| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Спільне майно товаришів |
||
|
Створення товаришами спільної власності та більш широко - спільного майна товаришів служить необхідною основою для установи простого товариства та ведення спільної діяльності, маючи на увазі під кінцевою метою спільної діяльності досягнення відповідного результату. За зазначеної причини заслуговують уваги заперечення О.С. Іоффе проти поглядів тих, хто стверджував, ніби в розглянутому договорі практично немає потреби, оскільки відповідні питання цілком можуть бути вирішені за допомогою норм про спільної власності. На думку О.С. Іоффе, "загальна власність сама по собі передбачає тільки здійснення власниками спільно правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном, а не спільну діяльність у спільних цілях". І далі: "У цьому полягає її (тобто спільної власності. - М.Б.) відміну від спільної діяльності" "*". --- "*" Іоффе О.С. Зобов'язальне право. С. 762. Міститься в п. 1 ст. 1043 ЦК вказівку, в силу якого учасником спільної власності виступає насамперед товариш, сам є власником, підлягає распространительно тлумаченню. Це пов'язано з тим, що поряд з власником в число товаришів можуть входити і носії права господарського відання або права оперативного управління майном. Майно може бути передано у вигляді внеску в спільну власність товаришів за неодмінної наявності трьох умов. Одне з них виражається в тому, що товариш, про чиє вкладі йде мова, до моменту передачі майна в часткову власність сам був його власником, тобто володів відповідним майном на праві власності. Зазначене умова виражає відомий з часів римського права принцип: "Nemo plus juris ad alienum transferre potest quam ipse habet". Цьому відповідає передбачена п. 1 ст. 1043 ЦК можливість передачі товаришем і такого майна, яким він володіє з підстав, відмінним від права власності, для використання в інтересах усіх товаришів. В даному випадку, навіть за відсутності на цей рахунок прямих вказівок в Кодексі, подібний перехід допустимий лише за умови, що він не суперечить закону, договору або не випливає із суті зобов'язання. Як приклад подібного обмеження можна вказати на п. 2 ст. 615 ГК, яким орендарю дозволено передати свої права та обов'язки за договором оренди іншій особі, так само як і передати орендовану річ в суборенду, тільки за згодою власника. Друга умова пов'язана з можливістю подібної передачі права власності тільки тоді, коли це не суперечить закону (мається на увазі, зокрема, наявне в ньому обмеження в належить товаришеві право власності) або договором простого товариства (мова йде про можливість включення в договір умови, за яким товариш мають право передавати належне йому на праві власності майно в складі вкладу лише в користування). Нарешті, третя умова зводиться до того, що для передачі товаришем майна у складі вкладу у спільну власність необхідна наявність відповідного наміру у передавального (animus) "*". --- "*" Включене в п. 1 ст. 1043 ЦК вказівку, в силу якого учасником спільної власності виступає насамперед товариш, сам є власником, підлягає распространительно тлумаченню. Це пов'язано з тим, що поряд з власником у вказане число входить і носій права господарського відання або права оперативного управління, але лише у випадку, коли на таку передачу отримано згоду власника. Необхідність подібної згоди передбачена, зокрема, в п. 4 ст. 18 Закону "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах": "Державне або муніципальне підприємство не має права без згоди власника ... укладати договір простого товариства" (СЗ РФ. 2002. N 48. Ст. 4746). Як і весь Закон в цілому, розглянута норма поширює свою дію крім унітарних державних, муніципальних підприємств також і на казенні підприємства. Відносини, що виникають між учасниками з приводу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, регулюються нормами гл. 16 ГК, за винятком випадків, коли спеціальні правила на цей рахунок включені в гол. 55 ГК або загальні норми гл. 16 вступають в протиріччя з іншими особливостями виникли між учасниками простого товариства відносин. Так, хоча учасників простого товариства пов'язують відносини спільної часткової власності, до них, зокрема, не застосовуються норми, що надають такому учаснику право вільно, на свій розсуд (тобто і без згоди співвласників) розпоряджатися своєю часткою (п. 2 ст. 246 ЦК). Інший приклад - що належить учаснику спільної часткової власності переважне право купівлі частки (ст. 250 ЦК). Нарешті, немає підстав і для застосування норми, що міститься в п. 2 ст. 247 ГК, в силу якої учасник часткової власності має право на надання у володіння і користування частини спільного майна, яка співмірна його частці, а у випадках, коли це виявилося з якихось причин неможливим, - вимагати від інших учасників, які володіють та (або) користуються разом з ним майном, яке припадає на його частку, сумірною їй компенсації. Передача майна у спільну власність товаришів означає серед іншого, що з цього моменту ризик випадкової загибелі переданої речі повинен нести кожен з них відповідно до своєї частки у спільній власності. Розпорядження майном, що є спільну часткову власність товаришів, як передбачено ст. 246 ЦК, здійснюється за згодою всіх учасників. Товариш, який порушив зазначену вимогу (про обов'язкове наявності угоди), повинен нести за це відповідальність "*". --- "*" Прикладом може слугувати справа за позовом конкурсного керуючого АТЗТ до ЗАТ і ТОО. Воно виникло у зв'язку з тим, що гроші, отримані від АТЗТ, ЗАТ витратило на придбання від свого імені у ТОО приміщення кафе. При цьому було встановлено, що ніяких інших джерел, крім коштів, отриманих від АТЗТ, для оплати вартості кафе у ЗАТ не було. З урахуванням того, що угода була укладена без згоди другого товариша - АТЗТ, арбітражний суд визнав її недійсною, стягнувши з ТОВ на користь позивача сплачену відповідачем за кафе суму (Вісник ВАС РФ. 2000. N 10. С. 31 - 32). При втрати товаришем підлягала передачі у спільне користування речі він повинен, отримавши на те згоду інших учасників, провести заміну її іншою річчю або виплатити вартість зниклої. В іншому випадку мова повинна йти про визнання його відмовився від подальшої участі в договорі простого товариства з наслідками, передбаченими ст. 1050 ЦК. Стаття 1043 ЦК містить три норми, що поширюють свою дію на спільне майно товаришів незалежно від того, чи йде мова про право власності або про іншому праві на відповідне майно. Перш за все, мається на увазі, що в силу п. 2 ст. 1043 ЦК ведення бухгалтерського обліку спільного майна товаришів може бути доручено ними одному з беруть участь у договорі простого товариства особі. Як зазначає Є.А. Суханов, "юридична відокремлення спільного майна учасників від їхнього особистого майна зазвичай проводиться за допомогою його самостійного бухгалтерського обліку на окремому балансі. Цим пояснюється правило п. 2 ст. 1043 Кодексу про можливість доручення обліку спільного майна одному з товаришів, який є юридичною особою, бо тільки такий суб'єкт в змозі відкрити для відповідної мети окремий баланс. Разом з тим це майно залишається об'єктом спільної часткової власності учасників і тому використовується за їх спільною (одноголосного) рішенню "" * ". --- "*" Коментар частині другій Цивільного кодексу Російської Федерації для підприємців. М., 1996. С. 256. Існують відносяться до простому товариству спеціальні правила ведення особою бухгалтерського обліку, що діють відповідно до ст. 1043 ЦК. Мається на увазі, що така особа, виступаючи на підставі повноважень, отриманих від інших товаришів, веде окремий (відокремлений) баланс, а також розділовий облік операцій, які пов'язані з включенням його власної статутної діяльності як юридичної особи і одночасно із здійсненням ним договору простого товариства (див.: Терехова В.А. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. М., 2000. С. 246 - 247, 250). Положення з бухгалтерського обліку "Інформація про участь у спільній діяльності" ПБУ 20/03 передбачає обов'язок товариша, провідного загальні справи, в силу ст. 1043 ЦК відповідно до договору простого товариства забезпечувати відокремлений облік операцій (на окремому балансі) по спільно здійснюваної діяльності та операцій, які пов'язані з виконанням ним своєї звичайної господарської діяльності. При цьому показники окремого балансу в бухгалтерський баланс ведучого бухгалтерський облік спільного майна товариша включатися не повинні. Крім того, в його обов'язок входить також облік майна, внесеного товаришами у вигляді їх вкладу. Серед таких же єдиних для спільного майна норм в ст. 1043 ГК можна виділити ще одну. Так, в силу п. 3 зазначеної статті користування спільним майном має здійснюватися за взаємною згодою учасників, а якщо згоди досягнуто не буде, порядок користування спільним майном визначається судом. Наведена норма відтворює п. 1 ст. 247 ЦК ("Володіння і користування майном, що перебуває в частковій власності"). Нарешті, третя норма ст. 1043 ЦК обмежується відсиланням з питань утримання спільного майна, а також порядку відшкодування витрат, які пов'язані з виконанням зазначених обов'язків, до умов укладеного сторонами договору. Розподіл прибутку між товаришами. Отримана товаришами при здійсненні спільної діяльності прибуток має розподілятися між ними пропорційно вартості вкладів у загальну справу. Як встановлено в самій ст. 1048 ЦК ("Розподіл прибутку"), правило, про який йде мова, діє тільки за умови, якщо інше не передбачено в самому договорі простого товариства або в іншому досягнутому сторонами угоді. При визначенні меж дії цієї норми враховується і те, що отримання прибутку являє собою все ж лише одну з можливих цілей простого товариства. За зазначеної причини є підстави, використовуючи можливість распространітельного тлумачення відповідної норми, виходити з того, що вона повинна діяти при розподілі будь-якого позитивного результату, отриманого в ході спільної діяльності. Мається на увазі, наприклад, розподіл по частках зібраного врожаю, добутих природних ресурсів, виручених від продажу вибудуваного будівлі сум тощо При цьому залежно від подільності результату мова може йти про реальні або ідеальних його долях. Стаття 1048 ЦК створює певну гарантію рівності сторін у розглянутому договорі. Мається на увазі визнання нікчемним угоди про усунення будь-кого з товаришів від участі в прибутку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Спільне майно товаришів " |
||
|
||