| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Застосування заборонених засобів і методів ведення війни (ст. 356 КК). |
||
|
в частині використання засобів і методів ведення військових дію-вий, має метою максимальну гуманізацію збройних конфліктів. Статус «війни» з 1945 р. значною мірою втратив свою визначеність, і в більшості збройних конфліктів, так-же мають явно виражений міжнародний характер, відсутність про-ствует ознака формального оголошення війни. Тому, не-дивлячись на те що в назві ст. 356 КК використовується термін «засоби і методи ведення війни», в даний час спеціа-листи краще посилатися на норми, застосовні не до виття-ні, а до збройних конфліктів. Слід також мати на увазі, що згідно з Додатковим протоколом II 1977 і Женевських конвенцій 1949 заборона засобів і методів ведення війни поширюється і на збройні конфлікти немеждународ-ного характеру. Об'єктивна сторона розглядуваного злочину харак-теризуется вчиненням одного з перерахованих у законі дей-наслідком: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, депортація цивільного населення, розграбування національного майна на окупованій території, при-сування у збройному конфлікті засобів і методів, заборонений-них міжнародним договором РФ. Діючі в міжнародному праві правила поводження з військовополоненими та цивільним населенням під час війни та збройних конфліктів визначені в Женевських конвенціях 1949 (про поводження з військовополоненими; про захист цивільного населення під час війни; про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; про поліпшення долі рані-них, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі). Під військовополоненими відповідно до норм міжна-ного права розуміються такі категорії осіб, які потрапили у владу ворожої сторони під час війни або збройно-го конфлікту: особовий склад збройних сил воюючої сторони, партіз-ни, особовий склад ополчення і добровольчих загонів, лич-ний склад організованих рухів опору; некомбатанти (особи зі складу збройних сил, які не що приймає безпосередньої участі у військових операціях, - вра-чи, юристи, священики, кореспонденти, обслуговуючий персо-нал, члени екіпажів торгового флоту і цивільної авіації); стихійно повстале населення, якщо воно відкрите носить ору- жиє і дотримується законів і звичаї ведення війни. До цивільного населення відносяться особи, які не є учасниками збройного конфлікту (ні комбатантами, тобто особами, що входять до складу збройних сил конфліктуючої сторони та приймаючими безпосередньо участь у бойових діях, ні некомбатантами, т. е. особами, що входять до складу збройних сил воюючої сторони і надають їй по-міць у досягненні успіхів у бойових діях, але не прини-мающих особистої участі в цих діях). В умовах морської війни до цивільного населення прирівнюються команди і пасажири торговельних і пасажирських суден воюючих і нейтральних країн. Під жорстоким поводженням з військовополоненими або громадян-ським населенням розуміються дії, що призводять до загибелі під-еннопленних або цивільних осіб або ставлять у небезпеку їх життя і здоров'я (навмисне вбивство, катування, биологиче-ські експерименти, навмисне заподіяння важких стра-Сейчас або серйозного каліцтва). Конвенції 1949 р. Належить до жор-токому зверненням примус військовополоненого або громадян-ського особи до служби в збройних силах ворожої сторони, а також дії, що позбавляють таких осіб права на біс-упереджене судочинство, взяття цивільних осіб в за-Ложніков, приниження їх честі та гідності. Депортація цивільного населення, заборонена Женев-ської конвенцією від 12 серпня 1949 р. про захист цивільного населення під час війни, означає насильницьке переміщення ня всього або частини цивільного населення в межах оккуп-руемой території або за її межі. Під розграбуванням національного майна слід поні-мати здійснювані у великих масштабах дії по вироб-вольному руйнування, присвоєнню майна, що не викликаються військовою необхідністю, розкрадання його різними способу-ми, звернення у власність оккупирующей сторони. Найбільш небезпечною формою здійснення аналізованого пре-ступления є застосування у збройному конфлікті засобів і методів, заборонених міжнародним договором РФ. До засобів ведення військових дій належить зброя та інша військова техніка, що застосовуються збройними силами воюючих сторін для знищення живої сили і матеріальних засобів супротивника, придушення його сил і здатності до опору. Згідно з діючими міжнародно-правовим нормам забороненими є застосування зброї, снарядів, речовин і методів ведення військових дій, здатних причи-нить зайві ушкодження і страждання, а також обширний, довготривалий, серйозної шкоди природному середовища (Доповни-вальний протокол I до Женевських конвенцій 1949 г .). Заборонено-ними засобами ведення війни також є: зброя «неіз-бірательного» дії, винищує сила якого така, що вона не може бути спрямована лише на заздалегідь визначені військові цілі; зброя, снаряди і речовини, здатні причи-нить зайві ушкодження, страждання або що роблять неминуче-ної смерть людей, виведених з ладу, а також мають пре-дательскій, підступний характер (напалмові, кулькові, касет-ні, фосфорні бомби, нейтронна бомба; зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень оскол-ками, не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, міни-пастки та ін.) Крім зазначеного Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 до міжнародних договорів, що містить норми про заборону засобів, що застосовуються у збройних конфліктах, відносяться Конвенція про заборону або обмеження застосування конкурують-них видів звичайної зброї, які можуть вважатися завдаючи-ські надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію від 10 квітня 1980 року (з чотирма протоколами до неї), Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, про-виробництва і передачі протипіхотних мін та про їх знищення від 18 вересня 1997 р. та деякі інші угоди, ратифі-царювати Росією у встановленому порядку. Методи ведення військових дій - це порядок, способи і прийоми використання засобів ведення війни в ході військових дій. До заборонених методів належать такі напади «невибіркового характеру», наслідки яких не можуть бути обмежені поразкою лише військових об'єктів. Конвенції ція про заборону військового чи іншого ворожого ис-користування засобів впливу на природне середовище 1976 забороняє такі методи ведення військових дій, як «погод-ная війна», «екологічна агресія» і інші дії, спосіб-ні спричинити широкі, довгострокові або серйозні наслідки для екологічних процесів (зміна динаміки, складу, структури Землі та ін.) Відповідно до Конвенції 1980 про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї забороненими методами ведення військових дій є: напади із застосуванням запальної зброї на цивільне населення або на цивільні об'єкти, а також на військові об'єкти, ураження яких в силу їх рас-положення (в районі зосередження цивільного населення), застосовуваних засобів доставки запальної зброї або ін-ших обставин не дозволяє обмежити запальне віз-дію тільки на військовий об'єкт і уникнути або звести до мі-нимума випадкові жертви серед цивільного населення і по-пошкоджень цивільних об'єктів, а також вчинення таких нападів на ліси та інші види рослинного покриву (крім випадків, коли такі природні елементи є військовими об'єктами). До заборонених методів, крім названих, відно-сується перетворення необоронних місцевостей і демілітаризується-ванних зон на об'єкт нападу, напад на осіб, які припинили брати участь у воєнних діях, нападу на установки або споруди, що містять небезпечні сили (коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життів, поранень серед цивільних осіб або завдасть шкоди громадян-ським об'єктам) та ін Одним з обов'язкових об'єктивних ознак розглядає-ваемого злочину є особлива обстановка його здійснений-ня - обстановка збройного конфлікту. У міжнародному праві такі конфлікти ділять на два види. Міжнародний кон-фликт являє собою збройне зіткнення між го-сударство або між національно-визвольним движ-ням і метрополією, тобто між повсталої (воюючою) стороною і військами відповідної держави. Під збройним конфліктом неміжнародного характеру розуміється зіткненні-вение антиурядових організованих збройних від-рядів з озброєними силами уряду, що відбувається на території якої-небудь держави. Склад злочину належить до числа формальних, по-цьому злочин визнається закінченим з моменту вдосконалення-ності будь-якого з перерахованих в диспозиції даної норми дій. Суб'єктивна сторона злочину характеризується пря-мим умислом: винний усвідомлює, що застосовує у збройному конфлікті заборонені засоби і методи (у формі жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням, де-портація цивільного населення та ін.) , і бажає вчинити такі дії. Суб'єктом даного злочину може виступати осудним-моє обличчя, що входить до складу учасників збройного конфлік-та і досягла віку 16 років. Частина 2 ст. 356 КК передбачає відповідальність за при-сування одного з найбільш небезпечних засобів війни - зброї масового ураження, забороненого міжнародним договором РФ. Предмет цього злочину аналогічний предмету діяння, передбаченого ст. 355 КК. До зброї масового ураження, застосування якого заборонено, відноситься біологічне, хи-мическое і ядерну зброю. Поки ще не вироблено універсальних норм, що встановлюють пряму заборону так званих нових видів зброї масового ураження (радіологічного-ського, инфразвукового та ін.) Однак застосування і такої зброї за наявності інших ознак складу розглядуваного злочину слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 356 КК, якщо зброя застосовано за його прямим призначенням - для масового ураження, знищення живої цілі або для руйнування мате-ріальних об'єктів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " застосування заборонених засобів і методів ведення війни (ст. 356 КК). " |
||
|
||