|
. Відповідно до п. 1 ст. 9 ГК громадяни та юридичні особи на свій розсуд здійснюють належні їм цивільні права. Це означає, що всі питання, пов'язані з використанням суб'єктивних прав, включаючи обсяг і способи їх реалізації, а також відмовою від суб'єктивних прав, передачею їх іншим особам тощо, вирішуються уповноваженими особами за їх власним розсудом. Наприклад, кредитор в позиковому зобов'язанні може не тільки вимагати повернення боргу, але і скласти його з боржника, зменшити його розмір, уступити своє право вимоги іншій особі тощо При цьому відмова громадян і юридичних осіб від здійснення належних їм прав не тягне припинення цих прав, за винятком випадків, передбачених законом. Так, не можна виключити з акціонерного товариства акціонера, який не приймає участі в управлінні справами акціонерного товариства. Навпаки, спадкоємець, не скористався без поважних причин своїм правом на прийняття спадщини протягом шестимісячного терміну після відкриття спадщини, втрачає це право.
При цьому, однак, необхідно враховувати наступні обставини.
По-перше, деякі суб'єктивні права одночасно виступають в якості цивільно-правових обов'язків. Наприклад, відповідно до закону опікун не тільки має право вчиняти від імені недієздатного цивільно-правові угоди, але й зобов'язаний це робити, якщо того вимагають інтереси опікуваного. Тому реалізація деяких суб'єктивних прав залежить не тільки від розсуду уповноважених осіб, але й від приписів закону.
По-друге, слід підкреслити, що в даному випадку мова йде про конкретні суб'єктивні права, якими володіють громадяни і юридичні особи. За загальним правилом власник такого права може безперешкодно від нього відмовитися за умови, що його відмова не порушує права і законні інтереси інших осіб. Наприклад, власник автомобіля має право в будь-який момент відмовитися від свого права власності, хоча при цьому він не може кинути свій автомобіль там, де йому заманеться. Питання про розпорядження правами, які лише можуть виникнути у суб'єкта в майбутньому, повинно вирішуватися з урахуванням правила про те, що "повна або часткова відмова громадянина від правоздатності або дієздатності та інші угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, нікчемні, за винятком випадків, коли такі угоди допускаються законом "(п. 3 ст. 22 ЦК). Тому буде недійсним, скажімо, включене в авторський договір умову, яка обмежує автора у створенні в майбутньому творів на дану тему чи в цій галузі.
По-третє, у ряді випадків відмова від суб'єктивного цивільного права не допускається або, принаймні, можливий лише при дотриманні передбачених законом умов. Наприклад, за загальним правилом законні представники малолітніх та недієздатних осіб не можуть відмовлятися від прав, що належать опікуваним ними особам.
Найбільш часто громадяни та юридичні особи розпоряджаються належними їм правами шляхом їх здійснення. Під здійсненням права розуміється реалізація тих можливостей, які надаються законом або договором власнику суб'єктивного права. Іншими словами, здійснити суб'єктивне цивільне право - значить реально скористатися тією юридичною свободою, яка гарантована суб'єкту державою.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав багато в чому залежить від їх характеру. Зокрема, здійснення одних цивільних прав вичерпується вчиненням якогось одного дії. Так, суб'єктивне цивільне право на прийняття спадщини може бути здійснено лише одномоментно. Інші цивільні права здійснюються шляхом вчинення триваючих, повторюваних дій. Наприклад, право наймача за договором житлового найму передбачає ряд триваючих, багаторазово повторюваних дій з користування житловим приміщенням. Деякі цивільні права можуть здійснюватися лише самими їх володарями (складання заповіту, вступ у шлюб та ін.); здійснення інших цивільних прав може здійснюватися як особисто, так і бути довірено іншим особам (таких прав більшість).
|
- § 5. Умовні угоди
поняття, види, допустимість. Стаття 157 ЦК виділяє угоди, зроблені під умовою. Умовна операція містить в собі умову (condicio), тобто визначення, за допомогою якого наступ або припинення дії угоди з волі сторін поставлено в залежність від майбутнього невідомого обставини * (554). Проте й саме ця обставина також називається умовою. Закон вживає термін
- § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
поняттям виборів тісно пов'язане поняття виборчої кампанії. Виборча кампанія - діяльність з підготовки та проведення виборів, здійснювана в період з дня офіційного опублікування (публікації) рішення уповноваженого на те посадової особи, державного органу, органу місцевого самоврядування про призначення (проведенні) виборів, до дня подання виборчою комісією,
- § 1. Поняття комерційного права
поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
- § 2. Джерела комерційного права
поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
- § 1. Об'єкти речових прав підприємця
поняття речових прав підприємців може бути сформульовано таким чином: до числа речових прав підприємців відносяться передбачені законодавством універсальні і спеціальні речові права, об'єктом яких виступає майно, що використовується підприємцями в підприємницької та іншої
- § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
поняття грунтується на тому визначенні договору, яке закріплене в Цивільному кодексі Російської Федерації. Відповідно до нього «договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» (п. 1 ст. 420 ЦК). Договір у сфері підприємництва (торгова угода) - це угода між сторонами, які є суб'єктами
- § 9. Комерційна концесія
поняття концесія (від латинського concessio - дозвіл) вживалося як договору, укладеного державою з приватним підприємцем, як правило іноземною фірмою, на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок. Сьогодні йому надано зовсім інший зміст. Відповідно до ст. 1027 ЦК за даним договором одна сторона (правовласник) зобов'язується надати іншій
- § 1. Загальні положення
поняття підприємницької діяльності, законодавець у ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК підкреслив, що підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик. [1] У контексті визначення підприємницької діяльності, закріпленому в Законі, ризик підприємця - це не тільки можливість настання несприятливих наслідків внаслідок стихійних лих, випадкового Комерційне право. Ч. I.
- § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
поняття способів захисту, можна зробити висновок, що до них належать, наприклад, ті способи забезпечення зобов'язань, які в разі їх реалізації при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань призводять до відновленню становища, яке існувало до порушення права: звернення стягнення на заставлене майно - ст. 349 ГК; утримання речі, що знаходиться у кредитора - ст. 359 і 360 ГК;
- § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
поняттям відносин у сфері управління. Основним елементом змісту цих правовідносин є обов'язки підприємців, хоча й у сфері управління підприємцям надаються певні правові можливості, які вище були названі організаційно-предпосилочних правами. [1] Обов'язки підприємців у сфері управління носять загальнообов'язковий характер, тобто всі зобов'язані платити
|