| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 140. Заходи щодо забезпечення позову |
||
|
2. Аналіз практики застосування судами загальної юрисдикції забезпечення позову відповідно до раніше діючим ЦПК РРФСР дає підстави вважати, що найбільш поширеним видом забезпечувальних заходів і за діючим ЦПК буде бути накладення судом арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу на праві власності. Застосовуючи даний вид забезпечувальних заходів, суд забороняє відповідачу, а рівно і будь-яким іншим особам, у яких належить відповідачу майно знаходиться за будь-яких підстав, розпоряджатися відповідними грошовими коштами або іншим майном. Це майно не може бути зазначеними особами продано, обміняно, подаровано, здано в оренду або наймання, закладено, передано у користування або управління іншим особам. При цьому, як правило, накладений арешт не є перешкодою в користуванні арештованим майном, якщо це не тягне його знищення і не зменшує його цінності. Приймаючи рішення про накладення арешту на грошові кошти або інше майно, що належить відповідачу, суд повинен слідувати розпорядженню ч. 3 коментованої статті про пропорційності забезпечувальних заходів заявленому вимогу. Тому на грошові кошти на банківському рахунку або у внеску відповідача арешт накладається в розмірі ціни позову: банківські операції з перевищують зазначену суму грошовими коштами виробляються в звичайному порядку. Аналогічним чином за відсутності у відповідача грошових коштів арешт накладається на його майно, вартість якого співмірна ціною позову. 3. У деяких випадках з метою забезпечення реальності виконання судового акта та запобігання заподіяння значних збитків особі, що клопоче про вжиття забезпечувальних заходів, суд вправі заборонити відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору. Зокрема, при вирішенні спору про неправомірне розірвання договору найму житлового приміщення, позивачем за яким є наймач, суд може заборонити наймодавцю укладати договори найму цього приміщення з іншими особами до винесення судового акта, яким завершується судовий розгляд. Відповідно до п. 3 ч. 1 коментованої статті в аналогічному порядку суд має право застосувати зазначений вид забезпечувальних заходів не тільки до відповідача, а й до інших осіб незалежно від того, беруть участь вони в справі чи ні . Наприклад, суд може заборонити організації, що уклала з відповідачем договір на будівництво об'єкта нерухомості, здійснювати відповідні дії, якщо в провадженні суду перебуває спір про право власності на земельну ділянку, на якій передбачається будівництво. 4. Іноді при накладенні арешту на майно, в тому числі для наступного задоволення заявлених вимог шляхом його реалізації, не представляється можливим відразу встановити, чи належить боржнику на праві власності виявлене у нього і арештоване майно. Якщо у подальшому з'ясується, що арешт накладено на конкретне майно, що не належить боржникові, власник цього майна або уповноважених сумлінний власник має право подати позов про його звільнення від арешту. Оскільки реалізацією такого майна може бути заподіяно майнову шкоду його власнику, який не є боржником, зазначені особи мають право заявити до суду клопотання про призупинення реалізації цього майна. У разі коли з урахуванням фактичних обставин справи суд дійде висновку про необхідність застосування даної забезпечувальний захід і винесе відповідну ухвалу, уповноважені здійснювати реалізацію арештованого майна посадові особи зобов'язані виконати зазначену ухвалу за правилами ст. 142 ЦПК. 5. Залежно від істоти деяких категорій справ судом можуть бути допущені специфічні забезпечувальні заходи. Зокрема, при розгляді позовів про визнання не підлягають виконанню документів, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, суд відповідно до п. 5 ч. 1 коментованої статті може зупинити стягнення за оспорюваним документу. Застосування судом за клопотанням позивача (іншої особи, що бере участь у справі, або іншого уповноваженої особи) даної забезпечувальний захід перешкоджає до винесення судового акта у справі про оспорювання виконавчого або іншого документа здійсненню уповноваженою особою дій, спрямованих на отримання в безспірному (безакцептному) порядку відповідних грошових засобів. Зазначена забезпечувальна міра може бути застосована судом при оскарженні виконавчих документів, перелічених у ст. 12 Федерального закону від 2 жовтня 2007 р. "Про виконавче провадження" * (176). 6. Забезпечувальні заходи приймаються судом ще до розгляду справи по суті. Тому завжди є ризик заподіяння відповідачу збитків у зв'язку з тим, що і сам позов (заяву), і забезпечувальні заходи можуть виявитися необгрунтованими. З урахуванням цього ч. 3 коментованої статті встановлює обов'язковість дотримання судом пропорційності зазначених заходів заявленим вимогам, тим більше, що суд, допускаючи забезпечувальні заходи, не пов'язаний ініціативою заявника. Так, з урахуванням зазначених положень Кодексу суд, зокрема, має право накласти арешт не на все майно, зазначене у клопотанні, а тільки на ту його частину, яка за вартістю тотожна ціною позову. 7. У разі, коли забезпечувальні заходи допускаються відносно майна відповідача, права на яке підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, суд зобов'язаний повідомити про вжиті заходи у відповідні реєстраційні державні органи або органи місцевого самоврядування для попередження дій відповідача, спрямованих на відчуження зазначеного майна або інше його вибуття з володіння, користування і розпорядження відповідача. Зокрема, про арешт нерухомості, що належить відповідачу по праву власності, суд повинен сповістити відповідного органу державної реєстрації за місцем знаходження підлягає арешту об'єкта нерухомості, який відповідно до Федерального закону від 21 липня 1997 р. (в ред. Від 8 листопада 2007) "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним" * (177) здійснює відповідні реєстраційні дії. При отриманні копії зазначеного визначення державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру прав запис про обмеження права власності відповідача на відповідний об'єкт нерухомості. До закінчення терміну дії забезпечувальних заходів вказаний державний орган не вправі буде здійснювати державну реєстрацію угод з даним об'єктом, тим самим гарантуючи можливість при необхідності виконати судове рішення за рахунок цього арештованого майна. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 140. Заходи щодо забезпечення позову " |
||
|
||