|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
6. ПРАВО НАРОДІВ
|
|
Право народів (jus gentium) - різновид римського цивільного права; право, едінообщее для всіх народів, загальнонародне право. Його дія поширювалася на все римське населення, включаючи пригорнув. У сучасному понятті це міжнародне право.
Право народів виникло пізніше цивільного і було більш прогресивним. Воно відрізнялося більшою свободою і спрощенням форми. Принцип права народів: головне не те, що було сказано, а те, що малося на увазі.
Спочатку право народів складалося з договорів, укладених Римом з іноземними державами.
Право народів регулювало майнові відносини, що виникали між перегринами і римськими громадянами, а також публічно-правові питання, питання торгового права (міжнародної торгівлі).
Зі становленням Риму, центру міжнародної торгівлі, виникла потреба створити претора та у справах іноземців. Він отримав назву «претор у справах Перегрина» і дозволяв суперечки між римськими громадянами та іноземцями або між самими іноземцями на території Римської держави. Оскільки на пригорнув не поширювалося цивільне право, претор змушений був застосовувати, з одного боку, міжнародні правові норми, укладені Римським державою, з іншого боку, - те, що відносилося до права, спільного для всіх народів. Те, що було спільне для всіх народів, відомих Риму, і було правом народів. У своєму відправленні правосуддя претор користувався насамперед поняттям спра-| ведлівості і міжнародним правом. При цьому складалися певні звичаї, які претор став відображати в едиктах. Поступово едикти претора пригорнув утворили нову спільність, нову правову систему в рамках римського приватного права. Оскільки це був Римський магістрат і оскільки право застосовувалося на території Римської держави - право це було Римське. З іншого боку, воно відрізнялося за своїми підходами, за своїм ідеям, які вона в собі укладало, за тими правилами, які містилися в едиктах, за тими формулами позовів, які там містилися, від цивільного права. Тому що воно прийняло на себе ще одне покоління міжнародного цивільного обороту, з одного боку, з іншого боку - деякі норми, взяті з іноземного права. Претори у справах пригорнув займалися творчістю. Для вирішення спорів з іноземними громадянами на території Риму вони створювали нові, більш гнучкі, більш вдалі, чужі властивому цивільному праву формалізму норми.
З плином часу цивільне право (jus civile) і право народів стали зближуватися. При практичному застосуванні обидві системи знаходилися в постійній взаємодії; спостерігалося взаємний вплив однієї системи на іншу. Право народів впливало на цивільне право з огляду на те, що перше більше відповідало потребам господарського життя Риму. Деякі норми цивільного права проникали в систему права народів (наприклад, за Законами XII Таблиць норми про крадіжку не поширювалися на пригорнув; в практиці ці норми стали застосовуватися і до перегрінам). При Юстиніані цивільне право і право народів склали єдину систему права, в якій переважало право народів як право більш розвинене. Римське цивільне право стало правом міжнародним, загальним для всіх громадян Римської імперії.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 6. ПРАВО НАРОДІВ " |
- § 1. Загальні положення про публічної власності
правовими утвореннями їх публічних функцій. Публічна власність тісно пов'язана з роллю держави в економіці, наявністю потреб, задоволення яких не може забезпечити приватне підприємництво. Публічна власність і публічний сектор служать чинниками економічного зростання, запорукою стабільності та сталого розвитку, гарантом збереження національного багатства. Ось чому в
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
право на війну 38. JUS COGENS [юс когенс] - незаперечне право, тверде право 39. JUS IN BELLO [юс ін Белло] - право війни 40. JUS GENTIUM [юс генціум] - право народів, міжнародне право 41. JUS NESSARIUM PRO OMNIUM [юс несаріум проомніум] - право, необхідне для всіх 42. JUS PUBLICUM [юс публікум] - публічне право 43. JUS SANGUINIS [юс сангініс] - право крові 44. JUS SOLI [юс
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
право на війну 38. Jus cogens [юс когенс] - незаперечне право, тверде право 39. Jus in bello [юс ін Белло] - право війни 40. Jus gentium [юс генціум] - право народів, міжнародне право 41. Jus nessarium pro omnium [юс несаріум про омніум] - право, необхідне для всіх 42. Jus publicum [юс публікум] - публічне право 43. Jus sanguinis [юс сангініс] - право крові 44. Jus soli [юс
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
право на війну 38. JUS COGENS [юс когенс] - незаперечне право, тверде право 39. JUS IN BELLO [юс ін Белло] - право війни 40. JUS GENTIUM [юс генціум] - право народів, міжнародне право 41. JUS NESSARIUM PRO OMNIUM [юс несаріум про омніум] - право, необхідне для всіх 42. JUS PUBLICUM [юс публікум] - публічне право 43. JUS SANGUINIS [юс сангініс] - право крові 44. JUS SOLI [юс
- 6.3. Правове регулювання питань націоналізації в міжнародне право
право на визначення характеру і змісту права власності, встановлення порядку його придбання, переходу або втрати. Здійснення державою акта націоналізації також слід розглядати в якості однієї з форм прояву його суверенітету. Ще в 1952 р. Генеральна Асамблея ООН у своїй Резолюції № 626 «Про право вільної експлуатації природних багатств і ресурсів» підтвердила
- 5. СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА
право постійно розвивалося історично кількома паралельними потоками, удосконалювалося і склалося як система в епоху Юстиніана. Найдавніше право fas носило релігійний характер - jus sacrum. Пізнання і тлумачення його зосереджувалося в жрецьких колегіях понтифіків, що були першими римськими юристами. Пізніше від найдавнішого права fas стали відрізняти світське право - jus.
- § 4. Основні теорії походження держави
правова нерівність людей зумовлено тією ж божественною волею, з чим необхідно змиритися і не чинити опору продовжувачу на землі влади Бога. Отже, непослух державної влади може розцінюватися як непослух Всевишньому. Надаючи державі і государям (як представникам і виразникам божественних велінь) ореол святості, ідеологи теологічної теорії
- § 1. Поняття, ознаки та сутність права
право "- багатозначне, має багате різнобічне зміст. По-перше, його вживають в загальсоціальному сенсі (моральне право, право народів і т.п.), в рамках якого мова йде про моральних, політичних, культурних та інших можливостях в поведінці суб'єктів (наприклад, моральне право керувати колективом; вчинити по совісті; змінити, слідуючи моді, свій зовнішній вигляд; право члена
- § 2. Основні права людини і громадянина
право на життя, здоров'я, особисту безпеку і недоторканність, захист честі, гідності, доброго імені, свободу думки і слова, вираз думок і переконань, вибір місця проживання; може набувати, володіти , користуватися і розпоряджатися власністю, займатися підприємницькою діяльністю, залишати країну і повертатися назад. Закріплюється право громадян на мітинги, вуличні
- § 3. Основні пріоритети російської правової політики
правової політиці багато. Під пріоритетами в даному випадку розуміються першочергові завдання, проблеми, питання, які необхідно вирішувати зараз і в найближчій перспективі. До найбільш загальних з них відносяться такі, як формування правової держави, громадянського суспільства, вдосконалення законодавства та практики його застосування, зміцнення принципів федералізму, створення надійної правової
|