Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
А.Х. Саїдов. Порівняльне правознавство (основні правові системи со-тимчасовості): Підручник, 2003 - перейти до змісту підручника

1. Порівняльне правознавство та міжнародне публічне право

Порівняльне правознавство та міжнародне публічне право як навчальні дисципліни мають між собою багато спільного. Перша порівнює різні правові системи, другий вивчає відносини між такими суб'єктами міжнародного права, кожен з яких володіє своєю національною правовою системою. Обидві навчальні дисципліни грунтуються на реально існуючої множинності правових систем. Зрозуміло, саме ця подібність виключає досить велика різниця в методах, використовуваних згаданими науками. Між ними можливо саме широке взаємодія, і це взаємодія на користь кожної з них.
Порівняльно-правові дослідження приносять міжнародного публічного права двояку користь. Збагачуються, по-перше, використовувані міжнародним правом методи, по-друге - саме його зміст.
Що стосується методів, то слід зазначити, що, оскільки міжнародне право являє собою правовий порядок, що регламентує відносини між суб'єктами міжнародного права, кожен з яких має свою національну правову систему, для нього не може не становити інтерес вивчення цих національних правових систем.
У даному випадку ми дізнаємося, які органи можуть брати від імені держави міжнародні зобов'язання, яка роль цих органів у процесі формування прийнятих державою рішень. Іншими словами, важливо знати ті органи в різних країнах, які приймають рішення від імені держави, компетентні вести переговори, підписувати і ратифікувати договори, представляють державу в міжнародних відносинах, беруть участь у діяльності різноманітних міжнародних організацій. Регламентація всіх цих питань належить до виключної компетенції держави, без будь-якого втручання міжнародного права. Однак ігнорувати ці питання міжнародне право не може.
Розглядаючи питання про необхідність врахування міжнародним правом національного права різних країн, мало встановити норми, які зобов'язують держави, бо дію міжнародних норм вельми часто реалізується через національні правові системи. З метою ефективності міжнародного права слід мати достатньо повне уявлення не тільки про внутрішньодержавних органах, на які покладено застосування ряду його норм, а й про їх компетенції, а також про порядок діяльності. До цього треба додати, що якщо наші знання про внутрішньодержавних органах і процедурах, пов'язаних з укладанням договорів та представництвом держави, більш менш задовільні, то вони явно недостатні, коли справа стосується реального процесу дії міжнародних норм через національні правові системи.
Вплив порівняльного правознавства на міжнародне право полягає в тому, щоб представити в розпорядження останнього інструментарій, який дозволяє вивчити передумови та наслідки міжнародно-правових актів. Відносно недавно держави перестали бути єдиними суб'єктами міжнародного права. Поряд з ними в такій же якості виступають міжурядові
організації. Порівняльне правознавство може сприяти кращому ознайомленню з ними.
В рамках науки міжнародного права необхідно створити загальну теорію міжнародних організацій. Це можна зробити тільки шляхом використання методів порівняльного правознавства як інструменту прогресу права.
Вивчення і порівняння правових систем окремих держав обов'язково для юриста-міжнародника, коли виникає питання про загальні принципи права. Тут виявляються такі функції порівняльного правознавства, як інформаційна, а також функція вищого, філософського плану, яка полягає у пізнанні сутності правових норм та інститутів.
Мова йде не про те, щоб привносити принципи національного права в міжнародне, а про те, щоб знайти в національному праві вираз того загального, що може відповідати цілям міжнародного правопорядку. І тут міжнародне право наближається до фундаментальних цілям і завданням порівняльного правознавства.
Створення в рамках міжнародного права договірних систем, забезпечених юрисдикційними органами (Європейська конвенція про права людини, Європейський Союз), сприятиме віку-'нію використання загальних принципів права і відповідно розширенню порівняльного вивчення правових систем держав- членів.
Важко перебільшити значимість порівняльних досліджень в таких нових галузях міжнародного права, як захист прав людини, мирне використання атомної енергії, охорона навколишнього середовища. Порівняльні дослідження покликані виявити, по-перше, які юридичні проблеми виникають у відповідних сферах життя різних країн, по-друге, можливі загальні рішення, які можуть бути «перекладені» в норми міжнародного права.
Таким чином, міжнародне право звертається до порівняльного правознавства як в методологічних цілях, так і для розробки норм матеріального права.
Питання про взаємодію міжнародного права та порівняльного правознавства також може бути розглянутий у двох аспектах - в технічному і в аспекті матеріального права. У першому випадку міжнародне право надає в розпорядження порівняльного права техніку переговорів і вироблення загального рішення, у другому міжнародне право визначає і формальний порядок укладання договору.
Один з можливих результатів порівняльно-правових досліджень - уніфікація правових норм щодо деяких проблем.
Така уніфікація може здійснюватися або шляхом вироблення однакового акта, сприйманого багатьма країнами, або шляхом укладення міжнародного договору.
Після того як уніфікація здійснена, виникає - головним чином при другому з названих процедур, тобто при процедурі укладення договору, що уніфікує норми національного права, - проблема однакового тлумачення єдиного тексту. І тут міжнародне право покликане надати адекватну техніку, яка забезпечила б обов'язкове тлумачення спірних положень шляхом нових переговорів і нового угоди або шляхом звернення до міжнародної юрисдикції.
Порівняльне правознавство звертається до міжнародного права і тоді, коли мова йде про порівняльне вивчення у власному розумінні слова. Іншими словами, в деяких випадках норми міжнародного права можуть бути з користю зіставлені з нормами рома-но-германських правових систем, англосаксонського права та інших правових сімей. Це насамперед відноситься до тих випадків, коли йдеться про основи права, про поняття, які складають фундамент будь-якої правової системи. У цьому відношенні міжнародне право представляє особливий інтерес, тому що воно є системою відносно менш розвиненою, ніж національне право, але швидко еволюціонує і схильною трансформаціям. Саме в силу цього юристи-міжнародники змушені постійно звертатися до таких питань, як основи міжнародного права, його обов'язкова сила, його цінність, критерії, яким повинні відповідати суб'єкти міжнародного права, джерела цього права. Справедливість, добросовісність, обов'язковий характер взятих договірних зобов'язань, зловживання правом, відповідальність, відшкодування шкоди, санкції - з усіх цих питань зіставлення міжнародного права і різних систем національного права має опинитися плідним.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Порівняльне правознавство та міжнародне публічне право "
  1. § 2. Джерела комерційного права
    порівняно самостійно по відношенню не тільки до змісту (соціально-економічним відносинам), а й до внутрішньої формі права. Оскільки стан законодавства в чому залежить від розсуду законодавця, від раціональної діяльності з інкорпорації та кодифікації законодавства, остільки не виключені протиріччя між правом (явищем об'єктивного характеру) і законодавством.
  2. СПИСОК
    порівняльно-правовий аналіз: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 1999. Атаманчук Г.В. Сутність радянського державного управління. М., 1980. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління: Курс лекцій. М., 1997. Ахмеджанов Р.А. Проблеми становлення і розвитку системи місцевого самоврядування в Російській Федерації: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 1998. Ачадов В. [Данилов Ф.А.]
  3. § 1. Наука цивільного права
    порівняльного правознавства та
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    порівняльний аналіз) / / Цивільне законодавство / під ред. А.Г. Діденко. Алмати, 2006. Вип. 24. С. 20-83. * (236) Див: Цивільне право. У 4 т. / під ред. Е.А. Суханова. М., 2004. Т. 1. С. 272 ??(автор глави - Е.А. Суханов). * (237) Див: Кураєв В.М. Правове становище господарських товариств: авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук. СПб., 1997. С. 7-8, 22. * (238) Є думка, що аж до
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    порівняльний аналіз російського, зарубіжного та міжнародного законодавства і практики / / Зовнішньоторговельне право. 2007. N 1. * (662) Подібні правила містяться в п. 3 ст. 18 Конвенції ООН про відступлення. * (663) Дані правила являють собою результат прямого запозичення положень ст. 10 Конвенції про факторинг. Однак подібний підхід створює невиправдані переваги для боржника. Так,
  6. 3. Законодавство про господарську діяльність
    порівняльного правознавства при Уряді РФ. Вип. 57. М., 1994. Не можна не відзначити, що прийняття Господарського кодексу України стало чудовою ілюстрацією висловлених В.А. Дозорцева з цього приводу ідей. Отже, законодавство, що регулює господарську діяльність, може піддаватися систематизації у формах інкорпорації або консолідації (наприклад, шляхом прийняття єдиного
  7. 3. Різногалузеві договори
    порівняльного правознавства при Уряді Російської Федерації . Новий Цивільний кодекс Російської Федерації та галузеве законодавство. М., 1995. Див також: Коршунова Т.Ю. Нове в законодавстві про працю. М., 1993. С. 6 - 9. На наш погляд, наведені норми ГК дозволяють дати відповідь на питання про співвідношення понять "трудовий контракт" і "трудовий договір", але залишають відкритим більш
  8. 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
    порівняльного правознавства. М., 1991; Шебанова Н.І. Проблема кодифікації з міжнародного приватного права в країнах Латинської Америки / / Проблеми вдосконалення міжнародного приватного права. М.: Наука, 1988. С. 113 - 129; Шестакова М.П. Про порядок заліку поставляються товарів / / Матеріали Секції права ТПП СРСР. Вип. 35. М., 1984. С. 7 - 14; Вона ж. Практика вирішення спорів за якістю
  9. 3.2. приватноправове уніфікація матеріальних норм
    порівняльному приватному праву; г) організації конференцій та публікації робіт, що відображають досягнення у сфері уніфікації приватного права. Будучи міжурядовою організацією, Інститут в даний час налічує 58 держав-членів з усіх континентів земної кулі. Росія з 1990 р. також є дійсним членом УНИДРУА. Інститут очолює професор Луїджі Феррарі Браво, який
  10. 5. Порівняльне правознавство в першій половині XX в.
    Порівняльного правознавства, в 1900 р. в Парижі відбувся I Міжнародний конгрес порівняльного права. Така подія мала в історії порівняльного права особливе значення, по-перше, тому, що саме на цьому конгресі були поставлені багато фундаментальні проблеми даної галузі знання, і, по-друге, тому, що конгрес дозволив надати дискусії про порівняльний праві деякі загальні