| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Зміст і виконання договору транспортної експедиції |
||
|
Стосовно до змісту договору транспортної експедиції, вірніше його ідеальної моделі, передбаченої в ЦК (ст. 801), виявляється одна цікава особливість його правового регулювання, а саме: права і обов'язки його сторін - експедитора і клієнта - визначаються як би на трьох різних рівнях. По-перше, з самого визначення договору транспортної експедиції випливає, що має місце загальна обов'язок експедитора виконати або організувати виконання передбачених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також загальна обов'язок клієнта відшкодувати експедитору понесені ним витрати (так як послуги виконуються "за рахунок клієнта ") і оплатити надані послуги (так як послуги виконуються експедитором" за винагороду "). По-друге, ГК говорить про деяких певних обов'язках експедитора, які "можуть бути передбачені" договором транспортної експедиції, і відносить до їх числа такі обов'язки експедитора: організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або клієнтом; укласти від імені клієнта або від свого імені договір (договори) перевезення вантажу; забезпечити відправку і одержання вантажу; інші обов'язки, пов'язані з перевезенням. По-третє, в ст. 801 ЦК йдеться також про деяких інших обов'язки експедитора, виконання яких також "може бути передбачено" договором транспортної експедиції "в якості додаткових послуг", що представляють собою "необхідні для доставки вантажу операції", а саме: отримання потрібних для експорту або імпорту документів; виконання митних та інших формальностей; перевірка кількості та стану вантажу; навантаження і вивантаження; сплата мит, зборів та інших витрат, покладених на клієнта; зберігання вантажу; одержання вантажу в пункті призначення; інші операції та послуги, передбачені договором (п. 1 ст. 801 ЦК). Зазначене дуже своєрідне правове регулювання обов'язків експедитора за договором транспортної експедиції (а може, невдале вживання законодавцем щодо них поняття "додаткові послуги") породило в сучасній юридичній літературі уявлення про те, що всі обов'язки експедитора слід ділити на "основні" і "додаткові". Так, В.Т. Смирновим і Д.А. Медведєвим висловлено думку про те, що "можна виділити виконувані ним основні обов'язки (операції, послуги), які мають загальне значення, і додаткові обов'язки, зумовлені індивідуальними особливостями конкретного договору. Зміст основних обов'язків зумовлено самою сутністю договору. Вони включають в себе наступні операції: а) організацію перевезення вантажу певним видом транспорту і за маршрутом, вибраним клієнтом або експедитором, б) укладення договору перевезення вантажу від свого імені або від імені клієнта; в) забезпечення відправки вантажу і його отримання в узгодженому місці; г) здійснення інших операцій, безпосередньо пов'язаних з перевезенням ... " "*". --- "*" Цивільне право: Підручник. Частина II / Под ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. С. 416; див. також: Єгиазаров В.А. Указ. соч. С. 173. Як видно, в число "основних" обов'язків експедитора за договором транспортної експедиції в розумінні названих авторів потрапили ті, щодо яких законодавець у п. 1 ст. 801 ЦК не вжив термін "додаткові послуги". Однак чи можна зазначені обов'язки, перелік яких залишено відкритим ("інші обов'язки, пов'язані з перевезенням"), вважати основними і мають загальне значення (треба розуміти, для кожного з конкретних договорів транспортної експедиції), на відміну від додаткових обов'язків, обумовлених "індивідуальними особливостями конкретного договору ", якщо сам законодавець говорить про те, що зазначені обов'язки" можуть бути передбачені договором транспортної експедиції "? Крім того, очевидно, що названі обов'язки експедитора ("основні") ніяк не можуть мати загального значення для договорів транспортної експедиції з тієї причини, що вони (кожна з них) призначені для різних договірних моделей транспортної експедиції і виключають один одного. Важко собі уявити, наприклад, договір транспортної експедиції, за яким експедитор взяв би на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу певним видом транспорту і за маршрутом, вибраним їм або клієнтом (тобто прийняв на себе відповідальність за весь загалом процес транспортування вантажу), і яким одночасно передбачено обов'язок експедитора щодо укладення договору перевезення, скажімо, від імені клієнта, або з відправки вантажу. У число ж додаткових обов'язків експедитора, на думку тих же В.Т. Смирнова і Д.А. Медведєва, потрапили, природно, ті обов'язки, які позначені в п. 1 ст. 801 ЦК як "додаткові послуги": отримання потрібних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, перевірка кількості та стану вантажу, навантаження і вивантаження, зберігання вантажу і т.п. "*". --- "*" Див: Цивільне право: Підручник. Частина II / Под ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. С. 416 - 417. Представляється, що якщо і зводити які-небудь з обов'язків експедитора в ранг "основних", "загальних" (в тому сенсі, що їх присутність в договорі обов'язково для всякого договору транспортної експедиції), то мова може йти тільки про абстрактну обов'язку виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Однак з точки зору формальної логіки виділення зазначених "основних" обов'язків можливе лише на основі їх протиставлення "неосновним", "додатковим" обов'язкам експедитора. Таке протиставлення науково некоректно, оскільки в даному випадку мова йде не про однопорядкові поняттях: конкретні обов'язки і послуги, що надаються (виконуються) експедитором, відносяться до його обов'язку виконати або організувати виконання передбачених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, як до роду і являють собою змістовну деталізацію загальної обов'язки експедитора стосовно різних договірним моделям транспортної експедиції. Диференціація конкретних обов'язків експедитора, проведена в п. 1 ст. 801 ГК, з виділенням категорії тих обов'язків, які здійснюються "в якості додаткових послуг", може бути пояснена лише тим обставиною, що останні являють собою не юридичні дії експедитора, а фактичні (виробничі, технічні) операції, покликані обслуговувати різні стадії транспортного процесу з урахуванням специфіки здійснюваної перевезення вантажу. Тому включення в договір транспортної експедиції зазначених обов'язків, виконання яких здійснюється експедитором "в якості додаткових послуг», не пов'язане з необхідністю визначати в тому ж договорі, від чийого імені буде діяти експедитор, виконуючи дані обов'язки: від свого або від імені клієнта на основі довіреності останнього. Виконання експедитором іншої категорії обов'язків, не позначених законодавцем як "додаткових послуг", на відміну від останніх можливо лише шляхом вчинення експедитором певних юридичних дій, а для цього він повинен бути наділений відповідними повноваженнями або безпосередньо договором , коли він діє від свого імені, або довіреністю, коли він діє від імені клієнта. Нам вже доводилося звертати увагу на те, що норми про транспортну експедиції, що містяться у розділі 41 ГК, по суті своїй являють собою лише звід правил, "винесених за дужки" і є загальними для всякого конкретного договору транспортної експедиції, що підкреслюється і самим законодавцем, що відсилає до спеціального закону про транспортно-експедиційної діяльності, який (у разі його прийняття) і повинен визначити коло основних обов'язків експедитора стосовно до різних варіантів транспортно-експедиційної діяльності. Саме цим пояснюється та обставина, що в п. 1 ст. 801 ГК передбачено лише приблизний перелік найбільш типових обов'язків експедитора, який до того ж носить диспозитивний характер. Більше певний і конкретний коло обов'язків експедитора може бути сформульований стосовно різних договірним моделям транспортної експедиції. Так, для договору про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, коли експедитор береться організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або клієнтом, і забезпечує доставку вантажу в пункт призначення власним транспортом, коло інших обов'язків експедитора може бути обмежений лише прийняттям вантажу від клієнта, його супроводом і охороною на шляху прямування, забезпеченням дотримання маршруту і видачею в пункті призначення вантажоодержувачу. Якщо ж вказаний договір укладено на умовах залучення інших перевізників, то він повинен передбачати наступний набір обов'язків експедитора: прийняти вантаж від клієнта; укласти від свого імені договори перевезення з перевізниками, відповідними обраним сторонами видам транспортних засобів та маршруту пересування вантажу; забезпечити в пункті призначення прийняття вантажу від останнього перевізника, його доставку та видачу одержувачу. Для виконання останньої обов'язки експедитор може залучити іншу експедиторську організацію, діючу в місці знаходження одержувача вантажу, уклавши з нею (від свого імені) відповідний договір. Договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти передбачає виконання експедитором наступного кола обов'язків: прийняття вантажу від клієнта; погрузка його в автомобіль (якщо цей обов'язок не покладено на клієнта); доставка вантажу на станцію залізниці, в порт (на пристань) або аеропорт; укладення договору перевезення з відповідною транспортною організацією від свого імені чи від імені клієнта за його дорученням. Якщо такий договір передбачає обов'язок експедитора організувати виконання послуг по завезенню вантажу в місце знаходження перевізника, то до названих обов'язків експедитора додається обов'язок щодо укладення договору перевезення (від свого імені) з перевізником, який доставить вантаж на залізничну станцію, в порт (на пристань) або аеропорт. У випадках, коли зазначеним договором регулюються відносини з вивезення вантажів зі станції залізниці, з порту (пристані) або аеропорту, експедитор виконує наступні обов'язки: прийняття вантажу від відповідної транспортної організації з додержанням усіх вимог, пред'являються відповідним транспортним законодавством (від свого імені або від імені клієнта на основі його дорученням); доставку вантажу або організацію його доставки шляхом укладення договору перевезення з перевізником, наприклад з автотранспортної організацією, від імені експедитора в місце знаходження отримувача; видачу вантажу одержувачу з перевіркою його кількості або стану. Очевидно, що при всіх варіантах цієї договірної моделі експедитор може прийняти на себе і цілий ряд інших обов'язків, а саме: тимчасове зберігання вантажу; його сортування і пакування; вантажно-розвантажувальні операції; оформлення перевізних документів; їх доставку клієнту; здійснення контролю за рухом вантажу і надання відповідної інформації клієнту; пред'явлення претензій та позовів перевізнику і т.п. У договорах про окремі транспортно-експедиційних операціях і послугах можуть міститися найрізноманітніші варіанти набору обов'язків експедиторів, які диктуються передбаченими такими договорами операціями і послугами, виконуваними експедиторами, які, в свою чергу, визначаються залежно від спеціалізації відповідної експедиторської організації. Виконання експедитором своїх обов'язків підпорядковується загальним правилам про виконання цивільно-правових зобов'язань (глава 22 ЦК). У главі 41 ЦК є лише одне спеціальне положення, що стосується виконання обов'язків експедитором: якщо з договору транспортної експедиції не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов'язки особисто, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. Покладення виконання зобов'язання на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності перед клієнтом за виконання договору (ст. 805 ЦК). Хоча і це правило по своїй суті скоріше не носить спеціального характеру, оскільки при його відсутності в главі 41 ГК підлягали б застосуванню все ті ж загальні положення: про те, що виконання зобов'язання може бути покладено боржником на третю особу, якщо із закону, інших правових актів, умов зобов'язання або його істоти не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (ст. 313 ЦК), а також про те, що боржник відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання третіми особами, на яких було покладено виконання, якщо законом не встановлено, що відповідальність несе є безпосереднім виконавцем третя особа (ст. 403 ЦК). Включення в ГК правила, що міститься в ст. 805, мало на меті відмежувати договір транспортної експедиції від так званих представницьких договорів (доручення, комісії, агентування), в яких в тій чи іншій мірі присутній принцип особистого виконання, а також підкреслити принципову різницю в правовому регулюванні відносин, пов'язаних з виконанням договору транспортної експедиції, забезпечуваним ГК, в порівнянні з тим, як ці відносини раніше регулювалися Основами цивільного законодавства 1991 р. Як відомо, згідно зі ст. 105 Основ до відносин за договором експедиції застосовувалися правила про договір доручення і договорі комісії залежно від того, чи діє експедитор відповідно від імені клієнта або від свого імені. Відносно обов'язків клієнта в юридичній літературі також зустрічаються спроби розділити їх на "основні" і "додаткові". Наприклад, В.Т. Смирнов і Д.А. Медведєв пишуть: "До основних обов'язків клієнта відносяться: а) передача вантажів для здійснення експедирування; б) одержання вантажів у експедитора; в) сплата передбаченого договором винагороди; г) відшкодування понесених експедитором при виконанні договору витрат. Особливо виділяється так звана інформаційна обов'язок клієнта (ст. 804 ЦК) ... Зміст додаткових обов'язків залежить від особливостей кожного договору (організувати позмінну роботу на своїх складах, забезпечити спеціалізований внутрішньовиробничий транспорт і ін) "" * ". --- "*" Цивільне право: Підручник. Частина II / Под ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. С. 417. Слід зауважити, що з чотирьох названих авторами "основних" обов'язків клієнта перші дві скоріше являють собою права останнього, яким протистоять обов'язки експедитора відповідно по прийняттю вантажу у клієнта-відправника вантажу та видачі його клієнту-вантажоодержувачу. Обов'язки клієнта за договором транспортної експедиції містяться в самому визначенні цього договору (п. 1 ст. 801 ЦК), а також у ст. 804 ГК. Згідно з цими нормами у всіх випадках і стосовно до всякого договором транспортної експедиції клієнт несе три обов'язки: по-перше, клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором, по-друге, клієнт зобов'язаний відшкодувати експедитору витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням передбачених договором послуг, по-третє, клієнт зобов'язаний сплатити експедитору винагороду за надані послуги в розмірі та порядку, передбачених договором. Спеціально в главі 41 ГК регулюються лише наслідки невиконання клієнтом обов'язку надання експедитору необхідної інформації про вантаж та про умови його перевезення. Зокрема, виконання експедитором своїх зобов'язань набуває по відношенню до виконання клієнтом зазначеного обов'язку характер зустрічного виконання зобов'язань, яким, як відомо, визнається таке виконання зобов'язання однієї зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням своїх зобов'язань іншою стороною (ст. 328 ЦК) . Про це свідчить положення, що міститься в п. 3 ст. 804 ЦК, згідно з яким у разі ненадання клієнтом необхідної інформації експедитор має право не приступати до виконання відповідних обов'язків до надання такої інформації. Правда, для того щоб скористатися своїм правом, експедитор повинен виконати по відношенню до клієнта свою кредиторську обов'язок, а саме: повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі неповноти інформації запросити у клієнта необхідні додаткові дані (п. 2 ст. 804 ГК). Що стосується двох інших обов'язків клієнта, характерних для будь-якого договору транспортної експедиції: відшкодування витрат експедитора та сплати йому передбаченого договором винагороди, - то в силу відсутності будь-якого спеціального регулювання з цих питань в главі 41 ГК відповідні правовідносини підпадають під дію загальних положень Кодексу про порядок виконання грошових зобов'язань і про наслідки їх порушення. Зобов'язання клієнта, які з договорів транспортної експедиції, що передбачають обов'язок експедитора укладати договори перевезення та здійснювати інші юридичні дії від імені клієнта, включають в себе також в імперативному порядку обов'язок клієнта з видачі експедитору довіреності, необхідної для здійснення ним відповідних юридичних дій. Крім того, в усякому конкретному договорі транспортної експедиції на розсуд сторін можуть бути передбачені й інші обов'язки, що покладаються на клієнта. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7. Зміст і виконання договору транспортної експедиції " |
||
|
||