ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня Наступна »
Бушев А.Ю., Міст О.А., Вещунова Н.Л. та ін. Комерційне право. Том 1, 1998 - перейти до змісту підручника

§ 10. Просте товариство

Договір простого товариства є різновидом загальної групи договорів про спільну діяльність. Гол. 55 ГК вперше докладно регламентує цей вид договорів. За договором простого товариства двоє чи кілька осіб (товаришів) зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої не суперечить закону мети. Основне призначення такого договору - скорочення витрат сторін при реалізації загальної програми. Договори цього виду відрізняються як своїм суб'єктним складом, так і змістом.
У більшості випадків це підприємницький договір, його основною метою є отримання учасниками прибутку, але законодавець не виключає можливості застосування договорів простого товариства і в некомерційних цілях. Некомерційні організації також можуть укладати договори простого товариства, наприклад у випадку, коли кілька громадських організацій об'єднуються для проведення спільних акцій, збору або обміну інформацією, спільного будівництва об'єктів і т. п. Такі договори, є за своєю природою цивільно-правовими, проте не можна назвати підприємницькими.
Сторонами договору простого товариства, що укладається для здійснення підприємницької діяльності, можуть бути тільки індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації. Це виключає можливість існування подібних договорів, наприклад, між некомерційною організацією або громадянином, який не є підприємцем, і комерційною організацією, якщо метою договору є отримання прибутку. Договори простого товариства в більшості випадків многосто-
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 429
ронніе. Число їх учасників (сторін) зазвичай більше двох. Всі вони об'єднуються спільною метою і спільним інтересом.
Форма договору. Закон не вказує спеціально на форму договору простого товариства, отже, він може бути здійснений в будь-якій формі, усній, простій письмовій чи може бути нотаріально посвідчений. Форма договору вибирається його учасниками відповідно до загальних правил про форму угод Наприклад, якщо учасниками договору є юридичні особи, то він повинен укладатися в письмовій формі (ст. 161 ЦК), якщо ж учасниками підприємницького договору простого товариства є індивідуальні підприємці, договір може існувати і в усній формі.
Договори цього виду носять триває характер, термін договору або визначається угодою, або є невизначеним. Момент закінчення дії договору може бути пов'язаний з настанням певної мети, наприклад будівництво спільного об'єкта кількома організаціями. У цьому випадку мета договору формулюється в ньому в якості отменітельного умови.
Особливості договору. Договір простого товариства відрізняє також і те, що їм зазвичай не вичерпуються всі відносини його учасників при здійсненні конкретної спільної діяльності. Цей договір є тільки базою для укладення товаришами інших угод, детально регламентують загальну діяльність сторін.
Головною відмінною особливістю договорів простого товариства є те, що вони не передбачають створення юридичної особи. Всі його учасники діють самостійно, тому договір простого товариства не є договором про заснування чи установчим договором. Використання тут терміна «товариство», також не визначає самостійної організації і вимагає відрізняти прості товариства від повних господарських товариств. Ця відмінність вперше використано нашим законодавцем, раніше повні господарські товариства не розглядалися їм як самостійні юридичні особи і створювалися в рамках договору про спільну діяльність.
Зміст договору. Отже, головною ознакою, що відрізняє прості товариства від будь-яких господарських товариств, є те, що останні - це самостійні юридичні особи, а прості товариства не мають такого статусу. У той же час ці інститути мають багато спільного. Так, в основі створення будь-якого товариства, в тому числі і простого, лежить об'єднання вкладів його учасників (товаришів). Об'єднання вкладів є істотною умовою договору простого товариства. Недотримання цієї умови вказує на те, що угода хоча і відноситься до договорів про спільну діяльність, але не є договором простого
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 430
товариства. Вкладами визнається все те, що товариш вносить у загальну справу, в тому числі гроші, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Грошова оцінка вкладу товаришів здійснюється ними самостійно за згодою Ця процедура дещо відрізняється від тієї, яка передбачена в господарських товариствах, оскільки в останньому випадку передбачається певний контроль з боку держави за складом і розміром таких вкладів.
За загальним правилом, вклади учасників простого товариства є рівними за вартістю, якщо інше не встановлено самим договором або фактичними обставинами. Це може бути, наприклад, додатковий внесок учасника в товариство, викликаний такими обставинами, які неможливо було передбачити на стадії укладання договору. Зі сказаного випливає, що закон не встановлює для простих товариств безумовної обов'язки фіксувати розмір вкладів учасників. Ця умова для простого товариства є альтернативним, що також відрізняє їх від господарських товариств. Установчий договір останніх обов'язково повинен містити вказівку на розмір часток учасників, оскільки недотримання цієї умови призводить до недійсності такого договору, на що спеціально вказує закон.
Укладення договору простого товариства передбачає, в першу чергу, об'єднання його учасниками визначеного майна, що також зближує цей інститут з господарськими товариствами, проте об'єднання майна в простому товаристві пов'язане з цілою низкою особливостей, що відрізняють цей договір. Майно, внесене товаришами, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи визнаються їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом або договором простого товариства або не випливає із суті зобов'язання. На відміну від цього, за правилами організації складеного капіталу в господарських товариствах, об'єднане майно стає власністю юридичної особи, а товариші втрачають право власності на це майно, набуваючи щодо його тільки зобов'язальні права. Це принципова відмінність простих товариств від господарських легко пояснити: в простому товаристві майно не може перейти у власність товариства, оскільки в цьому випадку самостійна юридична особа не організується
У простому товаристві може об'єднуватися і таке майно, яке належить його членам не так на праві власності, а на інших підставах. Режим цього майна спеціальний, воно
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 431
використовується в інтересах усіх учасників і становить поряд з майном, які у їх спільній власності, спільне майно товаришів. Користування спільним майном товаришів здійснюється за їх спільною згодою, досягнутому при укладанні договору або в спеціальній угоді, а у випадку, якщо така згода не досягнута, в порядку, що встановлюється судом. Учасники простого товариства обов'язково повинні встановити взаємні обов'язки з утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням цих обов'язків. З цією метою в договорі може бути вказаний конкретний учасник товариства, в чиї обов'язки входить зберігання майна. Йому ж може бути доручено ведення необхідного обліку та звітності щодо зберігання та користування спільним майном.
Виконання договору. Створення простого товариства передбачає спільне ведення справ його учасниками. Рішення, що стосуються спільних справ товаришів, приймаються ними за спільною згодою, якщо інше не передбачено в договорі простого товариства. Зазвичай при веденні спільних справ кожний товариш має право діяти від імені всіх товаришів, проте договором простого товариства може бути встановлено, що ведення спільних справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору. У другому випадку для вчинення кожного правочину потрібна згода на неї всіх товаришів. Також договором може бути встановлений альтернативний варіант, при якому певні угоди (наприклад до певної суми) здійснює від імені товариства уповноважений його учасник, а інші угоди укладаються тільки всіма товаришами разом. Права уповноваженого члена товариства здійснювати угоди від імені всіх товаришів у відносинах з третіми особами підтверджуються довіреністю, виданою йому іншими товаришами. Якщо ці повноваження визначені на значний термін (наприклад, на весь термін діяльності товариства), право уповноваженого члена товариства може закріплюватися в самому договорі простого товариства, який у цьому випадку повинен обов'язково здійснюватися у письмовій формі.
Закон спеціально передбачає в якості гарантій третіх осіб (контрагентів простого товариства) те, що його учасники у відносинах з третіми особами не можуть посилатися на обмеження прав товариша, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ товариства. Виняток тут становлять тільки ті випадки, коли треті особи в момент укладання угоди знали або повинні були знати про наявність таких обмежень.
Якщо один з учасників товариства здійснив від імені всіх інших його учасників угоду, щодо якого його право було обмежено, або угоду в інтересах товариства, але від свого
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 432
імені, такий член товариства може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, але тільки в тому випадку, якщо були достатні підстави вважати, що ці угоди були необхідними і відбувалися в інтересах усіх товаришів . Інші товариші, які зазнали внаслідок такої угоди збитки, має право вимагати від особи, яка вчинила невигідну угоду, відшкодування таких збитків. Це, в свою чергу, вимагає від усіх учасників простого товариства повній інформованості про стан справ товариства, тому всі товариші, незалежно від того, уповноважені вони чи ні вести загальні справи, має право знайомитися з усією фінансово-господарської та іншої документацією товариства. Це право не може бути обмежене ніякою угодою товаришів, якщо ж така угода все-таки відбулося, воно вважається недійсним.
Основна мета створення простого підприємницького товариства - це отримання прибутку. Порядок розподілу товаришами прибутку є одним з головних розділів договору. За загальним правилом, прибуток, отриманий товаришами в результаті їх спільної діяльності, розподіляється між ними пропорційно вартості внеску кожного товариша в загальну справу. Інший порядок може бути передбачений або самим договором простого товариства або спеціальною угодою товаришів. Угода про усунення будь-кого з товаришів від участі в прибутку мізерно. Порядок розподілу прибутку обумовлює те, яким чином покриваються загальні витрати і збитки товаришів, пов'язані з їх спільною діяльністю. Положення про це обов'язково повинні бути зафіксовані в договорі, а за відсутності такої угоди кожний товариш несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільну справу. Угода, повністю звільняє будь-кого з товаришів від участі в покритті загальних витрат або збитків, є нікчемною.
Відповідальність за договором. Механізм відповідальності товаришів за спільними зобов'язаннями визначається цілою низкою чинників. По-перше, значення має природа договору простого товариства. Так, якщо договір був укладений для ведення підприємницької діяльності, то учасники товариства відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Якщо ж договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожен товариш відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільну справу. По-друге, має значення підстава виникнення зобов'язання з відшкодування збитків. Якщо таке зобов'язання виникло не з договору, а, наприклад, в результаті заподіяння товариством шкоди, збитків третім особам, товариші відповідають солідарно. Крім того, на майно товариства може
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 433
бути звернено стягнення навіть у випадках, не пов'язаних з веденням товариством спільних справ, оскільки кредитор учасника договору простого товариства має право пред'явити вимогу про виділ його частки в спільному майні для погашення особистої заборгованості одного з товаришів перед кредитором.
Припинення і розірвання договору. Підстави припинення договору простого товариства можуть бути двох видів, перші з них припускають припинення відносин між усіма учасниками договору, інші - тільки між одним з його учасників і всіма іншими. До них відносяться:
  - Оголошення кого з товаришів недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
  - Оголошення кого з товаришів неспроможним (банкрутом);
  - Відмова будь-кого з товаришів від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства. У цьому випадку заява про відмову товариша повинно бути зроблено ним не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного виходу з договору, а будь-яка угода про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною;
  - Розірвання договору простого товариства, укладеного із зазначенням терміну, на вимогу одного з товаришів у відносинах між ним і рештою товаришами;
  - Виділ частки товариша на вимогу його кредитора;
  - Смерть товариша, ліквідація або реорганізація бере участь у договорі простого товариства юридичної особи.
  У кожному з перерахованих випадків самим договором простого товариства або наступною угодою сторін може бути передбачена можливість збереження договору або, наприклад, у разі смерті одного з товаришів (реорганізації, ліквідації юридичної особи) заміщення померлого товариша (ліквідованої або реорганізованої юридичної особи) його спадкоємцями (правонаступниками ).
  Поряд із загальними підставами розірвання договору сторона договору простого товариства, укладеного із зазначенням строку або із зазначенням мети (як отменітельного умови), вправі вимагати розірвання договору у відносинах між собою і рештою товаришами через поважну причину з відшкодуванням іншим товаришам реального збитку, заподіяного розірванням договору .
  Розірвання договору передбачає розподіл майна товариства між його колишніми учасниками. Передане в спільне володіння та (або) користування товаришів майно, за загальним правилом, повертається надала його товаришам без винагороди, якщо інше не передбачено угодою сторін. Розділ
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 434
  майна, що перебувало у спільній власності товаришів, і виниклих у них спільних прав вимоги здійснюється в порядку, встановленому ст. 252 ГК. Якщо внеском товариша у спільну власність була індивідуально визначена річ, він має право вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших товаришів і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаним загальних зобов'язань щодо третіх осіб.
  Відповідальність за боргами товариства зберігається навіть щодо тих його учасників, з якими договір простого товариства був розірваний. Вони продовжують відповідати перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період їх участі в договорі, так, як якщо б вони залишалися учасниками договору.
  Різновидом простого товариства є негласне товариство. Негласним товариство визнається в тому випадку, якщо договором простого товариства передбачено навмисне приховування інформації про існування товариства від третіх осіб. До негласного товариства застосовуються правила про договір простого товариства, якщо інше не випливає із суті негласного товариства. У відносинах з третіми особами кожен з учасників негласного товариства відповідає всім своїм майном по операціях, які він уклав від свого імені в загальних інтересах товаришів. У відносинах між товаришами зобов'язання, що виникли в процесі їх спільної діяльності, вважаються загальними. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 10. Просте товариство"
  1.  § 1. Поняття і види підприємців
      просто як приватні (фізичні та юридичні) особи, а як кваліфіковані приватні особи - підприємці у відповідних організаційно-правових формах: індивідуальні підприємці, господарські товариства, господарські товариства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні підприємства. Таким чином, підприємець - це особа, яка здійснює
  2.  § 1. Поняття договору в сфері підприємництва
      простого товариства. До підприємницьким договорами відносяться і договори, в яких однією зі сторін в силу закону може бути тільки підприємець. До таких договорів ГК відносить, зокрема, роздрібну купівлю-продаж, енергопостачання, прокат, побутовий підряд, договір довірчого управління майном, кредитний договір, договір банківського вкладу та банківського рахунку. Другим відмітним
  3.  § 9. Комерційна концесія
      простого товариства. Усіх їх зближує можливість опосередкування східних суспільних відносин з обслуговування, збуту товарів, виконання послуг, яке грунтується на принципах співпраці сторін та їх рівності. Однак юридичний зміст договірних відносин у названих видах угод різному. У чому проявляється ця відмінність? По-перше, в предметі договору. Предметом комерційної
  4.  § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
      просто разроз-ненную сукупність кредитних організацій, а певним чином організовану систему. Кількісний склад і якісний рівень її ланок відчувають на собі вплив двох основних чинників: 1) об'єктивної потреби економіки в банках і 2) цілеспрямованого регулювання з боку держави. Потреби економіки зумовлюють існування та розвиток системи банків
  5.  § 2. Правові форми участі в будівельній діяльності
      простого товариства) і визначають у ньому умови об'єднання своїх коштів. Договори про пайову участь у будівництві житлових будинків отримали широке поширення. При вступі в число пайовиків за такими договорами слід мати на увазі, що відповідно до п. 3 ст. 7 Закону незавершені об'єкти інвестиційної діяльності є об'єктом часткової власності учасників інвестиційного
  6.  § 3. Валютне регулювання і валютний контроль
      прості товариства (ст. 1041-1054 ЦК). 4) Дипломатичні та інші офіційні представництва Російської Федерації, що знаходяться за межами Російської Федерації. 5) Знаходяться за межами Росії філії та представництва організацій - російських резидентів. Нерезидентами визнаються: 1) Фізичні особи, які мають постійне місця проживання за межами Російської Федерації, в тому числі
  7.  § 3. Види цивільних правовідносин
      пространено на нього ознаки правовідносин відповідного виду, глибше зрозуміти його сутність і застосовувати до нього адекватні його природі правові конструкції. У навчальній літературі правовідносини традиційно діляться за трьома підставами: за змістом (характером прав і обов'язків) - на майнові та особисті; за суб'єктним складом (ступеня визначеності зобов'язаних осіб) - на абсолютні та
  8.  § 1. Повне товариство
      пространяются тільки на внутрішні відносини учасників. Навпаки, треті особи захищені від випадків перевищення учасником товариства повноважень, встановлених установчим договором, презумпцією: вони передбачаються необізнаними про перевищення учасником повноважень доти, поки товариство не доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала або завідомо повинна була знати про
  9.  § 2. Товариство на вірі
      простого товариства, яке не має до товариствам господарським ніякого відношення. 2. Використовувані по тексту закону відсильні норми далеко не завжди свідчать про підпорядкованість юридичних форм (моделей). При регламентації моделей комерційних організацій вони служать мети оптимізації розташування нормативного матеріалу і дозволяють уникнути непотрібного його дублювання в різних рубриках
  10.  § 8. Унітарна підприємство
      пространения в радянський період державних підприємств (так званих господарських органів або поряд з державними установами - державних органів), знизили їх питома вага і значення в економіці. Не випадково Закон про УП (ст. 8) обмежує їх існування особливими сферами соціально-економічного життя суспільства і цілями використання окремих видів майна (наприклад,