|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Заповіт подружжя
|
|
. Законодавчою новелою є передбачений в новому ЦК України заповіт подружжя.
Згідно зі ст. 1262 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Коли помирає один з подружжя, що склало такий заповіт, його частка у спільному майні переходить до другого з подружжя який його пережив. Причому, як це випливає із змісту ст. 1262, цей перехід відбувається не на підставі висловленого в заповіті такого бажання, волі подружжя, а внаслідок закону - тієї ж ст. 1262, що передбачає такі наслідки укладення подружжям спільного заповіту. І тільки в разі смерті другого з подружжя майно переходить до осіб, ви-
значених ними у заповіті, тобто тільки тоді реалізується їх воля передати за заповітом майно певній особі або особам.
На наш погляд, цей спільний заповіт подружжя не тільки не створює якихось зручностей, переваг порівняно з укладенням кожним з подружжям окремого заповіту, а навпаки, він може бути підставою для неабияких життєвих ускладнень.
Справа в тому що зі смертю одного з подружжя, яке склало такий заповіт, другий з них потрапляє у досить складне становище.
По-перше, він не може в разі потреби продати майно, що було спільною власністю подружжя, а тепер належить на праві власності тільки йому, оскільки в ст. 1262 ЦК України зазначено, що "у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя". Цього не сталося б, якби кожен з подружжя в окремому заповіті заповідав би іншому свою частку в спільному майні, а на випадок його смерті до відкриття спадщини, призначив би спадкоємцем саме ту особу, якій вони збиралися заповідати спільне майно (ст. 1263 про підпризначення спадкоємця).
По-друге, той з подружжя, що залишився живим, не має права не тільки продати майно, що було предметом спільного заповіту, а й не може скасувати спільний заповіт щодо майна, зазначеного в заповіті подружжя. Так, у ч. З ст. 1262 ЦК України зазначено, що "за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню".
Це означає, що після смерті одного з подружжя інший втрачає таке право.
І всього цього не сталося б, коли б кожний з подружжя склав окремий заповіт.
Неабияке значення, з нашого погляду, має і та обставина, що після смерті одного з подружжя цей спільний заповіт з правової точки зору перетворюється на недійсний правочин, оскільки він обмежує цивільну правоздатність того з подружжя, що залишився живим.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Заповіт подружжя" |
- § 1. Поняття та елементи заповіту
заповіту та розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій погляд. Заповіт - це особисте розпорядження особи (заповідача) відносно належного йому майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку (ст. 1233 ЦК). Його призначення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов'язків до певних
- Що таке спадкування за заповітом і які вимоги пред'являються до заповіту?
заповітом. За юридичною природою заповіт - односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи - - заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги. Зокрема, оскільки
- СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Д-І
заповіті. Заповіт - односторонній правочин (розпорядження заповідача) щодо вирішення долі належного йому майна на випадок смерті заповідача, зроблене з дотриманням вимог встановлених законом. Заповіт подружжя - спільний заповіт, який має право скласти подружжя щодо майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності. Заповіт секретний - заповіт, який посвідчується нотаріусом без
- Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
заповіт подружжя (ст. ст. 1304, 1243, 1247 ЦК); шлюбний договір (ст. 94 СК) тощо. З урахуванням особливого значення майна, яке передається за такого виду правочинами, згода другого з подружжя на їх укладення має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК). Головна проблема вбачається в тому, що ст. 65 СК України сформульована занадто широко і розповсюджується як на випадки відчуження, так і на
- Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що с об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі. 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України). Це означає, що частки кожного із співвласників в праві на спільне майно не визначені і кожен з них вважається власником усього
- § 6. Прогалини цивільного права (законодавства) та способи їхнього подолання
заповітом лише 5 статей, а усьому спадковому праву - 192. У цілому для регулювання того самого матеріалу швейцарському ЦК (включаючи два перших розділи закону про зобов'язальне право, яким у BGB відповідає розділ про зобов'язальне право) потрібно лише близько 1600 статей, в той час як Німецький кодекс містить 2385 параграфів, причому набагато більших за обсягом. Характерним для швейцарського ЦК
- § 3. Сервітути
заповітом; 4) рішенням суду. Найбільш поширеною підставою встановлення сервітуту є договір, який укладається між особою, яка потребує встановлення сервітуту, і власником (володільцем) обслуговуючої речі. Оскільки у главі 32 ЦК немає загальної вимоги до форми договору на встановлення сервітуту, вона визначається за правилами ст.ст. 205-208 ЦК. Проте щодо договору про встановлення земельного
- § 2. Поняття спадкування і права на спадкування
заповітом". Саме в такому сенсі вживається вираз "право на спадкування" у ст. 1223 ЦК, завдяки чому воно може бути охарактеризоване як елемент дієздатності, тобто можливість певної особи набути суб'єктивного права на спадкування після певної особи. У цьому сенсі право на спадкування є елементом цивільної дієздатності (іноді його іменують "пасивна тестаментоздатність"). По-третє, право на
- § 3. Види спадкування
заповітом; 2) за законом (ст. 1217 ЦК). Однак слід зазначити, що крім спадкування за заповітом і за законом, які названі у ст. 1217 ЦК, існують й інші вади спадкування, передбачені окремими нормами ЦК. Зокрема, згідно зі ст. 1277 ЦК окремим видом спадкування є спадкування на підставі рішення суду, котре має місце у випадку так званої "відумерлості спадщини", тобто існування спадщини, яка не
- Які особливості договору купівлі-продажу житлового будинку і квартири?
заповіт чи близька спорідненість не є доказом того, що продавець - власник квартири померлого громадянина. Таким власником він стає тільки через шість місяців після відкриття спадщини (після смерті спадкоємця), отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про прийняття спадщини. Слід мати на увазі, що коли від імені продавця за довіреністю виступає довірена особа, не виключається, що така
|