загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
1. Глава 2 розділу І цього Кодексу називається «Цивільна юрисдикція», а коментована стаття, яка складає її основний зміст - «Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ», тобто законодавець ставить знак рівності між зазначеними поняттями.
2. Компетенція судів визначається колом питань, які вони мають право і зобов'язані вирішувати. Частиною судової компетенції є цивільна юрисдикція. Захист цивільних прав здійснюється у встановленому порядку судом, господарським чи третейським судом, а також профспілковими або іншими громадськими організаціями. Для того, щоб відмежувати компетенцію суду по розгляду і вирішенню цивільних справ від компетенції інших органів, законом і вводиться категорія цивільної юрисдикції, що визначає коло цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню в суді. Особливі труднощі з визначенням підвідомчості виникають у зв'язку із застосуванням ст. 124 Конституції Украї-
ни, яка встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Деякі рекомендації у цьому плані дав Верховний Суд України в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вказавши на підвідомчість суду скарг на обмеження в праві на збори, мітинги, походи і демонстрації; про визнання страйку незаконним; про виселення осіб, що самовільно зайняли жилі приміщення, чи проживаючих у будинках, що загрожують обвалом. Верховний Суд вважає, що положення ст. 124 Конституції України означають, насамперед, що цивільне судочинство здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом інших видів судочинства, і що ці положення не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку звертатися за вирішенням відповідних питань до компетентного органу і не знімають обмежень стосовно кола осіб, які можуть звертатися в суд за захистом прав та інтересів інших осіб, наприклад, із заявою про надання земельної ділянки для фермерського господарства - у сільську, селищну, міську районну раду; про відновлення прав реабілітованих жертв політичних репресій - у комісію рад з питань відновлення прав реабілітованих жертв політичних репресій та ін. (див. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 8. - С 124).
3. В науці цивільного процесуального права і особливо в постановах Пленуму Верховного Суду України прийнято найчастіше перелічувати підвідомчі суду категорії цивільних справ. Як видається, з урахуванням ст. 124 Конституції України, необхідно зараз визначати, навпаки, категорії цивільних справ, що виключаються із цивільної юрисдикції, а їх саме і можна визначити, керуючись загальними критеріями, встановленими коментованою статтею. На відміну від інших авторів ми вважаємо, що значення цих кри-теріїв зросло, а не знизилося. Дана стаття встановлює три загальні критерії цивільної юрисдикції.
4. Частина перша коментованої статті зазначає, що суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Такі справи безумовно є справами позовного провадження, оскільки предметом розгляду в них є спір про право цивільне (в широкому розумінні). Тому першим критерієм цивільної юрисдикції є наявність спору про право цивільне. Однак частина 3 статті містить правило про три види проваджень, в яких розглядаються цивільні справи, що відносяться до цивільної юрисдикції: позовне, окреме та наказне. Предметом наказного провадження є також спір 24
про право цивільне, але потенціальний (див. коментар до розділу II цього Кодексу), а окремого - інтереси, як вважається. Останні також можуть оспорюватися.
5. За загальним правилом, хоча це і не вказано прямо у комен тованій статті, у загальних судах розглядаються справи за участю фізичних осіб. Тому другим критерієм є суб'єктна ознака цивіль ної юрисдикції: судам підвідомчі справи, в яких хоча б однією стороною у спорі є фізична особа. Таким чином, до цивільної юрисдикції віднесено ті цивільні справи, де сторонами у спорі є фізичні особи або фізична і юридична особа. Законом можуть бути встановлені винятки з цього загального правила. Так, від повідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в господарський суд можуть звертатися за захистом права гро мадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створен ня юридичної особи і у встановленому порядку набули стату су суб'єкта підприємницької діяльності. В окремих випадках, передбачених законодавчими актами України, у господарський суд можуть звертатися громадяни, які і не є суб'єктами підпри ємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про банкрутство» в редакції Закону України від 30.06.99 р. «Про від новлення платоспроможності боржника чи визнання його бан крутом» кредитором може бути і громадянин. Отже, підставою порушення справи про банкрутство може бути його заява в гос подарський суд.
6. Третім критерієм цивільної юрисдикції є зміст спору. Від повідно до частини 1 цієї статті суди розглядають справи, що ви никають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинс тва.
Можуть встановлюватися винятки із зазначених у даній статті груп правовідносин. Так, хоча трудові спори про поновлення на роботі, як правило, віднесені до юрисдикції суду, однак спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора чи слідчого, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. І лише після скасування постанов вони можуть вирішуватися в загальному порядку (див. п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами від 01.04.94 p., 26.10.95 p. і 25.05.98 p.)
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ"
  1. Стаття 107. Суд першої інстанції
    стаття саме і встановлює правило родової підсудності: усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, як судами першої інстанції. Цією нормою ЦПК визначає, що на даний час по суті всі цивільні справи розглядаються та вирішуються місцевими судами. У науковій літератур цілком слушно звертають увагу
  2. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    компетенції. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб (ст. 12 ГПК). Третейськими судами тут можуть бути як спеціально створені для розгляду
  3. § 1. Поняття і компетенція судово-психологічної експертизи
    компетенції судового експерта, порядку й умов проведення комплексних судових експертиз і можливостей державних судово-експертних установ, де такі експертизи повинні і можуть провадитися на сучасному рівні. Основна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на основі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, які дають змогу точно
  4. Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
    стаття визначає завдання та мету цивільного судочинства. До завдань судочинства вона відносить справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Справедливим і неупередженим розгляд справи буде там і тоді, де і коли цивільний суд розглядає і вирішує справу, додержуючись цивільної процесуальної форми, правильно застосовує відповідні норми матеріального права,
  5. Стаття 10. Змагальність сторін
    стаття закріплює обов'язок суду створювати всі необхідні умови для встановлення об'єктивної істини по кожній цивільній справі, для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків зацікавлених осіб. Основою цього служать обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та докази, що наводяться на підтвердження цих обставин. Тому ця стаття і
  6. Стаття 122. Відкриття провадження у справі
    статті правом на пред'явлення позову наділені також прокурор, органи, організації та особи, зазначені в ст. 45 цього Кодексу. Отже, закон і їх відносить до юридично заінтересованих осіб, але характер їх заінтересованості істотно інший, ніж у сторін і третіх осіб, тому що позов вони пред'являють на захист інтересів інших осіб. Передумови підрозділяються на позитивні і негативні, залежно від
  7. Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні
    стаття визначає процесуальне становище голо вуючого у цивільному судочинстві. Головуючим у судових засіданнях місцевих судів можуть бути як голова суду, так і судді, а у судових засіданнях інших судів -голова суду, його заступник або члени суду. 2. Головуючий має право і зобов'язаний керувати усім ходом судового розгляду, вживати необхідних заходів по забезпеченню порядку у судовому
  8. Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
    стаття передбачає складення відповідного протоколу і допускає при його складенні застосування технічних засобів. Протокол має бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії. Таке правило, як уявляється, передбачене з метою можливості перенесення даних із технічного засобу до протоколу. Протокол приєднується до матеріалів справи. 2. Частина 2 коментованої
  9. Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі
    компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейсь- 237 кого суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим; 6) померла
  10. Стаття 292. Право апеляційного оскарження
    статтею 293 цього Кодексу. 1. Дана стаття вирішує питання щодо суб'єктів права апеляційного оскарження і, частково, щодо об'єктів апеляційного оскарження. 2. У більшості випадків суди першої інстанції постановляють законні і обгрунтовані рішення. Але у судовій практиці ще зустрічаються помилки. Тому цивільне процесуальне законодавство передбачає апеляційний перегляд рішень і ухвал суду першої
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка