|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 106. Поняття опіки та піклування
|
|
Правові встановлення про опіку та піклування в строгому сенсі слова не входять в питання сімейного права, оскільки воно визначається як звід правових установлень, що регулюють відносини осіб в сім'ї. Втім, опіка та піклування є правовими інститутами, найбільш тісно пов'язаними з питаннями дієздатності осіб sui juris: Transeamus nunc ad aliam divisionem. Nam ex his perosnis, quae neque in potestate neque in manu neque in mancipio sunt, quadem vel in tutela sunt vel in curatione. (157)
У римському праві влада глави сім'ї була довічною. Тому не існувало проблеми дієздатності осіб alieni juris. Вони не володіли правоздатністю і знаходилися під владою pater families. Тим часом, саме у зв'язку з правилами організації сімейної влади і у зв'язку з цілою низкою природних обставин (вік, стать, психічні, моральні та фізичні властивості) проблема дієздатності виникала в осіб, які з якоїсь причини не перебували під pater potestas і за якими визнавалося властивість осіб sui juris, хоча вони перебували в таких обставинах, що не можна було очікувати від них самостійного і розумного способу користування визнаними правами. Для таких випадків було потрібне створення правил компенсування або заповнення недоліків дієздатності таких осіб. Звід правових установлень, що упорядковують ці правила, становив опікунські і піклувальні право. Іншими словами, в римському праві існувало два інститути, метою яких було компенсування або заповнення недоліків дієздатності повністю або частково недієздатних осіб.
Опіка була установою, компенсуючим недолік дієздатності цілої категорії осіб, які через своє віку чи статі не були в змозі самостійно вступати в правову діяльність: est autem tutela, ut Servius difinivit, jus ac potestas in capitite libero ad tuendum eum, qui propter aetatem se defendere nequit, jure civili data ac permissa. (158)
Піклування ж було установою, компенсуючим недолік дієздатності осіб, які за природою своєю повинні бути повністю дієздатними, але не є такими через особливого роду особистих недоліків (психічно хворі особи, марнотрати, особи з фізичними вадами).
Ясного розмежування опіки та піклування, послідовно проведеного в древньому і класичному праві, в посткласичному праві вже не існувало. До об'єднання цих понять призвело введення встановлення постійного піклування над особами молодше 25 років. Піклування засновувалось захисту окремих осіб, які перебувають в особливих обставинах, а потім розвинулося в установу для захисту цілої категорії молодих громадян, проте так і не отримало найменування tutela, і надалі позначалося терміном сurа.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " § 106. Поняття опіки та піклування " |
- § 8. Довірче управління майном
опіки та піклування, виконавцю заповіту (душеприказчику). Довірчим керуючим може бути індивідуальний підприємець або комерційна організація. Встановлення даного загального правила пов'язано з тим, що управління майном має перейти до професіонала, чинному у сфері товарного обороту. Таким професіоналом безсумнівно є підприємець. У тих випадках, коли
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
поняття "форма (джерело) права" та процесу нормативного регулювання суспільних відносин. Тим часом зазначені регулятори мають безпосереднє відношення і приналежність до самостійної системі міжнародного публічного права, а в їх визнанні в якості складової частини правової системи Російської Федерації (і в випливає з цього можливості регулювати національні відносини)
- § 2 . Цивільна дієздатність громадян
поняття і не призводить примірного переліку таких угод. Оскільки дрібна побутова угода являє собою подвійне оціночне поняття, при кваліфікації тієї чи іншої угоди в якості дрібної побутової належить керуватися трьома основними критеріями - вартісним, сутнісним і віковим, а саме: дрібна (незначна) ціна угоди; наявність у угоди побутового характеру (вона повинна
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
поняття рівноцінними. У зв'язку з цим у літературі іноді відзначається, що "єдиною підставою недійсності угод є невідповідність закону або іншим правовим актам (ст. 168 ГК РФ) "* (533). Це зайвий раз підкреслює умовність поділу недійсних угод на зазначені групи, зокрема виділення серед них угод з вадами змісту, які іноді називають незаконними
- § 2. Право приватної власності громадян на окремі об'єкти
поняття: "земля" і "земельна ділянка". Поняття "земля" має соціально-економічне значення, яке визначається як різновид природного об'єкта, що охороняється в якості найважливішої складової частини природи, і природного ресурсу, використовуваного як засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві (подп. 1 п. 1 ст. 1 ЗК). На відміну від цього поняття "земельну ділянку" має
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
106) Introduction to English law. P. 79. * (107) Покровський І.А. Історія римського права. Петроград, 1915. С. 327. * (108) Law of Trusts and Trustees. 12th Ed. P. 3. Цит. по: Philip H. Pettit. Equity and Law of Trusts. 4th Ed. London: Butterworths, 1999. P. 17. * (109) Див, напр.: Цивільне право. Т. 1 / під ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. 6-е вид. М., 2006. С. 95-96 (автор глави - Н.Д.
- § 1. Правовий характер дарування
106), не може вважатися даруванням * (107), тому що воно відбувається не з майна, а з робочої сили надає, яка хоча і служить джерелом майна, але сама до майна не відноситься. 2. За допомогою надання обдаровуваний повинен збагатитися. Збагачення може виражатися не тільки в збільшенні активів, але й у зменшенні пасивів його майна, до якого, зокрема, призводить
- § 2. Елементи договору оренди
зрозуміти, що перехід права власності (господарського відання, оперативного управління, довічного успадкованого володіння) на здане в оренду майно до іншої особи автоматично робить нового власника орендодавцем, тобто в вилучення із загальних правил п. 2 ст. 388, п. 1 ст. 391 ЦК не вимагає отримання від орендаря-якої згоди, навіть якщо особистість колишнього орендодавця для
- § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
поняття потребу в поліпшенні житлових умов. У ст. 51 ЖК названі, по суті, ті ж підстави визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, які виділялися в законодавстві й раніше. До них відносяться: 1) відсутність житлової площі; 2) недостатність житлової площі за розміром; 3) непридатність житлової площі для проживання; 4) проживання в квартирі, зайнятої кількома
- § 5. Користування житловими приміщеннями
зрозумілих причин (швидше за все через елементарну неуважність розробників проекту) не передбачено можливість угоди про те, щоб знову вселятися члени сім'ї набували права не на всю, а тільки на частину житлової площі або навіть оселялися на площі без придбання на неї права, що допускалося раніше діючим законодавством. Дієздатні члени сім'ї наймача жилого
|