Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини


1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
1. Якщо усиновлення провадиться одним з подружжя, необхідною є згода другого з подружжя на усиновлення дитини.
На перший погляд може здатися дивним усиновлення особою, яка перебуває у шлюбі, при тому, що другий з подружжя не стає усиновлювачем, адже дитина у такому випадку має проживати в сім'ї, де одна особа з точки зору сімейного права складає з нею сім'ю, а з іншого розглядатиметься як сторонній щодо неї член сім'ї. Між тим практиці відомі такі випадки. При цьому слід відзначити, що не завжди подібне усиновлення ставить під загрозу інтереси дитини. Показовим у цьому є приклад, коли дівчинку усиновлювала тітка (сестра померлої матері дитини), яка виховувала дитину ще за життя матері. Чоловік усиновлювачки не забажав стати усиновлювачем, оскільки вважав це неможливим через свій похилий вік та стан здоров'я. Серйозною причиною служила й значна різниця у віці між ним та дружиною. Разом з тим він не заперечував проти усиновлення і ставився до дитини досить прихильно.
Вимога ст. 220 СК щодо необхідності отримання згоди другого з подружжя усиновлювача на усиновлення відображає позицію законодавця, згідно з якою сім'я не визнається самостійним суб'єктом права і не може усиновити дитину саме як сім'я, як єдине ціле. Усиновлення можливе подружжям одночасно, а також однією особою, яка перебуває у шлюбі, але за згодою другого з подружжя. Така законодавча конструкція в кінцевому рахунку приводить до однакового правового результату, оскільки дитина все ж усиновлюється сім'єю, заснованою на шлюбі. Однак штучність Даного рішення є очевидною у зв'язку з тим, що другий з подружжя лише погоджується (не заперечує) з усиновленням дитини другим з подружжя. Фактично це може означати певну байдужість до одного з найважливіших етапів сімейного життя - усиновлення, і породити сумніви щодо відповідності усиновлення інтересам дитини. Сім'я є соціальною спільнотою, і суперечності в ній з питання усиновлення дитини можуть свідчити про розлад у сімейних відносинах.
Таким чином, хоча згода другого з подружжя на усиновлення не пов'язана з правовими наслідками для нього, воно, безумовно, породжує певний, хоча й не правовий зв'язок з дитиною, і цей можливий зв'язок враховується при вирішенні питання про усиновлення. Тому отримання формальної згоди другого з подружжя на усиновлення недостатньо - потрібно виявити дійсне ставлення його до дитини. Маються не увазі не лише обставини, що усувають перешкоди у здійсненні прав та обов'язків усиновлювача - необхідно, щоб другий з подружжя, висловлюючи згоду, надав певні гарантії, що його поведінка в подальшому не відобразиться на у мовах життя сім'ї. Адже між чоловіком (дружиною) усиновлювача не складаються лише сімейні правовідносини, але виникають реальні інші правові зв'язки, які здатні вплинути на реальний клімат цієї сім'ї.
2. Оскільки між усиновителем та усиновленою дитиною виникають відносини, аналогічні правовідносинам між батьками та дітьми, можна сказати, що при названих обставинах другий з подружжя усиновлювача стає вітчимом чи мачухою дитини, і якщо буде проявляти турботу про дитину, то при певних обставинах може стати аліментозобов'язаною особою. Але такий висновок є суперечливим. Так, якщо дитина усиновлюється, наприклад, лише дружиною, то її чоловік дійсно може вважатися вітчимом (мачухою) дитини, у випадку, якщо рідний батько дитини втратив правовий зв'язок з нею (помер, позбавлений батьківських прав). Але, якщо правовий зв'язок з батьком (матір'ю) дитини зберігається, другий з подружжя усиновлювача може визнаватися лише фактичним вихователем дитини. І хоча згідно чинного СК України у певних випадках різниця між статусом другого з подружжя усиновлювача не має особливого значення для настання правових наслідків (якщо він виховував і утримував дитину, він може визнаватися аліментозобов'язаною особою), на практиці не виключені різні підходи до цього, наприклад, якщо мова піде про усиновлення дитини вітчимом чи мачухою.
3. Згода другого з подружжя має бути виражена у письмовій формі і засвідчена нотаріально.
4. Частина 2 ст. 220 СК дозволяє у виняткових випадках усиновлення дитини без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, наприклад, у випадку встановлення режиму окремого проживання подружжя.
5. При усиновленні дитини одним з подружжя після набрання чинності рішенням суду про усиновлення прирівняні до батьківських права та обов'язки виникають лише у того з подружжя, хто визнаний усиновлювачем дитини. Для другого з подружжя (навіть якщо він дав згоду на усиновлення) рішення суду про усиновлення таких прав та обов'язків не викликає.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини"
  1. Стаття 252. Зміст заяви
    статті, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усииовлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної
  2. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  3. Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
    стаття містить здебільшого моральні норми, які покликані зміцнити сім'ю та сприяти взаємній підтримці та взаємодопомозі подружжя один одному. Проте вказана стаття закріплює повну рівність чоловіка та жінки при вирішенні найважливіших питань життя сім'ї. Принцип рівності чоловіка та дружини є одним з основних принципів регулювання сімейних відносин, що базується на визнанні їх однакової соціальної
  4. Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
    згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством; 5) довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання. Відділ освіти протягом 10 робочих днів після отримання від громадян України заяви про бажання усиновити дитину складає акт про обстеження їхніх житлово-побутових
  5. Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
    згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом. До заяви про усиновлення повнолітньої
  6. Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
    згода батьків дитини на усиновлення без вказівки на конкретного усиновлювача; усиновлення дитини без отримання її згоди; усиновлення новонародженої дитини безпосередньо з пологового будинку з імітацією пологів усиновлювачки. 6. Про факт усиновлення неминуче стає відомо певному колу осіб: робітникам дитячого закладу, в якому перебувала дитина до усиновлення, працівникам органів опіки та
  7. Стаття 236. Недійсність усиновлення
    статтях 220 - 222 цього Кодексу. 5. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини. 1. Відповідно до ст. 20 Декларації про захист усіх осіб від насильницького зникнення, проголошеної резолюцією 47/33
  8. Стаття. 166. Податкова знижка
    статті 164 цього розділу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: 166.3.1. частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього розділу; 166.3.2. суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим
  9. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
  10. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
© 2014-2020  yport.inf.ua