Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Стаття 55. Докази |
||
Відповідь. В силу ст. 55 ЦПК РФ обставини, що підлягають доказуванню по справі, можуть встановлюватися, зокрема, за допомогою показань свідків. Разом з тим ст. 60 ЦПК РФ передбачає, що обставини справи, які відповідно до закону повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими доказами. Згідно ст. 1 Федерального закону від 17 грудня 2001 р. "Про трудові пенсії в Російській Федерації" встановлення трудових пенсій здійснюється відповідно до зазначеного Федерального закону, який не містить будь-яких обмежень у способах доведення отримання заробітної плати в певному розмірі. Тому суд має право прийняти до уваги будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством, в тому числі і свідчень свідків, при вирішенні питання про розмір заробітної плати громадянина, виходячи з якого розраховується середньомісячний заробіток, необхідний для визначення страхової частини пенсії при оцінці пенсійних прав громадян. Разом з тим слід враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України суд вправі запропонувати громадянину подати додаткові докази, а також посприяти в їх збиранні. У разі неможливості підтвердження зазначеної обставини іншими доказами, крім свідчень свідків, суд оцінює показання свідків, в тому числі і на предмет їх достовірності та достатності (ст. 67 ЦПК РФ) (Питання 6 Постанови Президії ВР РФ від 4 травня 2005 р. "Огляд законодавства та судової практики за перший квартал 2005 р."). Коментар до частини 2. § 2. К., наймач квартири N 6, розташованої в м. Ногінську в будинку 5 по вул. 28 червня звернулася до суду з позовом до Т., власнику квартири 9 у цьому ж будинку, МУП "НПТО ЖКГ", МУП "УМЗ", що здійснює технічне обслуговування будинку, з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної затокою квартири, в сумі 7953 руб ., витрат з оплати послуг експерта 2000 руб. та компенсацію моральної шкоди 20000 руб. В обгрунтування своїх вимог К. вказала, що 13 жовтня 2001 одна з кімнат її квартири була залита водою з квартири N 9 Т., в результаті постраждали стіни і стелю. Представник Т. позов не визнав, посилаючись на те, що затоку стався внаслідок того, що прийшла в непридатність гумова прокладка під хомутом на радіаторі, розташованому в квартирі відповідача. Колишнім власником квартири був укладений договір на технічне обслуговування та ремонт квартири з Центром соціального розвитку концерну "Глуховотекс". Однак умови договору Центром не виконувалися, з моменту установки на радіаторі хомута профілактичний огляд інженерного обладнання в квартирі Т. не проводився, 12 жовтня 2001 р. в будинку вироблялося заповнення водою опалювальної системи без оголошення про це. Представник МУП "НПТО ЖКГ" позов не визнав, посилаючись на те, що його підприємство зареєстровано в ІМНС по м. Ногінську 6 грудня 2002, будинок, в якому проживає позивачка, знаходиться на балансі МУП "УМЗ". Представник МУП "УМЗ" позов не визнав, вважає, що відповідальність за заподіяну позивачці шкоду повинна бути покладена на Т. як власника квартири N 9, так як договір на технічне обслуговування він з МУП "УМЗ" не укладав, концерн "Глуховотекс" 4 грудня 2003 ліквідовано за рішенням арбітражного суду, Т. зобов'язаний стежити за станом санітарно-технічного обладнання в його квартирі. Рішенням суду позов К. задоволено частково, з Т. на її користь стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 7953 руб., Витрати з проведення експертизи 2000 руб., Держмито 50 руб., А всього 10003 руб. У позові К. до МУП "УМЗ", МУП "НПТО ЖКГ" відмовлено, в позові до Т. про компенсацію моральної шкоди відмовлено. Не погодившись з постановленим рішенням, Т. оскаржить його в касаційному порядку. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія приходить до наступного висновку. Згідно ст. 1064 ЦК України шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду. Суд при розгляді спору встановив, що 13 жовтня 2001 квартира N 6, розташована в будинку 5 по вул. 28 червня м. Ногінська, наймачем якої є К., була залита. Залив стався з вишерасположенной квартири N 9, власником якої є Т. З пояснень Т. і його представника в ході судового розгляду суд встановив, що кілька років тому на трубі радіатора в квартирі відповідача утворилася тріщина, яка за заявкою колишнього власника квартири, його матері, була закладена працівниками житлово-комунальної служби гумовою прокладкою. Залив стався через те, що гумова прокладка під хомутом прийшла в непридатність, Т. її замінив, і текти припинилася. Суд, дослідивши та оцінивши представлені докази, дійшов висновку про те, що відповідальність за заподіяну К. збиток має бути покладена на Т. При цьому суд виходив з того, що Т. як власник квартири зобов'язаний стежити за технічним станом інженерного обладнання, що знаходиться в квартирі, проте з моменту отримання квартири у власність з 17 вересня 1999 р. він не звертався в житлово-комунальну організацію з питання перевірки стану радіатора і укладення договору на технічне обслуговування квартири, крім того, організація, з якою мався відповідний договір у колишнього власника квартири, була ліквідована. Даний висновок суду узгоджується з положеннями ст. ст. 129, 149.1 ЖК УРСР, у зв'язку з чим судова колегія знаходить правильним рішення в частині відмови К. в позові до МУП "УМЗ" і МУП "НПТО ЖКГ". Рішення суду в частині відмови К. у позові про компенсацію моральної шкоди судова колегія також знаходить обгрунтованим, оскільки при заявлених вимогах матеріального характеру законом не передбачена компенсація моральної шкоди. Разом з тим рішення суду в частині стягнення з Т. на користь К. 10003 руб. підлягає скасуванню з наступних обставин. Задовольняючи вимоги позивачки в цій частині, суд виходив з того, що згідно з висновком експерта Н.А. Шубіної вартість ремонту на день прийняття рішення з урахуванням зміни індексу на подорожчання матеріалу і з урахуванням часу виробництва останнього ремонту складає 7953 руб. Як випливає з матеріалів справи (а.с. 126), Ухвалою суду від 2 жовтня 2004 р. для визначення вартості відновлювального ремонту квартири позивачки дійсно була призначена експертиза, виробництво якої доручено експерту Н.А. Шубіної. Однак дана експертиза не була проведена. В основу рішення покладено кошторис на ремонт квартири, яка, зі слів експерта Н.А. Шубіної, складена кошторисником Є.В. Коноваловим, що має відповідну ліцензію. Тим часом зазначена кошторис відповідно до ч. 2 ст. 55 ЦПК РФ є недопустимим доказом у даному випадку, оскільки проведення експертизи Є.В. Коновалову поручал, про кримінальну відповідальність за ст. 307 КК він не попереджався. Також у матеріалах справи відсутні докази про оплату послуг експерта в 2000 руб. Таким чином, встановлені судом обставини в частині розміру заподіяної позивачці шкоди не доведені (подп. 2 п. 1 ст. 362 ЦПК РФ), у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки допущені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, визначити розмір заподіяної шкоди, запропонувати сторонам подати відповідні докази і залежно від встановленого прийняти законне і обгрунтоване рішення (Визначення Московського обласного суду від 4 травня 2005 р. у справі N 33-4103). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 55. Докази " |
||
|