Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Права та обов'язки сторін договору комерційної концесії

Концесійний договір як підприємницький завжди є оплатним. При цьому він повинен містити конкретні умови визначення і виплати винагороди правовласнику. Закон допускає різні форми такої винагороди: разові (паушальні) або періодичні (роялті) платежі, відрахування (відсотки) від виручки на оптову ціну товарів і т.п. (Ст. 1030 ЦК). Зазвичай використовується поєднання цих способів, що складається в одноразову виплату після укладення договору (своєрідна "вхідна плата" за приєднання до мережі правовласника) і в періодичних виплатах обумовленої частини прибутку (відрахувань від виручки). Разом з тим винагороду в розглянутому договорі не може встановлюватися відповідно до загального правила п. 3 ст. 424 ГК, а є його істотною умовою, яку сторони зобов'язані погодити.
Істотними умовами концесійного договору є імперативно сформульовані законом обов'язки правовласника (п. 1 ст. 1031 ЦК). До них відносяться:
- обов'язок передати користувачеві документацію та іншу інформацію, необхідну для здійснення наданих йому прав;
- обов'язок проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних з здійсненням цих прав;
- обов'язок забезпечити оформлення необхідних ліцензій (тобто державну реєстрацію договору у відомстві з інтелектуальної власності) і передачу їх користувачеві.
На правовласника покладаються й інші обов'язки, якщо, однак, інше прямо не передбачено угодою сторін (п. 2 ст. 1031 ЦК). У їх число включені:
- обов'язок забезпечити реєстрацію договору (у органі, який здійснює реєстрацію юридичних осіб);
- обов'язок надавати постійне технічне та консультативне сприяння користувачеві;
- обов'язок контролювати якість товарів і послуг, вироблених або надаваних користувачем на підставі договору.
Перераховані обов'язки сформульовані диспозитивним правилом закону і не відносяться до числа істотних умов договору. Вони, отже, можуть бути і відсутніми в конкретному договорі, а реєстрація договору (наприклад, з іноземним правовласником) може навіть стати обов'язком користувача (1).
---
(1) Виняток становить обов'язок контролю правовласника за якістю товарів користувача у разі передачі йому права використання товарного знака, яка відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону про товарні знаки завжди становить істотну умову відповідного договору.
Імперативно сформульовані законом обов'язки користувача також є істотними умовами концесійного договору. Відповідно до ст. 1032 ЦК до них відносяться:
- обов'язок використання фірмового найменування та комерційного позначення правовласника лише строго визначеним у договорі способом;
- обов'язок нерозголошення конфіденційної комерційної інформації, отриманої від правовласника ;
- обов'язок забезпечити відповідність якості вироблених товарів або надаються якості аналогічних товарів або послуг, вироблених або надаваних правовласником;
- обов'язок дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямовані на забезпечення такої відповідності;
- обов'язок надання споживачам додаткових послуг, які надає своїм споживачам правовласник;
- обов'язок інформувати споживачів очевидним для них способом про використання засобів індивідуалізації правовласника чинності концесійного договору.
Крім того, користувач зобов'язаний сплачувати правовласнику обумовлену договором винагороду. За угодою сторін на користувача можуть бути покладені й інші обов'язки.
Концесійний договір може передбачати певний термін використання отриманих від правовласника прав або полягати без зазначення строку. Отже, термін не відноситься до числа його істотних умов.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Права та обов'язки сторін договору комерційної концесії "
  1. 5. Зміст договору
    права та обов'язки сторін. Правда, при цьому необхідно мати на увазі, що зміст самих умов договору в реальному майновому обороті далеко не обмежується визначенням прав і обов'язків сторін: в текстах конкретних договорів можна виявити чимале число умов, що представляють собою організаційні, технічні та інші параметри взаємовідносин сторін. Проте стосовно
  2. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    права. У 2-х т. М., 1904. С. 20; Шершеневич Г.Ф. Підручник торговельного права. М., 1994 (за виданням 1914 р.) С. 48; Гордон В.М. Система радянського торгового права. Харків, 1924. С. 84. [2] Інструкція НКТорга СРСР від 17 березня 1926 / / Радянська торгівля. 1928. № 22. [3] Статут про гербовий збір 17 серпня 1923 Про торгових угодах. Циркуляр Податкового Управління НКФ РРФСР від 8 січня 1924 / /
  3. § 9. Комерційна концесія
    права (комплекс виняткових прав), в той час як предметом простого товариства є з'єднання вкладів товаришів і спільні дії для отримання прибутку або досягнення іншої, що не суперечить закону мети (п. 1 ст. 1041 ЦК), предметом агентування - юридичні та інші (фактичні) дії (п. 1 ст. 1005 ЦК), предметом комісії - одна або кілька правочинів (п. 1 ст. 990 ЦК),
  4. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    права, тобто нормами різних галузей права: державного, адміністративного, трудового, кримінального, цивільного і всіх інших. Правові норми різних галузей права охороняють, тобто з точки зору законодавця забезпечують нормальне здійснення підприємницької діяльності. Якщо ж діяльність підприємця неправомірно порушується або існує загроза посягання на його
  5. § 3. Правові форми інноваційної діяльності
    права на подачу заявки на передбачуване винахід замовнику. Відсутність у договорі подібної умови дає замовнику можливість в силу ст. 772 ГК РФ самостійно використовувати передані виконавцем результати робіт, в тому числі здатні до правової охорони. На стадії фундаментальних і прикладних досліджень не виключається створення наукових творів, відносини з приводу яких
  6. § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
    права. Одним із специфічних ознак норм права в системі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин є їх формальна визначеність, тобто зовнішня вираженість (закріпленість) в тих чи інших формах (джерелах) права. До числа таких у загальній теорії права прийнято відносити: а) нормативний правовий акт; б) нормативний договір; в) правовий звичай; г) судовий
  7. § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
    права, а лише ті з них, які володіють для цього таким необхідною якістю, як сделкоспособность. У різних суб'єктів цивільного права це якість з'являється в різні моменти і має неспівпадаючі зміст. У громадян сделкоспособность як складовий елемент їхньої дієздатності формується поетапно і пов'язується законом з досягненням ними певного віку. Відповідно виділяється
  8. § 2. Види цивільно-правових договорів
    права. Наприклад, в теорії цивільного права прийнято виділяти договори речові та зобов'язальні. Речові договори являють собою такі угоди, за допомогою яких змінюються речові права на об'єкти цивільного обороту. Договори ж зобов'язально-правового характеру безпосередньо не спричиняють зміни прав на річ, але породжують зобов'язальні права і обов'язки учасників договору.
  9. § 3. Зміст, форма та державна реєстрація договорів
    права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, хоча і не позбавляє їх права приводити письмові й інші докази. Якщо законодавство містить пряму вимогу про простій письмовій формі договору, то недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (наприклад, в Цивільному кодексі відповідні вказівки містяться
  10. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    права 18. DE LEGE LATA [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. ERGA OMNES [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед людством 20. EX AEQUO ET BONO [екс АКВО пов боно] - по справедливості і доброї совісті 21. EX OFFICIO [екс оффіцій] - за посадою, з обов'язку 22. EX SITU [екс ситу] - поза місцем знаходження 23. HABEAS CORPUS [хабеас корпус] -