Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Нечаєва А.М.. Коментар до Сімейного кодексу Російської Федерації, 2011 - перейти до змісту підручника

Стаття 156. Укладення шлюбу на території Російської Федерації


1. Оскільки іноземні громадяни та особи без громадянства в принципі прирівнюються в Росії в правах до російським громадянам, немає ніяких перешкод для укладення у нас шлюбів таких осіб. При цьому законодавство не вимагає від російських громадян отримання дозволу на вступ у шлюб з іноземцями. Укладення шлюбу не впливає на громадянство подружжя (ст. 8 Закону про громадянство Російської Федерації).
Форма шлюбу на території Росії визначається за російським законодавством (п. 1 коментованої статті). Це означає, що шлюб повинен укладатися в органах ЗАГС. Шлюби, скоєні в Росії з релігійних обрядів, на основі звичаїв, не породжують правових наслідків. Російським законодавством визначається і порядок укладення в Росії шлюбів з іноземними громадянами: шлюб відбувається в особистій присутності осіб, що вступають у шлюб, після закінчення певного терміну, в порядку, встановленому для державної реєстрації укладення шлюбу (див. коментар до ст. 11 СК).
Правило п. 1 коментованої статті відповідає існуючій практиці і діяло раніше законодавству (ст. 161 КпШС). І в іноземних державах форма і порядок укладення шлюбу за загальним правилом підпорядковуються законодавству місця вступу в шлюб. У договорах Росії про правову допомогу форма укладення шлюбу підпорядковується зазвичай законодавству держави, на території якої він полягає. В цілому це регулювання збігається з правилом п. 1 ст. 156 СК, у останньому, однак, питання про форму і порядок укладення шлюбу вирішується тільки стосовно до випадку, коли подружжя вступають в шлюб в Росії (так звана одностороння колізійна норма). Мінська конвенція 1993 не містить колізійної норми про форму шлюбу.
2. Умови укладання шлюбів з іноземними громадянами на території Росії визначаються, на відміну від раніше діючого законодавства (ст. 161 КпШС), для кожного з осіб, що вступають у шлюб, законодавством держави, громадянином якої особа є.
Оскільки сімейне законодавство віднесено п. "до" ч. 1 ст. 72 Конституції до спільного ведення Російської Федерації і суб'єктів РФ, а ст. 13 СК допускає регулювання деяких умов вступу в шлюб і законодавством суб'єктів РФ (див. коментар до ст. 13 СК), можливі особливості у регулюванні умов укладення шлюбу в суб'єктах РФ. При відсилання колізійної норми п. 2 коментованої статті до російським законодавством такі особливості повинні бути враховані.
Якщо в Росії полягає шлюб двох іноземних громадян, до кожного з них має застосовуватися законодавство держави, громадянином якої особа є.
Факт належності особи до громадянства тієї чи іншої держави визначається згідно з п. 2 ст. 156 СК на момент укладення шлюбу. Тим самим виключаються можливі суперечки з приводу підлягає застосуванню законодавства в разі зміни подружжям громадянства.
При укладенні шлюбу іноземних громадян потрібно також дотримуватися російського законодавства, а саме ст. 14 СК щодо обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу. Так, ст. 14 СК не допускає укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі. Якщо майбутній чоловік, охочий укласти шлюб в Росії, вже перебуває у шлюбі, то навіть якщо підлягає застосуванню закон його країни допускає вступ у другий шлюб, в Росії в укладенні шлюбу йому на підставі ст. 14 СК має бути відмовлено. Що стосується інших умов укладення шлюбу, передбачених СК, наприклад, правила про шлюбному віці (ст. 13 СК), то дотримання їх в даному випадку закон не вимагає. Тому можливе укладання шлюбів і з особами молодше 18 років, якщо це правомірно за законодавством іноземної держави, громадянином якої є чоловік.
Колізійні норми про умови укладення шлюбу містять деякі договори Росії (раніше - СРСР) про правову допомогу та Мінська конвенція 1993 р. (як і Кишинівська конвенція від 7 жовтня 2002 р.). Ними наказано застосовувати або законодавство держави, на території якого укладається шлюб (Договір з Фінляндією), або законодавство країни громадянства майбутнього чоловіка з дотриманням при цьому вимог законодавства держави, на території якого укладається шлюб, щодо перешкод до укладення шлюбу (ст. 26 Договору з Азербайджаном * (151), ст. 24 Договору з Польщею * (152), ст. 26 Договору з Естонією * (153) і т.д.; так само вирішено питання в ст. 26 Мінської конвенції 1993 р.).
У разі розбіжності в регулюванні умов укладення шлюбу в п. 2 коментованої статті та у відповідному міжнародному договорі застосовуватися повинні правила договору (див. коментар до ст. 6 СК). Наприклад, при укладенні в Москві шлюбу між фінським громадянином та російською громадянкою умови укладення шлюбу для фінського громадянина будуть визначатися з урахуванням п. 2 ст. 22 договору з Фінляндією про правову допомогу, тобто за російським законодавством, а не за законодавством країни громадянства майбутнього чоловіка, як це запропоновано п. 2 ст. 156 СК.
3. Умови укладення шлюбу особою, яка має кілька громадянств, визначаються таким чином: якщо одне з громадянств - російське, застосуванню підлягає законодавство Росії. Посилання російського громадянина на наявне у нього, крім того, громадянство іноземної держави, підтверджене відповідними документами, в цьому випадку не повинні прийматися до уваги і не повинні тягти за собою застосування іноземного законодавства.
За наявності двох (декількох) громадянств, жодне з яких не є російським, питання вирішується за вибором володаря іноземних громадянств. Не потрібно встановлювати, з якою державою особа більш тісно пов'язано, - вибір законодавства належить виключно самому що бере шлюб особі. При цьому воно не повинно обгрунтовувати свій вибір, проте вибір обмежений законодавством тих держав, громадянином яких особа є.
4. Пункт 4 коментованої статті виходить з того, що особи без громадянства найбільш тісно пов'язані з державою, де вони постійно проживають. Такий підхід відповідає і міжнародній практиці. Умови ув'язнення в Росії шлюбів осіб без громадянства підпорядковані тому законодавству держави, в якій вони мають постійне місце проживання. Якщо особа без громадянства постійно проживає в Росії, умови вступу його в шлюб визначатимуться за російським законодавством, якщо ж воно знаходиться тут тимчасово - за законодавством держави, де вона має постійне місце проживання.
Хоча п. 3 та п. 4 ст. 156 СК не вказують, як п. 2 даної статті, на необхідність дотримання крім іноземного законодавства вимог ст. 14 СК щодо обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, за змістом ст. 156 СК правило п. 2 цієї статті носить загальний характер і тому повинно застосовуватися і при укладенні шлюбу особою, яка має кілька іноземних громадянств, і при вступі в шлюб особи без громадянства, що має постійне місце проживання за кордоном.
Мінська конвенція 1993 р., яка надає правову захист не тільки громадянам країн-учасниць, а й особам, що проживають на її території (ст. 1), встановлює, що умови укладення шлюбу таких осіб визначаються законодавством договірної сторони, на території якої вони мають постійне місце проживання; крім того, повинні бути дотримані вимоги законодавства держави, на території якого укладається шлюб (ст. 26). Аналогічно вирішено питання і в Кишинівській конвенції від 7 жовтня 2002 р. (ст. 1 і 29).
Як видно, у регулюванні умов укладення шлюбу осіб без громадянства Конвенціями та п. 4 коментованої статті в принципі немає розбіжностей.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 156. Укладення шлюбу на території Російської Федерації "
  1. § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
    укладено договір про використання праці - то склалися трудові або цивільно-правові підрядні відносини, якщо ж такий договір не укладався, а участь у діяльності було систематичним і на тих же засадах , як і у інших громадян, чия приналежність до господарства не заперечується - то слід визнати наявність прав учасника селянського господарства. Ведення селянського (фермерського)
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
  3. § 2. Усиновлення (удочеріння) дітей
    стаття 126.1, яка встановила неприпустимість посередницької діяльності з усиновлення дітей, тобто будь-якої діяльності фізичних та юридичних осіб, не уповноважених на те законом (у тому числі органів соціального захисту, дитячих установ та ін.), з метою підбору і передачі дітей на усиновлення від імені і в інтересах осіб, які бажають усиновити дітей. Незаконні дії щодо усиновлення, вчинені з
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    статтями відповідної глави. * (137) Дане питання врегульовано тільки стосовно до права на використання авторських творів, та й то лише у випадку їх входження до складу виморочність майна (п. 2 ст. 1283 ЦК). В інших випадках доля прав, що переходять до держави, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для
  5. 3.1. Поняття і види колізійних норм
    156 Сімейного кодексу РФ 1995 р.: «Умови укладення шлюбу особою без громадянства на території Російської Федерації визначаються законодавством держави, в якій ця особа має постійне місце проживання». Обсяг імперативних колізійних норм, як правило, складають правові відносини необязательственного характеру. б) диспозитивні колізійні норми. Встановлюють загальне правило про
  6. 4. Сторони в договорах найму житлових приміщень
    стаття може діяти тільки за умови, якщо на цей рахунок буде міститися пряма вказівка в договорі. З двох виділених в ній ситуацій одна (п. 1 ст. 686 ЦК) має місце тоді, коли наймач і "громадяни, які постійно проживають разом з наймачем", відповідно до досягнутого між ними угодою вимагають заміни наймача будь-ким з них. Така заміна передбачає неодмінно
  7. Коментар до п. 1
    стаття присвячена різним техніко-правових питань, пов'язаних з порядком визначення термінів військової служби (початку, тривалості, закінчення), а також терміну контракту про проходження військової служби і часу його закінчення. Необхідно мати на увазі, що у зв'язку з поетапним скороченням термінів військової служби за призовом Федеральним законом від 6 липня 2006 р. N 104-ФЗ п. 1 ст. 38 коментованого
  8. Стаття 307. Подача заяви про внесення виправлень або змін до запису акта цивільного стану
    укладення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, зміна імені та смерть. 2. Відповідно до ст. 4 Федерального закону від 15 листопада 1997 (в ред. Від 7 липня 2003 р. і від 31 грудня 2005 р.) "Про акти громадянського стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться органами реєстрації актів громадянського стану, при їх
  9. Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
    стаття кореспондує зазначених положень, відносячи до не вимагає подальшого виробництва рішення іноземних судів про розірвання або визнання недійсним шлюбу між російськими громадянами, російським громадянином та іноземним громадянином. 3. На визнання рішень іноземних судів, що не вимагають за своїм змістом подальшого виробництва, не поширюються положення ст. 413
  10. § 1. Сфера виникнення і зміст колізій законів у галузі укладення та розірвання шлюбів за участю іноземців
    стаття 146-1, в якій чітко передбачається, що «шлюб француза, навіть укладається за кордоном, вимагає його присутності». Відповідно до ст. 165 ЦК Франції шлюб укладається публічно перед посадовою особою, що веде акти громадянського стану в комуні, де один з подружжя має місце проживання. Шлюб, укладений за нормами канонічного права чи іншої релігії, передбаченої положеннями
© 2014-2022  yport.inf.ua