|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
4. Виникнення деліктного зобов'язання. Поняття генерального делікту
|
|
Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди, як і інші цивільно-правові зобов'язання, виникає за наявності певних юридичних фактів. Юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення даного зобов'язання, є факт заподіяння шкоди, делікт.
Але зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди має своїм змістом відповідальність за заподіяну шкоду. Тому слід визнати, що закон, визначаючи підставу й умови виникнення деліктного зобов'язання, одночасно вирішує питання і про виникнення відповідальності за шкоду. Іншими словами, умови виникнення деліктного зобов'язання та умови відповідальності за заподіяну шкоду збігаються. Було б необгрунтованим виділення таких підстав для зобов'язання з заподіяння шкоди, з одного боку, і для відповідальності за шкоду - з іншого (1).
---
(1) Спірною видається позиція Ю.К. Толстого, який деякі зобов'язання з заподіяння шкоди не відносить до заходів відповідальності, а тому виділяє і відособлено розглядає питання про умови виникнення зобов'язання з заподіяння шкоди і про умови відповідальності за заподіяння шкоди / / Цивільне право: Підручник / За ред. А.П. Сергєєва та Ю. К. Толстого. М., 2004. Т. 3. С. 8 - 17.
Більш правильним треба визнати рішення даного питання в кн.: Радянське цивільне право / Под ред. О.А. Красавчикова. 3-е изд. М., 1985. Т. 2. С. 353.
Визначаючи застосування заходів відповідальності за заподіяну шкоду, закон виходить із загального принципу, який в літературі зазвичай іменується "принцип генерального делікту". Згідно з цим принципом заподіяння шкоди однією особою іншій само по собі є підставою виникнення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Отже, потерпілий не повинен доводити ні протиправність дій заподіювача шкоди, ні його провину. Наявність їх презюміруется. У зв'язку з цим спричинила шкоду може звільнитися від відповідальності, лише довівши їх відсутність. Вважається, що принцип генерального делікту отримав найбільш повне вираження в ст. 1382 Цивільного кодексу Франції, згідно з якою "яке б то не було дія людини, яка заподіяла іншому шкоду, зобов'язує того, з вини якого шкоду стався, до відшкодування шкоди" (1).
---
(1) На відміну від європейських континентальних правопорядков англо-американське право не знає категорії генерального делікту. Для нього характерна безліч приватних деліктів, вироблених судовою практикою, - судових прецедентів. Як приклад часто наводиться наступний випадок: англійська суд, розглядаючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної пішоходу автомобілем, застосував прецедент 200-річної давності, коли шкода була заподіяна наїздом на пішохода карети.
У ГК принцип генерального делікту виражений в п. 1 ст. 1064, установившем, що шкода, заподіяна суб'єкту цивільного права, "підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду". Передбачаючи відшкодування заподіяної шкоди відповідно до принципу генерального делікту, закон не обмежується проголошенням головної ідеї цього принципу, але визначає умови, за наявності яких шкода підлягає відшкодуванню. Отже, принцип генерального делікту жодним чином не означає, що відповідальність повинна застосовуватися в силу самого факту заподіяння шкоди. Законом визначено загальні умови відповідальності за заподіяну шкоду, які входять у зміст поняття "генеральний делікт". До числа цих умов відносяться:
- протиправність поведінки заподіювача шкоди;
- причинний зв'язок між його протиправною поведінкою і шкодою;
- вина (див. § 3 цієї глави).
Поряд з генеральним деликтом, визначальним загальні умови відповідальності за шкоду, закон передбачає ряд особливих випадків, до кожного з яких застосовуються спеціальні правила, що утворюють спеціальні делікти. Наприклад, до числа спеціальних деліктів відносяться норми, що регулюють відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1079 ЦК), відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми (ст. ст. 1073, 1074), та ін
Співвідношення між генеральним деликтом і спеціальними деліктами можна виразити таким чином: якщо закон передбачив спеціальний делікт, то до відповідних відносин повинні застосовуватися норми цього делікту; норми генерального делікту підлягають застосуванню за відсутності спеціального делікту. І проте основні, початкові категорії деліктного права містяться в правилах про генерального деликте, а норми спеціальних деліктів спираються на них.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 4. Виникнення деліктного зобов'язання. Поняття генерального делікту " |
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
виникнення довірчої власності можуть виступати як угоду сторін або одностороння угода, так і положення закону, від чого залежить набір майнових прав, закріплених за сторонами довірчої власності. Траст в силу закону може мати місце в разі спільної власності на землю чи інше майно, а також накладатися на сторони судом з метою досягнення
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
виникненні деліктного зобов'язання) значення не мають, б) в тих випадках, коли дані терміни не встановлено, шкода відшкодовується протягом 10 років з дня виробництва товару. Однак згідно абз. 3 п. 3 ст. 14 Закону про захист прав споживачів відмінність між даними термінами існує і в деліктної сфері: a) 10-річний термін відшкодування шкоди застосовується, тільки якщо у товару відсутня термін служби
- § 1. Поняття та ознаки зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
виникнення зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди, відповідно до якого особа, що заподіяла шкоду, або інша особа, відповідальна за дії заподіювача, зобов'язана відшкодувати її потерпілому. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди є одними з найстаріших видів зобов'язань, з часів римського права вони отримали назву деліктних зобов'язань (від латинського терміну delictum -
- § 3. Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
виникнення мають цивільне правопорушення, яке, в свою чергу, є видом більш загальної категорії правопорушення. Неважко помітити, що воно ж є і підставою деліктної відповідальності і має відповідати певним, встановленим у законі умовам, в сукупності утворює склад правопорушення. До них традиційно відносять шкоду; протиправну поведінку правопорушника;
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
виникнення досліджуваного делікту відноситься те, що акт влади може бути зроблено не будь-яким працівником державного органу або органу місцевого самоврядування, а лише тим, хто відноситься до числа посадових осіб. Легальне визначення посадової особи дано у примітці до ст. 285 КК: посадовими особами визнаються особи, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням здійснюють функції
- ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин Поняття і види юридичних фактів у цивільному праві. Юридичні склади. Поняття і види угод. Договори і односторонні угоди. Умовні угоди, їх види. Умови дійсності угод. Воля і волевиявлення в угоді. Форма угоди, наслідки її недотримання. Державна реєстрація деяких видів угод та її
- 4. Протиправність поведінки заподіювача шкоди
виникнення деліктного зобов'язання і, відповідно, відповідальності за заподіяну шкоду. Однак закон передбачив один винятковий випадок, коли допускається відшкодування шкоди, заподіяної правомірними діями. Мається на увазі ст. 1067 ЦК - заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності. Стан крайньої необхідності , як випливає з абз. 1 ст. 1067 ЦК, являє собою
- 6. Вина заподіювача шкоди
виникненню або збільшенню шкоди. При цьому враховується і ступінь вини заподіювача шкоди (абз. 1 п. 2 ст. 1083 ЦК). Легка (проста) необережність у подібній ситуації не підлягала б обліку. У зв'язку з тим, що закон пов'язує неоднакові наслідки з грубою і легкої (простий) необережністю, виникає необхідність їх розмежування. Представляється, що для досягнення цього результату
- 6. Урахування вини потерпілого
виникненню або збільшенню шкоди, особа, що заподіяла шкоду, або не має відшкодовувати його, або відшкодовує неповністю - з урахуванням ступеня вини потерпілого (п. 1 та п. 2 ст. 1083 ЦК). Правове становище потерпілого слід кваліфікувати наступним чином: оскільки він сприяв виникненню або збільшенню шкоди, він повинен розглядатися як правопорушник. Незважаючи на те, що в кінцевому
- Д
виникнення Д. о. XVIII, 67, § 2 (4) - с. 620 - 622 - об'єкт Д. о. XVIII, 67, § 5 (4) - с. 645 - 646 - поняття Д. о. XVIII, 67, § 2 (1) - с. 617 - потерпілий як суб'єкт Д. о. XVIII, 67, § 5 (3) - с. 644 - 645 - заподіювач шкоди як суб'єкт Д. о. XVIII, 67, § 5 (1) - с. 641 - 643 - спільне заподіяння шкоди кількома особами XVIII, 67, § 5 (2) - с. 643 - 644 - зміст Д. о.
|