|
Фізичні особи визнавалися суб'єктами римського приватного права (persona) і наділялися певними правами - правоздатністю.
Оскільки Стародавній Рим був рабовласницькою державою, то далеко не кожна людина зізнавався суб'єктом. Суб'єктом римського права міг бути тільки вільна людина.
Раби розглядалися не як суб'єкт, а як об'єкт римського права.
Повна правоздатність фізичної особи складалася з трьох статусів: стану свободи - даний статус вводився для розмежування вільних і рабів; стану громадянства - для розмежування римлян і нерімлян (латинів, пригорнув); сімейного стану - для розмежування самостійних глав сімейств і підвладних осіб. Основною господарською одиницею виступала сім'я, яку очолював голова сімейства.
Тільки за наявності всіх трьох статусів особа визнавалося суб'єктом римського права, тобто могло від свого імені здійснювати права і нести обов'язки. З різних причин особа могла втратити один із статусів. У даній ситуації його правоздатність або втрачалися, або обмежувалася. Зміна правоздатності називалося capitis deminutio і в початковий період римського права прирівнювалося до громадянської смерті, тобто особа фактично існувало, але у нього у власності не могло бути майна, і він не міг ним розпоряджатися.
Існувало зміна правоздатності, в якому розрізняли три ступені:
1) втрата особою статусу свободи і перетворення в раба;
2) втрата римського громадянства;
3) зміна сімейного стану особи. Для володіння повною правоздатністю римському громадянину потрібно було відповідати три вимогам (status):
1) бути вільним (status libertatis);
2) мати римське громадянство (status civitatis);
3) бути главою сім'ї (status familiae).
У приватному римському праві правоспоспособ-ність включає ще два елементи - право вступати в законний римський шлюб і право торгувати, здійснювати операції.
Правоздатність виникала з моменту народження і припинялася зі смертю людини. Але були випадки, коли ще не народжена дитина визнавався правоздатним, що мало велике значення для спадкового права.
Обсяг правоздатності протягом всієї історії римського права не був постійним. Поступово з розвитком суспільства і держави відмінності між групами вільного населення стиралися. Але це не відносилося до взаємин вільних і рабів, які залишалися в колишньому положенні.
Імператор Римської імперії Антонін Кара-кала в 121 р. дарували права римських громадян всьому вільному населенню імперії, що формально зрівняло всіх вільних людей в приватному праві.
|
- 15. ПРАВОЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ правоздатності
правоздатності: - статус свободи (status libertatis) - все населення поділялося на вільних і рабів; - статус громадянства (status civitatis) - населення ділилося на римських громадян і негромадян; - статус глави сім'ї, прізвища (status familiae) - ділилися на нікому не підвладних («батьків сімейства») і підвладних. Правоздатність виникала: - природним шляхом - народженням -
- § 1. Поняття комерційного права
правоздатності приватної особи, забезпечуваною обов'язком всякого і кожного, в тому числі держави. По-друге, підприємницька діяльність - це діяльність, здійснювана особою на свій ризик. Дійсно, свобода діяльності передбачає і несення ризику наслідків відповідних дій (бездіяльності). Якщо діяльність здійснюється не на свій ризик, то вона не відноситься до
- § 1. Поняття і види підприємців
правоздатності фізичних осіб, зокрема вказують на те, що громадяни можуть займатися підприємницькою діяльністю, а незаконне обмеження їх прав займатися підприємницькою діяльністю тягне недійсність акта державного чи іншого органу, що встановлює відповідне обмеження, законом можуть бути встановлені обмеження права займатися підприємницькою
- § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
правоздатність виникає з моменту державної реєстрації. Фонд. Наступним видом некомерційних організацій є фонд, тобто не має членства некомерційна організація, заснована громадянами і (або) юридичними особами на основі добровільних майнових внесків. Фонд переслідує соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно корисні цілі.
- § 2. Правовий режим речей
правоздатністю включається в комерційну діяльність, відповідне майно вже є об'єктом речових прав підприємця. Так, наприклад, отримавши будівлю у власність, така організація стає власником в загальногромадянський сенсі цього поняття, а здійснюючи свої правомочності і надаючи таку будівлю в оренду або використовуючи його в якості предмета іпотеки для отримання
- § 4. Страхування
правоздатності страховика полягає в тому, що предметом безпосередньої діяльності страхової організації не можуть бути виробнича, торгово-посередницька та банківська діяльність. В даний час законодавець прямо не обмежує можливість вибору тієї чи іншої організаційно-правової форми страхової організації. Однак мова може йти тільки про організацію, яка є юридичною
- § 8. Довірче управління майном
правоздатність унітарного підприємства. Таким чином, створення унітарного підприємства - це лише інший спосіб, ніж довірче управління, вирішення одного завдання: професійного управління майном в інтересах власника. Отже, неприпустимо з'єднувати в одній юридичній особі настільки різні правові способи. У випадках, коли довірче управління майном здійснюється
- § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
правоздатність кредитних організацій. З моменту їх державної реєстрації Банком Росії кредитні організації набувають статусу юридичної особи і з цього ж моменту у них виникає здатність брати участь у цивільних правовідносинах - загальна цивільна правоздатність. З моменту отримання Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
- § 2. Елементи громадянського правовідносини
правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. Більш докладно ці питання висвітлюються в гол. 6 і 7 цього підручника. Купуючи з підстав, що допускаються законом, суб'єктивні права і обов'язки, правосуб'єктності особи стають учасниками конкретних цивільних правовідносин. У будь-якому цивільному правовідносинах повинно бути не менше двох сторін - управомоченной і зобов'язаною.
- § 1. Повне товариство
правоздатність в момент створення (абз. 1 п. 3 ст. 49 ЦК), для чого необхідний фактичний склад з двох основних послідовних фактів: укладання установчого договору та акта реєстрації на його основі товариства. Державна реєстрація товариства зв'язується з внесенням територіальними податковими органами відповідного запису до Реєстру (п. 2 ст. 51 ЦК). Оскільки факт внесення до
|