| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Право постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння |
||
|
Основними джерелами правового регулювання зазначених прав виступає ЗК і гл.17 ЦК. При цьому норми ЗК мають пріоритет перед положеннями гл. 17 ГК огляду на те, що ЗК слід розглядати стосовно ГК як спеціальний і пізніший закон. Крім того, ЗК займає рівне з ГК положення в ієрархії джерел цивільного законодавства. Стосовно до питань про підстави виникнення (припинення) та змісті права довічного успадкованого володіння і постійного (безстрокового) користування, даний висновок має принципове значення, оскільки положення ЗК, що регулюють зазначені аспекти, в деяких випадках вступають в пряме протиріччя з нормами ЦК. Загалом у ЗК явно простежується тенденція до звуження сфери застосування зазначених прав, мабуть, з метою спрощення правового режиму земель * (1037). Це випливає з заборони подальшого надання земельних ділянок на праві постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння (п. 1, 3 ст. 20, п. 1 ст. 21 ЗК). Вперше зазначені речові права отримали детальну регламентацію в ЗК РРФСР 1991 * (1038) Їх визнання було пов'язано з необхідністю відмови від принципу винятковості публічної власності на землю і від поступового залучення земельних ділянок в цивільний оборот. Закріплення цих прав в перехідний період зумовило наявність у них ознаки безплатності, що не характерного для ринкової економіки. Мабуть, цим обумовлено те, що чинний ЗК базується на концепції, згідно з якою при закріпленні в законодавстві можливості передачі землі у власність, оренду та термінове безоплатне користування відпадає необхідність у інших правових формах її використання, оскільки дані права охоплюють всі затребувані в цивільному обороті моделі використання земельних ділянок * (1039). Об'єктом зазначених прав, за загальним правилом, можуть бути тільки земельні ділянки, що перебувають у державній або муніципальній власності. ЗК обмежив коло суб'єктів права постійного (безстрокового) користування. Після 30 жовтня 2001 земельні ділянки можуть передаватися у постійне користування лише державним і муніципальним установам, а також казенним підприємствам * (1040). ЦК передбачає виникнення права постійного (безстрокового) користування чужою земельною ділянкою у набувача будівлі, споруди або іншого нерухомого майна, розташованого на такій ділянці, на підставі закону (п. 2 ст. 268, п. 1 ст. 271, ст. 552 ЦК) . Проте в даний час застосування цієї норми, по суті, виключено (п. 1, 2 ст. 20, ст. 29 ЗК). Якщо право власності на будівлю, будівля чи іншу нерухомість перейшло в силу будь-яких правових підстав (договорів міни, дарування, інших угод, а також у зв'язку з реорганізацією юридичної особи або в порядку спадкового спадкоємства) після введення в дію ЗК до особи, яка не може володіти земельною ділянкою на праві постійного (безстрокового) користування, така особа до 1 січня 2006 р. має було за своїм вибором переоформити назване право на право оренди земельної ділянки або придбати його у власність (п. 12 постанови N 11). Право довічно успадкованого володіння, як випливає з його назви, може належати тільки фізичним особам. Зміст речових прав на землю. Зміст зазначених прав збігається і включає правомочності щодо користування та володіння земельною ділянкою (п. 4 ст. 20, п. 2 ст. 21 ЗК). У рамках здійснення правомочності користування земельною ділянкою правовласники, зокрема, має право: а) використовувати наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, прісні підземні води, а також ставки, обводнені кар'єри, б) зводити на земельній ділянці житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі, будівлі, споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та її дозволеним використанням; в) проводити зрошувальні, осушувальні та інші меліоративні роботи, будувати ставки та інші водні об'єкти. Володарі зазначених прав набувають право власності на доходи, плоди і продукцію від використання земельної ділянки, зокрема на посіви і посадки сільськогосподарських культур, отриману сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації (ст. 40, п. 1 ст. 41 ЗК). Як зазначалося раніше, у зміст зазначених прав входить правомочність по зведенню на земельній ділянці об'єктів нерухомості (право забудови) * (1041). При цьому в разі зведення такого об'єкта володарем одного з зазначених речових прав саме він, а не публічний власник земельної ділянки, набуває право власності на споруду (ст. 266, 269 ЦК). ЗК позбавив аналізовані речові права правомочності розпорядження земельною ділянкою (п. 4 ст. 20, п. 2 ст. 21 ЗК). Тому суб'єкти зазначених прав більш не має права передавати земельні ділянки в оренду та у безоплатне термінове користування * (1042). Виняток становить можливість передачі в спадщину права довічно успадкованого володіння, а також можливість викупу земельної ділянки у власність (п. 5 ст. 20, п. 3 ст. 21 ЗК). Виникнення і припинення речових прав на землю. Виникнення і припинення зазначених прав підлягає державній реєстрації (п. 1 ст. 31 ГК; п. 1 ст. 25 ЗК). Підставою виникнення права довічного успадкованого володіння і постійного користування служить адміністративний акт державного або муніципального органу, уповноваженого надавати відповідні земельні ділянки (ст. 29 ЗК). Земельне законодавство передбачає спеціальні підстави примусового припинення права постійного (безстрокового) користування і права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою в судовому порядку, зокрема, у випадках: а) використання земельної ділянки не відповідно до його цільового призначення і приналежністю до категорії земель, встановленої ЗК; б) використання земельної ділянки способами, які призводять до суттєвого зниження родючості сільськогосподарських земель або до значного погіршення екологічної обстановки; в) неусунення наслідків навмисне скоєних неправомірних дій, таких як, наприклад, отруєння, забруднення, псування або знищення родючого шару грунту внаслідок порушення правил поводження з небезпечними хімічними або біологічними речовинами, систематична несплата земельного податку та т . д.; г) невикористання земельної ділянки, призначеної для сільськогосподарського виробництва або житлового чи іншого будівництва, у зазначених цілях протягом трьох років, якщо триваліший строк не встановлений законом; д) вилучення земельної ділянки для державних або муніципальних потреб; е) реквізиції земельної ділянки (ст. 45 ЗК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Право постійного (безстрокового) користування і довічного успадкованого володіння " |
||
|
||