Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 1, частина 2, 2010 - перейти до змісту підручника

§ 4. Право постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння

Поняття і види речових прав на землю. Крім земельних сервітутів, чинне законодавство виділяє та інші речові права на землю. До них відносяться право довічного успадкованого володіння і право постійного (безстрокового) користування.
Основними джерелами правового регулювання зазначених прав виступає ЗК і гл.17 ЦК. При цьому норми ЗК мають пріоритет перед положеннями гл. 17 ГК огляду на те, що ЗК слід розглядати стосовно ГК як спеціальний і пізніший закон. Крім того, ЗК займає рівне з ГК положення в ієрархії джерел цивільного законодавства. Стосовно до питань про підстави виникнення (припинення) та змісті права довічного успадкованого володіння і постійного (безстрокового) користування, даний висновок має принципове значення, оскільки положення ЗК, що регулюють зазначені аспекти, в деяких випадках вступають в пряме протиріччя з нормами ЦК.
Загалом у ЗК явно простежується тенденція до звуження сфери застосування зазначених прав, мабуть, з метою спрощення правового режиму земель * (1037). Це випливає з заборони подальшого надання земельних ділянок на праві постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння (п. 1, 3 ст. 20, п. 1 ст. 21 ЗК). Вперше зазначені речові права отримали детальну регламентацію в ЗК РРФСР 1991 * (1038) Їх визнання було пов'язано з необхідністю відмови від принципу винятковості публічної власності на землю і від поступового залучення земельних ділянок в цивільний оборот. Закріплення цих прав в перехідний період зумовило наявність у них ознаки безплатності, що не характерного для ринкової економіки. Мабуть, цим обумовлено те, що чинний ЗК базується на концепції, згідно з якою при закріпленні в законодавстві можливості передачі землі у власність, оренду та термінове безоплатне користування відпадає необхідність у інших правових формах її використання, оскільки дані права охоплюють всі затребувані в цивільному обороті моделі використання земельних ділянок * (1039).
Об'єктом зазначених прав, за загальним правилом, можуть бути тільки земельні ділянки, що перебувають у державній або муніципальній власності.
ЗК обмежив коло суб'єктів права постійного (безстрокового) користування. Після 30 жовтня 2001 земельні ділянки можуть передаватися у постійне користування лише державним і муніципальним установам, а також казенним підприємствам * (1040). ЦК передбачає виникнення права постійного (безстрокового) користування чужою земельною ділянкою у набувача будівлі, споруди або іншого нерухомого майна, розташованого на такій ділянці, на підставі закону (п. 2 ст. 268, п. 1 ст. 271, ст. 552 ЦК) . Проте в даний час застосування цієї норми, по суті, виключено (п. 1, 2 ст. 20, ст. 29 ЗК). Якщо право власності на будівлю, будівля чи іншу нерухомість перейшло в силу будь-яких правових підстав (договорів міни, дарування, інших угод, а також у зв'язку з реорганізацією юридичної особи або в порядку спадкового спадкоємства) після введення в дію ЗК до особи, яка не може володіти земельною ділянкою на праві постійного (безстрокового) користування, така особа до 1 січня 2006 р. має було за своїм вибором переоформити назване право на право оренди земельної ділянки або придбати його у власність (п. 12 постанови N 11).
Право довічно успадкованого володіння, як випливає з його назви, може належати тільки фізичним особам.
Зміст речових прав на землю. Зміст зазначених прав збігається і включає правомочності щодо користування та володіння земельною ділянкою (п. 4 ст. 20, п. 2 ст. 21 ЗК). У рамках здійснення правомочності користування земельною ділянкою правовласники, зокрема, має право: а) використовувати наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, прісні підземні води, а також ставки, обводнені кар'єри, б) зводити на земельній ділянці житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі, будівлі, споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та її дозволеним використанням; в) проводити зрошувальні, осушувальні та інші меліоративні роботи, будувати ставки та інші водні об'єкти. Володарі зазначених прав набувають право власності на доходи, плоди і продукцію від використання земельної ділянки, зокрема на посіви і посадки сільськогосподарських культур, отриману сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації (ст. 40, п. 1 ст. 41 ЗК). Як зазначалося раніше, у зміст зазначених прав входить правомочність по зведенню на земельній ділянці об'єктів нерухомості (право забудови) * (1041). При цьому в разі зведення такого об'єкта володарем одного з зазначених речових прав саме він, а не публічний власник земельної ділянки, набуває право власності на споруду (ст. 266, 269 ЦК).
ЗК позбавив аналізовані речові права правомочності розпорядження земельною ділянкою (п. 4 ст. 20, п. 2 ст. 21 ЗК). Тому суб'єкти зазначених прав більш не має права передавати земельні ділянки в оренду та у безоплатне термінове користування * (1042). Виняток становить можливість передачі в спадщину права довічно успадкованого володіння, а також можливість викупу земельної ділянки у власність (п. 5 ст. 20, п. 3 ст. 21 ЗК).
Виникнення і припинення речових прав на землю. Виникнення і припинення зазначених прав підлягає державній реєстрації (п. 1 ст. 31 ГК; п. 1 ст. 25 ЗК). Підставою виникнення права довічного успадкованого володіння і постійного користування служить адміністративний акт державного або муніципального органу, уповноваженого надавати відповідні земельні ділянки (ст. 29 ЗК).
Земельне законодавство передбачає спеціальні підстави примусового припинення права постійного (безстрокового) користування і права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою в судовому порядку, зокрема, у випадках:
а) використання земельної ділянки не відповідно до його цільового призначення і приналежністю до категорії земель, встановленої ЗК;
б) використання земельної ділянки способами, які призводять до суттєвого зниження родючості сільськогосподарських земель або до значного погіршення екологічної обстановки;
в) неусунення наслідків навмисне скоєних неправомірних дій, таких як, наприклад, отруєння, забруднення, псування або знищення родючого шару грунту внаслідок порушення правил поводження з небезпечними хімічними або біологічними речовинами, систематична несплата земельного податку та т . д.;
г) невикористання земельної ділянки, призначеної для сільськогосподарського виробництва або житлового чи іншого будівництва, у зазначених цілях протягом трьох років, якщо триваліший строк не встановлений законом;
д) вилучення земельної ділянки для державних або муніципальних потреб;
е) реквізиції земельної ділянки (ст. 45 ЗК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Право постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння "
  1. § 1. Поняття і види обмежених речових прав
    правом - правом власності в законодавстві виділяється категорія речових прав осіб, які не є власниками (ст. 216 ЦК) * (1000). Легального визначення поняття обмежених речових прав у законодавстві не міститься. Доктринальне поняття речового права запропоновано в гол. 19 цього підручника. Стосовно до іншим речовим правам, крім права власності, слід констатувати, що вони
  2. § 2. Ознаки речового права
    право власності; право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою; право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою; сервітут; право господарського відання майном; право оперативного управління майном; право членам сім'ї власника житлового приміщення; право користування житловим приміщенням за заповідальним відказом; право користування житловим приміщенням на підставі
  3. § 3. Визначення та види речового права
    право взагалі і речове право зокрема можна визначити в суб'єктивному і об'єктивному сенсах. Право в суб'єктивному сенсі - це юридично забезпечена можливість деякого поведінки, тобто міра свободи особи. Право в об'єктивному сенсі - це система норм права, що закріплюють, регулюють, захищають і, таким чином, забезпечують можливість зазначеного поведінки. Слід погодитися з тим,
  4. § 2. Поняття права власності
    право власності та інтелектуальна власність існують паралельно і не перебувають у співвідношенні підпорядкування * (716). Важливо відзначити і те, що поняття об'єкта права власності не залежить від оборотоздатності цього об'єкта. У власності знаходяться як об'єкти, що не вилучені з обігу і обмежені в обороті, так і об'єкти, вилучені з обігу (ст. 129 ЦК). Абсолютність права
  5. § 5. Початкові підстави набуття права власності
    право власності на виріб з самого початку купується не підрядником, а замовником (п. 1 ст. 702 ЦК) * (771). Навіть якщо замовник має намір згодом продати виготовлену річ, проте остання вважається виготовленої для нього. Визначальним для поняття об'єкта, створеного для себе, є наявність у творця мети придбання права власності на об'єкт. Аналогічно, право
  6. § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
    правопорядков норм про право приватної власності на землю. Норми про приватної власності на землю закріпила Конституція РФ 1993 р., вказавши, що "земля та інші природні ресурси можуть перебувати у приватній, державної, муніципальної та інших формах власності" (ст. 9). У результаті було усунуто, що не виправдало себе панування виключної державної власності на землю.
  7. § 2. Сервітути
    право обмеженого користування чужим нерухомим майном. Історично дане речове право отримало визнання першим як у римському праві, так і в російському дореволюційному законодавстві. Традиційним є розподіл сервітутів на речові (предіальние) і особисті (персональні). Речові сервітути (servitutes praedurum) встановлюються щодо одного об'єкта нерухомого майна з метою
  8. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    право на війну 38. JUS COGENS [юс когенс] - незаперечне право, тверде право 39. JUS IN BELLO [юс ін Белло] - право війни 40. JUS GENTIUM [юс генціум] - право народів, міжнародне право 41. JUS NESSARIUM PRO OMNIUM [юс несаріум проомніум] - право, необхідне для всіх 42. JUS PUBLICUM [юс публікум] - публічне право 43. JUS SANGUINIS [юс сангініс] - право крові 44. JUS SOLI [юс
  9. § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
    правосуб'єктності організації. Відповідь на нього залежить від самої організації і особливостей її пристрою (організаційно-правової форми). У тих організаціях, щодо яких їх засновники (учасники) не мають майнових прав (громадські та релігійні, благодійні та інші фонди - п. 3 ст. 48 ЦК), а іноді в яких вони не мають і самого членства (ст. 118 ГК ), питання про спадкування не 4. Речові і зобов'язальні правовідносини
  10. правовідносини - правовідносини, що фіксують статику майнового становища суб'єктів. У них за уповноваженою суб'єктом закріплюється можливість безпосереднього впливу на річ і право відображення будь-яких посягань на неї з боку третіх осіб. Речові права носять абсолютний характер і є юридичною підставою влади суб'єкта над річчю. До речових прав поряд з правом
    правоотношения - правоотношения, фиксирующие статику имущественного положения субъектов. В них за управомоченным субъектом закрепляется возможность непосредственного воздействия на вещь и право отражения любых посягательств на нее со стороны третьих лиц. Вещные права носят абсолютный характер и являются юридическим основанием власти субъекта над вещью. К вещным правам наряду с правом