Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
В.В. Лазарєв. Основи права, 2001 - перейти до змісту підручника

Тема 9.2. Процесуальні правовідносини

Особливості процесуальних правовідносин проявляються у складі суб'єктів цих відносин, в характері суб'єктивних прав і юридичних обов'язків сторін, а також об'єктів цих відносин. Характерно і те, що в міру розвитку процесу, його руху відбувається рух і розвиток правовідносини: змінюється склад їх учасників, змінюються їхні взаємні права та обов'язки, припинення одних відносин, як правило, призводить до виникнення нових.
Важливо пам'ятати, що процесуальні правовідносини виникають у зв'язку з матеріально-правовими відносинами в тих випадках, коли ті або не можуть отримати належного дозволу, оскільки виникла суперечка між їх сторонами, або скоєно кимось правопорушення. Це і призводить до необхідності державного втручання, у зв'язку з чим і виникають процесуальні відносини.
Суб'єкти процесуальних правовідносин
У юридичному процесі бере участь багато різних суб'єктів. Коло їх інтересів і процесуальне становище, в тому числі роль в процесі, зміст і обсяг прав і обов'язків, аж ніяк не однакові. З цих позицій всіх учасників процесу можна розділити на такі групи:
1. Організатори процесу. Вони займають лідируюче положення, направляють процес. Характерно, що ці суб'єкти не мають в процесі яких власних інтересів, крім досягнення істини і забезпечення законності. Діючи за повноваженням держави, вони здійснюють правозастосовчу діяльність, приймають владні рішення, пов'язані з початком і розвитком процесу, оцінюють докази, беруть на цій основі завершальні процес акти. Всі рішення цих органів, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання усіма.
Вища місце серед цих органів займає суд. Саме йому в переважній більшості випадків належить виключне право на прийняття остаточних рішень по суті справи, що стосується всіх видів процесу. Судові рішення можуть бути скасовані або змінені лише вищестоящим судом і тільки на підставі закону. Таке становище суду обумовлює те обставина, що поряд з терміном процес, паралельно з ним, а іноді і замість нього використовується термін судочинство.
Так, у ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) говориться про завдання кримінального судочинства; в ст. 2 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) - про завдання цивільного судочинства і т.п.
Іншими учасниками процесу, що відносяться до цієї групи, є прокурор, слідчий, орган дізнання та ін Їх роль в процесі полягає в наступному:
а) Підготовка справи до подальшого судового розгляду. Так, слідчі і органи дізнання (міліція, органи пожежного нагляду тощо) проводять попереднє розслідування у кримінальних справах; органи внутрішніх справ, рибоохорони, митні органи та інші складають протоколи про адміністративні правопорушення та інш.
Б) Прийняття в деяких встановлених законом випадках остаточних рішень у справах (постанова слідчого або органу дізнання про припинення кримінальної справи; постанову районної чи міської адміністрації, органу міліції та інших про накладення адміністративного штрафу за деякими категоріями адміністративних правопорушень та ін.)
В) Здійснення контролю за дотриманням вимог законності учасниками процесу (прокурорський нагляд за розслідуванням злочинів, за ходом адміністративного провадження та ін.)
2. Суб'єкти, що мають власні інтереси у процесі. До них відносяться, наприклад, підозрюваний, обвинувачений і потерпілий - у кримінальному процесі, позивач і відповідач - в цивільному, заявник та орган, що видав оспорюваний правовий акт, - в конституційному і інш. До цієї групи належать і представники зазначених суб'єктів.
3. Особи, що не мають власних інтересів у процесі і в той же час неправомочні приймати процесуальні рішення. Це, з одного боку, ті, чиї свідчення служать джерелами доказів (свідки, експерти), а з іншого - ті, хто надає допомогу іншим учасникам процесу (наприклад, перекладач, фахівець та ін.)
Правовідносини можуть виникати між самими різними суб'єктами як всередині кожної з груп (наприклад, між судом і прокурором, обвинуваченим і потерпілим, представниками сторін і т.п.), так і між суб'єктами, що входять в різні групи. При цьому «центральними», найбільш значимими правовідносинами є ті, які існують між суб'єктами, які виконують державно-владні функції, та суб'єктами, чиї інтереси безпосередньо порушені: слідчого з обвинуваченим, суду з підсудним, суду з позивачем і відповідачем тощо.
Як і в інших галузях права, умовою участі різних суб'єктів у правовідносинах є наявність у них правосуб'єктності. Для громадян це - у більшості випадків - їх правоздатність та дієздатність, а для деяких категорій суб'єктів - тих, щодо яких вирішується питання про притягнення до юридичної відповідальності, - деликтоспособность (наприклад, для обвинуваченого у кримінальній справі). При цьому на відміну від цивільно-правових відносин у процесуальних правоздатність та дієздатність звичайно не розділяються: володіння якимось процесуальним правом передбачає і наявність здатності реалізувати його в своїх діях.
Стосовно до органів держави і посадовим особам, напрямних процес, обсяг і зміст їх правомочностей обумовлюються їх компетенцією. При цьому компетенція носить «жорсткий» характер: жоден орган не може здійснювати дії або приймати рішення, що виходять за рамки його повноважень.
Зміст процесуальних правовідносин
Юридичний зміст процесуальних правовідносин, як і всіх інших, включає суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін цих відносин. Як і в інших випадках, праву одного із суб'єктів відповідає рівна за обсягом обов'язок іншої сторони. Так, особа, притягнута до кримінальної відповідальності, набуває право на використання послуг захисника (адвоката), а у слідчого або органу дізнання одночасно виникають обов'язки роз'яснити обвинуваченому це його право (як і всі інші права), вжити заходів щодо реалізації обвинуваченим цього права.
Важливою особливістю відносин, учасниками яких є юрисдикційні органи та їх посадові особи, є їх складний характер. Будь-яке їх процесуальне право (як і будь-яка обов'язок) входить до кола посадових повноважень.
Тому виникає дві категорії правовідносин: між державним органом (посадовою особою) та іншими учасниками процесу і між цим органом (особою) і державою. Так, при вирішенні питання про порушення кримінальної справи слідчий, наприклад, має право витребувати необхідні матеріали. Відповідно у установ, де ці матеріали знаходяться, виникає обов'язок представити їх слідчому. Але якщо з'явилася в конкретному випадку необхідність отримання матеріалів, то поряд з правовідносинами між установою і слідчим у слідчого виникає обов'язок отримати ці матеріали, а у держави в особі вищестоящих органів - право вимагати від слідчого таких дій.
У ході юридичного процесу відбувається виникнення і реалізація безлічі пов'язаних між собою і переходять одна в одну правовідносин. Як вже вказувалося, найбільш важливими для процесу є ті відносини, які виникають між компетентними державними органами, направляючими процес, і тими особами, інтереси яких їм порушені.
Тут треба відзначити наступне. Саме органи держави та їх посадові особи беруть всі рішення по справі, в тому числі і які зачіпають інтереси зазначених суб'єктів, причому для останніх ці рішення обов'язкові (якщо вони не скасовані у встановленому порядку). Але проте відносини між тими і іншими не є просто відносинами влади і підпорядкування. Закон надає зацікавленим суб'єктам широкі права, що гарантують захист від свавілля і помилок посадових осіб, зокрема право на оскарження будь-яких рішень, в тому числі до суду, право використовувати кваліфіковану юридичну допомогу, подавати докази, заявляти клопотання і т.п. Таким чином, ці особи не є пасивними спостерігачами, вони - активні учасники юридичного процесу, мають широкі можливості впливати на його хід, домагатися захисту своїх законних інтересів.
Об'єкти процесуальних правовідносин
Об'єктом процесуальних правовідносин найчастіше бувають дії, поведінку учасників процесу (дача показань, явка по виходу, знаходження під вартою тощо) та документи (наприклад, протоколи слідчих дій). Але поряд з ними в якості об'єктів цих відносин можуть розглядатися інтереси осіб, що беруть участь в процесі (прийняття рішення за позовом - його задоволення чи відхилення, розкриття злочину і покарання винного та ін), і ті матеріальні правовідносини, з приводу яких виникають процесуальні (відносини кримінальної чи іншої юридичної відповідальності, цивільно-правові угоди тощо).
Юридичні факти
Як і всі правовідносини, процесуальні відносини виникають, змінюються і припиняються за наявності відповідних юридичних фактів, тобто життєвих обставин, які передбачені гіпотезою процесуальної норми.
Важливу роль в цьому плані відіграють ті юридичні факти, які породжують матеріально-правові відносини, у зв'язку з якими виникають і відповідні їм процесуальні. Так, при вчиненні злочину з'являються як матеріальні відносини кримінальної відповідальності (між державою і особою, яка вчинила злочин), так і процесуальні. Виникає у відповідності зі ст. 109 і 118 КПК обов'язок органів дізнання (зазвичай міліції) виявити злочин та осіб, які його вчинили, вжити заходів до його розкриття і покарання винних, прийняти заяву (або повідомлення) від будь-яких суб'єктів, а одно виникають права потерпілого, інших осіб чи організацій вимагати від органів держави відповідних дій. Порушення однією із сторін умов цивільно-правової угоди породжує як матеріально-правове відношення (обов'язок цього боку відшкодувати заподіяну шкоду і право інший на його відшкодування), так і процесуальне право потерпілого на пред'явлення до суду позову.
Надалі ж головну роль відіграє прийняття в установленому порядку органами, направляючими процес, процесуальних документів (постанов, рішень, вироків та ін.) Так, після винесення постанови про порушення кримінальної справи слідчим у нього з'явиться право проводити будь встановлені законом слідчі дії (допити, обшуки, огляди та ін.), А у громадян і організацій - обов'язок підкорятися законним рішенням слідчого. Після винесення постанови про накладення адміністративного штрафу у певної особи з'являється обов'язок сплатити штраф і разом з тим право на оскарження цієї постанови. У відповідних органів виникає зустрічне право (вимагати сплати штрафу) і обов'язок (прийняти надійшла скаргу).
Є юридичними фактами і дії інших учасників процесу. Заява клопотання або подача скарги породжують обов'язок тих, кому вони адресовані, розглянути їх і прийняти законне рішення. При ухиленні свідка від явки в суд у суду з'являється право на доставлення цього свідка приводом, а у останнього - обов'язок підкоритися такому рішенню і т.п.
Певну роль відіграють і юридичні факти-події, які не залежать від волі людей. Так, смерть обвинуваченого тягне припинення кримінальної справи, закінчення строку позовної давності позбавляє позивача права на звернення з позовом і т.п.
Нерідко для виникнення процесуальних відносин потрібно за законом не один юридичний факт, а їх сукупність - юридичний склад. Для того, наприклад, щоб пред'явити звинувачення або винести обвинувальний вирок, потрібно встановлення всіх елементів складу злочину і ряду інших визначених процесуальним законом підстав.
Часто один і той же юридичний факт (або склад), припиняючи одне правовідношення, породжує інше або інші. Так, залучення в якості обвинуваченого особи, яке раніше було затримано, припиняє його права як підозрюваного і призводить до появи у цієї особи інших прав як обвинуваченого. Змінюються відповідно і обов'язки слідчого або особи, що веде дізнання.
Стадії юридичного процесу
Юридичний процес виникає у встановлених законом випадках, розвивається на основі і в рамках закону і має відповідне завершення. Виникнувши і розвиваючись, процес проходить певні етапи, фази розвитку, які отримали назву стадій.
Процесуальні стадії - це змінюють одне одного частини, ступені розвитку юридичного процесу. Вони мають специфічні цілі і володіють специфічними засобами їх досягнення, відрізняються вони і складом учасників.
Так, у кримінальному процесі звичайно виділяють наступні стадії:
порушення кримінальної справи;
попереднього розслідування;
підготовки до судового розгляду;
судового розгляду;
касаційного розгляду;
виконання вироку;
перевірки справи в порядку нагляду.
На стадії порушення кримінальної справи, наприклад, головна мета - встановити достатність підстав для порушення кримінальної справи (тобто «наявність достатніх даних, що вказують на ознаки злочину»). На цій стадії може бути проведена перевірка шляхом витребування матеріалів та отримання пояснень, але забороняється виробництво слідчих дій, крім огляду місця події. Завершується стадія винесенням постанови про порушення справи або про відмову в такому.
  Інші цілі переслідуються на стадії попереднього розслідування: повинні бути достовірно встановлені всі обставини злочину, особа, винна у його вчиненні, ряд інших обставин і прийнято рішення (у формі обвинувального висновку) про завершення розслідування і направлення справи на розгляд суду. Втім, може бути винесено і постанову про припинення кримінальної справи (якщо немає підстав для направлення його в суд). На цій стадії проводяться будь-які слідчі дії (допити, обшуки, виїмки, огляди і інш.), Обираються запобіжного заходу (взяття під варту, підписка про невиїзд тощо).
  Відповідні особливості мають і інші стадії як кримінального, так і інших видів процесу.
  У ході розвитку процесу, у міру переходу від більш ранніх до більш пізніх стадіях, рівень знань про обставини справи, ступінь їх доведеності підвищуються. Остаточне ж рішення (вирок суду у кримінальній справі, рішення - з цивільного та інш.) Має грунтуватися на цілком доведених, достовірних даних про всі обставини, що мають значення для справи.
  Як початок, так і завершення кожної стадії оформляється відповідною постановою, рішенням, ухвалою або іншим правозастосовні актом. При цьому багато актів, завершуючи одну стадію процесу, служать юридичним фактом для виникнення наступної стадії. Так, постанова про порушення кримінальної справи укладає однойменну стадію і в той же час відкриває стадію попереднього розслідування.
  Деякі стадії процесу, будучи досить складними за структурою, складаються з декількох етапів. Наприклад, стадія судового розгляду в цивільному процесі включає чотири етапи: 1) підготовчий, 2) дослідження обставин справи; 3) судові дебати і висновок прокурора; 4) винесення рішення. Окремі етапи відрізняються один від одного наявністю певних цілей, що носять, однак, проміжний характер, і специфікою використовуваних засобів. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Тема 9.2. Процесуальні правовідносини"
  1.  § 1. Поняття комерційного права
      тематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими як підприємці у встановленому законом порядку (ст. 2 ЦК). Серед відзначених ознак, що містяться в легальному визначенні підприємницької діяльності, необхідно розрізняти загальні (родові), властиві будь-якій вільній (приватної) діяльності,
  2.  1. Поняття договору безоплатного користування
      тема для певного закону "(Цитович П.П. Зобов'язання за радянським цивільному праву. Київ, 1994. С. 58). Продовжуючи обгрунтування свого негативного ставлення до відповідної договірної конструкції, Д.І. Мейер одночасно підкреслював, що" самі елементи, з яких складається поняття про позику, як визначається вона в законодавстві, згруповані якось випадково: не можна сказати, щоб
  3.  Тема 1.1. Поняття про право і правові явища
      тема зв'язку людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими відносинами. Це така спільність індивідів, де діють вже не біологічні, а соціальні закони. Глобальні проблеми виживання людського роду сьогодні стають визначальними для нормального суспільного розвитку. Розгляд суспільства як сукупності суспільних відносин дозволяє, по-перше,
  4.  Тема 3.4. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність
      тематичность вчинення протиправного діяння і, отже, застосування більш суворого) покарання (стягнення). Іноді кваліфікуюче значення має форма вини: вчинене умисно діяння вважається злочином, а з необережності - адміністративним правопорушенням. Наприклад, що завдала значної шкоди умисна потрава посівів худобою чи птицею завжди вважалася злочином, а
  5.  Тема 5.3. Відповідальність за трудовим правом
      тематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин, поява на роботі в нетверезому стані, вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) державного або громадського майна, одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу ) та його заступниками
  6.  Тема 6.1. Загальна характеристика цивільного права, його норми і джерела
      тематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку (ч. 3 п. 1 ст. 2 ГК РФ). Майнові відносини - основний елемент предмета цивільно-правового регулювання. Крім них цивільне право регулює і деякі особисті немайнові відносини, які
  7.  Тема 7.3. Захист сімейних прав.
      процесуального законодавства. Наприклад, тільки судом проводиться позбавлення батьківських прав та скасування усиновлення. Тільки суд може визнати шлюб недійсним. Державні органи розглядають сімейно-правові спори лише у випадках, прямо зазначених у СК РФ. Так, дозвіл ряду суперечок, пов'язаних з вихованням дітей (про ім'я та прізвища дитини (при різних прізвищах батьків) тощо),
  8.  Тема 8.1. Загальна характеристика кримінального права, його норми і джерела
      тема і зміст кримінального права, вкажемо на її умовний характер. Адже заборони і дозволу кримінального права впливають на людську поведінку не тільки при їх застосуванні до фактів совершившихся злочинів і винним особам. Через норми кримінального характеру населення інформується про провідних цінностях даного суспільства, так як саме вони захищаються від злочинних посягань; про межах
  9.  Тема 8.2. Кримінально-правові відносини
      процесуального встановлення обставин конкретного діяння, чи має місце подія злочину. Тобто юридичний факт, що дозволяє розпочати реалізацію кримінальної відповідальності. По-друге, ми конкретизуємо загальні поняття об'єкта, суб'єктів, змісту кримінально-правового відносини за рахунок ознак, описаних у складі злочину. По-третє, на етапі перевірки винності певної особи,
  10.  Тема 8.3. Кримінально-правова відповідальність
      тема 8.2) в їх специфічності: об'єкт, суб'єкти, об'єктивна та суб'єктивна сторони; обставини, що впливають на характер і ступінь відповідальності. Після достовірного встановлення наявності та характеру кримінальної відповідальності конкретної особи за конкретне діяння або кілька діянь у вироку суду і вступу цього вироку в законну силу починається реалізація кримінальної відповідальності.