| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Психологія огляду місця події |
||
|
Такі обставини дають змогу віднести огляд місця події до найскладніших слідчих дій, оскільки в процесі його проведення вирішується велике коло питань, що вимагають інтелектуального напруження, аналітичного підходу до осмислення і визначення комплексу даних, що стосуються події і можуть згодом відіграти роль доказів у справі. Саме тому необхідно з'ясувати роль і функції психології, що можуть мати значення для вирішення конкретних завдань проведення огляду місця події і сприяти здійсненню його пізнавальних цілей. При цьому місце події слід розглядати як комплекс даних, що дають можливість виявити різну за обсягом і цінністю інформацію про подію злочину. Місце події є фрагментом об'єктивно існуючої події, де відображені її окремі сторони, моменти. Більшою або меншою мірою воно містить об'єктивну інформацію про подію злочину, виражену в зміні обстановки, слідах перебування злочинця, слідах його дій, їх наслідків, намірів злочинця та інших даних, що дають змогу побудувати уявну або частково матеріальну модель злочину, його обставин. Саме тому, що місце злочину зазвичай містить найбільш повну і різнобічну інформацію про подію злочину, теорія криміналістичної тактики, зокрема тактики огляду місця події, визначає перелік питань, що можуть бути вирішені в процесі огляду місця події: відомості про особу злочинця, час його перебування на місці події, мотиви і мету вчинення злочину тощо. Інформація, що є на місці події, має різнобічний характер і різну доказову значущість. У її комплексі важливо знайти саме те, що стосується події злочину. Для цього необхідно розв'язати розумові завдання, пов'язані з відносністю виявленого до розслідуваної події. У складному формуванні даного процесу психологія постає в кількох аспектах, а саме: а) сприйнятті обстановки місця події; б) уявному аналізі виявлених слідів і речових доказів; в) установленні причинного відношення виявленого до події злочину; г) створенні уявної моделі події, що сталася. Проаналізуємо кожний із названих аспектів. Сприйняття обстановки місця події, здійснюване слідчим, залежить від загальних закономірностей сприйняття, проте водночас має специфіку, зумовлену професійними особливостями, спрямованістю в сприйнятті, підпорядкуванням останнього уявній моделі події, що формується або вже узята як вихідна. Якщо розглядати сприйняття, здійснюване слідчим, із погляду його особливостей, зумовлених обраною ним професією, можна побачити, що воно має специфічні риси. До них можна віднести зумовлену колишнім досвідом вибірковість, спрямовану на сприйняття слідів і речових доказів, пов'язаних із подією злочину, точну і швидку оцінку сприйнятого, здатність виявляти в сприйнятому таку інформацію, яка дає можливість знайти інші докази в справі. Слідчий, який здійснює огляд місця події, сприймає її обстановку як людина, що має спеціальну підготовку і навички у цій галузі, тобто з погляду професіонала. Сприйняття тих чи інших слідів і обстановки, пов'язаних із подією злочину, належить до вузького кола рекомендацій криміналістики щодо специфіки огляду місця події у справах певної категорії, певного обсягу і характеру доказів, які можуть мати місце в подібній (загалом) ситуації. Тому слідчий при огляді місця події завжди підготовлений до сприйняття. Професійні знання допомагають йому визначити докази, що мають бути виявлені в цих обставинах, і співвіднести їх з дійсністю, її особливостями. Безумовно, рекомендації криміналістики відіграють надзвичайно важливу роль, сприяючи більш детальному і повному сприйняттю при огляді місця події. Проте позитивні сторони таких рекомендацій у певних випадках, особливо за наявності професійної деформації в слідчого, можуть нівелюватися і, будучи обмеженими певним переліком питань, загальмувати сприйняття. Тому при оволодінні теоретичними положеннями криміналістики важливо враховувати, що рекомендації останньої не мають незмінного характеру, а повинні творчо розвиватися і братися до уваги в кожній конкретній ситуації. Професійна спрямованість слідчого при сприйнятті в процесі огляду місця події дає йому змогу встановлювати передбачувані місця виявлення слідів і у випадках їхнього звичайного залишення, і у випадках маскування останніх. Так, слідчий, використовуючи рекомендації криміналістики, легко орієнтується в тому, де при огляді можна шукати сліди пальців рук, на яких поверхнях предметів вони мають вигляд, придатний для ідентифікації. Таким чином, слідчий заздалегідь зорієнтований на те, де і які сліди можуть бути ним виявлені в процесі огляду. Широко використовуються слідчим професійні знання у випадках маскування слідів, їхнього знищення. Оглядаючи передбачуване місце вбивства, слідчий сприймає обстановку з точки зору найбільш характерних слідів цієї події. Тому, сприймаючи плями на одязі, білизні, підлозі, замиті або забруднені якою-небудь речовиною для маскування, він легко орієнтується в їхньому характері, можливій локалізації на одязі тощо. Професійні знання дають змогу з усієї групи предметів, що знаходяться перед слідчим, сприймати ті, які мають відношення до розслідуваного злочину. Важливу роль у спрямованості сприйняття відіграє та уявна модель, що виникає у слідчого до огляду місця події, у час повідомлення йому про подію злочину. У виняткових випадках слідчий, виїжджаючи на місце події, не має жодного уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує, тому що увага слідчого зосереджується на певній події, він, природно, обдумує різні варіанти її можливого вчинення. Тобто виникає певна модель події, можливі варіанти якої слідчий уявно програє. Ця модель є уявною позначкою поведінки слідчого під час огляду місця події, зосередження його уваги на певних об'єктах, які є ключовими при розслідуванні в аналогічних ситуаціях. Пізнавальне значення такої моделі полягає в активізації мислення слідчого в заданому напрямі (зумовленому повідомленням про факт злочину). Дія такої моделі обмежена початковими етапами огляду місця події. Наприклад, при зіставленні уявної моделі з реальною обстановкою події вона втрачає своє значення у разі, якщо суперечить останній або навпаки, більш активно виконує пізнавальну функцію при збігу її розумової схеми з дійсною обстановкою події злочину. Уявна модель, побудована на основі абстрактних відомостей про типові ситуації події й окремих відомостях про дану подію, впливає на спрямованість сприйняття слідчого, і коли вона достатньо опанувала його мисленням, може в початкові періоди огляду місця події нав'язувати йому схему, що суперечить дійсності. У даному разі слідчому не завжди вдається відразу звільнитися від моделі, що тяжіє над ним, яка іноді вже стала звичною, і він переборює її шляхом сприйняття й аналізу обставин, слідів, що суперечать його колишнім уявленням. Частими є ситуації, коли передчасна і недосконала модель тримає слідчого у полоні можливого припущення і більше того, визначає його сприйняття в заданому нею напрямі. У цих випадках слідчий акцентує увагу на тому, що підтверджує модель, яка формується, і ігнорує дані, що суперечать їй. У цьому може проявитися негативна роль названих моделей, які стримують вільне сприйняття слідчим об'єктивної дійсності, місця події. Тут вирішального значення набуває дотримання тактичного правила об'єктивного підходу до сприйняття й оцінки всіх даних, відображених в обстановці місця події, що гарантує найбільш повне збирання доказів у процесі огляду. Психологічний вплив вимоги дотримуватися об'єктивності при огляді місця події такий, що слідчий під його впливом відкидає, ігнорує або відволікається від побудованих раніше моделей можливого здійснення події чи її розвитку, зосереджуючи увагу на аналізі обстановки і доказах, що виявляються, або визначенні місць їхнього можливого перебування. При огляді місця події вже в процесі сприйняття спостерігаються елементи уявного аналізу, що дають змогу відносити сприйняте до об'єктів, які мають значення для справи і містять доказову інформацію, або байдужих у плані пізнання події, відображеної у цьому місці. Такий уявний аналіз поширюється на всю обстановку місця події й окремі сліди, на предмети, що знаходяться на місці події і часто дають можливість правильно її оцінити. Оскільки для аналітичної діяльності, дійсної чи уявної, характерні вичленовування об'єктів аналізу з їхньої сукупності і спочатку ізольований їх розгляд, то при огляді місця події застосування цієї функції аналізу має такі самі характеристики. Об'єкт, що виявляється в процесі огляду місця події, спочатку розглядається й аналізується з погляду його звичайної (в людському розумінні) субстанції і призначення. Після цього аналітичне сходження думки спрямоване на встановлення у виявленому об'єкті таких ознак, що свідчать про його використання в події злочину. Подальший аналіз передбачає наявність в аналізованому об'єкті деяких інших даних, що дають змогу визначити роль і призначення цього об'єкта, місце його використання, способи його застосування тощо. Таким чином, цей етап аналізу дає можливість установити зв'язки певного об'єкта з подією злочину і тим самим з'ясувати коло обставин, що мають значення у розслідуванні справи. Так, якщо звернутися до розгляду мети уявного аналізу щодо ножа, виявленого на місці події, у справі про вбивство, то легко простежити такі цілі аналізу. Виявлений ніж сприймається з погляду людського уявлення про можливі функції ножа у певних ситуаціях. Тут враховуються його форма, призначення, індивідуальні ознаки, що дають змогу дійти певних висновків і, зокрема, встановити, кому він належить. Подальший аналіз спрямований на виявлення таких слідів застосування ножа, що свідчать про його використання у вчиненні злочину. Ця частина аналітичної діяльності виражається в пошуку на ножі слідів пальців рук, слідів крові, слідів відламка леза, волосся, шматків тканини, що дають можливість вирішити безліч питань, пов'язаних з локалізацією застосування ножа, силою, що була використана при цьому, характером ушкоджень, які можуть бути виявлені на потерпілому при подальшому огляді. Аналіз місця розташування виявленого ножа щодо інших об'єктів огляду дає змогу зробити певні висновки, зокрема, про ступінь насильства, психічний стан злочинця, обставини, що передують злочинним діям. Велике значення для поглибленого аналізу об'єктів, що утворюють обстановку місця події, має допомога спеціаліста. Участь спеціаліста у проведенні огляду місця події зазвичай має цілеспрямований характер, тому спеціаліст у тій чи іншій галузі знань запрошується для участі в огляді у справах таких категорій, де ці знання можуть дати позитивні результати. Так, у справах про крадіжки, вчинені шляхом злому сховища, для участі в огляді місця події запрошується спеціаліст в галузі трасології, який, використовуючи спеціальні знання, може допомогти слідчому вирішити ряд питань, пов'язаних зі зломом. Зокрема, він може встановити: як, чим був вчинений злом (попередньо), з якого боку, скільки часу знадобилося злочинцю для руйнування перешкоди, скільки чоловік брали участь у зломі тощо. Зрозуміло, аналіз слідів злому, зроблений слідчим без участі спеціаліста, міг би ускладнити або віддалити момент вирішення даних питань. У тих випадках, коли при огляді місця події бере участь спеціаліст, аналітична функція, що виконується слідчим, набуває свого найбільш різнобічного вираження. І головна її роль полягає не стільки у виявленні ознак, які свідчать про сутність того чи іншого об'єкта, скільки у виявленні ознак, що вказують на взаємозв'язок цього об'єкта (дійсний, можливий) з обстановкою події й обставинами, встановлення яких має істотне значення для справи. При уявному аналізі об'єктів, здійсненому під час огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема, таких його методів, як вимірювання, спостереження за допомогою науково-технічних засобів, порівняння. Науково-технічні засоби, що рекомендуються криміналістикою, не лише забезпечують при їхньому застосуванні глибоке вивчення властивостей і ознак об'єктів, а й у певних випадках дають змогу виявити невидимі чи маловидимі об'єкти при візуальному огляді. Застосування лупи, світлофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, обпилювальних порошків у багатьох випадках додає до результатів уявного аналізу певну кількість виявлених ознак, правильна оцінка яких багато в чому визначає можливість розгляду виявленого як речового доказу у справі. Тому уявний аналіз, здійснюваний слідчим у процесі огляду місця події, є не лише уявним у точному розумінні цього слова, а й містить у собі елементи дійсного аналізу, функції якого не сягають розчленовування, розкладання на окремі частини, а обмежуються застосуванням науково-технічних засобів, що поглиблюють аналітичне пізнання. Уявний аналіз, як і сприйняття слідчим об'єкта місця події, має певну вибірковість, зумовлену характером події, конкретними обставинами справи й обстановкою місця події. Поряд із аналізом загальної обстановки місця події сприйняття слідчого вибірково спрямоване на ті об'єкти, що, як він припускає, дотримуючись типових уявлень про розвиток події злочину, можуть містити в собі найбільшу кількість інформації щодо скоєного. Відповідно до свого досвіду і криміналістичних рекомендацій слідчий виявляє в результаті аналізу об'єктів такі їхні властивості, що можуть мати доказову цінність, містити інформацію, важливу для встановлення істини у справі. Сприйняття обстановки місця події й аналіз її об'єктів - один зі ступенів пізнання, що здійснюється в процесі розслідування. Дані, одержані в результаті аналізу, в ізольованому й абстрактному вигляді не дають змоги одержати достатню інформацію про подію, простежити її розвиток і виникнення. Інструментом, що здійснює логічний зв'язок виявленого з діями осіб і з іншими доказами, є причинно-наслідкове відношення, яке відновлює, ніби з мозаїчних фрагментів, картину події, де пояснені усі взаємозв'язки. Встановлення причинних відносин між виявленим і дією, що стала основою для його утворення, підпорядковується загальним закономірностям діалектики, а саме: категорії причини і наслідку як одному зі ступенів пізнання взагалі і здійснення пізнання щодо окремої галузі. Якщо в цьому аспекті розглядати обстановку події і складові її об'єкти, взаємопов'язані з подією злочину, можна простежити, що усі вони є наслідками певних причин. У цій якості аналіз виявлених наслідків є підставою до уявного сходження до причини, що його зумовила, а отже, і до встановлення шуканого. Ретельність і глибина аналізу у всіх випадках забезпечують правильне встановлення причинних відносин об'єкта. З яких же позицій аналізуються об'єкти на місці події? Або яка спрямованість аналізу в процесі огляду? Ця обставина становить інтерес у плані можливостей такого аналізу для встановлення причинного відношення виявленого до події злочину у всіх можливих його проявах. Аналіз обстановки місця події спрямований на те, щоб одержати певну кількість інформації, яка дає змогу встановити щодо досліджуваного об'єкта часові зв'язки з подією, субстанціональні, просторові й особистісні зв'язки, зв'язки за джерелом злочину, зв'язки зі способом його приховування. Тому кожний виявлений об'єкт аналізується не з погляду його існування в матеріальному світі, його характеристик і зв'язків з ним, а з погляду його місця, ролі і значення у встановленні події злочину. Цією вимогою визначаються і спрямованість аналізу, і його певна обмеженість комплексом даних, що можуть мати значення для розслідування. Сходження від аналізу до встановлення причинних зв'язків виявленого з подією злочину відбувається в процесі оцінки результатів цього аналізу і встановлення їхньої чіткої причинної залежності від дії, що мала певні наслідки. Тут дослідження, що здійснюється в процесі огляду місця події, піднімається на більш високий рівень і сприяє формуванню окремих і загальних версій, а в деяких випадках - і безпосередньому встановленню тих обставин, які проявилися в слідах або їхній сукупності, що складає обстановку події злочину. Так, виявлення на місці події стріляної кулі і гільзи дає змогу в результаті їхнього аналізу дійти однозначного висновку про те, з якого типу, марки зброї вони були відстрілені. Виявлення на місці події слідів автотранспорту дає можливість у результаті їхнього аналізу встановити, якої моделі автомашина була на місці події, а в ряді випадків - й індивідуальні особливості в слідах протектора, що мають ідентифікаційне значення. Отже, у зазначених ситуаціях результати аналізу відразу приводять до встановлення причинних зв'язків. Проте у деяких випадках аналіз і його результати не дають можливості відразу зробити висновок про причинне відношення слідів чи предметів, виявлених на місці події, обмежуючи можливості слідчого лише висуненням версій, перевірка яких здійснюється проведенням тих чи інших слідчих дій. Так, сліди знарядь злому не дають змоги відразу встановити конкретне знаряддя, що залишило їх, але є можливість для певного припущення, що орієнтує слідчого на розшук цього знаряддя. Подальше причинне його відношення до події злочину з'ясовується експертним дослідженням, що виявляє ознаки, які свідчать про те, що тільки цим, а не іншим знаряддям може бути залишений даний слід. Аналогічно встановлюється причинний зв'язок виявленого до події злочину в тому разі, коли на місці події виявлені сліди транспорту. Тут причинне відношення проходить у своєму формуванні два етапи. Перший являє собою встановлення марки машини і припущення, що саме вона була використана або мала відношення до події злочину. Підставою для цього є аналіз слідів транспорту, зроблений на місці події. Другий етап передбачає встановлення обставини, що саме ця автомашина (шина) була на місці події. Підставами для такого висновку є експертний аналіз виявленого сліду, його зіставлення із шиною або її відбитком і висновки судового експерта про те, що слід залишений саме цим протектором. Отже, схема встановлення причинних зв'язків видозмінюється залежно від кількості й характеру виявленої інформації та способів визначення її відношення до події злочину. Уявлення про подію злочину, його механізм, осіб, які його вчинили, формується на основі результатів аналізу виявлених слідів та предметів і встановлення причинних зв'язків між ними й зумовлюється наявною інформацією. Узагальнення результатів аналізу дає змогу накопичувати інформацію, синтезувати її за допомогою встановлення причинних зв'язків і є основою для формування уявної моделі події. Характер і обсяг доказової інформації зумовлюють повноту й обґрунтованість тієї уявної моделі, яка у своєму пізнавальному розвитку перетворюється не на мертву схему того, що відбулося, що нерухомо констатує ту чи іншу подію, а на рухому версію, яка визначає спрямованість подальшого пізнання. Кожна уявна модель події, що відбулася, щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більший чи менший ступінь імовірності, зумовленої, з одного боку, наявною інформацією (її доказовою цінністю), а з іншого - кількістю обставин, які необхідно з'ясувати для встановлення об'єктивної істини в справі. У тих випадках, коли обставини першої групи більш чітко виражені, ніж обставини другої групи, обґрунтованість висунутої версії щодо події злочину буде значнішою, а його уявна модель - більш повною. Повнота моделі істотно полегшує визначення шляхів виявлення тих подробиць, що перетворюють уявну модель на дійсно встановлені обставини. Оскільки висування версій є розумовим процесом, у ході якого здійснюється пізнання, то воно виконує пізнавальну функцію в процесі розслідування. Вирішення розумових завдань при проведенні огляду місця події. Огляд місця події, що є за своїм характером дослідженням у широкому значенні, вимагає вирішення значної кількості розумових завдань. Різноманітні за своїм характером завдання можна згрупувати за їхніми цілями. При цьому слід розрізняти завдання розумового плану, що стосуються процесів збору й оцінки доказового матеріалу на місці події, і розумові завдання, пов'язані з організацією дій, що випливають з огляду місця події. До перших можна віднести завдання виявлення інформації, її оцінки, висунення загальних і окремих версій; до других - завдання щодо організації дій, пов'язаних із проведенням огляду місця події. Розумові завдання першого типу і насамперед такі, що пов'язані з виявленням (відшукуванням) доказової інформації на місці події, у своєму конкретному трактуванні визначаються переліком питань, що розв'язуються у процесі огляду місця події. Їхнє вирішення зумовлюється рекомендаціями криміналістичної тактики. Спрямованість криміналістичних рекомендацій з огляду місця події дає змогу розглядати їх як такі, що мають пізнавальний характер і зумовлюють пізнавальну сутність розумових завдань. Перелік питань, що розв'язуються у процесі огляду, наочно ілюструється розглядом їхнього характеру. Звернемося хоча б до таких з них, як «де мала місце подія», «шляхи проникнення на місце події», «кількість осіб, які брали участь у вчиненні злочину», «час перебування їх на місці злочину», «яких предметів торкалися злочинці», «які могли залишитися сліди на злочинцях», «логіка їх поведінки на місці», «мета і мотиви вчинення злочину» тощо. Наведений витяг з переліку питань, що розв'язуються у ході огляду місця події, свідчить про спрямованість діяльності слідчого в ході огляду місця події для встановлення обставин, пов'язаних з предметом доказування в справі. Другий тип розумових завдань, що вирішуються слідчим у процесі огляду місця події, передбачає оцінку виявленої інформації в аспекті її доказового значення. Оцінка доказів, виявлених у процесі огляду місця події, має певну специфіку, зумовлену, з одного боку, тією обставиною, що виявлене не відразу може бути оцінене, а вимагає додаткового дослідження і з'ясування інших даних. Так, наприклад, стоїть справа зі слідами пальців рук. Їх виявлення не відразу дає змогу визначити належність конкретній особі, а отже, встановити їхнє значення як доказу в справі. Водночас оцінна діяльність слідчого має специфіку, зумовлену її часовим характером і необхідністю використовувати доказову інформацію з метою організації оперативно-розшукових дій. Ця обставина впливає на оцінку доказового матеріалу в плані обрання з виявлених доказів таких, які можуть бути використані безпосередньо, і таких, визначення ролі і значення яких може бути відкладене на більш пізній період. Так, до доказів, орієнтуюча інформація з яких може бути отримана і використана відразу в процесі огляду місця події, належать сліди транспорту, аналіз і оцінка яких дають змогу організувати оперативно-розшукову діяльність із виявлення транспорту; сліди взуття, що дають можливість організувати переслідування по гарячих слідах і виявлення злочинця; сліди крові, боротьби, збройного опору, що дають змогу встановити особу злочинця за зареєстрованими зверненнями у медичні установи, тощо. Важливе значення в оцінці доказів має її певний динамізм, що передбачає вибірковість у використанні доказів, які сприяють встановленню обставин, що мають значення в справі. Найшвидше вирішення розумових завдань, пов'язаних із оцінкою виявленої інформації, дає можливість у ході огляду місця події вирішувати також організаційні завдання з визначення оперативно-розшукових і слідчих дій, що випливають з огляду. Тому своєчасне вирішення розумових завдань з оцінки інформації сприяє більш оперативній організації подальшого розслідування. У тих випадках, коли оцінка виявленої інформації не дає підстав для негайного вирішення питань, пов'язаних із організацією подальшого розслідування, її слід використовувати для висунення різноманітних версій, а згодом здійснювати їхню перевірку у визначений термін і в послідовності, найбільш доцільній із погляду інтересів розслідування. Оцінка виявленої інформації дає змогу здійснювати пізнавальні функції у зв'язку з висуненням на її основі слідчої версії або взаємозалежної і взаємозумовленої безлічі цих версій, що у своїй рухомій (динамічній) сукупності формує уявну модель події або таку її модель, де уявні побудови сполучаються з фрагментами дійсності і створюють варіанти моделей із частково реальним змістом. Тут і починає здійснюватися третій етап вирішення розумових завдань, у ході конструювання яких і виявляється пізнавальна роль психології. Складність висування версій як побудови моделей картини події полягає в тому, що подібні побудови не є довільними процесами творчого уявлення, не обмеженого наявністю реального матеріалу. Побудова уявних розумових моделей у процесі огляду місця події обмежена наявною інформацією і тому не може бути цілковито вільною. Аналіз і оцінка доказового матеріалу обмежують діяльність моделювання, акцентуючи мислення слідчого на низці встановлених обставин і визначенні можливого причинного відношення. Найбільший інтерес з погляду пізнавальної функції моделей, які конструюються у процесі огляду місця події, становить те, що їх виникнення і згасання (руйнування) відбувається в міру виявлення й оцінки доказової інформації. Тому вони є не лише динамічними (рухомими, такими, що розвиваються), а й такими, що виникають і руйнуються залежно від обґрунтованості компонентів моделі, які зумовлюють, зрештою, і її надійність. Розумові процеси, пов'язані зі створенням моделей події або її окремих обставин, належать до поняття психологічного пошуку («пливучий силует», за В. І. Поповим). «Пливучий силует» можна розглядати як перманентну модель, точній конструкції якої сприяють аналіз і оцінка виявленого в процесі огляду. Така модель ще не є версією, а відіграє підготовчу роль на шляху до її формування і побудови. Однак «пливучий силует» як динамічна модель має певну реальність, оскільки його окремі фрагменти як основи для побудови моделі або реальні частини, що виконують функцію розумової моделі, існують у дійсності і можуть щораз по-новому брати участь у створюваній картині, залежно від їхньої оцінки і ступеня з'ясування причинного відношення до події злочину. Модель, створювана щодо події, яка мала місце, відрізняється і збірним характером, поєднуючи в собі водночас дії злочинця, потерпілого, обставини, що передують вчиненню злочину, і його наслідки. У цьому полягає не лише її складність, а й її багатозначна пізнавальна цінність. Така модель ніби з'єднує розрізнені сліди, речі, обставини і доповнює їх типологією подій, їх логіки або інсценування, уявленнями про вчинки людей в аналогічних ситуаціях, швидко й у багатьох випадках закінчено дає змогу відновити уявну картину події злочину. Відображення події злочину і тактичні прийоми. Психологічний підхід до огляду місця події пов'язаний із його ситуаційною зумовленістю. Стосовно ситуацій огляду місця події пропонуються найбільш доцільні системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що сприяють опосередкованій взаємодії зі злочинцем, який залишив сліди, і одержанню необхідної нонвербальної інформації. У психологічному аспекті викликають заперечення вказівки про існування двох способів провадження огляду місця події - суб'єктивного (полягає в огляді місця події за шляхом передбачуваного слідчим руху злочинця) і об'єктивного (місце події оглядається загалом поза зв'язком із можливими шляхами переміщення злочинця, хоча, безумовно, вони і враховуються)31 . Виділення суб'єктивного й об'єктивного способів здійснення огляду місця події у своїй основі передбачало визначення шляхів, які дадуть змогу найефективніше розкрити злочин. Водночас саме в процесі огляду слідчий має визначити механізм дій злочинця (у тому числі і його пересування) і ту територію чи приміщення, що, власне, і були місцем події. Суб'єктивний і об'єктивний способи здійснення огляду місця події мають занадто загальний характер і є двома крайнощами, що виключає необхідність їхнього протиставлення і відриву один від одного. Крім того, встановлення «шляхів переміщення злочинця» є результатом огляду місця події, що передбачає використання відповідних тактичних прийомів. Розробка тактики огляду місця події пов'язана з побудовою систем тактичних прийомів (тактичних комбінацій) щодо відповідних ситуацій. Місце події і його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певної події, зовнішньою формою змісту події. На місці події можуть бути наявні і неповні відображення. Таким чином, залежно від характеру відображення на місці вчинення злочину можуть бути виділені ситуації, що потребують відповідної інтерпретації. Пропонуємо стислу характеристику кожної з них: 1) подія злочину має справжнє відображення. У цьому разі у слідчого відсутні будь-які сумніви щодо характеру події, яка відбулася, і осіб, які брали у ній участь. Має місце достатній обсяг інформації, що дає змогу робити висновок про дійсність події; 2) подія злочину має неповне відображення. Завдання слідчого полягає у відновленні цілісної картини події, що відбулася. Неповнота відображення може мати різний ступінь. Виникнення неповного відображення пов'язане з такими двома основними моментами: а) у процесі вчинення злочину подія злочину цілком не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину відбулися зміни об'єктів огляду - слідів і речових доказів; 3) подія злочину не має явного відображення. Така ситуація може виникнути, якщо: а) знищені дані на місці події. Водночас знищення інформації на місці події (слідів та інших речових доказів) передбачає наявність іншої інформації - слідів їхнього знищення; б) подія в цьому місці не відбувалася; 4) подія злочину має неправдиве відображення. Ситуація неправдивого відображення передбачає відображення не події злочину, а іншої події. Такі відображення бувають при різних інсценуваннях. У даному разі необхідно звертати увагу на негативні обставини. Кожній із названих ситуацій огляду місця події відповідає оптимальна система тактичних прийомів. Відповідно можуть бути виділені такі системи тактичних прийомів огляду місця події: 1) система тактичних прийомів при справжньому відображенні події злочину (зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину; аналіз окремих слідів на місці події; моделювання події, що відбулася); 2) система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину (аналіз окремих слідів (предметів), їхніх ознак, розташування; використання уявної реконструкції окремих елементів події; моделювання з метою відтворення події, що відбулася; зіставлення модельованої події і реальної картини місця події); 3) система тактичних прийомів за відсутності явного відображення події злочину (зіставлення первинних даних з інформацією місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з установленими фактами); 4) система тактичних прийомів при неправдивому відображенні події злочину (зіставлення інформації місця події з традиційним, природним перебігом події; зіставлення інформації місця події з типовими аналогами; зіставлення слідів (предметів) з довідковими даними; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних місця події з доказами, точно встановленими у справі). Такі системи мають найбільш раціональний і ефективний комплекс прийомів і повинні забезпечувати встановлення «максимальної кількості інформації» на місці події. Однак тактичні прийоми, що входять до систем, мають доволі загальний характер. Їхня подальша диференціація зумовлена видом злочину і його індивідуальними особливостями. Так, неправдиве відображення події злочину може бути встановлене шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Традиційність, природність ходу події визначається уявленнями слідчого про її механізм та закономірний розвиток і хід. Наприклад, у разі виявлення трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявляє картину того, що трапилося: щоб покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию... Отже, він повинен був скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі - сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, є щодо неї негативною обставиною. Тактичний прийом, що полягає у зіставленні інформації місця події з природним перебігом події, дає змогу виявити негативні обставини, що суперечать йому. Розглянутий прийом відомий у криміналістиці як «уявне порівняння існуючого з належним». Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зіставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань щодо одних фактів на інші. Як типові аналоги можуть бути запропоновані: 1) типові ознаки певного виду злочину; 2) типові способи вчинення та приховування злочинів. У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами неправдивого відображення події злочину. Так, до пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибув слідчий прокуратури і судово-медичний експерт. Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була виявлена праска, увімкнута в електромережу. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої настала від полум'я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були виявлені два відбитки підковоподібної конфігурації. Їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) дало змогу віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів суперечив послідовності дій, які характеризували дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть настала внаслідок ураження електричним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками. Як підозрюваний був допитаний чоловік загиблої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п'ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку32 . У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, щодо розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи зашморгом, отруєння та ін. Зокрема, типовими ознаками удавлення руками є: 1) екхімози33 виявлені дуже слабо; 2) на шкірі на ділянці шиї виникають характерні напівмісячні чи іншої форми синці (сліди пальців і нігтів); 3) часто є садна і синці на ділянці підборіддя, верхньої губи і крил носа; 4) іноді є переломи ребер і ушкодження в області грудей і живота (якщо злочинець ставав колінами на ці частини тіла потерпілого)34 . Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги. Як тактичний прийом у розглянутій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довідкових даних можуть належати й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину, зокрема: 1) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям долу); 2) дві (чи більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі; 3) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщюються нетипово щодо пози трупа; 4) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогубстві, й ін. Неправдиве відображення події може бути встановлене шляхом зіставлення слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке зіставлення дає змогу виявити відсутність причинних зв'язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими. Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлені у справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, які точно встановлені у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів. Взаємозв'язок особи злочинця і відображень місця злочину. У процесі огляду місця події можна одержати інформацію про особу злочинця. Перебування злочинця на місці події передбачає його вплив на навколишнє середовище і залишення відображень (слідів злочину в широкому розумінні). Вчинення злочину пов'язане з матеріальними змінами первинної обстановки. Такі зміни передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що утворюють речове середовище, в якому вчинено злочин. Відображення, або сліди в широкому розумінні, охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява чи зникнення предметів, зміна їхнього місця розташування); зміну виду або стану предмета. Зміни, що виникають у ході вчинення злочину, містять певні відомості про особу злочинця (відносно безперечні або такі, що мають імовірний характер). Під час огляду можна передбачити стать злочинця. У цьому аспекті важливе значення має оцінка виду злочину. Існують специфічно чоловічі (наприклад, хуліганство, розбій, зґвалтування, вбивство, поєднане із зґвалтуванням, та ін.) і специфічно жіночі (наприклад, убивство матір'ю новонародженої дитини тощо). Вивчення способу злочину (підготування, вчинення, приховування) також може вказувати на стать злочинця. З певним ступенем імовірності про стать злочинця можуть свідчити і матеріально-фіксовані та інші сліди (наприклад, сліди губної помади на посуді чи недокурках). Водночас потрібно пам'ятати і про контркриміналістику (злочинці можуть створювати фальшиві сліди з метою заплутати слідство, направити його на помилковий шлях). У ході огляду місця події може бути отримана інформація про вік злочинця (неповнолітній, дорослий чи похилого віку). Про вік злочинця свідчить вид, характер і механізм злочину, предмет посягання, знаряддя злочину, особливості слідів тощо). Так, про вчинення злочинів неповнолітніми може свідчити предмет посягання. Зокрема, при вчиненні крадіжок з магазинів неповнолітні можуть вилучити ящик з цукерками чи шоколадом і не торкнутися більш коштовних речей, що становитимуть для них труднощі в збуті. Місце події містить інформацію про анатомічні ознаки злочинця: зріст (за слідами рук чи ніг), статура (за способом проникнення в приміщення) тощо. Крім цього, місце події дає інформацію про кількість злочинців (груповий злочин чи злочин вчинено організованою злочинною групою), наявність злочинного досвіду (злочинний почерк), особливості звичок, нахили, аномалії психіки тощо. З метою діагностики особи злочинця можливе запрошення спеціалістів у галузі психології для участі в огляді місця події, а також інших спеціалістів (наприклад, психіатрів) для складання психологічного портрета (чи психологічного профілю). Портрет (профіль) розшукуваного злочинця є системою відомостей про психологічні та інші ознаки даної особи, важливі для його виявлення й ідентифікації. Ця система охоплює не лише психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміналістичні ознаки. Головне в психологічному портреті те, що він відображає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини. Це один із різновидів розумових моделей. Його основна функція - бути засобом розшуку, виявлення злочинця, особа якого не встановлена. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 1. Психологія огляду місця події" |
||
|
||