| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Спадкування за правом представлення |
||
|
Спадкування за правом представлення є особливим порядком закликання до спадкоємства свого роду "запасних" спадкоємців в рамках однієї черги, коли немає в живих безпосередніх спадкоємців по прямій висхідній лінії, і в цьому сенсі має риси подібності з правилами про подназначении спадкоємця, які відносяться до спадкоємства за заповітом. Однак зважаючи на особливості спадкування за законом, яке засноване тільки на неявної волі спадкодавця, зазначені інститути істотно різняться між собою. Так, заповідач має право на власний розсуд вказати у заповіті будь-якого іншого спадкоємця на випадок, якщо призначений ним у заповіті спадкоємець або спадкоємець заповідача за законом помре до відкриття спадщини, або одночасно з заповідачем, або після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти, або не прийме спадщину з інших причин чи відмовиться від нього, або не буде мати право успадковувати чи буде усунений від наслідування як недостойний. Успадковувати ж за правом представлення можуть не будь-які, а лише прямо зазначені в законі особи і тільки у випадках і в порядку, зазначених у ст. 1146 ЦК. Незважаючи на схожість назв, норми про спадкування за правом представлення не мають нічого спільного з відносинами представництва (глава 10 ЦК). Об'єктивно цього і не могло б бути, оскільки відносини представництва з померлим неможливі (див. ст. 188 ЦК), а заступлення на місце померлого спадкоємця пов'язане із здійсненням і (або) захистом його прав та інтересів * (741). Особа, покликане до спадкоємства за правом представлення, стає самостійним спадкоємцем і реалізує власні права щодо частки спадкового майна, яка належала б померлому нащадку. Не можна не відзначити, що саме тому положення про спадкування за правом представлення не суперечать п. 2 ст. 1114 ЦК і не скасовують встановленого їм правила про те, що померлі в один день особи (комморіенти) не успадкують один одному. Крім цього, спадкування за правом представлення необхідно відрізняти від спадкової трансмісії, тобто переходу права на прийняття спадщини (ст. 1156 ЦК), яке пов'язане з ситуаціями, коли спадкоємець був живий на дату відкриття спадщини, але не встиг прийняти причитавшуюся частку, і тому не опосередковує реалізацію спадкоємцями трансміттента самостійних прав щодо цієї частки * (742) . Враховуючи сказане, можна вказати на такі особливості спадкування за правом представлення. По-перше, спадкування за правом представлення можливо тільки в рамках перших трьох спадкових черг (п. 2 ст. 1142, п. 2 ст. 1143, п. 2 ст. 1144 ЦК). Спадкоємцями першої черги за правом представлення є онуки та їхні нащадки, другої черги - племінники і племінниці, третьої черги - двоюрідні брати і сестри. Як видно, законодавець, керуючись принципом захисту прав близьких родичів, відніс до спадкоємців за правом представлення тільки нащадків спадкоємців по прямій низхідній лінії (наприклад, племінники і племінниці - це діти рідними та братів і сестер спадкодавця). Закон не пов'язує можливість спадкування за правом представлення з такими критеріями, як непрацездатність, спільне проживання і т.д. Необхідно звернути увагу на те, що спадкоємцями першої черги за правом представлення можуть бути не тільки онуки, але і їх нащадки. Відносно двох інших груп спадкоємців за правом представлення вказівку на нащадків відсутня. Оскільки норми про спадкування за законом не підлягають розширювальному тлумаченню, остільки нащадки племінників і племінниць (двоюрідні онуки та онучки) і двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) успадковують вже в порядку п'ятої та шостої спадкової черги відповідно (абз. 3, 4 п . 2 ст. 1145 ЦК). Що стосується нащадків онуків як спадкоємців за правом представлення першої черги, то вони закликаються до спадкування, якщо їх батько (тобто онук спадкодавця) теж помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем. Незважаючи на те що фактично кола спадкоємців за правом представлення є лише відносно закритим, тобто не обмежується ступінь споріднення можливих нащадків онука, очевидно, що зважаючи біологічної тривалості життя до спадкування за правом представлення в рамках першої черги теоретично можуть бути покликані нащадки кількох наступних ступенів споріднення (тобто правнуки, праправнуки, прапраправнуки). По-друге, наслідуючи за правом представлення, нащадки померлого спадкоємця стають безпосередніми спадкоємцями конкретної черги і тому усувають від спадкування всіх інших осіб, що входять в наступні черги. Наприклад, якщо у спадкодавця в живих залишилися тільки онук, а також брат і племінник, то внук як спадкоємець першої черги відсторонює від спадкування осіб, які входять в наступні черги, в тому числі і спадкоємців за правом представлення. По-третє, враховуючи те, що спадкоємці за правом представлення саме заміщають спадкоємця, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, для цілей закликання до спадкоємства за правом представлення законодавець надає юридичне значення обставинам, ганьблять спадкові права померлого спадкоємця. Так, якщо померлий спадкоємець був позбавлений спадкодавцем спадщини (п. 1 ст. 1119 ЦК) або не мав би права успадковувати як недостойний спадкоємець (п. 1 ст. 1117 ЦК), нащадки такої особи до спадкоємства не закликаю (пп. 2, 3 ст. 1146 ЦК) * (743). На жаль, не вирішене в законодавстві питання про те, порочить чи права спадкоємців по праву уявлення визнання померлого нащадка негідним на підставі п. 2 ст. 1117 ЦК зважаючи невиконання покладених законом обов'язків по утриманню спадкодавця. Якщо взяти до уваги те, що спадкоємці за правом представлення заступають на місце своїх батьків, на зазначене питання слід відповісти позитивно. Проблема полягає в тому, що в п. 3 ст. 1146 ЦК міститься відсилання тільки до п. 1 ст. 1117 ЦК, що формально юридично через правил про буквальному тлумаченні виключає можливість застосування норм п. 2 ст. 1117 ЦК. Подібну законодавчу формулювання можна, звичайно, злічити технічної похибкою законодавця, однак однозначне рішення питання можливе лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Крім того, спірним є питання про те, чи може спадкоємець за правом представлення бути покликаний до спадкоємства замість свого померлого нащадка, який вправі був успадковувати огляду на те, що спадкодавець після втрати таким спадкоємцем права успадковувати (т . е. вчинення дій, що тягнуть визнання спадкоємця негідним) все одно заповідав йому своє майно. Слід погодитися з тим, що в подібних ситуаціях спадкування за правом представлення неможливо, оскільки воно є інститутом спадкування за законом, а отримання негідним спадкоємцем майна з волі спадкодавця допускається тільки в рамках спадкування за заповітом * (744). По-четверте, при покликанні до спадкоємства за правом представлення відповідними особами особи успадковують безпосередньо спадкодавцеві, спадкоємцем якого міг би бути померлий предок, і реалізують власні права. З цього випливає, що спадкування за правом представлення здійснюється незалежно від того, чи мають такі нащадки право успадковувати за своїм батьком в рамках окремих спадкових правовідносин (тобто не має значення, чи є вони по відношенню до свого батька негідними спадкоємцями, чи були позбавлені права успадковувати і т.п.). Разом з тим не можна не враховувати, що оскільки право подання пов'язане із здійсненням саме самостійних спадкових прав, спадкування за вказаною підставі неприпустимо відносно обов'язкової частки, причитавшейся померлому нащадку (що пояснюється нерозривним зв'язком права на обов'язкову частки з особистістю і з обмеженням свободи заповіту), а також у тих випадках, коли сам спадкоємець за правом представлення був визнаний негідним спадкоємцем по відношенню до спадкодавцеві, відсторонений останнім від спадкування (навіть якщо померлий нащадок мав право успадковувати) або коли спадкодавцем був підпризначений інший спадкоємець на випадок смерті безпосереднього спадкоємця (п. 2 ст. 1121 ЦК). По-п'яте, оскільки спадкоємці за правом представлення заступають на місце свого нащадка, остільки їм належить лише та частка в спадковій масі, яка належала б померлому спадкоємцеві. Тому якщо спадкоємців за правом представлення кілька, то частка їх нащадка ділиться між ними порівну (п. 1 ст. 1146 ЦК). Ніякого утиску спадкових прав в даному випадку не відбувається, що пояснюється зазначеними особливостями спадкування за правом представлення. Наприклад, у спадкодавця в живих залишилися мати (спадкова частка становить 1/2 від спадкової маси) і два онуки, які успадковують частку, яку отримав би їх батько (спадкові частки становлять по 1/4, тобто по половині від частки померлого батька). Зрозуміло, якщо спадкоємець за правом представлення тільки один, то зміст його прав з точки зору розміру належної частки не відрізняється від прав інших спадкоємців в рамках однієї черги. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Спадкування за правом представлення " |
||
|
||