| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 22. Основні права та обов'язки роботодавця |
||
|
У ТК передбачено загальний порядок укладення трудового договору (див. ст. 63-71), зміни трудового договору (див. ст. 72-76) і припинення трудового договору, в тому числі розірвання даного договору з ініціативи роботодавця (див. ст. 77, 81-84 і коммент. до них). 2. До числа основних прав роботодавця відноситься право ініціювати колективні переговори і право на ведення колективних переговорів, а також укладення колективного договору. Якщо роботодавець проявляє ініціативу з проведення колективних переговорів, то представник працівників, що отримав пропозицію про початок колективних переговорів, зобов'язаний вступити в переговори у встановлений семиденний термін. ТК встановлені права роботодавця та порядок ведення колективних переговорів, а також укладення колективного договору (див. ст. 35-44 ТК). 3. Роботодавець має право вимагати від працівників продуктивної виконання роботи і сумлінного виконання ними своїх трудових обов'язків, дотримання діючих у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку, дбайливого ставлення до майна роботодавця та майну третіх осіб, що знаходиться у роботодавця, якщо він несе відповідальність за збереження цього майна. У разі вчинення працівником дисциплінарного проступку роботодавець має право притягнути його до дисциплінарної і (або) матеріальну відповідальність (див. розд. VIII, гл. 39 ТК). З метою стимулювання продуктивної праці працівників, сумлінно виконують свої обов'язки, роботодавець може використовувати різні види заохочення, наприклад оголошення подяки, преміювання, нагородження цінним подарунком, почесною грамотою та ін (див. ст. 191 ТК). 4. Одним з основних прав роботодавця, за винятком роботодавців - фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями, є право приймати локальні нормативні акти. Це право надано також роботодавцю - фізичній особі, зареєстрованій в установленому порядку як індивідуального підприємця (див. ч. 5 ст. 20 ТК і коммент. До неї). Зазначені роботодавці приймають локальні нормативні акти, що містять норми трудового права в межах своєї компетенції відповідно до трудового законодавства і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективними договорами, угодами. У випадках, передбачених ТК, іншими федеральними законами, іншими нормативними правовими актами, угодами, колективним договором, роботодавець при прийнятті локальних нормативних актів враховує думку представницького органу працівників (див. ст. 8 ТК і коммент. До неї). Зазначені локальні нормативні акти є обов'язковими для працівників організації (як, наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання та ін.) 5. До основних прав роботодавця відноситься право створювати об'єднання роботодавців з метою представництва і захисту своїх інтересів і право вступати в них. Діяльність цих об'єднань спрямована на ведення колективних переговорів для укладення угод відповідного рівня, участі у підготовці та реалізації законів та інших нормативних правових актів в рамках тристоронніх комісій, встановлених ТК, для проведення контролю за ходом угод, здійснення сприяння вирішенню колективних трудових спорів, вирішення інших питань соціального партнерства (див. розд. II, ст. 33-35, гл. 6, ст. 45-51 ТК, а також Федеральний закон "Про об'єднання роботодавців"). 6. Коментована стаття визначає і основні обов'язки роботодавця. У колишній редакції ч. 2 встановлювалося, що роботодавець зобов'язаний дотримуватися закони, інші нормативні правові акти, умови угод, колективного договору, трудових договорів. В даний час роботодавець зобов'язаний дотримуватися трудового законодавства та інші нормативні правові акти, що містять норми трудового права, локальні нормативні акти, умови колективного договору, угод (див. ч. 2 ст. 5 та ст. 8 ТК) і трудових договорів (див. ч . 2 ст. 9 ТК). Обов'язок роботодавця знайомити працівників під розпис з прийнятими локальними нормативними актами, безпосередньо пов'язаними з їх трудовою діяльністю, нині встановлена в ст. 22 ТК, що повною мірою відповідає ч. 3 ст. 15 Конституції. В обов'язки роботодавця входить створення умов, що забезпечують участь працівників в управлінні організацією в установленому порядку та відповідних формах (див. ст. 52, 53 ТК). Роботодавець повинен вести колективні переговори, а також укладати колективний договір у встановленому ТК порядку (див. гл. 6, 7 ТК), надавати представникам працівників інформацію, необхідну для укладення колективного договору, угоди та контролю за їх виконанням (див. ч. 7 ст . 37, ст. 57 ТК). Роботодавець повинен забезпечувати побутові потреби працівників та інші умови для виконання працівниками своїх трудових обов'язків. 7. Роботодавець зобов'язаний забезпечувати працівникам рівну оплату за працю рівної цінності. Закріплення такого обов'язку забезпечує створення насамперед справедливої системи оплати праці. Цей принцип відповідає міжнародним стандартам в галузі заробітної плати. Роботодавець зобов'язаний виплачувати в повному розмірі належну працівникам заробітну плату в строки, встановлені відповідно до ТК, колективними договорами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовими договорами (див. ст. 130-132, 136, 137 та інші статті розд. VI ТК). 8. Роботодавець повинен надавати працівникам роботу, обумовлену сторонами трудового договору при його укладанні, тобто по трудової функції. Як відомо, ТК заборонено вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (див. ст. 60 і коммент. До неї). Роботодавець зобов'язаний забезпечувати безпеку та умови праці відповідають державним нормативним вимогам охорони праці (див. гл. 34 ТК). В обов'язки роботодавця входить також, згідно з ч. 2 ст. 22 ТК, забезпечення працівників устаткуванням, інструментами та іншими засобами, що вимагаються для виконання працівниками своїх трудових обов'язків. При незабезпеченості працівників всім необхідним, що потрібно для роботи, роботодавець не може вимагати від них виконання трудових обов'язків, а призупинення роботи з причин, наприклад, технологічного, технічного або організаційного характеру вважається простоєм не з вини працівника і пов'язана з оплатою за простій (див. ст. 74, 157 ТК). 9. Роботодавець зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникам у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а також компенсувати моральну шкоду, заподіяну працівникові неправомірною дією або бездіяльністю роботодавця (див. ст. 234-237 ТК і коммент. До них). 10. У ст. 22 передбачено, що роботодавець повинен здійснювати обов'язкове соціальне страхування працівників як страхувальника в розмірах і порядку, встановлених федеральними законами (про обов'язкове соціальне страхування працівників (див. ст. 21 ТК і коммент. До неї)). Обов'язки страхувальника визначені Федеральним законом "Про основи обов'язкового соціального страхування", іншими федеральними законами. 11. В обов'язки роботодавця входить своєчасне виконання приписів федеральних органів виконавчої влади, уповноважених на проведення державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, інших нормативних правових актів (див. гл. 57 ТК). Роботодавець повинен розглядати подання відповідних профспілкових органів про виявлені порушення трудового законодавства та інших актів, а також вживати заходів щодо їх усунення і повідомляти про вжиті заходи (див. ст. 370 ТК). 12. Коментована стаття передбачає основні права і обов'язки роботодавця, але не встановлює їх вичерпного переліку. У даній статті встановлено, що роботодавець зобов'язаний виконувати також інші обов'язки, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами. До їх числа можна віднести, наприклад, обов'язки роботодавця щодо забезпечення нормальних умов роботи для виконання працівниками норм праці (див. ст. 163 ТК) або його обов'язки щодо забезпечення безпечних умов і охорони праці (див. ст. 212 ТК) та ін |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 22. Основні права та обов'язки роботодавця " |
||
|
||