| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 59. Дія звільнень і відстрочок від призову на військову службу |
||
|
Виходячи зі змісту ст.ст. 27 і 29 названого Закону, можна зробити висновок про те, що першою підставою звільнення від виконання військового обов'язку була наявність у призовників захворювань або фізичних вад, передбачених Положенням про медичний огляд у Збройних Силах СРСР, який затверджується міністром оборони СРСР (ст. 27 Закону "Про загальний військовий обов'язок "). Останнє Положення про медичний огляд у Збройних Силах СРСР було введено в дію наказом міністра оборони СРСР 1987 N 260. При цьому, районна (міська) призовна комісія повинна була винести рішення з оголошенням його закликаю про повну непридатність до дійсній військовій службі за наявності у закликаємо захворювань або фізичних вад, що перешкоджають несення дійсної військової служби (ст. 29 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок"). Різновидом даної підстави є і підстава, міститься в ст. 36 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок". Відповідно до зазначеної статті від призову на дійсну військову службу звільнялися громадяни, яким протягом трьох років надавалася відстрочка від призову за хвороби і які потім були визнані зовсім не придатними до військової служби і виключені з військового обліку. Друга підстава для звільнення було передбачено ст. 34 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" і пов'язане з сімейним станом громадян. Відповідно до цієї статті від дійсної військової служби звільнялися особи, які мають право на відстрочку за сімейними підставах, які досягли 27-річного віку і не втратили права на відстрочку. 2. Надання відстрочок від призову була присвячена гл. 5 "Про відстрочку від призову на дійсну військову службу" Закону "Про загальний військовий обов'язок". Відстрочення надавалися за сімейним станом, для продовження освіти, за станом здоров'я, з інших підстав. Відповідно до ст. 34 Закону "Про загальний військовий обов'язок" відстрочка від призову на дійсну військову службу за сімейним станом надавалася тим з призиваються, які мали на своєму утриманні: 1) непрацездатних батька і матір чи одиноких непрацездатних батька чи матір , якщо вони не мали інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства (Кодексом про шлюб та сім'ю РРФСР 1969 р.) доставляти їм зміст, незалежно від того, проживають вони разом із батьками або окремо. Непрацездатними батьками вважалися: батько старше 60 років і мати старше 55 років; батько і мати - інваліди I або II групи , незалежно від віку; 2) двох або більше дітей і дружину - інваліда I або II групи; 3) самотню працездатну матір з двома або більше дітьми віком до 8 років, яка не має інших працездатних дітей, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства доставляти матері зміст, незалежно від того, проживають вони разом з матір'ю чи окремо; 4) одного або більше рідних братів і сестер в віці до 16 років або старше 16 років, але є інвалідами I або II групи, за відсутності у них інших осіб, які можуть взяти їх на утримання, а також за відсутності можливості визначити братів або сестер у дитячі будинки, інтернати або спеціальні лікувальні установи. Відстрочка від призову за сімейним станом на умовах, передбачених розглянутої статтею, надавалася також і закликаю, який у зв'язку зі смертю батьків, їх тривалою хворобою або з інших поважних причин протягом не менше 5 років перебував на утриманні інших осіб. Відстрочка за сімейним станом надавалася до досягнення призовниками 27-річного віку, після чого громадянин звільнявся від призову на дійсну військову службу і зараховувався в запас. У ст. 35 Закону "Про загальний військовий обов'язок" регулювалося надання відстрочок від призову для продовження освіти наступним категоріям громадян: 1) студентам денних (очних) вищих навчальних закладів, включених до переліку вузів, що затверджується Радою Міністрів СРСР по поданням Держплану СРСР і Міністерства оборони СРСР. Умовою надання відстрочки було навчання в перерахованих вузах починаючи з першого курсу. Особи, відраховані з вузів за погану успішність, небажання вчитися або за недисциплінованість, втрачали право на повторну відстрочку; 2) учням середніх загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів , включаючи вечірні та заочні, до їх закінчення, але не старше 20 років, якщо вони до вступу в середні спеціальні навчальні заклади не мали середньої освіти; 3) учням денних (очних) середніх спеціальних навчальних закладів , що здійснюють програму підготовки офіцерів запасу, включених до переліку, що затверджується Радою Міністрів СРСР за поданням Держплану СРСР і Міністерства оборони СРСР. Відстрочка від призову за станом здоров'я надавалася юнакам, визнаним тимчасово не придатними до дійсній військовій службі через хворобу (ст. 36 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок"). Зазначена відстрочка надавалася лише протягом 3 років. Після цього, залежно від стану здоров'я громадяни або призивалися на військову службу, або зараховувалися в запас з подальшим періодичним медичним Повторний огляд до досягнення 27-річного віку. Визнані придатними при повторному огляді в мирний час могли бути за наказом міністра оборони СРСР призвані на військову службу на загальних підставах. Відповідно до ст. 37 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" відстрочки від призову з інших підстав надавалися Радою Міністрів СРСР певним категоріям громадян у разі особливої необхідності. 3. Закон Російської Федерації "Про військовий обов'язок і військову службу" від 11 лютого 1993 р. (з наступними змінами та доповненнями) досить детально регламентував як підстави звільнення від призову на військову службу, так і надання відстрочок від призову. Відповідно до ст. 20 Закону Російської Федерації "Про військовий обов'язок і військову службу" від призову на військову службу звільнялися громадяни: а) визнані не придатними або обмежено придатними до військової служби за станом здоров'я; б) відбуваються чи минулі військову або альтернативну службу; в) пройшли військову службу в збройних силах іншої держави. Чи не могли бути призвані на військову службу громадяни, які мають незняту або непогашену судимість за вчинення тяжкого злочину. Крім того, право на звільнення від призову на військову службу мав громадянин, рідний брат якого загинув або помер під час проходження військової служби за призовом. 4. Закон Російської Федерації "Про військовий обов'язок і військову службу" 1993 розрізняв наступні види відстрочок: за станом здоров'я; за сімейним станом; у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності; для продовження освіти; за спеціальним мотивованій указом Президента Російської Федерації; в зв'язку з обранням народним депутатом; у зв'язку з виконанням певних обов'язків у сільській місцевості. Відповідно до ст. 21 Закону Російської Федерації "Про військовий обов'язок і військову службу" відстрочка від призову на військову службу надавалася громадянину: а) визнаному тимчасово не придатним до військової служби за станом здоров'я - на термін до одного року; б) зайнятого доглядом за членом сім'ї, потребують сторонньої допомоги і не перебувають на повному державному утриманні, за відсутності інших осіб, зобов'язаних за законом доставляти вказаною члену сім'ї зміст і піклуватися про нього; в) має дитини, виховуваного без матері; г) має двох і більше дітей; д) має дитини у віці до трьох років; е) мати якого, крім нього, має двох і більше дітей віком до восьми років і виховує їх без чоловіка; ж) щодо якої порушено кримінальну справу ; з) якому дано таке право спеціальним вмотивованим указом Президента Російської Федерації, підлягає опублікуванню в засобах масової інформації. Крім того, право на отримання відстрочки від призову на військову службу мав громадянин: а) обраний народним депутатом, - на строк депутатських повноважень; б) вперше навчається на денному відділенні в освітній установі професійної освіти даного рівня, - на час його навчання; громадянин вправі скористатися відстрочкою від призову на військову службу для здобуття професійної освіти тільки один раз; г) має вищу педагогічну освіту і постійно працюючий на педагогічній посади в сільському загальноосвітньому закладі, - на час такої роботи; д) постійно працюючий лікарем у сільській місцевості. 5. З 1 січня 2008 р. діятиме норма п. 1 ст. 5 Федерального закону "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації у зв'язку з скороченням терміну військової служби за призовом" від 6 липня 2006 р. N 104-ФЗ, якою встановлено, що громадяни, які були звільнені від призову на військову службу або яким була надана відстрочка від призову на військову службу відповідно до ст.ст. 23 і 24 коментованого Федерального закону до 1 січня 2008 р., користуються зазначеними освобождениями і відстрочками до закінчення терміну їх дії або до зникнення їх підстав. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 59. Дія звільнень і відстрочок від призову на військову службу " |
||
|
||