці (спеціалізації, кількості робочих місць і змін, обсягу товарообігу , навантаження на одного працівника та ін.) При колективної матеріальної відповідальності обмеженого кола осіб бригади можуть створюватися з керівників торгових одиниць (завідувача або його заступників), якщо вони є матеріально відповідальними особами, а при необхідності також з окремих кваліфікованих працівників. До складу бригад підприємства (торгових одиниць) масового харчування можуть входити: у виробничих цехах (кондитерських з виробництва напівфабрикатів та ін.) - майстри та інші працівники, які безпосередньо пов'язані з прийомом, зберіганням, відпуском (реалізацією) цінностей; в торгових залах-старші адміністратори і адміністратори залів (метрдотелі), офіціанти; в буфетах - буфетники. До складу бригад на базах і складах можуть входити: завідувачі базами, складами, сховищами, їх заступники, комірники, старші товарознавці, товарознавці та інші працівники баз і складів, безпосередньо обслуговують матеріальні цінності. На підприємствах (в торгових одиницях), що працюють в півтори або дві зміни, члени бригади, які працюють позмінно, входять до складу однієї бригади. У таких випадках вихід на роботу членів бригади проводиться по стрічковому (що ковзає) графіку в межах встановленої тривалості робочого дня. Створення роздільних бригад по змінах не допускається. Кількість членів бригади залежно від конкретних умов роботи і профілю (типу) підприємства (торгової одиниці) встановлюється в кожному конкретному випадку адміністрацією за погодженням з профспілковим комітетом з метою забезпечити належну роботу підприємства і високу культуру обслуговування, взаємозамінність працівників, а також можливість взаємного контролю членів бригади за збереженням ввірених бригаді матеріальних цінностей та грошових коштів. Однак кількість членів бригади не має, як правило, перевищувати 15 чоловік. До складу бригад з колективною (бригадній) матеріальної відповідальністю не можуть входити: 1) особи, які не досягли 18 років; 2) практиканти навчальних закладів, учні, що навчаються безпосередньо на підприємствах; 3) вантажники, підсобні (транспортні) робітники, сторожа, молодший обслуговуючий персонал; 4) особи , прийняті на роботу з неповним робочим днем і на неповний робочий тиждень, якщо вони спільно з іншими працівниками не розпоряджається товарними цінностями. Ці особи можуть бути спрямовані на самостійні ділянки роботи з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю; 5) працівники допоміжних професій (прасувальники, закрійники тощо); 6) працівники дрібнороздрібної мережі (розвізна і різницева торгівля, в наметах, кіосках і т.д., в тому числі відокремлено розташованих в торговому залі), а також інші особи, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність; 7) особи, які не мають досвіду роботи з матеріальними цінностями, випускники вищих і середніх спеціальних навчальних закладів та системи професійно-технічної освіти та особи, які не пройшли підготовку на виробництві, протягом перших шести місяців. У цей період роботи таким особам забороняється доручати самостійну роботу з обслуговування матеріальних цінностей поза підприємством. Керівництво бригадою покладається на бригадира (його заступника), який є старшим за посадою у бригаді і повинен мати відповідну освіту, достатню кваліфікацію і досвід роботи, користуватися довірою адміністрації підприємства і членів бригади. Порядок визначення розміру та відшкодування матеріальної шкоди Розмір заподіяної підприємству організації шкоди визначається за фактичними втратами на званні даних бухгалтерського обліку з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу за нормами. При розкраданні, недостачі, умисному знищенні або умисному псуванні матеріальних цінностей шкода визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день заподіяння збитку. На підприємствах масового харчування (на виробництві та в буфеті) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції, товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів. Розмір відшкодування шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності. Законодавством (наприклад, ст. 122 КЗпП, п. 10 Положення про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації) встановлено різний порядок відшкодування матеріального збитку: добровільний, за розпорядженням адміністрації підприємства, судовий. Добровільний порядок відшкодування матеріального збитку полягає в тому, що працівник має право в будь-який час добровільно відшкодувати заподіяну шкоду шляхом внеску суми збитку до каси підприємства за касовим ордером. Добровільним погашенням збитків (нестачі) слід вважати також утримання із заробітної плати, вироблене на підставі письмової заяви матеріально відповідальної особи про такий утриманні. Відшкодування шкоди робітниками і службовцями в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням адміністрації підприємства, установи, організації, а керівниками підприємства та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом утримання із заробітної плати працівника. Розпорядження адміністрації або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або розміром, трудовий спір за заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (наприклад, комісією по трудових спорах). В інших випадках відшкодування шкоди провадиться шляхом подання адміністрацією позову до районного (міського) суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора. Суд відповідно до ст. 123 КЗпП може з урахуванням ступеня вини, конкретних обставин і матеріального становища працівника зменшити розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зниження розміру шкоди не допускається, якщо шкоду завдано злочином. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7.8. Матеріальна відповідальність працівників" |
||
|
||