Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар, 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Коментована стаття встановлює основні принципи регулювання сімейних відносин, які знаходять своє втілення в нормах оновленого сімейного законодавства, зокрема, в новому Сімейному кодексі України, який прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002 р. (далі - СК).
Частина 1 коментованої статті закріплює принципове положення, за яким шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 СК. Згода особи не вважається вільною тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Не може бути ніякого примусу щодо взяття шлюбу. Незгода батьків (усиновлю-
вачів). опікунів (піклувальників), патронатних вихователів не має значення при вступі в шлюб. Шлюб, вчинений без вільної згоди жінки або чоловіка, визнається недійсним за рішенням суду (ч. 1ст.40СК).
Принциповим положенням є також і те, що кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у сімейних відносинах. Це правило знайшло своє втілення в ч. 6 ст. 7 СК. Так, дружина та чоловік мають право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку, на зміну прізвища, на особисту свободу, на визначення порядку користування майном, на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, яке було набуте подружжям за час шлюбу, включаючи і речі для професійних занять одного з них, незалежно від того, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не випливає із шлюбного контракту або судом не був встановлений режим окремого проживання подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження таким майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.
Частина 2 коментованої статті встановлює, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. За умови, що батьки спроможні на це, на них покладається також і обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і через це потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років (ст. 199 СК), а також повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги (ст. 198 СК). Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; наприклад, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим, за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Батьки зобов'я-
17-3Конституція України
Розділ //. Стаття зані брати участь і у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.
Частина 2 коментованої статті закріплює також обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Непрацездатність батьків може бути пов'язана або з досягненням пенсійного віку, або з інвалідністю. При цьому батьки повинні потребувати матеріальної допомоги через відсутність джерел для існування, утому числі через відсутність пенсії або незначний її розмір. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) сина, дочки з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Повнолітні діти можуть бути залучені до участі і у додаткових витратах, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю батьків. Проте діти можуть звільнятися від обов'язків по утриманню своїх батьків, які були позбавлені батьківських прав відносно них і ці права не були поновлені, а також якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Між тим і неповнолітні діти повинні піклуватися про своїх батьків.
Частина З коментованої статті встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист сім'ї державою - важливий соціально-правовий інститут, який впливає на стабільність і міцність сімейних відносин і включає проведення широкого кола економічних, соціальних і правових заходів. Це не випадково, бо сім'я захищається державою як природний і основний осередок суспільства, що має значення як для кожної людини, так і для суспільства в цілому. Держава проявляє піклування про сім'ю шляхом створення і розвитку мережі пологових будинків, дитячих ясел, садків, інших дитячих закладів, встановлення пільг та різних видів допомоги сім'ям з дітьми. Так, за Законом України від 22 березня 2001 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлені такі види державної допомоги: по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням; допомога одиноким матерям; допомога малозабезпеченим сім'ям з
260 ...
дітьми. Відповідно до Закону України від 15 листопада 1996 р. «Про відпустки» встановлена відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Причому ця відпустка може бути використана повністю або частинами не тільки матір'ю, а й батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла дитину під опіку.
Чинне законодавство охороняє і захищає права дитини. Зокрема, КХ України містить ряд статей, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочину проти дитини (статті 137, 148, 150, 155, 156, 164, 166, 169 тощо). Згідно із статтею 67 ККдо обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення злочину, належать: вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення злочину з використанням малолітнього. Крім цього, КК як обставини, що обтяжують відповідальність за конкретні види злочинів, передбачає їх вчинення проти дитини (ч. 2 ст. 136, ч. 2 ст. 146, частини 2 та 3 ст. 149, частини 3 та 4 ст. 152 тощо).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї."
  1. Стаття 24. Добровільність шлюбу
    статтями 38-40 цього Кодексу. 1. Однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Це поняття є достатньо широким і має кілька складових. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. В ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і
  2. Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
    статті можна припустити, що справа про визнання шлюбу неукладеним розглядається в порядку окремого
  3. Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
    статтею 86 цього Кодексу, припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. 2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини. В коментованій статті закріплені підстави припинення права чоловіка на утримання. Ці підстави в цілому збігаються з тими, що
  4. Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
    статті вказано, що подружжя має рівні права щодо майна, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Це положення викликає заперечення. Рівність прав подружжя є базовим принципом побудови подружніх відносин, тому сторони за домовленістю не можуть встановити інший - «нерівний» обсяг прав дружини або чоловіка відносно майна. На цій підставі більш коректним вбачається формулювання ч. 1 ст. 369 ЦК
  5. Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
    статті зазначається, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Ця теза потребує певного уточнення. Якщо розуміти шлюб як різновид сімейного правовідношення, то права та обов'язки подружжя складають його зміст, а не наслідок. Підставою виникнення прав та обов'язків подружжя в повному розумінні слова слугує не шлюб, а реєстрація шлюбу. У свою чергу реєстрація шлюбу є останнім
  6. Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
    статті вказано, що особа має право на повторний шлюб після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу. Вбачається, що ця норма закону є неточною. Особа має право на повторний шлюб незалежно від одержання свідоцтва про розірвання попереднього шлюбу. Таке свідоцтво має обліковий характер, у той час як право на шлюб має будь-яка дієздатна особа, яка не перебуває у зареєстрованому
  7. Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
    статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу. 2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу. 3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. За життя подружжя шлюб може бути
  8. Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
    статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про
  9. Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
    статті 76 цього Кодексу. 2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. 3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу. 1. У майнових
  10. Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
    статті право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу. Це відбувається у випадку, коли колишній чоловік опікується дитиною, яка проживає разом з ним. Він не повинен доводити свою потребу у матеріальній допомозі. Така потреба передбачається законом. Аліменти стягуються з матері дитини на користь чоловіка (колишнього чоловіка) до досягнення дитиною трьох років, а
  11. Висновки до розділу
    статті 53 чинного Кодексу про шлюб та сім'ю, за яким встановлення батьківства судом можливе лише у разі доведення однієї з чотирьох обставин, визначених статтею, пропонується правило, за яким для встановлення батьківства будуть слугувати підставою різні докази, не обмежені певним переліком, встановленим законом. Це забезпечить кращі можливості для повного і всебічного визначення підстав для
  12. Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
    статті, обов'язок дружини та чоловіка турбуватися про сім'ю має як моральний, так і матеріальний характер. Так, норми частин 1, 2 та 3 є моральними нормами, і в разі їх невиконання не настає ніяких санкцій. Отже, зрозумілим є те, що примусити когось любити та поважати не можна ні за допомогою переконання, ні за допомогою примусу. Норма, яка міститься у ч. 4 вказаної статті, містить вказівку на
  13. Стаття 25. Одношлюбність
    статті закріплюється принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. При вирішенні цього питання закон закріплює суто формальний підхід - значення має лише факт існування зареєстрованого шлюбу, а