Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини


1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.
2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
1. Для усиновлення дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, а також для усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Так, наприклад, якщо у дитини є батьки, але в силу різних причин над нею встановлено опіку чи піклувальника (батьки не проживають разом з дитиною, є неповнолітніми тощо), для здійснення усиновлення необхідна, крім згоди батьків дитини, і згода її опікуна (піклувальника).
Така вимога закону ґрунтується на тому, що опікуни (піклувальники) краще знають своїх підопічних. Вони щоденно спілкуються з дитиною, спостерігають за її розвитком, а у ряді випадків є свідками відносин між дитиною та майбутнім усиновлювачем. Природно, що думка названих осіб не може залишатися поза увагою. Однак вимога щодо необхідності згоди опікунів (піклувальників), адміністрації закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини не є імперативною. Опосередковано це підтверджується і можливістю суду провести усиновлення без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки -а піклування, якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам (ч. 3 ст. 221 СК). Таким чином, у кінцевому рахунку, вирішення питання про усиновлення буде ґрунтуватися на доведеності відповідності його інтересам дитини. Складно уявити, щоб опікун (піклувальник), адміністрація дитячого закладу заперечували проти усиновлення, яке відповідає інтересам дитини. Якщо подібні випадки й виникають на практиці, найчастіше вони пов'язані із зловживанням їхніми правами. Обґрунтованість відмови у наданні згоди перевіряється органами опіки та піклування, адже вони у будь-якому випадку надають висновок про відповідність усиновлення інтересам дитини і вимушені оцінювати позицію названих осіб. Тому вирішення питання про усиновлення дітей, над якими встановлено опіку чи піклування або влаштованих до відповідних дитячих закладів, має орієнтуватися перш за все на висновок органу опіки та піклування, оскільки саме цей орган, контролюючи умови життя дитини, одночасно з наданням висновку щодо доцільності усиновлення, можуть оцінити добросовісність дотримання інтересів дитини опікуном (піклувальником) або адміністрацією дитячого закладу. Згідно з ст. 253 ЦПК України до висновку органу опіки та піклування мають бути подані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.
2. Згода опікунів (піклувальників), органу опіки та піклування, адміністрації закладу охорони здоров'я або навчального закладу, в якому перебувала дитина, видається у письмовій формі. Однак правова природа цієї згоди, на відміну від згоди батьків на усиновлення, не набуває характеру батьківського права. Це пов'язано насамперед тим, що правовий статус названих осіб хоча й наближений до статусу батьків, але не повністю з ним співпадає. Опікуни та інші особи звичайно турбуються про дитину і виховують її, однак, не набувають заснованих на кровноспорідненому походженні прав та обов'язків батьків. Опікуни та інші особи, встановлені у ст. ст. 221, 222 СК, лише на певний час замінюють батьків дитини у сімейних та цивільних правовідносинах, але батьками через це не визнаються ні юридично, ні фактично. Згода названих осіб у деяких випадках має субсидіарний характер стосовно батьківської згоди на усиновлення дитини і не замінює її і, крім того, взагалі є умовною, оскільки суд при прийнятті рішення про усиновлення може здійснити його без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
3. Різниця між згодою батьків дитини на усиновлення, якій закон надає безумовне та вирішальне значення, і згодою названих осіб полягає у тому, що останнє слово при усиновленні підопічних належить суду, а не опікунам чи піклувальникам (органу опіки та піклування, адміністрації закладу охорони здоров'я або навчальному закладі, в якому перебувала дитина).
Рішення суду про усиновлення припиняє опіку (піклування) (ст. 76 ЦК України) і є підставою для розірвання договору про передачу дитини на виховання в сім'ю усиновлювача.
5. При відмові опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення підопічного органу слід з'ясувати, чим викликане це заперечення. Якщо буде з'ясовано, що відмова опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення дитини не обґрунтована і суперечить інтересам дитини, то згідно з ч. 2 ст. 221 СК така згода може бути дана органом опіки та піклування. При цьому орган опіки та піклування своїм рішенням може звільнити опікуна чи піклувальника від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки за таких обставин останній скористався своїм правом всупереч інтересам підопічного1.
6. У випадку відмови надати згоду на усиновлення як опікуном (піклувальником), так і органом опіки та піклування, усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини"
  1. Стаття 253. Підготовка справи до розгляду
    Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади. 2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам
  2. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
  3. Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
    1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому
  4. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права
  5. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. 2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. 1. Коментована стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав.
  6. Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
    1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. 2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. 3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу. 1. Неповнолітні батьки мають такий самий комплекс прав та
  7. Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
    1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам -
  8. Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
    1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. 2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. 3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. 4. Якщо мати чи батько
  9. Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
    1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам. 1. У випадку перебування дитини, яка не має батьків, у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, згода на
  10. Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
    1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише