|
Завдання шкоди життю та здоров'ю фізичної особи породжує відповідний обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.
Розглянемо випадки, в разі настання яких виникає обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, та ознаки, якими вони характеризуються.
Поняттям "каліцтво" охоплюються дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров'я.
Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому завдається фізичне ушкодження, наприклад, удар, результатом якого є перелом кісток.
Професійне захворювання ж характеризується як таке ушкодження здоров'я, що стало результатом не одноразового, а систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є характерними для даного виду професії. Так, наприклад, хронічний бронхіт є професійним захворюванням робітників, які працюють на шахтах, рудниках, відкритих кар'єрах тощо.
Зокрема, в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Переліку професійних захворювань" наводиться перелік робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійного захворювання, перелік небезпечних та шкідливих речовин і виробничих факторів, вплив яких може викликати професійне захворювання та перелік самих професійних захворювань, до яких законодавством відносяться захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів; що викликані впливом промислових аерозолів, дією фізичних факторів; які пов'язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем; викликані дією біологічних факторів; а також алергічні захворювання; злоякісні новоутворення (професійний рак).
Судовою практикою також встановлюється, що як виняток професійним може бути визнане захворювання, не внесене до зазначеного переліку, якщо на момент, прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Професійне захворювання також вважається таким у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах із підприємством, під час роботи на якому він захворів.
Поняттям "інше ушкодження здоров'я" охоплюється будь-яке, не пов'язане з каліцтвом, ушкодження здоров'я, що наступило внаслідок так званого загального захворювання. При цьому, дане загальне захворювання не пов'язане ні зі специфікою роботи, ні з травматичним впливом на організм людини, а є видом ушкодження здоров'я внаслідок недотримання заподіювачем шкоди встановлених правил та норм, наприклад, коли внаслідок відключення опалення особа захворіла на гостре респіраторне захворювання.
При цьому специфіка шкоди, яка завдана здоров'ю, полягає у тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. І тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала людина, внаслідок завдання цієї шкоди.
До таких втрат законодавством відносяться:
1) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Під працездатністю мається на увазі стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати роботу визначеного змісту, обсягу і якості;
2) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Однак наведений перелік є не виключним та орієнтовним. Тому у випадку, коли потерпілий має ще й інші витрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, то він має право вимагати їх відшкодування.
Крім того, потрібно зазначити, що у випадку ушкодження здоров'я фізичної особи, вона має право на відшкодування моральної шкоди.
Передумовою для відшкодування шкоди має бути протиправ-ність діяння. Так, протиправність зазначеного виду діяння полягає в тому, що будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров'ю особи, як правило, презюмується (наперед вважається) протиправним. Це зумовлюється тим, що життя та здоров'я людини визнаються вищою соціальною цінністю і не можуть бути пошкоджені. Однак в окремих випадках, що прямо передбачені в законодавстві, шкода, яка завдається здоров'ю, є правомірною. Наприклад, коли мала місце необхідна оборона.
Розглянемо випадок: громадянин Іваненко І. озброївшись сокирою намагався проникнути в квартиру свого сусіда Васильчика А. При цьому гр-н Васильчик був вдома і щоб попередити озброєний напад та вторгнення до житла завдав нападнику тілесних ушкоджень, наслідком яких стала тимчасова втрата працездатності. У цьому випадку гр-н Васильчик не несе кримінальної відповідальності на не повинен відшкодовувати заподіяну ушкодженням здоров'я шкоду, оскільки мала місце необхідна оборона.
Певними особливостями наділений також і взаємозв'язок між протиправним діянням та завданою шкодою. У даних відносинах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, слід доводити наявність взаємозв'язку не тільки між протиправним діянням та каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, але і причинно-наслідковий зв'язок між даними ушкодженнями та зазначеними майновими втратами.
Певними особливостями наділена і вина заподіювача шкоди - вона презюмується (визнається такою наперед), аж доки заподі-ювач не доведе свою невинність.
Як вже зазначалось, така норма цивільного законодавства стосується усіх без винятку випадків завдання шкоди життю та здоров'ю.
Законодавством передбачається, що відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, мусить відшкодувати як фізична (людина) так і юридична особа (підприємство, установа, організація), яка її завдала.
Однак, у випадках, коли шкода завдається від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання працівнику, який застрахований в порядку загальнообов'язкового державного соціального страхування, то виникає ціла низка специфічних ознак.
Так, насамперед, окрім Цивільного кодексу ці зобов'язання врегульовуються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рядом законодавчих, підзаконних нормативних актів.
Отже, для того, щоб визначитись, яким чином Ви можете отримати відшкодування такого виду шкоди, необхідно мати на увазі, при яких обставинах шкода була завдана. Це зумовлюється і визначенням особи, яка має відшкодувати шкоду: особа, яка її безпосередньо завдала чи держава.
Необхідною умовою відшкодування шкоди державою є те, чи є громадянин застрахованим.
Так, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Крім того, добровільно можуть застрахуватися також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях, на виборних посадах, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Особливість такого відшкодування шкоди полягає в тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду покладається на певний Фонд соціального страхування. І тільки у випадку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шкоди в повному обсязі, то страхувальник має право вимагати відшкодування шкоди, в частці, якої не вистачає у заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за її завдання.
Цивільним законодавством закріплюється порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка в момент завдання шкоди не працювала. Так, якщо у вказаний момент Ви не працювали, розмір майнових втрат, що Ви зазнали внаслідок завдання цієї шкоди, законодавством визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (детальніше це питання розглядалось в частині І пам'ятки).
Відшкодуванню підлягає шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів, оскільки вони вважаються засобами соціального захисту, завдяки яким держава реалізує свою соціальну функцію.
|
- § 6. Припинення зобов'язань
являє собою лише сукупність односторонніх правочинів. Але це розмиває поняття договору як такого і суперечить його визначенню як двосторонього правочину (угоди сторін). Слід взяти до уваги, що припинення зобов'язання тягне лише належне його виконання (ст.ст. 526, 599 ЦК). 2. Передання відступного припиняє зобов'язання, якщо на те є згода сторін. Відступне - це певне майно, що передається
- Стаття 152. Види забезпечення позову
являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності - обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам. Арешт, опис і вилучення майна провадяться державним виконавцем за правилами от.
- Стаття 49. Право на материнство
собою щодо дружини є її чоловік. 4. Зміст будь-якого суб'єктивного права становить сукупність правомочностей: 1) здійснювати власні позитивні дії з метою задоволення свого інтересу; 2) вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб з метою задоволення свого власного інтересу; 3) звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх порушених прав. Кожна жінка має можливість вільно,
- Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди
собою відшкодування такої шкоди. Відповідальність за завдання моральної шкоди наступає лише тоді, коли буде встановлено, що ця шкода є безпосереднім наслідком відповідної протиправної поведінки. Відсутність такого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповідного зобов'язання. Ще однією з умов притягнення заподіювача шкоди до відповідальності за завдану моральну
- Поняття та види джерел підвищеної небезпеки
собою суперечки як в юридичній літературі, так і в практичній діяльності. 'Див.: Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. - О.: Юрид. л-ра, 2004. - С 955. У зв'язку з цим, цивілістична наука розробила декілька теорій, в яких розкривалася суть джерела підвищеної небезпеки: це сама діяльність, пов'язана з експлуатацією небезпечних об'єктів; речі
- 7. Випадки збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану працездатності
собою зменшення або припинення працездатності. Окреслимо випадки збільшення розміру відшкодування заподіяної шкоди. Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, можливе за договором або законом. Чинним законодавством передбачені такі найбільш важливі випадки збільшення розміру обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої
- § 7. Виконання зобов'язань
собою можливість стягнення з боржника неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язання, тоді як штрафні санкції за несплату або прострочення сплати майнових санкцій не застосовуються. Підставами визначення правової природи "процентів" у кожному конкретному випадку є договір або прямий припис закону. Окремим випадком виконання грошового зобов'язання є розрахунки у разі недостатності суми для
- § 3. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи
відшкодування від держави. Особа-рятувальник не повинна мати відповідних повноважень на рятування здоров'я та життя фізичної особи. Відповідними повноваженнями особа може наділятися, зокрема, в силу виконуваних нею функцій. Іншими словами, особа не повинна бути професійним рятувальником, який відповідно до Закону України від 14 грудня 1999 р. "Про аварійно-рятувальні служби" визначається як
- § 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
собою, яка її завдала. Означеною нормою закону сформульовані загальні умови, за наявності яких у сукупності можливе примусове відшкодування майнової шкоди особою, яка її заподіяла: 1) наявність власне майнової шкоди, завданої особистим немайновим правам, або шкоди, завданої майну фізичної чи юридичної особи. За змістом ст. 22 ЦК така шкода може бути у формі втрат, яких особа зазнала у зв'язку
- Відшкодуванню шкоди присвячена гл. 82 ЦК, а також галузеві акти законодавства - зокрема, закони України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", від 13 грудня 2001 р. "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення", гл. IX Кодексу законів про працю України тощо. Тлумачення окремих норм стосовно відшкодування шкоди міститься і в актах судової влади - зокрема, в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", від 29 грудня 1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а також в роз'ясненнях Президії Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", від 29 лютого 1996 р. № 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" та інших.
Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Означеною нормою закону сформульовані загальні умови, за наявності яких у сукупності можливе примусове відшкодування майнової шкоди особою, яка її заподіяла:
1) наявність власне майнової шкоди, завданої особистим немайновим правам, або шкоди, завданої майну фізичної чи юридичної особи. За змістом ст. 22 ЦК така шкода може бути у формі втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрат, дкі особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права'(реальні збитки), а також доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
2) дії (рішення, бездіяльність) особи, що призвели до шкоди, були неправомірними. Наприклад, псування чужого майна є неправомірною дією, оскільки це за змістом ст. 321 ЦК обмежує власника у здійсненні свого права, а, відтак, власник за ст. 48 Закону "Про власність" може вимагати усунення таких порушень його права;
3) наявність безпосереднього причинного зв'язку між діями (рішеннями, бездіяльністю) особи та завданою ними шкодою. Саме неправомірна дія викликає заподіяння майнової шкоди; іншими словами, майнова шкода повинна бути наслідком певної неправомірної дії, а не виникати в силу інших факторів;
4) наявність вини особи, крім випадків, встановлених законом. За ч. 2 ст. 1166 особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК та іншими законами.
У свою чергу, ст. 1167 ЦК містить загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду - згідно з ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода може виникнути внаслідок, зокрема: приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації; моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я; порушення права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав; незаконного перебування під слідством і судом; порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя; порушення стосунків 3 оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків.
Немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, можуть бути втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (див. п. З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковими умовами відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як і у випадку відшкодування майнової шкоди, є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Наявність вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, не вимагається:
- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- якщо шіфди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
- в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Заподіяння шкоди може мати місце внаслідок дії (бездіяльності) однієї чи кількох осіб. В останньому випадку особи згідно зі ст. 1190 ЦК несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.
Батькй (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особоїр, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповноліітгьою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.
Законодавство передбачає декілька способів відшкодування заподіяної шкоди. За ст. 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Під час відшкодування шкоди враховується, зокрема, вина потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди.
Так, не відшкодовується шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу. Якщо груба необережність потерпшого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня винм потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
відшкодування шкоди різних
|