Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
В. А. Андрющенко, І. С. Луста. Права споживачів в Україні, 1999 - перейти до змісту підручника

ОСНОВНІ ПРАВА СПОЖИВАЧІВ


Споживачі,
знаходяться на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) мають право на:
- достовірну інформацію про товари (роботи, послуги);
- безпеку та належну якість товарів (робіт, послуг);
- відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості;
- державний захист своїх прав;
- звернення до суду та інших органів за захистом своїх прав;
- об'єднання в громадські організації споживачів.
Ст.3 Закону України "Про захист прав споживачів"
1. Право
на отримання інформації про товари (роботи, послуги)
Перш ніж придбати товар, замовити визна-ленний вид робіт або послуг, корисно мати про них найбільш повну інформацію.
Тільки тоді покупець може зробити правильний висновок про можливість або необхідність використання товару (роботи , послуги) для своїх потреб-
Закон визначає, де повинна бути вказана інформація про товари (роботи, послуги) і які відомості вона повинна включати. ??
Закон визначає, якими правами споживач може скористатися, якщо йому нададуть недостовірну чи неповну інформацію.
Недобросовісна реклама - необ'єктивна (яка не відповідає дійсності) реклама.
Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації, яка забезпечує можливість компетентного вибору товарів (робіт, послуг). Ця інформація містить:
- перелік основних споживчих властивостей (для продуктів харчування: склад, калорійність, вміст шкідливих речовин, місце походження );
- ціну та умови придбання; "дату виготовлення;
- гарантійні зобов'язання;
- термін служби (придатності);
- найменування та адресу виробника;
- інформацію про сертифікацію.
Інформація доводиться до відома споживачів у технічній документації, на етикетках, маркуванням, іншими способами, прийнятими для окремих видів товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.
Якщо надання
недостовірної або неповної інформації спричинило:
- придбання товарів (робіт, послуг), що не мають необхдімо споживачеві властивостей, то
- споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків ',
* неможливість використання товарів (робіт, послуг) за призначенням, то
- споживач має право вимагати надання (у термін не більше 1 місяця) належної інформації, потім розірвати договір і вимагати відшкодування збитків ;
* заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну, то
- споживач має право вимагати відшкодування збитків.
Щодо товарів ( робіт, послуг), що підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.
Збитки, завдані товарами (роботами, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
Ст.3 Закону України "Про захист прав споживачів"
2. Право на безпеку та належну якість товарів (робіт, послуг)
Безпечні товари (роботи, послуги) - це такі товари (роботи, послуги), які не можуть заподіяти шкоди життю, здоров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу за звичайних умов їх використання, зберігання і транспортування.
Нові товари (роботи, послуги) обов'язково перевіряються на відповідність існуючим вимогам і випробовуються на безпеку.
Звертаємо увагу на те, що в Законі немає термінів "якісний", "неякісний". Використовуються терміни "належну якість", "неналежну якість".
Належна якість - якість, що відповідає прийнятим в Україні нормативним документам і потрібне споживачеві.
2. Право на безпеку та належне якість товарів
Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання товару (роботи, послуги) за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень.
Якщо для товару (роботи, послуги) розроблені спеціальні правила використання, то продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний довести їх до відома споживача.
Споживач має право вимагати
щоб якість
відповідало вимогам
від продавця (виробника, виконавця),
придбаного товару (виконаної роботи, наданої послуги)
нормативних документів, умовам договорів,
Споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання і транспортування були безпечними, не завдавали шкоди його здоров'ю і майну.
Встановлюються:
- термін служби для товарів, використання яких понад визначений термін є небезпечним. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в відсутність таких термінів - протягом 10 років;
- термін придатності для товарів, що погіршують свої якості з часом (продукти харчування, побутова хімія, парфумерія, медикаменти), в результаті чого може виникнути небезпека для життя, здоров'я, майна, навколишнього середовища.
Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.
а також наданої інформації.
Те, що якість товарів, що ввозяться в Україну, є належним, має підтверджуватися спеціальними документами.
Частина 1. Права споживачів
Гарантійний термін має зазначатися
на товар (роботу, послугу)
на етикетці, в паспорті, в іншому документі.
При необхідності визначити причину втрати якості товару під час гарантійного терміну продавець зобов'язаний у 3-денний термін з дня отримання
письмової заяви від споживача направити цей товар на експертизу.
Експертиза проводиться за рахунок продавця.
При гарантійному ремонті гарантійний термін збільшується на час перебування товару в ремонті. Час обчислюється з дня звернення споживача з вимогою про усунення недоліків.
Ст.12 та 16 Закону України "Про захист прав споживачів"
2.1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" ОСНОВНІ ПРАВА СПОЖИВАЧІВ "
  1. 1.1. Становлення законодавства про захист прав споживачів
    основному нормами кодифікованого цивільного законодавства, призначеними для встановлення загальних норм і покликаними слугувати базою для спеціального законодавства. Тому в нормативних актах традиційно не враховувалася специфіка взаємовідносин споживачів з організаціями сфери обслуговування. Деякі види фактично існували договорів взагалі не вкладалися в рамки діяла
  2. Частина I ПРАВА СПОЖИВАЧІВ
    основні положення Закону України "Про захист прав споживачів". Всі люди, незалежно від соціального походження, становища в суспільстві , національності, релігійних, політичних або інших переконань, кожен день харчуються, використовують різні послуги та товари для власних побутових потреб. Тому кожного без винятку людини можна назвати словом, не дуже популярним в недалекому минулому і
  3. 104 . Як розвивалася єдина політика ЄС у сфері захисту прав споживачів?
    основні права споживачів, що підлягають захисту на загальноєвропейському рівні. Це право на: - охорону здоров'я і безпеку; - захист економічних інтересів; - відшкодування збитків; - інформацію і навчання; - представництво. Перші акти права ЄС, що приймалися у формі директив в середині 1980-х рр.., носили фрагментарний характер і стосувалися питань безпеки окремих продуктів (в
  4. Глава 24. НАДАННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПРИЛЮДНИХ ПОСЛУГ
    основну функцію - дотримання законодавства Російської Федерації. Але якщо громадянин звертається до органу місцевого самоврядування саме за публічною послугою, то орган місцевого самоврядування зобов'язаний надати саме державну послугу, а не прийняти рішення виходячи з суспільного інтересу. Тому до числа органів місцевого самоврядування, що надають публічні послуги, можна відносити ті органи
  5. § 2. Місцева адміністрація
    основних завдань адміністрації: вирішення питань місцевого значення, що відносяться до її відання відповідно до статуту міста та постановами Пушкінського міської Ради та її президії, створення сприятливих умов для інвестування та ефективного управління програмами соціально-економічного розвитку муніципального освіти. Діяльність адміністрації заснована на принципах:
  6. § 1. Поняття комерційного права
    основної діяльності, можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені (п. 3 ст. 50 ЦК). Це пояснюється тим, що установа створюється власником для заданої мети (соціально-культурної, управлінської і т. д.), яка не приносить прибутку. Визначаючи мету діяльності установи та фінансуючи його, власник
  7. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    основну мету його діяльності, а також слово «кооператив», або слова «споживчий союз» або «споживче суспільство». Оскільки Закон про споживкооперації, крім цього, вказує на можливість існування так званих «союзів споживчих товариств », необхідно провести різницю між зазначеними поняттями. Воно полягає в наступному. Терміни« споживчий кооператив »,
  8. § 2. Правовий режим речей
    основною метою і конституюють ознакою підприємницької діяльності. Водночас слід врахувати, що не у всіх випадках, коли мова йде про використання майна у підприємницькій діяльності, ми маємо справу з речовими правами комерційних організацій. Адже підприємницьку діяльність можуть здійснювати не лише професійні підприємці, тобто фізичні та
  9. § 3. Правовий режим грошей
    основного зобов'язання перед кредитором-заставодержателем для отримання грошей, необхідних для розрахунків з ним по боргах заставодавця. Гроші як об'єкт комерційного права мають різний правовий режим не тільки з урахуванням різниці між російською та іноземною валютою, але і з урахуванням різниці між готівкою і безготівковими грошима. Гроші в готівковій формі - це специфічний рід майна,
  10. § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
    основним вимогам: є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Критерії, що дозволяють визначити, чи відповідає дане технічне рішення зазначеним вимогам, прямо сформульовані в Патентному законі. Таким чином, далеко не всяке технічне рішення, при всій його зовнішній ефектності, може отримати правову охорону як винаходи. Ці об'єкти прав