Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Цивільне законодавство
Цивільне законодавство являє собою сукупність нормативних актів (а не норм права, як правова галузь) різної юридичної сили. При цьому охоплюються їм нормативні акти в багатьох випадках мають комплексну, міжгалузеву природу, оскільки найчастіше містять не тільки цивільно-правові норми. Навіть у Цивільному кодексі є норми публічно-правового характеру, наприклад правила ст. 3, що встановлюють склад цивільного законодавства. В актах цивільного законодавства цивільно-правові норми переважають, але вельми рідко повністю витісняють норми іншої юридичної природи. Це викликано тим, що законодавець звичайно думає про змістовну сторону, а не про галузеву приналежність прийнятих ним актів. Вміщені ж в них норми в силу своїх об'єктивних юридичних властивостей розподіляються на публічно-правові та приватноправові.
Принциповою особливістю цивільного законодавства є наявність у ньому великого числа диспозитивних правил, що діють тільки в тому випадку, якщо самі учасники регульованого відношення не передбачать інший варіант своєї поведінки. Інакше кажучи, такі правила носять восполнітельний характер, бо розраховані на заповнення відсутньої за якимись причинами волі самих суб'єктів. Такі норми переважають у регулюванні договірних відносин, тобто майнового обороту (СР абз. 2 п. 4 ст. 421 ЦК). У них виявляються особливості цивільного (приватного) права, яке зазвичай дозволяє, дозволяє учасникам регульованих відносин самим вибрати найбільш прийнятний варіант поведінки в загальних рамках, встановлених законом, наділяючи їх для цього відповідними правовими можливостями. Диспозитивним норма звичайно містить певне правило поведінки, забезпечене застереженням "якщо інше не передбачено договором", яка і дозволяє сторонам врегулювати свої відносини інакше, ніж це за загальним правилом передбачає закон.
Однак у цивільному законодавстві є і значна кількість загальнообов'язкових, імперативних норм, що не допускають ніяких відступів від свого змісту (особливо при визначенні статусу суб'єктів і режиму об'єктів цивільних правовідносин, а також змісту речових і виключних прав). Більш того, у випадку сумніву в юридичній природі конкретної цивільно-правової норми варто виходити з її імперативного характеру, бо диспозитивність повинна бути прямо, недвозначно виражена в ній, будучи все-таки особливістю, а не загальним правилом правового, у тому числі цивільно-правового , регулювання (1).
---
(1) СР: Хохлов С.А. Концептуальна основа частині другій Цивільного кодексу / / Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга. Текст. Коментарі. Алфавітно-предметний покажчик. М., 1996. С. 235 - 236.
Вхідні в цивільне законодавство нормативні акти складають досить значний за обсягом законодавчий масив. Їх неминуче велика кількість викликано широтою і складністю самого предмета цивільно-правового регулювання. Разом з тим ця обставина утрудняє ознайомлення з діючим цивільним правом і значно ускладнює встановлення необхідних взаємозв'язків між складовими його різними актами. Тому саме для цивільного законодавства першорядне значення має рішення проблеми його систематизації та впорядкування.
До основних способів систематизації (упорядкування) законодавства, застосовуваним державою в цивільно-правовій сфері, відносяться інкорпорація, консолідація і кодифікація.
Інкорпорація нормативних актів являє собою зведення раніше виданих актів у єдине джерело (збірник) без зміни їхнього змісту. Офіційна інкорпорація звичайно оформляється у вигляді затвердженого вищими державними органами єдиного зводу, зборів чи іншого збірника законів чи інших нормативних актів. Прикладами такої інкорпорації є Звід законів Російської імперії і Збори діючого законодавства Союзу РСР (яке не було завершено). Неофіційні інкорпорації представлені різними збірниками нормативних актів, зазвичай тематичного характеру, підготовлених їх авторами, в тому числі і для навчальних цілей.
Консолідація нормативних актів являє собою об'єднання ряду актів, присвячених загальному колу питань, у єдиний нормативний акт, іноді навіть більш високої юридичної сили. Наприклад, чинний Закон про банки і банківську діяльність замінив собою ряд наявних раніше в цій сфері розрізнених актів та окремих норм як законодавчого, так і підзаконного характеру. Перевагою консолідації є можливість деякої розчищення законодавства при його об'єднанні шляхом скасування (пропуску) або заміни явно застарілих чи повторюваних норм, однак без внесення змін в їх зміст.
При великій кількості змін (новел), внесених до закону або інший нормативний акт, використовується також можливість його повторної офіційної публікації в повному обсязі (новеллізаціі), при якій стара редакція акта втрачає силу. Так, у зв'язку з великою кількістю змін в 1996 р. були офіційно Переопубліковать Закон про банки і банківську діяльність, прийнятий в 1990 р., і Закон про захист прав споживачів, прийнятий у 1992 р. Такий прийом, на жаль, рідко використовуваний вітчизняним законодавцем , значно полегшує застосування офіційного тексту нормативного акта.
Вищою формою систематизації законодавства є його кодифікація, при якій приймається єдиний новий закон (рідше - підзаконний нормативний акт), що скасовує дію ряду старих нормативних актів. Особливістю кодексу є побудова його по певній системі з неодмінним виділенням загальних положень (загальної частини) і охоплення їм всіх основних правил відповідної сфери, що, зокрема, зумовлює прийняття інших нормативних актів у цій галузі, включаючи закони, відповідно до його норм і тим самим - його центральне, системоутворюючі місце в загальному комплексі нормативних актів. Тому кодекс стає головним джерелом права відповідної галузі.
У цивільному праві кодифікація може носити загальний (галузевий) або приватний (подотраслевом, причому зазвичай комплексний) характер. У першому випадку вона виражається в прийнятті цивільного кодексу, що охоплює всі основні норми й інститути даної галузі права. У другому - у прийнятті закону, в тому числі у формі кодексу, що регулює певну вузьку (галузеву або міжгалузеву) групу суспільних відносин (наприклад, Житлового кодексу, Кодексу торгового мореплавання, Повітряного кодексу і т.п.), для яких можлива розробка і деяких загальних положень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Цивільне законодавство "
  1. § 2. Основні тенденції розвитку місцевого самоврядування в Росії.
    Цивільного законодавства та ін Підсумком цієї роботи має стати створення достатньої фінансово-економічної бази місцевого самоврядування в Російській Федерації. Федеральним законом від 6 жовтня 2003 р. N 131-ФЗ "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" передбачається вельми велике збільшення регламентації окремих аспектів місцевого самоврядування
  2. § 1. Муніципальне право: ознаки, предмет і функції
    цивільному праву - дозволительного. Стосовно до способу завдання самих правових режимів виділяють методи імперативного регулювання (одностороннє завдання суб'єктом правотворчості правил поведінки для учасників суспільних відносин) і диспозитивного регулювання (надання учасникам громадських відносин можливості правового саморегулювання власної поведінки). Функції
  3. § 1. Правотворчі повноваження в сфері місцевого самоврядування
    цивільне законодавство. Цивільне законодавство визначає участь муніципальних утворень, їх органів в цивільному обороті, їх статус як суб'єктів цивільного права, правове становище муніципального майна, порядок його приватизації, порядок створення та правовий статус муніципальних унітарних підприємств і муніципальних установ (гл. гл. 4, 5, 19 , ст. ст. 212, 215 ЦК РФ). В
  4. § 3. Освіта, перетворення і скасування муніципальних утворень.
    Цивільно-правових договорів, укладених муніципальним освітою-правопопередником, які є чинними на момент правонаступництва, застосовуються загальні положення цивільного законодавства. Відносно інших договорів муніципальне утворення-правонаступник укладає з контрагентом угоду про їх припинення або про заміну сторони в договорі. У разі перетворення муніципальних
  5. § 3. Органи місцевого самоврядування як юридичні особи
    цивільно-правових відносинах, тобто майнових і пов'язаних з ними немайнових відносинах, заснованих на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників. У ряді головних ознак юридичної особи вирішальним є майнова відособленість. Згідно ст. 48 ЦК України юридична особа має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні
  6. § 1. Муніципальна власність
    цивільного законодавства. Так, п. 1 ст. 215 ГК РФ в якості первинного суб'єкта права муніципальної власності визначає муніципальні освіти, а значить - місцеві спільноти жителів, чию юридичну особу і персоніфікують муніципальні освіти. Місцеве населення в сфері відносин муніципальної власності виступає первинним власником. Органи місцевого самоврядування
  7. § 1. Поняття комерційного права
    цивільно-правового регулювання, що виникають між підприємцями [1] або з їх участю, потребували особливому правовому регулюванні. Вони й склали предмет регулювання комерційного права. В даний час це знайшло однозначне закріплення в п. 1 ст. 2 ГК: [2] «Цивільне законодавство регулює відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або з їх
  8. § 2. Джерела комерційного права
    цивільному кодексі і ряді спеціальних нормативних актів, присвячених тим чи іншим інститутам комерційного права, що відповідає, на наш погляд, сучасної тенденції розвитку комерційного законодавства. Вибір того чи іншого варіанту систематизації комерційного законодавства залежить від волі та інтересів законодавця, що формує цю систему з урахуванням конкретної економічної та
  9. § 2. Повні і командитні товариства
    цивільним законодавством повне товариство є юридичною особою. Раніше законодавець не наділяв повні товариства цією якістю. Повне товариство має ряд специфічних особливостей, головними з яких є наступні. По-перше, будь-який з учасників повного товариства діє від імені товариства в цілому, тобто підприємницька діяльність учасників товариства
  10. § 1. Об'єкти речових прав підприємця
    громадянське розуміння майнових прав передбачає їх розподіл на права речові та зобов'язальні. До речових прав відносять такі суб'єктивні права, об'єктами яких виступають речі, до зобов'язальних же - права на вчинення певних дій або права на пред'явлення до контрагента вимог про вчинення ним певних дій. Для здійснення речових прав суб'єкту - носію
© 2014-2022  yport.inf.ua