| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Припинення позикового зобов'язання |
||
|
Позика є грошовим зобов'язанням і припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми заборгованості за договором позики. Разом з тим необхідно враховувати, що зобов'язання, яке випливає з договору позики, може бути припинено за іншими підставами, передбаченими ЦК України, зокрема шляхом надання відступного за угодою між позикодавцем і позичальником (ст. 648 ЦК України), зарахуванням зустрічної грошової вимоги (ст. 649 ЦК України). Однією з новел ЦК України є заміна боргу позиковим зобов'язанням. Відповідно до ст. 1072 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1066 ЦК України). У спрощеному вигляді новація (заміна) боргу позиковим зобов'язанням передбачає певну послідовність дій. Так, якщо за договором купівлі-продажу (поставки, оренди, міни тощо) боржник винен кредитору певну суму грошей, то цю грошову суму сторони можуть за взаємною згодою оформити договором позики із додержанням правил новації. Наприклад, заміна боргу договором позики не допускається, якщо борг виник із зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, і зі сплати аліментів. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов'язання мають відповідати вимогам, які пред'являються до договору позики. Необхідно зазначити, що новація не є чимось зовсім новим, невідомим сучасному праву явищем. Більше того, новація фактично застосовується в юридичній практиці, правда, під іншою назвою. Йдеться про застосування ст. 220 ЦК УРСР, яка передбачає можливість припинення зобов'язання угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими особами. Останнє є не що інше, як новація. У разі новації не вимагається, безумовно, щоб відбулася передача суми позики саме в якості грошей як засобу платежу. Можливим є випадок виникнення такого обов'язку передати визначену кількість замінних речей на якійсь іншій підставі, а потім між сторонами з'явилася угода про те, щоб це зобов'язання вважалося боргом за позикою. Такої угоди досить для того, щоб зобов'язання мало характер позикового. Наприклад, сторони домовилися, що неоплачена купівельна ціна вважатиметься сумою позики. Але все-таки в даному разі позика виступає в якості отримання певної цінності, що відображає один з негативних елементів майна позичальника - якийсь борг. У зв'язку з цим виникає питання, чи має право боржник після переведення боргу з купівлі-продажу, найму чи інших зобов'язань у форму позикового зобов'язання пред'явити проти позову кредитора за позикою, ті самі заперечення, які він мав право зробити за старим зобов'язанням. Це питання має вирішуватися, у першу чергу, на основі змісту виконаної між сторонами угоди стосовно заміни попереднього боргу позиковим; якщо зміст цієї угоди не дає твердої опорної точки, слід керуватись загальним визначенням новації як способу погашення зобов'язання, а з цієї точки зору на поставлене вище питання необхідно відповісти негативно. Зобов'язання, яке існувало раніше, припинилось, і всі заперечення боржника, так само як забезпечення та інші переваги кредитора, відпадають. Проте слід зазначити, що в одному випадку право боржника пред'явити заперечення проти позову кредитора за позикою передбачено в ст. 1070 ЦК України. Зокрема, норма наведеної статті дозволяє оспорювати зобов'язання, що випливає з договору позики, на тій підставі, що сума позики насправді не була отримана, чи отримана в кількості меншій, ніж передбачено договором. Наведені способи припинення позикового зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й грошова виплата за позиковим зобов'язанням. У разі погашення позикового зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, які випливають з позикових відносин, необхідно враховувати ряд вимог, які пред'являються до такої форми заміни виконання зобов'язання. Вимоги, які випливають з позики, є грошовими. Відповідно для зарахування вимог необхідно, щоб і зобов'язання, які припиняються зарахуванням таких вимог, також були грошовими, тобто щоб зустрічні позикові вимоги мали предметну однорідність. Сторона, яка ініціює зарахування, повинна довести наявність у неї прав вимоги за позиковим зобов'язанням. У разі виникнення спору з приводу погашення позикового зобов'язання зарахуванням і вирішення питання про те, чи було проведено зарахування, необхідно встановити, чи супроводжувалось направлення заяви про зарахування пред'явленням доказів наявності зустрічних позикових вимог. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Припинення позикового зобов'язання" |
||
|
||