| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальна характеристика злочинів проти сім'ї та неповнолітніх |
||
|
Теоретичною основою відокремлення будь-якої сукупності норм в самостійний розділ або в окрему главу Особен-ної частини КК служить вчення про об'єкт преступленія1. Це уче-ня дозволяє певним чином виділити групу гро-ських відносин, одним з учасників якого є несо-вершеннолетніе - представник підростаючого покоління, який вимагає особливої турботи з боку суспільства та держа-ви. Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 свідчить, що дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі-ні умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і достоінст-ва. Ці цілі конкретизовані в ст. 6 і 7 Федерального закону від 24 липня 1998 р. № 124-ФЗ «Про основні гарантії прав ди-тини в Російській Федерації» 2. Умови формування особистості дитини у вирішальній ступеня- ні залежать від міцності шлюбу і благополуччя родини. Тому питання про охорону його особистості органічно пов'язаний з питанням про охорону сімейних відносин, у тому числі й кримінально-правовими засобами. У силу цієї обставини в гол. 20 КК сосредото-чени норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти сім'ї та неповнолітніх. Ця глава розташована в розд. VII КК, названому «Злочини проти особи», і включає норми про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення злочину (ст. 150); втягнення неповнолітнього у вчинення анти-суспільних дій (ст. 151); підміну дитини (ст. 153); НЕ-законне усиновлення (удочеріння) (ст. 154); розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 155); невиконання обов'язків 1 При аналізі складів злочинів даної групи викладена автор- ська концепція щодо об'єкта та класифікації злочинів. 2 СЗ РФ. 1998. № 31. Ст. 3802. По вихованню неповнолітнього (ст. 156); злісне ухилі-ня від сплати коштів на утримання дітей або непрацездатності-них батьків (ст. 157). Зауважимо, що назва гол. 20 КК страждає деякою неточно-стю. Справа в тому, що сім'я в соціологічному аспекті - це союз осіб, заснований на шлюбі, спорідненості (або тільки спорідненість), прийнятті дітей на виховання, а в юридичному - коло осіб, пов'язаних взаємними правами та обов'язками, що випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення чи іншої форми прийняття дітей на воспітаніе1. Очевидно, що поняття особистості, яке є- ється головним і визначальним у назві розд. VII Особливої частини КК, куди входить і згадана гл. 20, і поняття сім'ї - абсолютно різні за своїм змістом, і тому Престо-ння проти сім'ї не можуть бути складовою частиною масиву норм про злочини проти особистості. Словом, в гол. 20 йдеться не про злочини проти сім'ї, а про злочини проти особистості, але особистості особливою. Ця особливість виявляється у тому, що потерпілий від суспільно небезпечних посягань перебуває у врегульованих сімейним законодавством (СК РФ) відносинах спорідненості. Значить, точніше було б говорити про злочином проти особистості неповнолітніх, вчинених у сфері сімейно-правових відносин. Видовим (чи груповим) об'єктом злочинів, передбачених гл. 20 КК, виступають суспільні відносини, забезпечують-вающие як матеріальні, так і нематеріальні умови для нормального фізичного, інтелектуального і морального формування особистості неповнолітнього, а також нормаль-ве існування, але непрацездатних дітей та непрацездатності-них батьків. Безпосереднім об'єктом можуть бути конкретні суспільні відносини, що складаються з приводу формування особистості неповнолітніх або нормального матеріального і нематеріального існування непрацездатних батьків або дорослих дітей. Об'єктивна сторона в переважній більшості переступив-лений даної глави передбачає вчинення дій; неиспол-ня обов'язків по вихованню неповнолітнього (ст. 156 1 Див: Рясенцев В. А. Сімейне право. М., 1971. С. 43, 45. КК) являє собою бездіяльність. Причому як дію, так і бездіяльність в цих складах не передбачають настання конкретних суспільно небезпечних наслідків. Злочини проти неповнолітніх мають формальні склади. У деяких злочинах обов'язковою ознакою являє-ся спосіб вчинення злочину. Прикладом може бути ст. 150 КК, в якій перераховуються найбільш типові способи втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів - обман, погрози або інші способи. Для відповідальності за вовле-чення неповнолітнього в антигромадські дії требу-ється систематичність злочинної поведінки (ст. 151 КК). Суб'єктивна сторона у злочинах проти досконалий-нолетних характеризується виною у формі умислу. Свідомістю винного охоплюється характер протиправних дій або бездіяльності (втягнення неповнолітніх у вчинення пре-ступления, підміна дитини і т.д.), вольовий елемент умислу ха-теризується бажанням вчинення дії (бездіяльності). При цьому в більшості випадків дії цілеспрямовані, тобто ці злочини вчиняються з прямим умислом. Норми про відповідальність за деякі злочини скон-струіровани таким чином, що для наявності складу злочини ня обов'язково встановлення мотивів, цілей. Так, підміна ре-бенка і розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) кримінально карані за наявності корисливих або інших низинних спо-дений (ст. 153, 155 КК). Суб'єктом аналізованих злочинів, за загальним правилом, є будь-осудна особа, яка досягла 16 років. Тільки у двох складах - втягнення неповнолітніх у вчинення пре-ступления або антигромадських дій (ст. 150 і 151 КК) - винним може бути особа, яка досягла 18-річного віку. Раз-ошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 155 КК) може бути скоєно як спеціальним суб'єктом - особою, зобов'язаний-ним зберігати в таємниці факт усиновлення (удочеріння), так і лю-бим іншою особою. У деяких злочинах спеціальний суб'єкт виступає в якості кваліфікуючої ознаки (ч. 2 ст. 150 КК; ч. 2 ст. 151 КК). За злочин, передбачений ст. 157 КК, відпові-дальність несуть тільки батьки або повнолітні трудо-здібні діти. За безпосереднього об'єкту посягання все переступив-лення, передбачені нормами гл. 20 КК, можна розділити на дві групи: до першої належать вчинені у сфері сімейно-правових відносин злочини проти особистості несовер-шеннолетних (ч. 2 ст. 150 та ч. 2 ст. 151 УК1, ст. 153, 154, 155, 156 і 157 КК), а до другої - злочини проти особистості несо-вершеннолетніе, вчинені поза сферою сімейно-правового регулювання (ч. 1 ст. 150 КК, ч. 1 ст. 151 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальна характеристика злочинів проти сім'ї та неповнолітніх " |
||
|
||