Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Права подружжя при спадкуванні

* (745). У спадкову масу входить лише те майно, яке належало спадкодавцеві. Якщо майно на дату відкриття спадщини знаходилося у спільній сумісній власності подружжя, необхідно визначення частки пережив співвласника (чоловіка) у спільному майні. Це має важливе значення, так як борги спадкодавця мають погашатися лише за рахунок спадкової маси.
Очевидно також, що факт приналежності дружину майна на самостійному правовому титулі не може бути підставою для позбавлення пережив чоловіка спадкових прав повністю або в частині. Тому цілком логічно включення до Цивільного кодексу ст. 1150 про те, що належить пережили дружину спадкодавця в силу заповіту або закону право спадкування не применшує його права на частину майна, нажитого під час шлюбу з спадкодавцем і є їхньою спільною власністю. Частка померлого чоловіка у спільному майні, яка визначається відповідно до ст. 256 ГК, входить до складу спадщини і переходить до спадкоємців відповідно до загальних правил про спадкове правонаступництво.
Правда, формулювання ст. 1150 ЦК у технічному відношенні далека від досконалості, не кажучи вже про те, що дане правило, розраховане на випадки спадкування і за законом, і за заповітом, варто було б помістити в загальних положеннях спадкового законодавства * (746). Так, при буквальному тлумаченні випливає, що визначення частки пережив чоловіка здійснюється тільки тоді, коли шлюб припинився смертю одного з подружжя (тобто пережив чоловік є спадкоємцем), а загальна власність виникла в рамках законного режиму майна подружжя, який діє відносно нажитого під час шлюбу майна, якщо шлюбним договором не встановлено інше (п. 1 ст. 33 СК) * (747). Разом з тим спільна власність може бути встановлена ??шлюбним договором і в тому числі поширена їм на дошлюбне майно (п. 1 ст. 42 СК). Питання про сумісної власності виникає і в разі розірвання шлюбу, якщо до дати відкриття спадщини колишнє подружжя не встигли зробити розділ майна (п. 1 ст. 38 СК), і у випадку коли суд на підставі п. 4 ст. 30 СК з метою захисту прав сумлінного чоловіка при визнанні шлюбу недійсним застосував положення про законне режим майна подружжя щодо майна, придбаного спільно до визнання шлюбу недійсним. Інша справа, що в зазначених двох випадках не виникає, як і при фактичних шлюбних відносинах, спадкових прав у пережив чоловіка як спадкоємця першої черги. Однак це не означає, що в спадкову масу має включатися майно пережив співвласника * (748).
Крім цього, незважаючи на відсилання в ст. 1150 ЦК лише до правил ст. 256 ГК, необхідно враховувати, що визначення частки пережив співвласника здійснюється з урахуванням правил про розділ майна, передбачених іншими положеннями глави 16 ЦК, а також ст. 38, 39 СК.
За загальним правилом, з якого, зрозуміло, існують винятки, частки спільних співвласників визнаються рівними (п. 1 ст. 39 СК).
Формально визначення частки у спільному майні є правом, а не обов'язком пережив співвласника. Відмова від реалізації такого права не тягне припинення відповідного права власності, тому навіть якщо спочатку свідоцтво про спадкування буде видано щодо всього майна, співвласник має право згодом зажадати виділу своєї частки (у разі виникнення спору - в судовому порядку). Однак, як видається, в цілях стабільності цивільного обороту та забезпечення інтересів інших спадкоємців і кредиторів спадкодавця реалізація зазначеного права вимоги повинна бути обмежена терміном позовної давності, вирахування якого починається з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (п. 1 ст. 200 ЦК) * (749).
З метою оформлення прав пережив співвласника на частку нотаріус за місцем відкриття спадщини за письмовою заявою пережив чоловіка з повідомленням спадкоємців, які прийняли спадщину, видає свідоцтво про право власності на відповідну частку в спільному майні. За письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, і за згодою пережив чоловіка у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільному майні (ст. 75 Основ законодавства про нотаріат) * (750).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Права подружжя при спадкуванні "
  1. § 2. Особливості спадкування за законом окремими спадкоємцями
    права щодо частки спадкового майна, яка належала б померлому нащадку. Не можна не відзначити, що саме тому положення про спадкування за правом представлення не суперечать п. 2 ст. 1114 ЦК і не скасовують встановленого їм правила про те, що померлі в один день особи (комморіенти) не успадкують один одному. Крім цього, спадкування за правом представлення необхідно відрізняти від
  2. § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
    права. Серед всіх живучих до осіб відносяться тільки люди, які на відміну від тварин мають волею. Крім того, до осіб належать об'єднання людей і групи людей, відомі як юридичні особи. Всі особи володіють юридичним статусом, тобто право-і дієздатністю. Індивідуалізуються особи за наступними критеріями: народження, смерть, ім'я, прізвище (створення, ліквідація, фірмове найменування -
  3. § 4. Безвісну відсутність і юридична смерть
    права у разі їх порушення (п. 2 ст. 2, ст. 150); передбачає певні цивільно-правові наслідки щодо випадків тривалої відсутності громадянина в місці його проживання, які можуть викликати невизначеність у його майнових і особистих відносинах. У зв'язку з останнім цивільному праву традиційно відомі інститути визнання громадянина безвісно відсутнім (див. ст.
  4. § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
    права власності громадян найбільше значення набувають земельні ділянки, які використовуються громадянами в самих різних цілях: для будівництва житлового будинку, ведення особистого підсобного або дачного господарства, організації селянського (фермерського) господарства (крім господарства при будинку), здійснення іншої підприємницької діяльності, ведення садівництва або городництва,
  5. § 3. Право спільної сумісної власності
    права спільної сумісної власності. Другим видом спільної власності є спільна сумісна власність, що не припускає наявність часток, тобто носить бездолевой характер: учасники спільної сумісної власності володіють правами на спільне майно, але у них немає часток у праві на це майно. Загальна спільна власність виникає лише у випадках, прямо передбачених законом, і
  6. § 4. Позов про визнання права власності
    права власності. Крім віндикаційного та негаторного позовів право власності може захищатися за допомогою ще одного речове-правового засобу - позову про визнання права власності. Слід зазначити, що позови під таким найменуванням дуже часті в судово-арбітражній практиці, але більшість з них носить зобов'язально-правовий характер, бо випливає з відносних правовідносин сторін.
  7. § 1. Поняття і види сімейних правовідносин
    права. Зазначені відносини досить численні і різноманітні, однак сама їх виділення в особливу групу свідчить про наявність у них певних спільних рис, завдяки яким вони відмежовуються від інших відносин, регульованих цивільним правом. Але перш ніж говорити про притаманні їм особливості, необхідно хоча б у загальних рисах визначити коло тих відносин, які зазвичай іменуються
  8. § 1. Поняття та ознаки шлюбу
    права панівною є точка зору, що шлюб являє собою "союз чоловіка і жінки" * (254). Прихильники цієї точки зору беруть до уваги наступні обставини. По-перше, поняття шлюбу є сімейно-правовим і, отже, Цивілістичному поняттям. Тому при визначенні шлюбу не можна використовувати не має цивілістичного змісту поняття "союз" * (255). По-друге, будучи
  9. § 4. Права і обов'язки подружжя
    права подружжя. Відтворює mutatis mutandis ст. 27 та ч. 1 ст. 37 Конституції РФ п. 1 ст. 31 СК говорить: " Кожен з подружжя вільний у виборі роду занять, професії, місць перебування і проживання ". Приписи ст. 27 та ч. 1 ст. 37 Конституції РФ розраховані на регулювання конституційних відносин і, отже, мають державно-правову природу, яка не змінюється в результаті їх
  10. § 2. Усиновлення (удочеріння) дітей
    права та обов'язки, як між родичами за походженням. Юридичної силою володіє тільки усиновлення, відповідне певним вимогам. Усиновлення як юридичний акт передбачає: 1) наявність певних обставин, які в сімейному законодавстві називаються умовами усиновлення; 2) дотримання встановленого порядку усиновлення. Порядок усиновлення - це сукупність