| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Зобов'язання з безпідставного збагачення |
||
|
Не можна вважати остаточно довести або спростувати, що в класичному римському праві отримав визнання загальний принцип, що факт збагачення майна однієї особи за рахунок майна іншої особи без достатньої до того юридичної підстави породжує завжди зобов'язання першої особи повернути безпідставне збагачення другій особі. Разом з тим безперечно, що в деяких певних категоріях випадків таке зобов'язання виникало. Так як в цих випадках зобов'язання виникало з дозволеного дії, отже, делікту не було, але не було і договору між сторонами, а між тим наслідки наступали, подібні з виникаючими з договору (наприклад, позики), - дана різновид зобов'язань також належала до числа зобов'язань ніби з договору. Для витребування безпідставного збагачення зацікавленій особі давався так званий кондікціонний позов, condictio. Залежно від предмета позову римські юристи розрізняли: condictio certae pecuniae (позов про повернення певної грошової суми), condictio certae rei (позов про повернення певної речі), condictio incerti (позов про повернення іншого збагачення). Основними категоріями зобов'язань з безпідставного збагачення були: a) condictio indebiti (позов про повернення неповинно сплаченого), б) condictio causa data causa non secuta (позов про повернення надання, мета якого не здійснилася), ndictio ex causa furtiva (позов про повернення отриманого внаслідок крадіжки) та ін 2.Condictio indebiti. Помилковий платіж боргу, насправді не існуючого, породжував обов'язок отримав предмет боргу повернути отримане сплатила. Для здійснення вимоги про повернення помилково сплаченого і служила condictio indebiti (Gai, 3.91). Ця обставина відноситься до числа обставин з безпідставного збагачення тому, що, раз немає боргу (і немає наміру обдарувати одержувача), немає підстави для платежу а отже, немає підстави для залишення предмета платежу в майні особи, отримав його. Необхідними передумовами для витребування допомогою condictio indebiti, помилково сплаченого, є наступні. По-перше, факт платежу, здійсненого сплатили особою з наміром погасити певний борг. Байдуже, проведений Чи платіж за допомогою передачі грошей, речей тощо або в силу факту, що зберіг у майні особи причитавшуюся з нього суму (наприклад, платіж зроблений за допомогою припинення взаємного боргу другої особи відносно першого). По-друге, неіснування боргу, погашення якого малося на увазі особою, яка вчиняє платіж. Невизнання за боргом позовної сили (так зване натуральне зобов'язання, див. розд. VI, гл. 1, § 2) не прирівнювалося до неіснування боргу (тобто отримання платежу по натуральному зобов'язанням не є безпідставне збагачення). Якщо борг хоча і існував, але кредитором був не той, кому здійснюється платіж, або боржником - не той, хто платить, платіж зізнавався досконалим за неіснуючою боргу. Сплачені раніше терміну не вважалося за сплачене неповинно і не підлягало поверненню; навпаки, платіж умовного боргу до настання умови прирівнювався до платежу неіснуючого боргу. По-третє, платіж неіснуючого боргу повинен бути проведений помилково внаслідок пробачливих омани. Предметом condictio indebiti було збагачення особи, яка отримала платіж, тобто надійшли до складу його майна (або збережене в майні завдяки платежу) речі або їх еквівалент. 3. Condictio causa data causa поп secuta (позов про повернення надання, мета якого не здійснилася). Названий позов дається в тих випадках, коли одна особа отримує за рахунок іншого якусь майнову вигоду зважаючи визна 'ленной мети (підстави), а мета (підстава) не здійснилася. Для виникнення цього різновиду квазіконтрактних зобов'язань потрібна наявність наступних умов. По-перше, надання майнової вигоди однією особою іншій, то: передача права власності (Тиций передав Люцію у власність срібну вазу); прийняття на себе першою особою зобов'язання на користь другого (Тиций зобов'язався по стіпуляціі сплатити Люцію 100 сестерціїв); погашення зобов'язання другої особи відносно першого (Тиций видав Люцію квитанцію в погашення боргу Люція Тіцію в сумі 200 сестерціїв) і т.п. По-друге, надання майнової вигоди було зроблено, маючи на увазі певну мету, певну підставу, що припускає наступ якоїсь події, з яким зв'язується надання; наприклад, сплачувалася певна сума для організації поїздки особи за певної справи в інше місто, передані речі як придане у зв'язку з очікуваним браком і т.п. По-третє, мета або підстава, з огляду на які зроблено надання, не здійснилися. За наявності названих умов особа, за рахунок якого збагатилося інша особа, мало до останнього кондікціонний позов про повернення зробленого надання (в наведених вище прикладах Тиций має кондікціонний позов до Люцію про повернення переданої вази, про припинення стіпуляціонное зобов'язання на суму 100 сестерціїв, про відновлення припиненого боргу Люція на суму 200 сестерціїв і т.п.). 4. Condictio ex causa furtiva (позов про повернення отриманого за допомогою крадіжки). Речі, отримані за допомогою крадіжки, чи не ставали, звичайно, власністю злодія і могли бути віндіціровани власником; але «odio furum» (буквально - «з ненависті до злодіїв», «проти злодіїв») з метою надання власнику великих зручностей для витребування своїх речей допустили також і кондікціонний позов для повернення отриманого за допомогою крадіжки. Хоча кондікціонний позов припускав факт крадіжки, тобто делікт, однак юридичною підставою condictio ex causa furtiva був факт збагачення (res), тобто отримання злодієм певних речей або грошової суми з майна іншої особи. У зазначеному об'єктивному моменті - в збагаченні однієї особи за рахунок іншого - подібність даного виду кондікціі з розглянутим раніше (п. 2-3). І в цьому випадку, як і в попередніх, зобов'язання виникає ге, подібно до реальних контрактами, внаслідок чого даний вид зобов'язання (подібно до двох попереднім видам кондікціі) належав до числа зобов'язань ніби з договорів. Відмітною ознакою цього позову в порівнянні з двома попередніми кондікція було те, що поряд із зазначеним об'єктивним моментом в Цьому випадку передбачається також і суб'єктивний момент - недобросовісність збагатився (боржника). Condictio ex causa furtiva (або просто condictio furtiva »давалася тільки тому, за чий рахунок збагатився злодій, тобто власникові речі (в цьому відмінність condictio furtiva від деліктного позову з крадіжки - actio furti, який давався всякому зацікавленій особі, наприклад довічного користувачеві зберігачу і пр.). Відповідачем за позовом був тільки злодій; всякого роду співучасники і пособники злодія відповідали поделіктному позовом (actio furti), але не по condictio furtiva. Предметом condictio furtiva є насамперед повернення викраденого; але оскільки зважаючи злочинного способу отримання чужого майна злодій відповідав за випадкову загибель речі, то за допомогою кондиції із крадіжки було можна в разі загибелі речі вимагати грошове відшкодування її вартості. В останньому випадку злодій зобов'язаний був сплатити найвищу ціну, яку річ мала за час між викраденням і присудженням; крім того, по condictio furtiva повинні бути повер- щени плоди від речі, притому не тільки фактично отримані злодієм, але також і всі ті , які міг би отримати потерпілий від крадіжки, якби річ була у нього викрадена. 5. Інші випадки застосування позовів про повернення безпідставного збагачення (condictiones sine causa). Поряд з викладеними в попередніх параграфах спеціальними видами кондікціі в джерелах згадуються окремі випадки застосування, так сказати, загального позову про повернення безпідставного збагачення. У цих випадках кондікціонний позов давався в силу одного факту безпідставного збагачення за чужий рахунок без найближчого визначення умов позову. Приклади подібного роду, що відносяться до класичного праву, можна узагальнити таким чином: кондікція дається в тих випадках, коли речі однієї особи фактично спожиті іншою особою або стали належати йому на праві власності без юридичної на те підстави (чужі гроші змішані з власними грошима даної особи), так що власник речей втрачав можливість пред'явити віндикаційний позов для витребування речей. Тоді на місце втраченої віндикації давалася кондікція. Різновид condictio sine causa представляв випадок, коли грошова сума або інші речі надійшли в майно даної особи на законній підставі, але потім підстава відпала (causa finita); наприклад, в забезпечення зобов'язання було дано завдаток; зобов'язання виконано, а завдаток продовжує залишатися у кредитора, хоча підставу дачі завдатку скінчилося; давалася condictio sine causa для витребування в цьому випадку завдатку; інший приклад: condictio sine causa давалася для витребування розписки боржника, що залишилася у кредитора, незважаючи на погашення боргу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Зобов'язання з безпідставного збагачення" |
||
|
||