Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Васильєв. Цивільне та торгове право капіталістичних держав, 1993 - перейти до змісту підручника

§ 1. Навіщо необхідно вивчати іноземне право?


За останні роки в нашому суспільстві відбулися глибокі й фундаментальні зміни. Відхід від принципів жорсткого планування розвитку народного господарства і переведення його на ринкові механізми регулювання економіки, заохочення приватного підприємництва ставлять перед державою, законодавчими органами і всіма юристами, зайнятими в сфері бізнесу, серйозні завдання і проблеми, серед яких однією з найважливіших є розробка, прийняття, а потім і правильне застосування нормативних актів, що регулюють майнові відносини між виробниками та споживачами, між підприємцями та державою.
В даний час у республіці йде активна нормотворча діяльність, і досить часто в залах засідань Верховних Рад під час дебатів як аргумент на користь прийняття тієї чи іншої норми звучить твердження, що так це питання вирішується в більшості західних країн. І це далеко не випадково: в усі часи в цивілізованих країнах законодавці займалися вивченням іноземної права. Це робиться у всьому світі і зараз, оскільки вивчення іноземного права методом порівняй-
11
ня правових систем дає можливість краще пізнати своє національне право, поліпшити його, виявляючи в праві іноземних держав різні юридико-технічні прийоми, найбільш прийнятні для регулювання цивільно-правових відносин в умовах ринкового господарства. Це особливо важливо для нашої країни з її особливостями історичного розвитку, тим більше що процес становлення правових систем Англії, Франції, Німеччини, США та інших розвинених країн зайняв кілька століть, протягом яких шліфувалися, відпрацьовувалися судовою практикою, народжувалися і відторгалися торговим оборотом численні правові механізми регулювання ринкових товарних відносин в ході їх природної еволюції від однієї суспільно-економічної формації до іншої.
Юриспруденція є невід'ємною частиною всього культурної спадщини людства, і прилучення до історичного досвіду інших народів у цій сфері підвищує не тільки професійну, а й загальнолюдську культуру юриста.
Проголошення нашою країною примату загальнолюдських цінностей у зовнішній і внутрішній політиці має створити більш сприятливі умови для гуманітарного спілкування людей, розширення наукових, ділових і туристичних контактів. Все це, безсумнівно, поставить юристів перед необхідністю надання широкому колу громадян правової допомоги та надання юридичної інформації з цивільного, трудового, сімейного та спадкового права інших країн.
Свого часу з прийняттям 2 грудня 1988 Радою Міністрів СРСР постанови № 1405 «Про подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності державних, кооперативних та інших громадських підприємств, об'єднань і організацій» 'практично всі підприємства та організації отримали право безпосереднього здійснення експортно-імпортних операцій, якщо продукція (роботи, послуги) таких організацій володіє конкурентоспроможністю на зовнішньому ринку. І відразу ж у таких підприємств виникла значна потреба в юристах, не тільки мають спеціальну підготовку в галузі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності за радянським праву, але і знають іноземне право, оскільки для учасників зовнішньоекономічної діяльності необхідно знати правове становище компаній, корпорацій, акціонерних товариств та інших учасників цивільного і торгового обороту з інших країн. Для складання прогнозу економічної ефективності здійснюваної зовнішньоторговельної угоди необхідно знання правового регулювання майнових та інших відносин, порядку захисту та охорони наукового, літературного, художнього та технічної творчості на території держави, де здійснюватимуться зовнішньоторговельні операції.
Див СП СРСР, - 1989. - № 2.-Ст. 7. 12
У процесі економічного, культурного та іншого співробітництва постійно виникають відносини з так званим іноземним елементом. Це може бути і різне громадянство учасників, і знаходження майна за кордоном, і переміщення матеріальних та інших цінностей з території однієї держави на територію іншої. Але при всій різноманітності відносин з іноземним елементом їх пов'язує одне: можливість застосування іноземного по відношенню хоча б до одного учасника правовідносини права. У таких відносинах з іноземним елементом як би стикаються закони, які претендують на регулювання відносин: як кажуть юристи, має місце колізія законів, яка дозволяється в разі її виникнення спеціальними колізійними нормами, що утворюють колізійне право, що є частиною міжнародного приватного права.
Прикладом колізійної норми, наявної в російському законодавстві, може служити правило, міститься в ст. 566 Цивільного кодексу РРФСР, згідно з яким права та обов'язки за зовнішньоторговельною угодою визначаються законами місця її здійснення, тобто до договору, підписаному російською організацією в Парижі, буде застосовуватися французьке право, якщо в договорі немає інших спеціальних застережень про застосовне право.
Навіть при подібності правових систем різних держав у законодавстві можуть міститися норми, що регулюють однотипні відносини кілька різна, і це розходження в якомусь конкретному випадку може мати вирішальне значення.
У світі ведеться велика робота щодо полегшення співпраці між країнами і народами, між окремими громадянами. Одним з проявів такої діяльності є уніфікація матеріально-правових норм, що регулюють окремі питання (наприклад, купівля-продаж, вексельні або чекові відносини), шляхом розробки і прийняття міжнародних конвенцій, наприклад з морського права, в галузі міжнародних перевезень, чекового і вексельного обігу та т. д. Однак навіть застосування міжнародних конвенцій, як показує практика, не кажучи вже про саму розробці конвенцій, вимагає знання іноземного права, оскільки з окремих питань конвенції відсилають за дозволом спірних правовідносин до національного законодавства країни суб'єкта правовідносин.
Таким чином, ми бачимо, що на сучасному етапі співробітництва держав, розвитку економічних, наукових, культурних та інших зв'язків знання іноземної права необхідно суддям, арбітрам, адвокатам, юрисконсультам і багатьом іншим особам.
13
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Навіщо необхідно вивчати іноземне право?"
  1. § 3. Депутат представницького органу, член виборного органу місцевого самоврядування
    необхідно час для підбиття підсумків виборів. Моментом початку роботи представницького органу нового скликання є день першого правомочною сесії (засідання) представницького органу місцевого самоврядування нового скликання. Оскільки часто в ході чергових або дострокових виборів правомочний склад сформувати не вдається, то продовжує діяти представницький орган колишнього скликання.
  2. § 4. Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями
    необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом »(ст. 49 ЦК), іншими словами, наділені загальною правоздатністю [5]. Тому стосовно до таких комерційним організаціям ЦК не вимагає вказувати в їх установчих документах предмети і цілі їх діяльності. Не містять аналогічного приписи та федеральні закони про акціонерні товариства та товариства з обмеженою
  3. § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
    необхідні матеріальні і фінансові кошти. Органи державної влади не наділені правом розподіляти кошти місцевого бюджету. За таких обставин не можна погодитися з тим, що матеріально-технічне забезпечення діяльності адміністративних комісій може бути покладено на муніципальні освіти і що зазначене положення закону суб'єкта Федерації, не суперечить федеральному
  4. § 1. Наука цивільного права
    необхідність у безпосередньому (часто оригінальному) музичному супроводі виконання фільмів. Саме тоді за авторами тих музичних творів, які звучать у фільмі, було визнано право на особливу винагороду за кожне публічне виконання їх творів, яке в даний час не має під собою жодних економічних підстав, але зберігається за традицією. Долі різних
  5. § 3. Позовна давність
    необхідність збирання та збереження відповідних доказів. Крім того, тривале непред'явлення позову позивачем зазвичай свідчить про те, що він або не занадто зацікавлений у здійсненні свого права, або не упевнений в обгрунтованості своїх вимог. Нарешті, позовна давність слугує зміцненню договірної дисципліни, стимулює активність учасників цивільного обороту в
  6. § 5. Договори продажу нерухомості та підприємства
    навіщо воно потрібно покупцеві? Однак саме визначення договору продажу підприємства, інші правила § 8 гл. 30 ГК, а також інші правила ЦК такий висновок виключають. Так, продавцем підприємства може бути і не підприємець, а, наприклад, особа, яка отримала його в спадщину (див. ст. 1178 ЦК). Широке коло осіб може бути і на боці покупця підприємства (крім хіба що громадян). Так, релігійна
  7. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    необхідне для всіх 42. Jus publicum [юс публікум] - публічне право 43. Jus sanguinis [юс сангініс] - право крові 44. Jus soli [юс солі] - право грунту 45. Lex [Лекс] - закон 46. Modus vivendi [модус вівенді] - спосіб життя, спосіб існування. Тимчасова угода з якого-небудь міжнародного питання, укладена сторонами у розрахунку на його остаточне регулювання у подальшому;
  8. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    необхідне для всіх 42. JUS PUBLICUM [юс публікум] - публічне право 43. JUS SANGUINIS [юс сангініс] - право крові 44. JUS SOLI [юс солі] - право грунту 45. LEX [Лекс] - закон 46. MODUS VIVENDI [модус вівенді] - спосіб життя, спосіб існування. Тимчасова угода з якого-небудь міжнародного питання, укладена сторонами у розрахунку на його остаточне регулювання у подальшому;
  9. § 3. Метод екологічного права
    навіщо вона потрібна. Співвідношення предмета та методу екологічного права. Література Державні доповіді "Про стан навколишнього природного середовища в Російській Федерації". М., 1992-1997. Навколишнє середовище. Енциклопедичний словник-довідник. М., 1993. Екологічне право Росії. Підручник. / Под ред. В. Д. Єрмакова та А. Я. Сухарєва. М., 1997. Екологія. Навчальний посібник. / Відп. ред. С. А.
  10. 3. Застава
    навіщо, питається, змушувати заставодавця та заставодержателя звертатися до суду у випадках, коли боржником (заставодавцем) визнаний факт невиконання зобов'язань та обгрунтованість вимог кредитора (заставодержателя), в тому числі і в частині звернення стягнення на заставлене майно. Мало того, що це значно затягує задоволення вимог кредитора, звернення заставодержателя до суду
© 2014-2022  yport.inf.ua