Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України


У ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" наведено вичерпний перелік видів цінних паперів", до яких належать:
акції;
облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
облігації місцевих позик;
облігації підприємств;
казначейські зобов'язання України;
ощадні сертифікати;
інвестиційні сертифікати;
векселі;
приватизаційні папери.
Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р. передбачений ще один вид цінних паперів - похідні цінні папери, що їх доцільніше було б віднести до таких інструментів фондового» ринку, "які поєднують у собі елементи кількох видів цінних паперів або являють собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до тієї чи іншої категорії"1.
До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерси, форварди, варанти та інші.
Відповідно до ст.195 нового ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Новий ЦК України класифікує цінні папери, розподіляючи їх на групи та види. Так, у ст. 196 зазначається, що цінні папери в Україні поділяються на такі групи: пайові, боргові, похідні, товаророзпорядчі. Такий перелік не є вичерпним, законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів. Види цінних паперів встановлюються законом.
Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. - К., 1998. - С. 45.
Акція - особливий цінний папір серед інших внаслідок того, що це мобільніший, з одного боку, та найскладніший, з другого - фінансовий інструмент на ринку цінних паперів. З приводу акцій укладається найбільша кількість договорів на ринку цінних паперів, що зумовлює потребу в досконалому, чіткому законодавстві та детальному регулюванні правових відносин між суб'єктами фондового ринку.
Закон України "Про державне регулювання цінних паперів в Україні" обіг цінних паперів визначає як укладення та виконання угод щодо цінних паперів, які не пов'язані з їх випуском.
Для того щоб розглянути порядок укладення договорів, їх види та зміст, треба проаналізувати структуру ринку цінних паперів.
Розглядаючи структуру ринку цінних паперів можна виділити такі види суб'єктів ринку цінних паперів:
1) емітенти - суб'єкти, які здійснюють випуск цінних паперів. Оскільки випуск акцій - прерогатива акціонерних товариств, то емітенти акцій належать до звичайних емітентів, тобто до емітентів, для яких випуск цінних паперів не є основним видом діяльності, без якого неможливо здійснювати інші види діяльності;
2) інвестори - це суб'єкти, які здійснюють вкладення коштів або іншого майна в цінні папери, стосовно акцій - це акціонери. Акціонери належать до звичайних інвесторів, оскільки вкладення грошових коштів в акції не є їхнім обов'язком;
3) професійні учасники ринку цінних паперів - це суб'єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" професійна діяльність здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у порядку, передбаченому чинним законодавством, та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.
Згідно зі ст. 4 вищезазначеного Закону до видів професійної діяльності належать:
- торгівля цінними паперами, яка може бути брокерською чи дилерською;
- депозитарна діяльність;
- розрахунково-клірингова діяльність;
- діяльність з управління цінними паперами;
- діяльність з управління активами;
- діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
- діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.
Професійні учасники можуть виступати емітентами та інвесторами, хоч основним їх завданням є діяльність з організації та підтримання ринку цінних паперів;
4) саморегулівні організації - це безприбуткові організації, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів для координації та поліпшення їх діяльності, захисту їх інтересів. Згідно з Положенням про саморегулівні організації ринку цінних паперів, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 1996 р. № 329 (в редакції рішення ДКЦПФР від 11 листопада 1997 р. № 45) статус саморегулівної організації можуть дістати:
а) громадські організації фізичних осіб - професійних учасників ринку цінних паперів;
б) об'єднання юридичних осіб - професійних учасників ринку цінних паперів;
в) фондові біржі;
5) держава - специфічний суб'єкт ринку цінних паперів. Свої повноваження держава здійснює через спеціальні державні органи. Найбільшими такими повноваженнями наділено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка діє відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів", Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. №142/97, та іншого чинного законодавства України.
Як зазначалося вище, обіг акцій передбачає укладення цивільно-правових угод. Такі угоди можна поділити на:
- угоди, що їх укладають з приводу первинного розміщення цінних паперів, та угоди, які укладаються на вторинному ринку;
- біржові та позабіржові угоди;
- угоди про надання послуг з приводу випуску та обігу акцій.
Угоди з приводу первинного розміщення акцій можуть укладатися у процесі приватизації, де продавцем виступає Фонд державного майна (або його регіональне відділення), а також безпосередньо емітентом - недержавною юридичною особою.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. продаж акцій підприємств відбувається на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.
Порядок укладення договору купівлі-продажу акцій за результатами конкурсу передбачено Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, затвердженим наказом ФДМ України, Антимонопольного комітету і ДКЦПФР віл 13 вересня 2000 р.
Сторонами у договорі виступають, з одного боку, Фонд державного майна України як продавець, з другого - переможець конкурсу як покупець.
Такий договір має бути підписаний протягом 10 робочих днів з моменту затвердження органом приватизації переможця конкурсу та за наявності у переможця конкурсу копії рішення органу Антимонопольного комітету про надання згоди на придбання акцій.
Текст договору складається на підставі типового договору купівлі-продажу, що затверджується ФДМ України.
У разі якщо переможець конкурсу на момент підписання договору купівлі-продажу не отримав згоди органу Антимонопольного комітету, договір купівлі-продажу підписується з відкладальною умовою - отримання згоди на придбання пакета акцій відповідно до ст. 213 ЦК України.
Істотними умовами договору є:
- назва та адреса ВАТ;
- відомості про продавця та покупця;
- ціна пакета акцій, яку зобов'язується сплатити покупець;
- кількість та номінальна вартість проданих на конкурсі акцій;
- терміни оплати пакета акцій;
- зобов'язання продавця;
- зобов'язання покупця;
- назва, адреса і номер банківських розрахункових рахунків покупця та продавця;
- відповідальність сторін за невиконання зобов'язань;
- правові наслідки невиконання зобов'язань;
- порядок здійснення сторонами контролю за зобов'язаннями один одного. За згодою сторін у договорі купівлі-продажу можуть бути додатково зазначені інші зобов'язання.
До договоручкупівлі-продажу пакета акцій включається зобов'язання покупця не здійснювати подальше відчуження окремих частин пакета акцій до певного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також не здійснювати подальше відчуження об'єкта приватизації без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу. Орган приватизації повідомляє про таке обтяження акцій відповідними зобов'язаннями реєстраторів за документарної форми випуску акцій, зберігачів - за бездокументарної форми чи в разі знерухомлення відповідних акцій.
Вказаний договір купівлі-продажу обов'язково має бути посвідчений нотаріально. Всі витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу, покладаються на покупця. Право власності на пакет акцій ВАТ переходить до переможця конкурсу з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та передачі (поставки) цінних паперів - у разі продажу пакета акцій, випущених у документарній формі, зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігана - у разі продажу акцій, випущених у бездокументарній формі.
Поставка цінних паперів чи зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігана здійснюється у триденний термін після повної сплати вартості пакета акцій.
Неординарно законодавство вирішує питання виникнення права власності у покупців державних пакетів акцій акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації, під час проведення сертифікатних аукціонів. Згідно з Положенням про порядок проведення сертифікатних аукціонів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 р. № 218, право власності на придбані на сертифікатному аукціоні акції виникає у покупця з моменту затвердження акта ненормативного характеру - протоколу про результати сертифікатного аукціону.
Право власності на придбані акції підтверджується записом у реєстрі акціонерів відповідного акціонерного товариства.
Як зазначалося вище, одним із способів приватизації є продаж акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств на фондовій біржі.
Продавцем пакетів акцій виступають:
Фонд державного майна України для ВАТ, які належать до державної власності в Україні;
державний орган приватизації, якому органами місцевого самоврядування були делеговані повноваження щодо забезпечення продажу на фондових біржах акцій ВАТ, які належать до комунальної власності;
Фонд майна Автономної Республіки Крим для ВАТ, які належать до власності Автономної Республіки Крим.
Продавець виступає в особі свого представника, який має кваліфікаційне посвідчення фахівця з торгівлі цінними паперами та діє на підставі довіреності Про-
давця на право проведення операцій з цінними паперами на біржі й укладання біржових контрактів від імені Продавця.
Покупцем цих акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають право за чинним законодавством України на придбання майна у процесі приватизації.
Відповідно до Положення про порядок продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України від 16 листопада 1998 р. №2141/297/9, переможцем у процесі проведення торгів визнається учасник торгів, який назвав найвищу ціну. Покупці, що стали переможцями, укладають на біржі біржові контракти на купівлю-продаж цінних паперів у день торгів. У разі придбання одним покупцем кількох лотів акцій одного відкритого акціонерного товариства укладається один біржовий контракт на купівлю-продаж цінних паперів на загальну кількість придбаних акцій. Контракт укладається відповідно до типового біржового контракту, передбаченого названим Положенням. У ньому зазначаються відомості про сторони, сума контракту, порядок розрахунків та сплати необхідних платежів, порядок виконання сторонами своїх зобов'язань, гарантії та відповідальність сторін.
Біржові контракти укладаються у трьох примірниках, а в разі проведення торгів на філії біржі - у чотирьох примірниках, які після підписання їх продавцем, покупцем та реєстрації реєстраційною палатою біржі передаються продавцю, покупцю та біржі. Контракти, не оформлені належним чином у день торгів, вважаються недійсними.
Фондовий ринок України перебуває нині на початковому етапі, проте створено всі передумови для його розвитку. Виділяють первинний та вторинний, біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів. Первинний ринок - це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення. Вторинним ринком називається ринок, де вільно обертаються цінні папери, які вже пройшли первинне розміщення.
Біржовий ринок цінних паперів - це організований інституційний ринок, операції якого проводять професійні учасники на фондовій біржі. Позабіржовий ринок - ринок операцій з цінними паперами, які здійснюються поза фондовою біржею.
При первинному розміщенні акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не потребують додаткового укладення договорів. Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом підписки, право власності у інвесторів виникає на підставі договорів, в основному купівлі-продажу. Законодавством спеціально не встановлені обов'язкові умови договору купівлі-продажу акцій акціонерних товариств, не створених у процесі приватизації. Вони випливають із загальних положень цивільного законодавства, встановлених для договору купівлі-продажу. До них слід віднести:
- визначення предмета договору із зазначенням виду акцій, назви емітента, їх номінальної вартості та кількості;
- визначення сторін договору;
- права та обов'язки сторін;
- порядок набуття права власності на акції та корпоративні права;
- ціну договору;
- порядок проведення розрахунків;
- відповідальність сторін.
В разі потреби сторони зазначають інші умови.
За первинного розміщення акцій відкрите акціонерне товариство може користуватися послугами посередників - торговців цінними паперами, яких називають андерайтерами, запозичивши цю назву із зарубіжного законодавства. До andepaumepie належать інституції, "які обслуговують і гарантують розміщення цінних паперів, здійснюють їх купівлю для наступного перепродажу приватним інвесторам"1. Розрізняють андерайтинг двох видів. Умовами договору першого виду (андерайтинг на основі твердих зобов'язань) передбачено, що андерайтер несе тверді зобов'язання щодо викупу всього або частини випуску за фіксованими цінами. Це означає, що андерайтер, беручи на себе зобов'язання щодо надання послуг з первинного розміщення цінних паперів емітента, зобов'язаний у разі якщо залишиться не викупленою частина запропонованих на продаж акцій, придбати таку частину, приймаючи цим самим фінансовий ризик розміщення акцій.
Другий вид андерайтингу передбачає, що андерайтер тільки надає послуги з первинного розміщення акцій без зобов'язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії. Головний обов'язок андерайтера стосовно такого договору - докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат андерайтер не несе.
Основу андерайтингових договорів становлять договори доручення чи комісії, які поєднані з договорами купівлі-продажу. Для першого виду андерайтингу характерно укладення угод купівлі-продажу з відкладальною умовою. За таким договором андерайтер зобов'язаний придбати акції за фіксованими цінами за настання такої умови - нерозміщення ним певної частини акцій у встановлений строк.
Порядок відчуження акцій закритих акціонерних товариств на вторинному ринку ускладнений додатковими умовами порівняно з відчуженням акцій відкритого акціонерного товариства.
Як уже зазначалося, акції закритого акціонерного товариства обігу на біржі не підлягають.
Розглядаючи порядок виходу акціонера з закритого акціонерного товариства, виникає таке проблемне питання, як право переважного придбання акцій самим товариством чи іншими акціонерами. Як показала практика, в більшості випадків установчі документи закритих акціонерних товариств містили положення, згідно з яким при відчуженні акціонером власних акцій переважне право на їх придбання належить самому товариству та іншим акціонерам. Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності встановлюється виключно законами України. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто обмеження права власності встановлюються законом. Про це йдеться і в Роз'ясненні ДКЦПФР від 15 липня 1999 р. № 15, де зазначено, що цивільно-правові угоди з акціями закритих акціонерних товариств здійснюються у порядку, встановленому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" у час-
Міркін Я. М. Цінні папери та фондовий ринок. - М., 1995. - С. 371.
тині розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі. Зазначене свідчить про те, що обмеження щодо відчуження акцій закритих акціонерних товариств, встановлені установчими документами, які передбачають вказане нами право переважної купівлі, не відносяться до обмежень, встановлених законом, тому в цій частині установчі документи повинні визнаватися недійсними.
Необхідно також зазначити, що встановлення законодавством такої вимоги, як розподіл акцій закритого акціонерного товариства серед засновників стосується лише розподілу акцій при емісії. Це також відобрається і в практиці. З лютого 1999 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-95" (продавець) та приватне підприємство "Ексіма" (покупець) уклали договір купівлі-продажу 33915 простих іменних акцій закритого акціонерного товариства "Фірма "Меблі". Незабаром ПП "Ексіма" звернулося з позовом до "Славута-95" про усунення перешкод на право власності акцій, ТОВ "Славута-95" у свою чергу звернулось з зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним. Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. позов ПП "Ексіма" було задоволене. Проте голова Арбітражного суду м. Києва за власною ініціативою перевірив рішення від 31 серпня 1999 р. у порядку нагляду і постановою від 27 грудня 1999 р. скасував його та визнав договір купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним, посилаючись на те, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" акції закритого акціонерного товариства не можуть відчужуватись на користь третіх осіб, які не є засновниками (акціонерами) цього товариства, при відчуженні акцій порушено право переважної купівлі акцій інших акціонерів, відсутнє волевиявлення ТОВ "Славута-95" на відчуження акцій.
Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи і 1 лютого 2000 р. постановила: постанову Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. скасувати, а рішення Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. залишити без змін. У своїй постанові судова колегія, зокрема, зазначила, що акціонер на свій розсуд має право відчужувати належні йому акції за ціною, встановленою сторонами (ст. 4 Закону України "Про власність" та ст. 28 Закону України "Про господарські товариства"). Стаття 32 Закону України "Про господарські товариства" не передбачає обов'язку акціонера продати належні йому акції тільки акціонерному товариству і не встановлює переважного права акціонерного товариства на викуп акцій у акціонера, який бажає їх продати.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про господарські товариства" переважне право на придбання акцій надано акціонерам тільки у разі збільшення статутного фонду акціонерного товариства. З матеріалів справи не вбачається, що акції розповсюджувались у зв'язку зі збільшенням статутного фонду.
Посилання у постанові Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. на ст. 114 ЦК УРСР не може бути підставою для скасування рішення, оскільки зазначені акції ЗАТ "Фірми "Меблі" є власністю ТОВ "Славута-95". Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю є одноособовим власником придбаного майна товариства, у тому числі придбаних ним акцій. Отже, ні учасники ТОВ "Славута-95", ні акціонери ЗАТ "Фірма "Меблі" не є співвласниками 33915 акцій ЗАТ "Фірма "Меблі", придбаних ТОВ "Славута-95". Ми повністю погоджуємось з такою позицією судової колегії Вищого арбітражного суду України.
Обіг акцій супроводжується також укладенням ряду договорів, хоч предметом яких і не є відносини купівлі-продажу акцій, але такі договори безпосередньо стосуються та впливають на ці відносини, а також на правовий статус акції.
Це стосується, зокрема, договорів, за якими власник передає в управління належні йому акції. Так, управління акціями відкритих акціонерних товариств, які перебувають у державній власності, здійснюється через уповноважену особу, яка визначається за результатами конкурсу, що проводиться згідно з Порядком проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791. Юридичною підставою для виконання таких функцій є договір-доручення, що його укладають орган приватизації та уповноважена особа відповідно до типової форми.
У разі коли для виконання функцій управління державними корпоративними правами необхідна згода Антимонопольного комітету (його територіального відділення) і на дату підписання договору доручення переможцем конкурсу не було отримано такої згоди, договір набирає чинності з дати її отримання переможцем, про що до договору доручення вносяться відповідні зміни. У договорі доручення обов'язково визначається термін, протягом якого переможець конкурсу повинен отримати відповідну згоду, а також наслідки, що їх тягне за собою неотримання згоди протягом встановленого терміну.
Крім договору, управління вказаними акціями здійснюється на підставі:
Порядку управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 518;
Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791;
Порядку звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000р. № 791.
В управління можуть бути передані не лише акції, що перебувають у державній власності. Недержавні акції можна передати, наприклад, у довірче управління довірчим товариством. Управлінські відносини встановлюються на підставі договору на довірче управління, який укладають відповідно до типового договору довірчого товариства з довірителем майна, затвердженого наказом ФДМ, Міністерства фінансів та Антимонопольного комітету України від ЗО серпня 1995 р.
Зазначений договір передбачає обсяг повноважень довіреної особи щодо здійснення операцій з майном, яке передається в управління. Право власності на майно залишається за довірителем. Договором також мають бути передбачені права та обов'язки сторін, фінансові розрахунки, порядок розірвання та припинення дії договору.
Передача майна у вигляді акцій для виконання довірчих операцій здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі. З моменту підписання такий акт є невід'ємною частиною цього договору.
Цивільним кодексом України не передбачено довірче управління як один із видів зобов'язань. За правовою природою довірче управління подібне до таких видів зобов'язань, як доручення та комісія, тому, якщо законодавством не встановлено інше, на відносини з довірчого управління поширюються норми цивільного законодавства, що регулюють відносини комісії та доручення.
Для зменшення ризику можливих втрат та вигідного здійснення інвестицій у процесі придбання чи реалізації акцій власник може скористатися послугами торговців цінними паперами, які проводять комерційну та комісійну діяльність з цінних паперів.
Згідно зі ст. 1 Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів, затверджених наказом ДКЦПФР від 23 грудня 1996 р. №331, комісійна діяльність з цінних паперів (брокерська діяльність) - це здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власникові на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів. Комерційною діяльністю з цінних паперів (дилерська діяльність) вважається здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власникові від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.
Здійснюючи комісійну діяльність з цінних паперів, торговці можуть укладати як договори на виконання разового замовлення, так і договори на обслуговування протягом певного терміну, тобто договори на обслуговування. Договір на разове обслуговування укладається між торговцем та клієнтом і передбачає виконання операцій певного виду з конкретними цінними паперами протягом певного терміну на підставі разових замовлень клієнта. Згідно з вищезазначеними Правилами у договорі на виконання разового замовлення обов'язково має бути зазначено:
1) номер та дату видачі торговцеві дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;
2) вид послуги, яку торговець надає клієнтові. Такими послугами є:
а) посередницькі послуги з купівлі цінних паперів;
б) посередницькі послуги з продажу цінних паперів;
в) посередницькі послуги з обміну цінних паперів;
г) інші послуги, передбачені чинним законодавством.
Договір на разове замовлення укладається тільки на один вид послуг;
3) опис цінних паперів;
4) умови виконання договору, що містять термін дії та вид замовлення;
5) перелік обов'язків та прав сторін;
6) положення про канали та порядок передачі інформації, зв'язок між клієнтом і торговцем, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок;
7) умови розрахунків та відсоток комісійної винагороди;
8) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів;
9) термін дії, підстави для зміни та припинення договору.
У договорі на обслуговування обов'язково мають бути визначені положення, які містяться в пунктах 1, 3, 4-9. Крім того, у договорі або в замовленні повинні бути зазначені особливі умови виконання операцій, перелік яких наведено у
Правилах. Предметом вказаного договору є надання посередницьких послуг щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій, не заборонених чинним законодавством. Правилами встановлено спеціальні вимоги щодо оформлення такого договору (мається на увазі при визначенні номера договору) - крім цифрової інформації, він має містити додаткову літеру, яка залежить від виду послуг.
На підставі вказаних договорів торговці цінними паперами укладають угоди на біржовому та позабіржовому ринках. Угоди, які укладаються на біржі, мають відповідати вимогам як чинного законодавства, так і вимогам, встановленим нормативними документами самої біржі. Правила біржі визначають порядок проведення торгів, умови участі в них членів біржі, цінні папери, що допущені до обігу на біржі, та порядок укладення біржових угод.
Правилами більшості фондових бірж, наприклад, встановлена обов'язкова реєстрація біржових угод самою біржею. Більше того, біржова угода набирає чинності з моменту її реєстрації.
Деякі біржі практикують укладення тристоронніх договорів, де однією із сторін є біржа. Правилами та положеннями біржі, а іноді і біржовими угодами передбачено порядок контролю біржею укладення та подальшого виконання укладених на біржі угод.
Обігові на біржі підлягають акції, які перебувають у лістингу і такі, що в ньому не перебувають. Лістинг - це внесення певних цінних паперів до біржового реєстру, якщо вони відповідають вимогам, встановленим біржею. Мінімальний рівень вимог встановлений Положенням про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, затвердженим наказом ДКЦПФР від 15 січня 1997 р. Зазначене Положення також передбачає порядок подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з якою емітент бере на себе ряд зобов'язань. Проте практика узаконила ще один шлях вступу в договірні відносини емітента з біржею - укладення договору про проведення біржею експертизи на відповідність акцій необхідним вимогам для внесення їх до біржового реєстру.
До прийняття біржею рішення про допуск ( лістинг ) цінних паперів до офіційного котирування біржа повинна укласти з емітентом двосторонній договір про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск. Оскільки укласти цей договір сторони зобов'язані до прийняття біржею рішення про допуск і невідомо, чи взагалі такі акції перебуватимуть в офіційному котируванні, то доцільно було б укладати його як угоду з відкладальною умовою.
Обов'язковим положенням даного договору є порядок надання емітентом необхідної інформації для проведення біржею періодичного аналізу фінансового стану емітента, що дає підставу для визначення відповідності поданих до лістингу акцій вимогам, встановленим біржею.
У своїй діяльності акціонерне товариство та його власники користуються послугами інших учасників фондового ринку. Емітент зобов'язаний ведення реєстру доручити реєстратору шляхом укладення відповідного договору, якщо:
- кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищила п'ятсот осіб;
- договір на ведення реєстру припиняється або не подовжений з ініціативи реєстратора або емітента;
- анульовано дію ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність реєстратора щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, який веде систему реєстру цього емітента.
Такий обов'язок емітента визначений ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. та Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. №60. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів у порядку, встановленому п. 2 ст. 9 зазначеного закону.
У вказаному договорі мають бути передбачені:
- назва сторін;
- предмет договору - ведення реєстру та здійснення обліку цінних паперів відповідно до функцій реєстратора;
- функції реєстратора (у Положенні про порядок ведення реєстрів наведено ряд основних функцій реєстратора, проте такий перелік не є вичерпним, і реєстратор може виконувати додаткові функції, обумовлені цим договором);
- порядок надання необхідних документів для належного виконання ним своїх функцій;
- підстави та порядок видачі виписок з реєстру;
- права та обов'язки сторін;
- відповідальність сторін.
Зазначений договір, сторонами якого є емітент і реєстратор, породжує певні права та обов'язки тих, кому належать чи належатимуть (власники, номінальні утримувачі тощо) акції. Ці права та обов'язки встановлюються Положенням про порядок ведення реєстрів. Так, наприклад, зареєстровані сторони зобов'язані інформувати реєстратора про обтяження іменних цінних паперів зобов'язаннями, у разі передачі прав власності надавати реєстраторові передавальне доручення та ін. Отже, право вибору особи реєстратора належить емітентові, їх відносини встановлюються на підставі договору. Відносини ж власника чи іншої зареєстрованої особи встановлює законодавство, хоч це не виключає можливості додатково укласти договір.
Проте Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" встановлено порядок взаємодії депозитаріїв та зберігачів з власниками цінних паперів, емітентами, торговцями цінними паперами, довірчими товариствами з приводу надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. При здійсненні такої депозитарної діяльності у суб'єктів фондового ринку виникає потреба в укладенні ряду договорів, обов'язковість яких встановлена вищеназваним законом.
Діяльність, пов'язана зі зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі: договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачеві для здійснення депозитарної діяльності; депозитарного договору, що укладається між зберігачем
і обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Такі договори мають відповідати вимогам типових договорів, затверджених ДКЦПФР.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг. Якщо цінні папери випущено у документарній формі, у договорі також визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).
Депозитарний договір є консенсуальним. Невід'ємна частина договору - інструкції щодо здійснення депозитарної діяльності, що їх затверджує депозитарій. У Положенні про депозитарії встановлено основні вимоги до депозитарного договору. До них належать:
1) загальні положення;
2) зміст договору із зазначенням сторін, предмета договору, строку дії договору, умови ведення рахунків, порядок ведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, ряд застережень, відповідальність сторін, розмір та порядок оплати послуг депозитарія, форми і періодичність складання звіту депозитарієм, права та обов'язки сторін.
Основні вимоги до депозитарного договору, встановлені законодавством, також є обов'язковими і для цього типу договору.
Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом переведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у депозитарії. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.
У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається порядок прийняття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випуску ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо.
Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що їх надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типову форму якого затверджують ДКЦПФР і Національний банк України.
Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" заповнив деякі прогалини Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Статтею 5 вказаного Закону визначено порядок переходу і здійснення права власності на цінні папери. Так, право власності на іменні цінні папери, які випущені в документарній формі, переда-
ються новому власникові шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знеру-хомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Але слід зазначити, що корпоративні права, тобто права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Право власності на цінні папери на пред'явника, які випущені в паперовій (документарній) формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.
Право власності на іменні цінні папери, випущені у бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Щодо форми угод з цінних паперів, то вони не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.
У складному механізмі функціонування фондового ринку України договір посідає особливе місце як засіб регулювання порядку емісії, обігу та обліку цінних паперів. Він покликаний заповнювати всі неврегульовані законодавством правові ніші, що надає йому особливого статусу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України"
  1. § 1. Поняття і головні засади приватизації
    Розгляд питання «приватизації», на нашу думку, доцільно починати зі з'ясування його взаємозв'язку з поняттям «роздержавлення». Роздержавлення уособлює комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, збереження оптимального сектора економіки, її ефективності та збільшення частки недержавних форм власності. Це процес при якому принципово змінюється місце і призначення
  2. Стаття 223-2. Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів
    1. Невнесення службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, а так само інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини),- караються штрафом від п'ятисот до
  3. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  4. § 4. Способи укладання господарських договорів
    Укладання господарського договору - це нормативно закріплені взаємні дії господарських організацій, спрямовані на встановлення господарсько - договірних відносин та визначення зміст договірного зобов'язання. Вимоги застосування певних процедур (порядку) укладання господарського договору можуть бути передбачені законом (наприклад, про товарну біржу) або встановлюються волевиявленням сторін. На
  5. Стаття 14. Визначення понять
    14.1.81. інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що
  6. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  7. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  8. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
    1. Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у
  9. Стаття 223. Розміщення цінних паперів без реєстрацій* випуску
    1. Розміщення уповноваженою особою цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Примітка. Розміщення цінних
  10. Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів
    1. Внесення уповноваженою особою в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей, якщо це заподіяло значну матеріальну шкоду інвесторові в цінні папери,- карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або