| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як зміст правовідносини |
||
|
Правове регулювання здійснюється головним чином через механізм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, саме цим воно відрізняється від будь-якого іншого нормативного регулювання, наприклад морального. Зазначені права та обов'язки, корреспондіруя один одному в рамках визначеного правовідносини, виступають його юридичним змістом. Суб'єктивне право визначається в правовій науці як гарантовані законом вид і міра можливого чи дозволеного поводження особи. А юридичний обов'язок - як вид і міра належного чи необхідного поводження. В основі суб'єктивного права лежить юридично забезпечена можливість; в основі обов'язку - юридично закріплена необхідність. Носій можливості називається уповноваженою; носій обов'язки - правообязанного. Перший може здійснювати відомі дії; другий зобов'язаний їх виконувати. Перед нами два полюси правовідносини як взаємної юридичного зв'язку. Структура суб'єктивного права. Суб'єктивне право - певна правова можливість, але ця можливість багатопланова, вона включає в себе як мінімум чотири елементи: 1) можливість позитивного поведінки самого уповноваженої, тобто право на власні дії; 2) можливість вимагати відповідної поведінки від правообязанного особи, тобто право на чужі дії; 3) можливість вдатися до державного примусу в разі невиконання протистоїть стороною свого обов'язку (домагання); 4) можливість користуватися на основі даного права певним соціальним благом. Іншими словами, суб'єктивне право може виступати як право-поведінку, право-вимога, право-домагання і право-користування (див. схему 52). Схема 52 --- --- | СТРУКТУРА суб'єктивних прав + --- L --- --- | ¦ ¦ --- --- | | Можливість певної поведінки суб'єкта + --- + L- --- | --- --- | | Можливість вимоги відповідного + --- + | поведінки від зобов'язаної особи | | L --- --- | --- --- | | Можливість звертатися за захистом + --- + | до компетентних органам | | L --- --- | --- --- | | Можливість користуватися певним + --- | соціальним благом | L --- --- Залежно від характеру і стадії реалізації того чи іншого суб'єктивного права на перший план у ньому може виходити одна з зазначених можливостей, як правило, - перша. В цілому ж всі чотири компоненти в їхній єдності складають зміст і структуру суб'єктивного права як загального поняття. Воно служить засобом задоволення інтересів уповноваженої. Характерною рисою суб'єктивного права є міра поведінки, забезпечена не тільки законом, але й обов'язками інших осіб. В іншому випадку це не суб'єктивне право, а проста дозволенность (дозволяння, незаборонених), яка випливає з діючого в суспільстві правопорядку за принципом "що не заборонено, те дозволено". Таких дозволів у повсякденному житті - незліченна безліч. Нікому, наприклад, не забороняється ходити на прогулянки, милуватися природою, купатися в море, слухати музику, займатися спортом, співати, читати, писати, їздити на велосипеді і т.д., але все це - не суб'єктивні права і вони не становлять змісту правовідносин. Кожна з дрібних складових частин суб'єктивного права зазвичай іменується правомочием. У різних правах їх більше або менше. Приміром, у праві власності три: володіння, користування і розпорядження майном. У соціальних і політичних правах - до п'яти - семи. Скажімо, право на свободу слова включає можливість громадянина виступати на різних зборах і мітингах, публікуватися в пресі, мати доступ на радіо і телебачення, критикувати недоліки, вносити пропозиції, займатися літературною і художньою творчістю і т.д. Однак загальна структура суб'єктивного права залишається четирехчленной, бо вона, відволікаючись від безлічі видів прав, відбиває головні і найбільш типові їхні властивості. Структура юридичного обов'язку (див. схему 53) відповідає структурі суб'єктивного права, будучи як би його зворотною стороною, і теж включає в себе чотири компоненти: Схема 53 --- --- | СТРУКТУРА ЮРИДИЧНОЇ ОБОВ'ЯЗКИ + - L --- --- --- | ¦ ¦ --- --- | | Необхідність для суб'єкта здійснити певні | | | дії або утриматися від них + --- + L --- --- | --- --- --- | | Необхідність відреагувати на звернені до нього законні + --- + | вимоги уповноваженої | | L --- --- | --- --- | | Необхідність нести юридичну відповідальність + --- - + | за невиконання цих вимог | | L --- --- | --- --- --- | | Необхідність не перешкоджати контрагенту + --- | користуватися тим благом, на яке він має право | L --- --- 1) необхідність вчинити певні дії або утриматися від них; 2) необхідність для правообязанного особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги уповноваженої; 3) необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання цих вимог; 4) необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, у відношенні якого він має право. Юридична обов'язок встановлюється як в інтересах уповноваженої, так і в інтересах держави в цілому. Вона - гарант їх здійснення. Суб'єктивне право - право суб'єкта правовідносин. Тут епітет "суб'єктивне" відбиває: по-перше, приналежність права суб'єкту, по-друге, залежність його від суб'єкта - на відміну від норми права, яка нікому особисто не належить і не залежить від волі конкретного індивіда. У цьому сенсі юридичну обов'язок також можна кваліфікувати як суб'єктивну. У рамках правового відношення право й обов'язок суб'єктів рівною мірою суб'єктивні. Доданки юридичного обов'язку - це свого роду окремі повинності - на зразок правомочностей у суб'єктивному праві. Важливо підкреслити, що юридичним змістом правовідносин є не самі реальні дії сторін, а лише відповідно можливі і належні, тобто передбачені законом. Вони висловлюють стану пов'язаності. Як зауважив ще Г.Ф. Шершеневич, "суб'єктивне право є засіб для забезпечення користування благами, але останні так само мало належать до поняття права, як сад до садової огорожі". |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як зміст правовідносини " |
||
|
||