Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

3. Законодавство про господарську діяльності

Норми цивільного права нерідко містяться також в актах комплексного характеру, присвячених регламентації господарської, у тому числі підприємницької діяльності та носять в цілому публічно-правовий характер (наприклад, в актах фінансового, земельного і навіть адміністративного законодавства ). Правове регулювання господарської (економічної) діяльності в тій чи іншій формі здійснюється багатьма різними галузями публічного і приватного права, взаємодіючими між собою. Відповідно цьому міжгалузевими за своєю юридичною природою стають і багато актів законодавства, що регламентує цю сферу.
Потреба в систематизації такого законодавчого масиву породжує ідеї про можливості його спеціальної, самостійної кодифікації. Однак загальногалузеві кодифікації звичайно охоплюють насамперед однорідні за юридичною природою норми права (що й дає можливість виділення характерної для кодексу загальної частини), тоді як у даній сфері така однорідність відсутній і обгрунтувати її наявність прихильникам концепції єдиного підприємницького (господарського) права не вдалося. У цьому зв'язку можна оцінити і пропозиції про прийняття торгового чи підприємницького кодексу, в тому числі за рахунок відокремлення в них частині законодавчого матеріалу, традиційно містився в цивільних кодексах ( головним чином стосується регулювання підприємницького обороту).
Торговий кодекс, як свідчить історичний досвід, знаменує собою відокремлення торгового права. У цьому кроці, як уже зазначалося, вітчизняний правопорядок не відчував і не відчуває ніякої реальної потреби. Торгові кодекси, як показує і зарубіжна законотворча практика, ніколи не вирішували завдань упорядкування та систематизації законодавства. Класичні торговельні кодекси, що діяли в західноєвропейських країнах (наприклад, Німецьке торговельне укладення 1897 р.), завжди розглядалися як спеціальні закони по відношенню до цивільних кодексів. При цьому законодавче розвиток пішов крім них - у вигляді прийняття самостійних законів про акціонерні та інших господарських (торгових) товариства і товариства, про цінні папери, біржах, страхуванні, банкрутство і т.д., які нерідко навіть не грунтувалися на будь-яких приписах цих кодексів (1).
---
(1) У літературі така ситуація отримала назву декодификации торгового права. Щодо цього цікавий новий Торговий кодекс Франції, прийнятий урядовим ордонансом (а не законом) від 18 вересня 2000 р., який представляє собою не повноцінну кодифікацію, а лише часткову консолідацію торгового законодавства (зокрема, в нього в незмінному вигляді включені Закони про торгових компаніях від 24 липня 1966 р., про банкрутство від 25 січня 1985 р., про торгівельне представництво від 25 червня 1991 р.). Разом з тим він як і раніше не регулює питання банківської і в цілому фінансової діяльності і містить ряд інших прогалин, а багато його норм перекриті загальним Законом від 15 травня 2001 р. "Про нові економічних правилах", у зв'язку з чим даний акт навіть не можна назвати кодексом у традиційному розумінні. Проведена урядом, а не парламентом "консолідація у формі кодифікації" стала основним методом вдосконалення законодавства у Франції (СР Кодекс споживачів 1989 р., Кодекс інтелектуальної власності 1993 р. і ін.)
Приводиться, інколи як приклад Однаковий торговий кодекс США 1952 є не законом, а модельним (рекомендаційним) актом, ратифікованим хоча і більшістю штатів, але в найрізноманітніших редакціях і з самими різними змінами і поправками, що значно відрізняються один від одного. Він не має загальної частини і охоплює лише деякі основні інститути підприємницького обороту (1). Тому його взагалі неможливо вважати торговим кодексом в традиційному, "континентальному" розумінні.
--- ---
(1) Див: Однаковий торговий кодекс США / / Серія "Сучасне зарубіжне та міжнародне приватне право ". М., 1996.
Як зазначалося раніше, сучасне законодавче розвиток у високорозвинених країнах ніде не пішло шляхом особливої ??кодифікації торгового права, паралельної або підпорядкованої загальній цивільно-правової кодифікації (1). Навпаки, нові цивільні кодекси, наприклад, Нідерландів, канадського Квебека і навіть американської Луїзіани включають норми, що регулюють як загальний майновий, так і підприємницький оборот. По цьому шляху йде і оновлення старих кодексів минулого століття, зокрема проведена в 2001 р. реформа зобов'язального права Німецького цивільного уложення.
---
(1) Винятком з цього правила стали лише окремі східноєвропейські країни, які прагнули наблизитися до європейських стандартів. Так, у Чехії, єдиною з соціалістичних країн, що мала відокремлений Господарський кодекс, при переході до ринкової економіки він був перетворений у звичайний Торговий кодекс, який є спеціальним законом по відношенню до цивільного кодексу. Естонія прийняла Комерційний кодекс, присвячений виключно статусу індивідуальних підприємців і комерційних організацій (за наявності загальних норм про юридичних осіб у загальній частині Цивільного кодексу).
Не можна визнати обгрунтованими та пропозиції про створення підприємницького кодексу, що базується на ідеї самостійного підприємницького (а раніше - господарського) права. Такий закон не може мати галузевого характеру (що, зокрема, підтверджує безплідність спроб створення для нього скільки розвиненою і несуперечливої ??загальної частини), а сфера його передбачуваного застосування, як і сфера підприємницького права, виявляється не тільки безбережної і невизначеною, але і значною мірою дублюючої цивільно-правове регулювання, причому з принциповою відмовою від властивих останньому приватноправових почав (1). Неможливо тому й задовільне рішення їм завдання систематизації всього величезного масиву різнорідних законодавчих актів. Реалізація ідеї створення такого незвичайного документа, як особливий підприємницький кодекс, внесла б лише плутанину і непорозуміння в систему законодавства про підприємництво, повсюдно так чи інакше засновану на поділі приватних і публічних почав (2).
---
(1) Єдиною країною, яка прийняла і Цивільний, і Господарський кодекси, після що припинила існування Чехословаччини стала Україна (до речі, на відміну від усіх інших держав - учасниць СНД, керувалися при кодифікації національного законодавства Модельним ЦК). Як і слід було очікувати, це породило не тільки проблему подвійного регулювання однорідних відносин, на і ряд інших юридичних проблем, уже зазначених дослідниками (див.: Кузнецова Н.С. Підприємницьке законодавство в Україні і в країнах Європи (приватноправові аспекти) / / Проблеми гармонізації законодавства України та країн Європи. Київ, 2003. С. 328 - 329; Іоффе О.С. Про господарське право (теорія і практика) / / Цивільне законодавство. Статті. Коментарі. Практика. Вип. 20. Алмати, 2004. С. 46 і сл.).
(2) Детальніше про це див: дозорців В.А. Один кодекс чи два? (чи потрібен Господарський кодекс поряд з Цивільним?) / / Правові проблеми ринкової економіки в Російській Федерації. Праці Інституту законодавства та порівняльного правознавства при Уряді РФ . Вип. 57. М., 1994. Не можна не відзначити, що прийняття Господарського кодексу України стало чудовою ілюстрацією висловлених В.А. Дозорцева з цього приводу ідей.
Отже, законодавство, що регулює господарську діяльність, може піддаватися систематизації у формах інкорпорації або консолідації (наприклад, шляхом прийняття єдиного закону про господарські товариства, подібного діяв у Франції), але не кодифікації. Остання, як правило, носить галузевий характер (міжгалузева, комплексна кодифікація застосовується в окремих вузьких сферах господарської діяльності, наприклад у транспортній). Разом з тим, представляючи собою масив комплексних нормативних актів, таке законодавство може містити й цивільно-правові норми і в цьому сенсі є одним із джерел цивільного права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" 3. Законодавство про господарську діяльність "
  1. З
    господарської діяльності I, 4, § 1 (3) - с. 87 - 90 Захист цивільних прав, см. Заходи оперативного впливу, Заходи правоохоронного характеру, Самозахист цивільних прав - заходи З. р. п. III, 15, § 1 (2) - с. 557 - 560 - підстави застосування заходів З. р. п. III, 15, § 1 (3) - с. 560 - 561 - поняття і зміст права на З. р. п. III, 15, § 1 (1) - с. 556 - 557 - форми З. р. п. III,
  2. И
    законодавства I, 4, § 1 (2) - с. 85 - 86; I, 4 , § 1 (3) - с. 90 Іноземець - поняття І. II, 6, § 1 (2) - с. 139 - правоздатність І. II, 6, § 2 (7) - с. 153 - 155 Інститути громадянського права I, 2, § 4 (2) - с. 61 Інституційна система цивільного права I, 2, § 4 (1) - с. 56 Інформація як об'єкт цивільних правовідносин II, 11, § 1 (2) - с. 395; II , 11, § 1 (3) - с. 398
  3. Х
    законодавство, см. Законодавство про господарську діяльність Господарське право, см. Підприємницьке право Господарське товариство II, 8, § 1 (1) - с. 270 - 271; II, 8, § 1 (3) - с. 273 - 274, див Акціонерне товариство, Товариство з додатковою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю Господарське товариство II, 8, § 1 (1 - 2) - с. 270 - 273, див Повний
  4. § 4. Організація місцевого самоврядування на прикордонних територіях.
    законодавства України про охорону навколишнього природного середовища. Вони зобов'язані надавати допомогу прикордонним органам , Військам протиповітряної оборони, Військово-морському флоту, державним органам, що здійснюють різні види контролю на державному кордоні, виконувати їх законні приписи, надавати необхідну для їх діяльності інформацію, а також створювати умови для
  5. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    законодавстві. Основними з них є: 1. Заборона на обмеження прав місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Російській Федерації гарантується забороною на обмеження прав місцевого самоврядування, встановлених Конституцією Російської Федерації і федеральними законами (ст . 133 Конституції Російської Федерації). У частині 3 ст. 3 Федерального закону "Про загальні принципи
  6. § 1. Муніципальне майно.
    законодавством Російської Федерації; майно, призначене для розвитку на території поселення фізичної культури та масового спорту; майно, призначене для організації благоустрою та озеленення території поселення, в тому числі для облаштування місць загального користування та місць масового відпочинку населення; майно, призначене для збору та вивезення побутових відходів та
  7. § 1. Повноваження органів місцевого самоврядування в суспільно-політичній сфері
    законодавства Російської Федерації; встановлювати розміри наданих соціальних гарантій громадянам, допущеним до державної таємниці на постійній основі, і співробітникам структурних підрозділів по захисту державної таємниці на підвідомчих їм підприємствах, в установах та організаціях; забезпечувати в межах своєї компетенції проведення перевірочних заходів щодо
  8. § 2. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері економіки.
    законодавством про податки і збори, є в тому числі і органи місцевого самоврядування. Наприклад, ставки податку на будівлі, приміщення та споруди можуть встановлюватися нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування залежно від сумарної інвентаризаційної вартості. Представницькі органи місцевого самоврядування також можуть визначати диференціацію
  9. § 4. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони навколишнього середовища, екології, природокористування, землекористування та надрокористування
    законодавства; 5) контроль за використанням та охороною надр при видобутку загальнопоширених корисних копалин, а також при будівництві підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. У сфері земельних відносин до повноважень органів місцевого самоврядування належать вилучення, у тому числі шляхом викупу, земельних ділянок для муніципальних потреб, встановлення з урахуванням
  10. § 1. Муніципальне право: ознаки, предмет і функції
    законодавстві про місцеве самоврядування терміни "муніципальний", "місцевий" і словосполучення з ними застосовуються щодо органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, об'єктів власності та інших об'єктів, цільове призначення яких пов'язане із здійсненням функцій місцевого самоврядування, а також в інших випадках, пов'язаних із здійсненням населенням місцевого