| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття договору |
||
|
Морський брокер за дорученням довірителя може здійснювати формальності, пов'язані з приходом судна в порт, перебуванням судна в порту і виходом його з порту, а також інші дії, які зазвичай здійснює морський агент відповідно до ст. 237 КТМ. У такому випадку застосовуються правила про договір морського агентування, встановлені ст. 232 - 239 КТМ (ст. 242 КТМ). Договір морського посередництва є новим договором, який з'явився в російському законодавстві лише з прийняттям і введенням в дію Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації 1999 р. У російському законодавстві раніше було відсутнє і поняття морського посередника (морського брокера), а правове становище фрахтового брокера, страхового брокера та інших морських посередників визначалося виходячи з правил про представництво та договорі доручення. Після прийняття частини другої Цивільного кодексу РФ в цих цілях стали використовуватися також містяться в ньому норми про агентський договір. Як зазначається в юридичній літературі, у міжнародній практиці брокери з купівлі-продажу суден і фрахтові брокери нерідко розглядаються як морських агентів поряд з портовими агентами. Такий підхід можна виявити, зокрема, в документі ЮНКТАД (Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку) "Мінімальні стандарти для морських агентів" від 7 вересня 1988 р., що має рекомендаційний характер, в якому морським агентом ("shipping agent") визнається будь-яка особа (фізична або юридична), що займається від імені судновласника, фрахтувальника або оператора судна або від імені вантажовласника наданням послуг у галузі судноплавства, зокрема послуг з ведення переговорів і здійсненню операцій з купівлі-продажу суден; веденню переговорів з фрахтування судів та здійснення контролю за виконанням чартерів; збору фрахту та орендної плати та ведення пов'язаних з цим фінансових справ; підготовці митної та вантажний документації та експедирування вантажів; організації отримання та обробки документації та здійснення всіх видів діяльності, необхідних для відправлення вантажу; організації заходів, пов'язаних з прибуттям і відходом судів; організації отримання судном необхідних послуг під час перебування в порту "*". --- "*" Див: Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 407. З точки зору російського законодавства та цивільно-правової доктрини, і навіть виходячи з визначення договору морського посередництва (ст. 240 КТМ) зазначений договір по своєму предмету і змістом являє собою поєднання зобов'язань, характерних для двох відомих цивільно-правових договорів: договору доручення (пов'язаного із здійсненням обома його сторонами підприємницької діяльності) та договору про оплатне надання послуг. Та обставина, що морський брокер "зобов'язується від імені і за рахунок довірителя" укладати певні цивільно-правові угоди, безумовно, свідчить про те, що ми маємо справу із зобов'язанням за договором доручення. У цьому можна переконатися, звернувшись до визначення договору доручення, згідно з яким за цим договором одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, при цьому права та обов'язки по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя (п. 1 ст. 971 ЦК). Разом з тим предмет договору доручення, що є втіленням прямого представництва, не може включати в себе будь-яких інших дій повіреного з надання посередницьких послуг з укладення угод (окрім власне укладення угоди). Адже відповідно до п. 2 ст. 182 ГК особи, уповноважені на переговори щодо можливих у майбутньому угод, не визнаються представниками. Отже, такого роду посередницькі послуги (пошук потенційних партнерів, ведення з ними переговорів про можливість укладення договору, складання проекту договору тощо), хоча вони безпосередньо пов'язані з процесом укладення договору, що не охоплюються предметом договору доручення і являють собою скоріше предмет зобов'язання за відплатним надання послуг. Якби договір морського посередництва належав до числа непойменовані договорів (тобто в КТМ або в іншому федеральному законі відсутні б норми про це договорі), то зазначений договір конструювався б за моделлю змішаного договору і до правовідносин сторін застосовувалися б у відповідних частинах норми про договір доручення і про договір возмездного надання послуг (п. 3 ст. 421 ЦК). Проте договір морського посередництва у сфері торговельного мореплавства визнається самостійним (отже, пойменованим) договором, тому правила про договір доручення і договорі про оплатне надання послуг не підлягають прямому і безпосередньому застосуванню до правовідносин, що випливають з цього договору. Поширення деяких правил про договори доручення та про оплатне надання послуг на договір морського посередництва можливе лише за наявності вказівки про це в законі або договорі, а також в силу аналогії закону з причини подібності правовідносин за умови їх неврегульованості нормами про морське посередництва, умовами договору та звичаями ділового обороту. Відмітною ознакою договору морського посередництва є обмеження його предмета, який складають дії морського посередника з надання довірителю посередницьких послуг при укладанні лише певного кола договорів: купівлі-продажу суден; фрахтування та буксирування суден; морського страхування. Це означає, що в тих випадках, коли відповідно до договору морського посередництва морської брокер бере на себе зобов'язання з надання посередницьких послуг при укладанні не тільки названих договорів (або одного з них), а й інших угод, в частині зазначених угод правовідносини сторін не підпадають під дію норм про договір морського посередництва, а повинні регулюватися правилами про договір доручення і договорі возмездного надання послуг у порядку, передбаченому для змішаного договору. Договір морського посередництва є консенсуальним, оскільки набирає чинності з моменту укладення відповідної угоди сторін, і відноситься до категорії цивільно-правових договорів про надання послуг. Не викликає сумнівів також двосторонній, взаємний і відшкодувальний характер даного договору. Що стосується випадків, коли відповідно до договору морської брокер зобов'язується за дорученням довірителя здійснювати формальності, пов'язані з приходом судна в порт, перебуванням судна в порту і виходом судна з порту, а також інші дії, які зазвичай здійснює морський агент (і в зв'язку з цим до вказаних правовідносин підлягають застосуванню правила про договір морського агентування (ст. 242 КТМ)), то видається, що тут мова йде не про договір морського посередництва, а про договір морського агентування, єдиною особливістю якого є та обставина, що в ролі морського агента за цим договором виступає морської брокер. І ще одна особливість договору морського посередництва, що стосується правового регулювання випливають з нього правовідносин. Як і у випадку з морським агентуванням, всі норми про договір морського посередництва, передбачені ст. 240 - 245 КТМ, цілком і повністю носять диспозитивний характер. Такий висновок випливає зі ст. 241 КТМ, згідно з якою правила, встановлені главою XIV КТМ, застосовуються, якщо угодою сторін не встановлено інше. Однак погоджений сторонами відмову від застосування норм про договір морського посередництва породжує наслідки, що істотно відрізняються від тих, які тягне незастосування правив про договір морського агентування, оскільки на відміну від останнього договір морського посередництва не є видом якого-небудь іншого договору, врегульованого ГК. Тому, якщо до правовідносин сторін, що випливають із договору морського посередництва, з їхньої волі не застосовуватимуться норми про цей договір (глава XIV КТМ), зазначені правовідносини повинні кваліфікуватися як змішаний договір, і до них у відповідних частинах підлягатимуть застосуванню правила про договори, елементи яких є в такому змішаному договорі, тобто норми про договір доручення і договорі возмездного надання послуг (відповідно глави 49 і 39 ЦК). Представляється безперечною зв'язок договору морського посередництва з нормами про комерційне представництво (ст. 184 ЦК), які виконують роль "винесених за дужки" загальних правил стосовно до всіх представницьким договорами, пов'язаним із здійсненням їх сторонами (або однієї з них) підприємницької діяльності. Як відомо, комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укладеного в письмовій формі і містить вказівки на повноваження представника, а за відсутності таких вказівок - також і довіреності (п. 3 ст. 184 ЦК). Договір морського посередництва і є таким договором, на основі якого здійснюється комерційне представництво. Суттєвою особливістю правовідносин, пов'язаних з комерційним представництвом (і одним з основних відмінностей від звичайного представництва), є те, що ГК (п. 2 ст. 184) допускає одночасне комерційне представництво різних сторін в угоді по їх згодою, а також в інших випадках, передбачених законом. Зазначене відмінність звичайного та комерційного представництва М.І. Брагінський пояснює тим, що "не може одна особа виражати волю двох або більше експонованих, у кожного є власний інтерес, і ці неспівпадаючі інтереси не може висловити одне обличчя. Таким чином, в кінцевому рахунку суть відповідних норм ЦК полягає в запобіганні можливого конфлікту інтересів. А тому, якщо можливість такого конфлікту виключається, сенс заборони, про який йде мова, відпадає. Саме така ситуація складається при здійсненні угоди комерційним представником - особою, яка постійно і самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності ... Комерційні представники вправі робити, серед іншого, і таку угоду, в якій вони виступають одночасно представниками обох її сторін "" * ". --- "*" Брагінський М.І., Витрянский В.В. Указ. соч. С. 308 - 309. Крім загальної можливості, що випливає з п. 2 ст. 184 ГК, для морського брокера, яка є комерційним представником, здійснювати одночасне представництво обох сторін в угоді, в розділі XIV КТМ утримується спеціальне правило про дії морського брокера в інтересах обох сторін. Згідно ст. 243 КТМ при укладанні договорів морської брокер може представляти обидві сторони таких договорів, коли сторони уповноважили його. При цьому морський брокер зобов'язаний повідомляти кожної зі сторін, що він представляє також інший бік і при наданні посередницьких послуг зобов'язаний діяти в інтересах обох сторін. Щоправда, останнє правило про обов'язок морського брокера при здійсненні одночасного комерційного представництва діяти в інтересах обох сторін позбавлене правового сенсу, оскільки представник завжди діє в інтересах експонованих (довірителів). У цьому сенсі тут більш доречна норма, яка міститься у п. 2 ст. 184 ГК, згідно з якою при одночасному комерційному представництві різних сторін в угоді комерційний представник зобов'язаний виконувати дані йому доручення з дбайливістю звичайного підприємця. У літературі зазначається, що на практиці морські брокери зазвичай спеціалізуються на певних сегментах ринку. Як підкреслює С.П. Кондрашин, при "укладенні договорів фрахтування сторони (судновласник і фрахтувальник), як правило, виступають кожен через свого представника, яких називають відповідно брокером судновласника і брокером фрахтувальника. Іноді фрахтовий брокер має широкі повноваження з вироблення умов чартеру, але найчастіше брокер і його довіритель тісно співпрацюють у ході переговорів "" * ". --- "*" Коментар до Кодексу торговельного мореплавання Російської Федерації. С. 412. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття договору " |
||
|
||