| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 90. Право колишнього чоловіка на отримання аліментів після розірвання шлюбу |
||
|
1. Підстави виникнення права колишнього чоловіка на аліменти ті ж, що і протягом шлюбу. Однак закон чітко вказує на зв'язок цих підстав зі станом у шлюбі. Зокрема, колишня дружина в період вагітності і протягом трьох років з дня народження загального дитини має право на одержання від колишнього чоловіка аліментів лише в тому випадку, якщо вагітність наступила в шлюбі, а загальний дитина народилася не пізніше 300 днів з дати його розірвання (про момент припинення шлюбу шляхом його розірвання див. коментар до ст. 25 СК). Потребує колишній чоловік, зайнятий доглядом за спільною дитиною-інвалідом до досягнення нею 18 років або за спільною дитиною-інвалідом з дитинства I групи, має право вимагати аліменти від колишнього чоловіка, якщо загальний дитина народжена в період шлюбу або не пізніше 300 днів після його розірвання. Оскільки закон не встановлює будь-якого граничного терміну між розірванням шлюбу і настанням інвалідності загального дитини, а також нічого не говорить про причини настання його інвалідності, то юридично значущими фактами для виникнення права колишнього чоловіка на аліменти є: наступ інвалідності загального дитини віком до 18 років або визнання дитини інвалідом з дитинства I групи після досягнення ним повноліття, так як до цього віку група інвалідності йому не встановлюється, однак він повинен бути визнаний інвалідом з дитинства. Необхідно також, що б сам колишній чоловік, що вимагає сплати аліментів, здійснював за ним догляд. При приміщенні дитини в будинок-інтернат для інвалідів право чоловіка і колишнього чоловіка на отримання аліментів не виникає, а виплата вже стягнутих аліментів припиняється, якщо дитина не потребує додаткових витрат (див. коментар до ст. 120 СК). Додаткові витрати, пов'язані з лікуванням такої дитини, оплатою стороннього догляду і т.п., повинні покриватися коштами на його утримання, які зобов'язані надавати обоє батьків (див. коментарі до ст. 85, 86 СК). Однак приміщення дитину в лікарню для стаціонарного лікування не повинно бути підставою для припинення виплати аліментів. Закон особливо обумовлює право на отримання аліментів потребує непрацездатного колишнього чоловіка. Це право виникає лише в тому випадку, якщо непрацездатність настала до шлюбу, протягом шлюбу або не пізніше одного року після його розірвання. Закон виходить з того, що якщо непрацездатність настала у зв'язку зі станом у шлюбі (неблагополучні пологи, невдале переривання вагітності тощо), то річного строку достатньо для прояву наслідків перенесеного захворювання. Однак у принципі закон не пов'язує настання непрацездатності колишнього чоловіка безпосередньо із зазначеними або подібними причинами; непрацездатність може настати за віком або по інвалідності незалежно від її причин, крім випадків, зазначених у ст. 92 СК. При цьому закон не пов'язує момент настання непрацездатності колишнього чоловіка з моментном пред'явлення ним позову про стягнення аліментів. Така позиція була сформульована, зокрема, у рішенні суду по спору між подружжям Ш. (Ставропольський край). Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що свої вимоги про стягнення аліментів колишня дружина пред'явила тільки через два роки після розірвання шлюбу. Суд справедливо вказав на те, що момент пред'явлення позову не має значення; юридично значимим у даній справі є настання у позивачки непрацездатності під час шлюбу. Закон допускає лише один виняток із зазначеного правила: право колишнього чоловіка на аліменти виникає при досягненні ним пенсійного віку не пізніше п'яти років після розірвання шлюбу за умови тривалого перебування подружжя у шлюбі. Мається на увазі досягнення віку, з якого особа набуває право на призначення йому трудової пенсії по старості на загальних підставах (чоловіки - в 60 років, жінки - у 55 років), незалежно від його права на одержання пенсії з інших підстав в більш ранньому віці, у тому числі права на пенсію по інвалідності. Встановлюючи це правило, закон враховує типову ситуацію, коли один з подружжя (найчастіше дружина) за домовленістю між подружжям не працював або працював нетривалий час, здійснював догляд за неповнолітніми дітьми, їх виховання, вів домашнє господарство і не виробив до моменту досягнення загального пенсійного віку необхідного трудового стажу для її призначення. Закон не вирішує питання про те, який шлюб вважається тривалим і дає колишньому чоловікові право на аліменти після досягнення ним пенсійного віку не пізніше п'яти років після його розірвання. Таке ж правило існувало і в КпШС. За традицією це питання вирішується судом з урахуванням віку подружжя в момент укладення ними шлюбу та інших конкретних обставин справи. За практиці тривалим вважається шлюб, що тривав не менше 10 років. При цьому не повинен враховуватися період спільного проживання подружжя до державної реєстрації шлюбу. Оскільки юридичне значення має не тривале спільне проживання, а тривале існування шлюбу, то не має значення, проживало подружжя під час шлюбу спільно або роздільно, так як кожен з подружжя має право самостійно обирати собі місце проживання (див. коментар до п. 1 ст. 31 СК). Так само як і в ст. 89 СК, в коментованій статті в якості обов'язкової умови виникнення права колишнього чоловіка на аліменти передбачено наявність у зобов'язаного дружина необхідних коштів для їх сплати (див. коментар до ст. 89 СК). 2. У п. 2 коментованої статті особливо обмовляється можливість визначення розміру та порядку надання коштів на утримання колишньому чоловікові після розірвання шлюбу угодою між колишнім подружжям. Умови про розмір і порядок сплати аліментів колишньому чоловікові у випадку розлучення можуть бути включені в шлюбний договір і почнуть діяти тільки після розірвання шлюбу. Вони можуть також входити до складу угоди про сплату аліментів, укладеного в період шлюбу. Однак за змістом даної норми така угода може бути укладена і після розірвання шлюбу вже між колишнім подружжям. Воно відноситься до числа угод про сплату аліментів і на нього поширюються правила, передбачені в гол. 16 і 17 СК. Всі зазначені положення поширюються на випадки стягнення аліментів на колишнього чоловіка при визнанні шлюбу недійсним, якщо інший чоловік приховав від нього наявність перешкод до укладення шлюбу (див. коментар до ст. 30 СК). Оскільки при вирішенні питання про стягнення аліментів у подібних випадках закон посилається на ст. 90 СК без всяких застережень, то слід визнати, що право сумлінного колишнього чоловіка на аліменти у випадках тривалого перебування подружжя у шлюбі, визнаному недійсним, виникає при досягненні ним пенсійного віку не пізніше п'яти років після набрання законної сили рішенням суду про визнання шлюбу недійсним. З цього ж моменту визначається щороку термін настання у сумлінного чоловіка непрацездатності. Однак право колишньої дружини на отримання від колишнього чоловіка аліментів у період вагітності і протягом трьох років з дня народження загального дитини виникає, якщо вагітність настала під час шлюбу, визнаного недійсним, або не пізніше 300 днів з дня винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним, якщо воно надалі набуло законної сили. Таке застереження заснована на тому, що між винесенням судом рішення про визнання шлюбу недійсним та моментом вступу його в законну силу може пройти досить тривалий період, зокрема, якщо воно було оскаржене у вищі судові інстанції. Але вже після винесення рішення про визнання шлюбу недійсним колишня дружина повинна усвідомлювати, що недійсний шлюб не породжує для неї ніяких прав та обов'язків. Таким же повинен бути підхід до вирішення питання про право на аліменти потребує матеріальної допомоги сумлінного колишнього чоловіка, що здійснює догляд за спільною дитиною-інвалідом. Стосовно випадків визнання шлюбу недійсним при тлумаченні п. 2 коментованої статті слід виходити з того, що угоди, укладені колишніми сумлінним і несумлінним подружжям після набрання законної сили рішенням суду про визнання шлюбу недійсним, відносяться до числа угод про сплату аліментів з усіма витікаючими з цього наслідками. У всіх інших випадках угоди, що укладаються колишнім подружжям після визнання їхнього шлюбу недійсним, носять цивільно-правовий характер. Слід мати на увазі, що при визнанні недійсним шлюбу недійсним визнається і заснований на такому шлюбі шлюбний договір, отже, і включені в нього умови про порядок та розмір сплати аліментів. Тому колишнім дружинам необхідно укладати спеціальні угоди для добровільної сплати аліментів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 90. Право колишнього чоловіка на отримання аліментів після розірвання шлюбу " |
||
|
||