Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Особливості спадкування деяких прав та обов'язків, що належали спадкодавцю. |
||
Так, Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. встановлено спеціальний порядок та підстави набуття спадкоємцями права на вступ до товариства. Для товариства з обмеженою відповідальністю, для повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю та для командитного товариства такий порядок встановлений статтями 55 та 69 згаданого закону. Зі смертю громадянина-учасника зазначених товариств у спадкоємців виникає переважне право вступу до цих товариств. Отже, до спадкоємців не переходить суб'єктивне право власності на частку в статутному фонді товариства, у них виникає вже згадуване нами право на правоутворення (Gestaltungsrecht) - переважне право на вступ до товариства, з реалізацією якого спадкоємці набувають і права власності на частку в статутному фонді товариства. Проте для реалізації цього права недостатньо однієї волі спадкоємця на прийняття спадщини, як це здебільшого відбувається. Стосовно товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю така реалізація можлива у разі згоди самого товариства у прийнятті до нього спадкоємця, а щодо повних товариств і командитних товариств - згоди всіх учасників. На перший погляд умови для вступу спадкоємців у всі зазначені товариства рівні, проте аналіз законодавства дає змогу виявити ряд відмінностей. Поняття "згода товариства", яка необхідна для спадкування стосовно товариства з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю, відрізняється від згоди всіх учасників, необхідної для спадкування в повному та командитному товариствах. Згода товариства виявляється у згоді його вищого органу - загальних зборів учасників товариства, яку одержують шляхом прийняття цим органом відповідного рішення. Для винесення позитивного рішення товариством перш за все необхідно, щоб збори були визнані повноважними, тобто на них були присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники. Тому важливо встановити, чи є питання про прийняття спадкоємців до складу учасників товариства таким, що потребує одностайності. Серед питань, які законодавством віднесено до останніх, є питання про придбання товариством частки учасника. У практиці іноді цей порядок прийняття рішень поширюють і на питання про згоду на прийняття спадкоємця до товариства, розуміючи під цим вирішення питання про передачу частки померлого спадкоємцям чи викуп її самим товариством. Про помилковість такої думки свідчить положення ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", у якій встановлено, що у разі відмови спадкоємця чи відмови товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцеві. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню, тобто товариство не може викупити частку учасника. На цій підставі ми робимо висновок, що питання про прийняття спадкоємця до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю належить до питань, що їх вирішують простою більшістю голосів, а для повних товариств і командитних - до питань, які потребують одностайності, оскільки необхідна згода всіх учасників. На перший погляд здається, що спадкоємець не перебуває в гіршому становищі, якщо навіть законодавство і встановлює певні умови, за яких він не набуває права участі в товаристві, яке належало спадкодавцеві, оскільки спадкоємцю в цьому випадку видають у грошовій формі (а для товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю може видаватися ще й у натуральній формі) частку у майні, яка належала спадкодавцю. Але якщо спадкоємець і набуває права власності на частку шляхом її виділення зі статутного фонду, то в цьому разі він не набуває всього комплексу корпоративних прав, які випливають з права участі в товаристві. У наведеному прикладі чітко простежується, як законодавство та треті особи (саме товариство) можуть впливати на склад і обсяг спадщини. Крім того, коли особа успадковує право членства, до неї переходить не тільки комплекс корпоративних прав, а й сукупність обов'язків. Що стосується товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю до особи, якій перейшла частка, переходять права та обов'язки, що належали учаснику, в нашому випадку - спадкодавцеві, а щодо повного товариства спадкоємець також несе відповідальність за борги учасника перед товариством, що виникли за час його діяльності, але, крім того, спадкоємець відповідатиме за борги товариства перед третіми особами. Як бачимо, однакові за своєю правовою природою права участі в різних видах господарських товариств можуть бути різні за своїм обсягом, що впливає і на обсяг спадкових прав та обов'язків. Перехід права членства в акціонерному товаристві відбувається на підставі переходу права власності на акції цього товариства, тобто для того, щоб стати акціонером товариства з набуттям відповідно комплексу корпоративних прав, треба придбати акцію. Законодавством встановлено можливість придбання акцій у порядку спадкоємства (ст. 28 Закону України "Про господарські товариства"). Дещо по-іншому регулює цей порядок новий ЦК України. Аналіз статей 129 і 130 дає можливість зробити висновок, що після смерті учасника повного та ко-мандитного товариств до спадкоємців переходить не переважне право на вступ до товариства, а право власності на частку в товаристві, оскільки вибуття з товариства у разі смерті можливе лише за відсутності спадкоємців (ст. 129). Крім того, відмова від вступу до товариства спадкоємця не може прирівнюватися до відмови від спадщини, оскільки в разі прийняття ним такого рішення йому виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці померлого учасника у складеному капіталі, якщо інше не встановлене засновницьким договором. А ось стосовно спадкоємства частки у статутному капіталі в товаристві з обмеженою відповідальністю законодавець своєї позиції принципово не змінив. Так, відповідно до ст.147 нового ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи чи правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. По-різному вирішуються питання спадкування права членства в кооперативі та права власності на пай у різних видах кооперативів. Зауважимо, що право членства в кооперативі є головним стосовно права власності на пай. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. членство в сільськогосподарському кооперативі припиняється у разі смерті члена кооперативу, тобто це право не успадковується. Проте, згідно зі ст. 25 цього закону у разі виходу з сільськогосподарського кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Таке право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим. Таким чином, до спадкоємців члена сільськогосподарського кооперативу переходить лише право власності на пай. Спадкування права на земельну ділянку члена кооперативу - спадкодавця здійснюється в порядку та на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна за статутом кооперативу. Встановлено особливий порядок переходу прав члена житлово-будівельного кооперативу після його смерті стосовно його членства в цьому кооперативі та право на паєнагромадження. Згідно з п. 55 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від ЗО квітня 1985 р. № 186, у разі смерті члена кооперативу члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Разом з тим дружині члена кооперативу, якій належить право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. У цьому випадку не відбувається спадкового правонаступництва, оскільки коло членів сім'ї може не збігатися з колом спадкоємців. І лише за відсутності дружини, якій належить право на частину паєнагромадження, а також за її відмови вступити до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним. Крім того, до кооперативу може бути прийнято стільки спадкоємців, скільки є ізольованих кімнат у квартирі. При можливості надання ізольованих кімнат суд має право провести поділ квартири між спадкоємцями померлого члена кооперативу за умови вступу їх до кооперативу. Якщо такий поділ неможливий, спадкоємці, яких прийнято до кооперативу, компенсують іншим спадкоємцям, які прийняли спадщину, спадкову частку в паєнагромадженні (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" від 18 вересня 1987 р. № 9). Відповідно до ст. 166 нового ЦК України у разі смерті члена виробничого кооперативу спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємуів у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям віртість паю померлого члена кооперативу. Особливим об'єктом спадкового права є авторське право. Ми вже зазначали, що успадковуються не всі спадкові права, а лише їх частина. Спадкуванню не підлягають особисті (немайнові) права автора: 1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках та за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Проте до спадкоємців переходять права на захист від порушення зі сторони третіх осіб, право авторства на твір і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (ст. 29 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. в редкції Закону України від 11 липня 2001 року). Термін захисту цих прав має безстроковий характер, щодо терміну охорони інших прав спадкоємців законодавство встановило певні правила. За загальним правилом, авторські права спадкоємців діють протягом 70 років після смерті автора починаючи з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Але для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 70 років після того, як твір було обнародувано. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений ч. 2 цієї статті. Для творів, створених у співавторстві, термін охорони прав спадкоємців починає відліковуватися після смерті останнього співавтора і діє протягом 70 років. Такий самий термін дії охорони творів посмертно реабілітованих авторів, але він починає відліковуватися після реабілітації авторів. Правила початку відліку всіх цих термінів розраховують за загальними правилами, тобто починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце юридичні факти, необхідні в кожному випадку (ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу. Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі. Закінчення строку захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах зазначених строків (ст. 44 Закону). Окремо можна виділити таке важливе для спадкоємців право слідування, яке полягає в тому, що спадкоємці у вказані нами строки щодо проданих автором-спадкодавцем оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчу-жуваним правом на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його від-ступленням, здійсненим автором твору. Розглядаючи питання обсягу спадкової маси, слід зауважити, що до її об'єктів не входять автомобілі, які були надані інвалідам органами соціального захисту населення безоплатно чи на пільгових умовах. Згідно з п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999, у разі смерті інваліда автомобіль, одержаний ним безоплатно, повертається в повній комплектності відповідному органу соціального захисту населення. Автомобілі, одержані інвалідами на пільгових умовах, повертаються органам соціального захисту населення з наступним відшкодуванням ними спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зношення. За бажанням члена сім'ї автомобіль може бути проданий їм через комісійний магазин у встановленому порядку з дозволу органів соціального захисту населення. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Информация, релевантная "Особливості спадкування деяких прав та обов'язків, що належали спадкодавцю." |
||
|