Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 107. Розірвання шлюбу РАЦСом за заявою одного з подружжя


1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:
1) визнаний безвісно відсутнім;
2) визнаний недієздатним;
2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
1. Розірвання шлюбу державним органом РАЦС може здійснюватися за волею лише одного із подружжя. В цілому це виключення із загального правила, оскільки розірвання шлюбу - це питання, вирішення якого залежить від волі дружини та чоловіка. Втім, у житті виникають ситуації, коли один з подружжя хоче розірвати шлюб, а другий не може в силу об'єктивних причин висловити своє ставлення до цього питання або коли воля другого з подружжя в силу прямої вказівки закону не береться до уваги. Закон враховує такі випадки і передбачає можливість звернення до державного органу РАЦС лише одного з подружжя. При цьому питання про наявність у подружжя дітей віком до 18 років значення не має. Враховується лише воля одного з подружжя на розірвання шлюбу. Пріоритет віддається ініціативі лише одного з подружжя, якщо другий із подружжя:
1) визнаний безвісно відсутнім;
2) визнаний недієздатним;
2. Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У цьому випадку виникає правова невизначеність, пов'язана з відсутністю людини за місцем її проживання. За таких обставин можуть виникнути питання про управління приналежним їй майном, здійсненні різноманітних правочинів, стягненні аліментів, прийнятті спадщини тощо. Якщо відсутня особа перебуває у зареєстрованому шлюбі, може виникнути проблема, пов'язана з його розірванням.
Законодавство закріплює спеціальний юридичний механізм, покликаний вирішити таку проблему - визнання особи безвісно відсутньою за рішенням суду. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою подається до суду за місцем проживання заявника або по останньому відомому місцю проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідомо, або за місцезнаходженням її майна (ст. 246 ЦПК України). З такою заявою може звернутися зацікавлена особа, зокрема другий з подружжя. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою має бути зазначене: для якої мети необхідно заявникові визнати її безвісно відсутньою, а також обставини, що підтверджують відсутність фізичної особи (ст. 247 ЦПК України).
Визнання особи безвісно відсутньою спричиняє важливі юридичні наслідки. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України нотаріус описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Опікун приймає на себе виконання цивільних прав та обов'язків такої особи, погашає борги за рахунок її майна, управляє майном в інтересах відсутнього тощо.
Сімейне законодавство також передбачає наслідки відсутності особи в місці її постійного проживання. Якщо один з подружжя був визнаний безвісно відсутнім за рішенням суду, то другий з подружжя може розірвати шлюб у спрощеному порядку. Для цього необхідно подати до державного відділу РАЦС заяву про розірвання шлюбу. До заяви додається копія або виписка з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. На підставі пред'явлених документів відділом реєстрації актів цивільного стану реєструється розірвання шлюбу (п. 5.19 Правил реєстрації актів цивільного стану).
Сімейне законодавство закріплює норми, що визначають наслідки повернення відсутньої особи. Якщо така особа з'явилася, її шлюб за умов, передбачених законом, може бути поновлений за рішенням суду (див. ч. 2 ст. 118 СК України та коментар до неї).
3. Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).
Визнання особи недієздатною спричиняє серйозні правові наслідки. Над такою особою встановлюється опіка. Вона не має права укладати будь-які правочини. Від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах діє її опікун. Опікун несе також відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, яка перебуває під його опікою (ст. 41 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 107 СК України з особою, визнаною недієздатною, шлюб розривається за заявою другого з подружжя, який є дієздатним. Думка опікуна недієздатної особи при вирішенні цього питання не з'ясовується. У зв'язку із цим яких-небудь заяв опікуна про його згоду на розірвання шлюбу відносно його підопічного не вимагається. Таким чином, у питанні розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, вирішальне значення має воля того з подружжя, хто є дієздатним і бажає розірвати шлюб.
У деяких випадках ініціатором розірвання шлюбу може виступати не той з подружжя, хто є дієздатною особою, а опікун другого з подружжя, який визнаний судом недієздатним. У ч. 5 ст. 110 СК України сказано, що опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним. Однак у цьому випадку розірвання шлюбу здійснюється в порядку позовного, а не окремого провадження.
Якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення психічного стану особи, визнаної недієздатною, у неї відновилася здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд відновлює цивільну дієздатність фізичної особи, визнаної недієздатною, та припиняє опіку (ч. 2 ст. 42 ЦК України).
Особа, дієздатність якої була відновлена за рішенням суду, здійснює свої права та несе обов'язки самостійно. Будучи повністю дієздатною, така особа самостійно вирішує питання про долю особистих відносин з колишньою дружиною (чоловіком). Слід зазначити, що у цьому випадку законодавство не передбачає можливості поновлення розірваного раніше шлюбу. Якщо сторони мають намір знову створити сімейний союз, вони повинні зареєструвати свій шлюб у загальному порядку.
5. Процедура розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя проходить дві стадії. До них належать:
а) подача одним з подружжя заяви про розірвання шлюбу;
б) реєстрація розірвання шлюбу державним органом РАЦС.
Насамперед заінтересована особа подає до відділу РАЦС заяву про розірвання шлюбу, що має певну форму.
Для того, щоб державний орган РАЦС міг розірвати шлюб за заявою одного з подружжя, відсутність другого з подружжя, його нездатність виразити своє відношення до розірвання шлюбу мають бути підтверджені відповідним чином. Тому до заяви про розірвання шлюбу його ініціатор повинен додати копію або виписку з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним.
На підставі пред'явлених документів державний відділ РАЦС здійснює реєстрацію розірвання шлюбу. Якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, то реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого з подружжя (п. 5.18 Правил реєстрації актів цивільного стану). При цьому ініціатор не зв'язаний у процесі розірвання шлюбу з другим із подружжя. При складанні актового запису про розірвання шлюбу відомості щодо того з подружжя, який є відсутнім, вносяться не в повному обсязі. Відсутні відомості в подальшому можуть бути доповнені за заявою особи після її звільнення з виправно-трудової установи на підставі паспорта або паспортного документа відділом реєстрації актів цивільного стану, у якому було зареєстроване розірвання шлюбу.
Як зазначалося, згода опікуна недієздатної особи на розірвання шлюбу не потрібна. У цьому випадку береться до уваги воля лише одного з подружжя. Разом з тим, розірвання шлюбу спричиняє виникнення важливих правових наслідків (припинення режиму спільності майна, особистих прав та обов'язків подружжя тощо). У зв'язку із цим особа, з якою шлюб було розірвано (опікун особи, яка була визнана недієздатною), повинні бути сповіщені про розірвання шлюбу за ініціативи другого з подружжя. Тому відділ РАЦС повинен у десятиденний строк повідомити засудженого або опікуна недієздатної особи про проведену реєстрацію розірвання шлюбу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 107. Розірвання шлюбу РАЦСом за заявою одного з подружжя"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  2. Стаття 234. Окреме провадження
    статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів. 269 1. Коментована стаття окремо і розділ IV у цілому регулюють один із трьох видів провадження у суді першої інстанції. У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи: 1) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення
  3. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    стаття підкреслює право суду по цих справах за власної ініціативи витребувати необхідні докази (див. також коментар до от. 234 ЦПК). По-четверте, стаття виключає (що є досить спірним) дію у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду. П'ятою особливістю деяких справ окремого провадження є їх розгляд судом у складі одного судді і двох народних засідателів (справи про
  4. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання
  5. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  6. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  7. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
  8. Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
    статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 1. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
  9. Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
    статті. 5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. 6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша-третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.
  10. Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
    статті закріплюється право подружжя на зміну прізвища. В цьому питанні новий СК України суттєво відрізняється від Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. (ст. 19). Вперше, відповідно до коментованої статті, подружжя має право на зміну прізвища не лише при реєстрації, а й у будь-який час після реєстрації шлюбу. Треба зазначити, що вказане правило не збігається з тим, що закріплене в новому цивільному
© 2014-2020  yport.inf.ua