| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Захист прав, що виникають з проведення ігор і парі |
||
|
Відповідно до п. 1 ст. 1062 ЦК вимоги громадян та юридичних осіб, пов'язані з організацією ігор і парі або участю в них, не підлягають судовому захисту, за винятком вимог осіб, що взяли участь в іграх або парі під впливом обману, насильства, погрози або зловмисної угоди їх представника з організатором ігор і парі, а також вимог, зазначених у п. 5 ст. 1063 ЦК. З даної норми випливає, що за загальним правилом зобов'язання з проведення ігор не підлягають судовому захисту, є натуральними. З точки зору юридичної техніки норма п. 1 ст. 1062 ЦК не позбавлена недоліків. Ряд формулювань даної норми не повною мірою відповідає її змісту. По-перше, це відноситься до кола осіб, які в силу п. 1 ст. 1062 ЦК позбавлені можливості захищати свої права в судовому порядку. Як вже зазначалося, коло суб'єктів зобов'язань з проведення ігор може бути різним у залежності від виду гри. Наприклад, організатором лотереї можуть бути Російська Федерація, її суб'єкти, муніципальні освіти і російські юридичні особи. У зв'язку з цим вказівка в п. 1 ст. 1062 ЦК на те, що судовому захисту не підлягають вимоги громадян та юридичних осіб, не слід розуміти буквально. Міститься в п. 1 ст. 1062 ЦК позбавлення права на судовий захист поширюється на всіх суб'єктів, які можуть виступати сторонами зобов'язань з проведення гри і парі. По-друге, некоректним є вказівка на те, що судовому захисту не підлягають вимоги, пов'язані з організацією та участю в іграх і парі. Дане формулювання необгрунтовано розширює сферу дії даної норми. Буквальне її тлумачення і застосування можуть призвести до абсурдної ситуації, коли судовому захисту не підлягатиме право вимоги, що виникло з зобов'язання, яке часом, місцем, об'єктом або колом осіб виявилося пов'язаним із зобов'язанням з проведення ігор і парі. Дійсний зміст норми полягає в тому, що судовому захисту не підлягають права вимоги, що складають зміст зобов'язань з проведення ігор або парі. Йдеться, головним чином, про право переміг гравця на отримання виграшу. По-третє, недостатньо точної в сучасних умовах є формулювання п. 1 ст. 1062 ЦК у частині позбавлення прав вимоги виключно судового захисту. Як відомо, в даний час суд є основним, але не єдиним владним органом, що застосовують норми права. Крім того, не можна забувати, що виконання натурального зобов'язання залежить лише від волі боржника, відповідно кредитор не має права шукати захисту своїх прав не лише в правозастосовних органах, а й за допомогою звернення під позасудові правоохоронні органи, які не здійснюють безпосередньо функції правозастосування. У зв'язку з цим розглянуту норму слід розуміти таким чином, що вимоги, що виникають з проведення ігор і парі, не підлягають юрисдикційної захисту, яка, в свою чергу, передбачає можливість застосування судового та адміністративного порядку. Таким чином, за загальним правилом права вимоги, що виникають із зобов'язань з проведення ігор і парі, не підлягають юрисдикційної захисті. Учасники розглянутих зобов'язань вправі звертатися лише до засобів самозахисту, наскільки це можливо у випадку захисту прав, що виникають з розглянутих зобов'язань. Спеціальні правила. Загальне правило про звільнення зобов'язань з проведення ігор і парі від юрисдикційної захисту, закріплене в п. 1 ст. 1062 ЦК, має ряд винятків. Спеціальні правила, що допускають можливість примусу боржника до виконання зобов'язання в натурі, встановлені щодо захисту прав учасника: 1) якщо його участь у грі стало наслідком обману, насильства чи погрози з боку організатора, іншого учасника або третіх осіб; 2) якщо його участь стало наслідком зловмисної угоди його представника з організатором; 3) на одержання виграшу від організатора і на відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням організатором зобов'язання. У зазначених випадках права вимоги, що складають зміст зобов'язань з проведення ігор і парі, підлягають судовому захисту. Крім цього, в п. 2 ст. 1062 ЦК спеціальні правила встановлені щодо захисту прав вимоги, що становлять зміст зобов'язань, які не є в строгому сенсі зобов'язаннями з проведення ігор і парі, але мають з ними подібні риси. Дана норма була включена в ГК лише в 2007 р., і її поява є реакцією законодавця на неоднозначну судову практику останніх років. * (979) Відповідно до п. 2 ст. 1062 ЦК загальне правило про захист прав із зобов'язань про проведення ігор не поширюється на права вимоги, що виникають з: 1) так званих розрахункових форвардних контрактів - права вимоги, пов'язані з участю в угодах, що передбачають обов'язок сторони або сторін угоди сплачувати грошові суми залежно від зміни цін на товари, цінні папери, курсу відповідної валюти, величини процентних ставок, рівня інфляції або від значень, що розраховуються на підставі сукупності зазначених показників; 2) угод , скоєних під відкладальною умовою, - права вимоги, пов'язані з участю в угодах, що передбачають обов'язок сторони або сторін угоди сплачувати грошові суми залежно від настання обставини, яке передбачено законом і щодо якої невідомо, настане вона чи не станеться. Зазначені права вимоги, що належать юридичним особам, підлягають судовому захисту, якщо хоча б однією із сторін угоди: - є юридична особа, яка отримала ліцензію на здійснення банківських операцій або ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; - укладеної на біржі, є юридична особа, яка отримала ліцензію, на підставі якої можливе укладання угод на біржі. Права вимоги з розрахункових форвардних контрактів і умовних угод, що належать фізичним особам, підлягають судовому захисту за умови, якщо зазначені угоди є біржовими. Відносно всіх інших прав вимоги за зобов'язаннями з проведення ігор і парі, в тому числі щодо прав вимог, що виникають з ігор, що не мають організатора, діє загальне правило, недопускати спонука боржника до виконання зобов'язання в натурі і застосування до нього будь-яких санкцій за невиконання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Захист прав, що виникають з проведення ігор і парі " |
||
|
||