|
Охорона економічних відносин власності як матеріальної основи будь-якого суспільного ладу становить найважливіше завдання якого правопорядку. Така охорона здійснюється тому в тій чи іншій формі практично всіма галузями права. Так, публічно-правові галузі закріплюють загальні принципи регулювання відносин власності (конституційне право), встановлюють різні міри відповідальності за протиправне посягання на чуже майно (адміністративне і кримінальне право) і визначають порядок їх застосування (процесуальне право). Це ж стосується і приватноправових галузей. Трудове право регулює, наприклад, матеріальну відповідальність працівників за заподіяну ними шкоду майну роботодавця, а сімейне право у відомому обсязі регламентує відносини приналежності майна подружжя.
Свої особливі форми охорони даних відносин передбачає і цивільне право. Але при охороні відносин власності різні норми і інститути цивільного права відіграють неоднакову роль. Одні з них охороняють відносини власності шляхом їх визнання, тим самим поширюючи на них захист цивільного закону. Такі, наприклад, норми про відсутність обмежень кількості та вартості майна, що перебуває у приватній власності громадян та юридичних осіб, або норми про визнання власниками свого майна господарських товариств і товариств, невідомих попереднього правопорядку. Інші правила забезпечують необхідні умови для реалізації речових прав і в цьому сенсі теж важливі для їх охорони (наприклад, правила про державну реєстрацію прав на нерухомість). Нарешті, третій встановлюють несприятливі наслідки для порушників речових прав, тобто безпосередньо захищають їх від протиправних посягань.
На цьому грунтується відмінність понять "охорона прав" (у тому числі речових) і "захист прав" (1). Цивільно-правова охорона права власності та інших речових прав здійснюється, по суті, за допомогою всієї сукупності цивільно-правових норм, що забезпечують нормальне і безперешкодний розвиток даних відносин.
---
(1) Див: Іоффе О.С. Радянське цивільне право. С. 472 - 473.
Цивільно-правовий захист права власності та інших речових прав - більш вузьке поняття, що застосовується тільки до випадків їх порушення. Вона являє собою сукупність цивільно-правових способів (заходів), які застосовуються до порушників відносин, оформлюваних за допомогою речових прав.
Захист права власності та інших речових прав є, таким чином, складовою частиною більш широкого поняття захисту цивільних прав, а до числа цивільно-правових способів такого захисту можуть бути віднесені як спеціальні (передусім речове-правові), так і загальні способи (заходи) захисту цивільних прав. Зокрема, і тут мова може йти про самозахист речових прав (ст. 14 ЦК), про незастосування судом суперечить закону акту державного органу або органу місцевого самоврядування (ст. 12 ЦК), що порушує речові права, та ін (1).
---
(1) Детальніше про захист цивільних прав див. § 1 гл. 15 томи I цього підручника.
|
- ПРОГРАМА КУРСУ" ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО "
поняття і види. Договір виключної ліцензії. Договори про передачу прав на засоби індивідуалізації товарів та їх виробників. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Договір на передачу науково-технічної продукції. Договір про передачу ноу-хау. Тема 39. Зобов'язання з договору комерційної концесії (франчайзингу) Поняття
- § 1. Поняття комерційного права
поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
- § 1. Об'єкти речових прав підприємця
поняття речових прав підприємців може бути сформульовано таким чином: до числа речових прав підприємців відносяться передбачені законодавством універсальні і спеціальні речові права, об'єктом яких виступає майно, що використовується підприємцями в підприємницької та іншої
- § 2. Правовий режим речей
поняття, а здійснюючи свої правомочності і надаючи таку будівлю в оренду або використовуючи його в якості предмета іпотеки для отримання банківського кредиту, вона веде вже підприємницьку діяльність. Цей приклад показує, що практичне значення розмежування об'єктів речових прав на такі, які беруть участь тільки в комерційному обороті, і такі, які беруть участь в ньому поряд з
- § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
поняття, що характеризує особливості визначення умов договорів між певними комерційними організаціями і масовим споживачем. Необхідність захисту прав і законних інтересів споживачів вимагає оперативного та гнучкого регулювання умов таких договорів. Саме для цього Уряд РФ у випадках, встановлених законом, видає правила, обов'язкові для певних комерційних
- § 1. Загальні положення
поняття підприємницької діяльності, законодавець у ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик. [1] У контексті визначення підприємницької діяльності, закріпленому в Законі, ризик підприємця - це не тільки можливість настання несприятливих наслідків внаслідок стихійних лих, випадкового Комерційне право. Ч. I.
- § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
поняття способів захисту, можна зробити висновок, що до них належать, наприклад, ті способи забезпечення зобов'язань, які в разі їх реалізації при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань призводять до відновленню становища, яке існувало до порушення права: звернення стягнення на заставлене майно - ст. 349 ГК; утримання речі, що знаходиться у кредитора - ст. 359 і 360 ГК;
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
поняття "форма (джерело) права" та процесу нормативного регулювання суспільних відносин. Тим часом зазначені регулятори мають безпосереднє відношення і приналежність до самостійної системі міжнародного публічного права, а в їх визнанні в якості складової частини правової системи Російської Федерації (і в випливає з цього можливості регулювати національні відносини)
- § 1 . Основні правові системи сучасності
поняття * (96), що включає в себе безліч елементів. Причому система права - лише один з них. Іншими елементами правової системи виступають правосвідомість, акти застосування права, право здійснення в цілому * (97). При цьому, на думку Т.М. Нешатаєва * (98), "широке розуміння правової системи, що не зводить її до юридичним нормам, цілком виправдано в силу того, що воно дозволяє уникнути вузького,
- § 1. Сутність юридичної особи. Основи побудови та система юридичних осіб
поняттям про людину (бо всяке право існує заради людини), вирішення цього питання пов'язувалося з фікцією, а наділення організації правоздатністю пояснювалося утилітарними цілями (концепція уособлення, або фікції, Ф.-К. Савіньї). Пізніше, пов'язуючи фіктивність юридичної особи з фактичним його відсутністю, акцент був зроблений на нікому не належить відокремленому майні,
|