| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
15.2. Правове регулювання: поняття, прийоми, види |
||
|
Однією з основних соціальних функцій права є регулювання суспільних відносин. Потреба суспільства у правовому регулюванні існує об'єктивно, так як складні соціальні зв'язки і відносини завжди вимагають свого впорядкування і регулювання. Характер цивілізованих форм спілкування, притаманних сучасному суспільству, необхідність правової форми забезпечення свободи громадян, їхні ініціативи обумовлюють встановлення юридичних форм для регулювання суспільних відносин в складній системі соціального життя. Тому в системі соціальної регуляції юридичні засоби організації поведінки та діяльності учасників суспільних відносин мають визначальне значення, так як панування права в суспільних відносинах сприяє стабільному функціонуванню суспільства і його гармонійному розвитку. Правове регулювання суспільних відносин має прогресивну, творчу роль у суспільному житті, так як упорядкованість, урегульованість складних соціальних зв'язків дозволяє як суспільству в цілому, так і окремої особистості, творчо розвиватися й удосконалюватися. Правове регулювання - це здійснювана за допомогою системи юридичних засобів і прийомів діяльність суб'єктів права з метою упорядкування суспільних відносин і їх прогресивного розвитку. Регулюючи поведінку, право тим самим регулює і ті відносини, в яких знаходяться суб'єкти, які володіють правами і обов'язками. Правове регулювання завжди вводить фактичні відносини в певні рамки, впорядковує, стабілізує, ставить їх під захист держави. Правове регулювання має свої специфічні особливості, які залежать, по-перше, від характеру і змісту регульованих суспільних відносин і, по-друге, від юридичних засобів і методів впливу на поведінку учасників соціальних відносин. Правове регулювання здійснюється в двох основних формах - за допомогою правовідносин і поза ними. Поза правовідносин правове регулювання пов'язане з реалізацією загальних і абсолютних прав, загальних юридичних обов'язків, обсяг яких точно передбачений законом або іншим джерелом права. Правові відносини є специфічним різновидом суспільних відносин і особливою формою правового регулювання. Коли правове регулювання відбувається у правових відносинах, то склад учасників, що володіють взаємними правами та обов'язками, відомий. Обсяг суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, їх характер не випливають прямо із закону, а багато в чому залежать від юридичного факту і часто від волевиявлення сторін <8>. --- <8> Явіч Л.С. Загальна теорія права. Л., 1976. С. 206. Процес правового регулювання передбачає систему взаємопов'язаних між собою юридичних форм, методів і засобів, за допомогою яких здійснюються регулювання суспільних відносин і вплив на поведінку учасників соціальних відносин. У юридичній літературі, коли йдеться про правове регулювання суспільних відносин, дуже часто використовується (застосовується) термін "механізм правового регулювання", який розуміється ширше, ніж сам процес правового регулювання. Механізм правового регулювання розглядається як єдність всіх юридичних засобів, за допомогою яких здійснюються регулювання суспільних відносин і задоволення інтересів суб'єктів права. У систему цього механізму включають: норми права, правовідносини, правосвідомість, правову культуру, акти застосування права, правові стимули і правові обмеження. Процес правового регулювання суспільних відносин охоплює, з одного боку, діяльність держави, яка пов'язана з встановленням юридичних норм. Встановлюючи загальнообов'язкові правила поведінки, обов'язкові як для громадян, так і для посадових осіб, органів державної влади, законодавство тим самим вносить упорядкованість і визначеність в суспільні відносини. З іншого боку - це діяльність органів державної влади, пов'язана з визначенням правових методів і засобів з регулювання соціальних відносин. Отже, змістом правового регулювання є діяльність органів державної влади, пов'язана із встановленням певних юридичних засобів і методів по організації поведінки і діяльності індивідів та їх організацій з метою забезпечення прав і свобод особистості, нормального функціонування громадянського суспільства та його інститутів. На характер і зміст правового регулювання суспільних відносин впливають різні чинники соціального життя - рівень культури суспільства, історичні традиції суспільного життя, менталітет нації (народу), характер і розвиненість інститутів правової системи, особливості регульованих правом суспільних відносин . Ефективність дії права в цілому залежить, по-перше, від правильного визначення тієї сфери соціальної діяльності, яка вимагає правового впорядкування і регулювання, і, по-друге, від правильного вибору юридичних засобів і методів правового регулювання суспільних відносин. Коло суспільних відносин, регульованих правом, дуже широкий, тобто сферу правового регулювання суспільних відносин складають: відносини, що складаються в області виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ; політичні відносини, пов'язані з діяльністю політичних інститутів і порядком їх організації; сімейні відносини, пов'язані з реєстрацією та розірванням шлюбу, із здійсненням прав і обов'язків подружжя, батьків і дітей, аліментних зобов'язань членів сім'ї; відносини у сфері управління суспільством і відносини щодо запобігання та припинення порушень громадського порядку, відносини щодо здійснення конституційних прав і свобод людини і громадянина, відносини у сфері природоохоронної діяльності та інші. Сферу правового регулювання складають три групи суспільних відносин - майнові, управлінські та забезпечення громадського порядку. Інші суспільні відносини підпадають під правове регулювання тоді і остільки, коли і оскільки вони носять майновий, управлінський або охоронний характер <9>. Коло суспільних відносин, що входять в сферу правового регулювання, і складають предмет правового регулювання. Від характеру і змісту суспільних відносин, що складають предмет правового регулювання, залежать особливості, прийоми і засоби юридичного впливу на поведінку учасників цих відносин. Специфіка юридичного впливу вказує на метод правового регулювання суспільних відносин. Якщо предмет правового регулювання відповідає на питання про те, що регулюється правом, то метод правового регулювання вказує на те, як регулюються ці суспільні відносини. --- <9> Лівшиць Р.З. Теорія права. М., 1994. С. 93. У суспільному житті дуже важливо визначити динаміку розвитку сфери правового регулювання з тим, щоб вчасно передбачити тенденцію розвитку правових інститутів і визначити соціальну обумовленість права. За допомогою правового регулювання поведінку учасників суспільних відносин вводиться в певні рамки, відповідні змісту права. Держава, закріплюючи певні правила поведінки в правових нормах, регламентує дії суб'єктів права за допомогою встановлення їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Тим самим право регулює сформовані суспільні відносини за допомогою дозволів, заборон і приписів, характер яких отримує відображення в змісті правових норм. У правових нормах міститься інформація про можливе і належному поведінці, тобто формулюється логічна і вербальна модель майбутньої поведінки суб'єктів права. А в процесі реалізації права ця модель перетворюється на реальні правові відносини. Таким чином, ми бачимо, що розпорядження правових норм перетворюються в реальні фактичні відносини в процесі їх реалізації суб'єктами права. У процесі реалізації приписів правових норм важливе значення має внутрішня мотивація поведінки учасників суспільних відносин, так як від мотивації багато в чому залежить змістовна сторона поведінки суб'єктів правовідносин. Характер мотивації поведінки особистості багато в чому визначається тими суб'єктивними правами та юридичними обов'язками і обмеженнями <10>, які містяться в юридичних нормах. Багато правові норми містять в собі стимули і обмеження, які прямо вказують на характер поведінки учасників суспільних відносин. --- <10> Більш докладно про правові стимулах і обмеженнях можна дізнатися в роботі: Малько А.В. Стимули і обмеження в праві. Теоретико-інформаційний аспект. Саратов, 1994. Регулювання суспільних відносин законодавець здійснює за допомогою певних методів (прийомів і засобів) правового впливу. Метод правового регулювання показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами і засобами забезпечуються і виконуються приписи правових норм. Тому під методом правового регулювання розуміється система юридичних прийомів, засобів, способів впливу на поведінку індивідів, що визначаються характером регульованих суспільних відносин. Зміст методу правового регулювання полягає в тому, що норми права впливають на суспільні відносини залежно від того, який характер правил поведінки, закріплених у диспозиціях юридичних норм. Про поділ методів правового регулювання на імперативний (авторитарний) і диспозитивний (автономний) см. в главі 12. Правове регулювання здійснюється за допомогою певних правових стимулів (дозволу, заохочення, пільги) і правових обмежень (це, перш за все, заборони, а також юридичні обов'язки та міри покарання, що містяться в санкціях правової норми). Встановлюючи певні правила поведінки, законодавець тим самим наказує учасникам суспільних відносин, яким чином їм слід чинити або ж утримуватися від вчинення певних дій, тобто як будувати свою поведінку в соціальному спілкуванні (діях або бездіяльності). Правові стимули - це спонукальні чинники правомірної поведінки особистості, спрямовані на задоволення своїх життєвих інтересів, в яких укладена їх соціальна цінність. Правові обмеження - це стримуючі фактори від неправомірних дій. За допомогою правових обмежень держава встановлює ті правові межі (рамки), в межах яких не допускається виникнення правових конфліктів, а якщо такі є, то вживаються заходи щодо можливого їх обмеження та усунення. Правові обмеження пов'язані з несприятливими наслідками, спрямованими на стримування протиправних діянь з боку суб'єктів правовідносин. Вплив на волю і свідомість людей за допомогою правових стимулів і обмежень сприяє ефективності правового регулювання суспільних відносин, встановленню міцної правозаконності і стабільному правопорядку. Розрізняють такі види (форми) правового регулювання: - заборона ("Так не робіть"); - дозвіл - управомоченная форма ("Чиніть як вважаєте за потрібне"); - припис ("Чиніть тільки так"). Заборона - це покладання обов'язків утримуватися від певних дій. При забороні свобода поведінки суб'єктів права починається за межами приписів, укладених в правовій нормі. Заборона як метод правового регулювання використовується, як правило, в нормах адміністративного та кримінального законодавства. У цих нормах міститься перерахування заборонених дій. Саме ці дії утворюють склади адміністративних правопорушень і кримінальних злочинів. За межами цих заборон, укладених в нормах адміністративного та кримінального законодавства, суб'єкти права вільні у своїй поведінці. У майнових відносинах суб'єкти права, як правило, пов'язані тільки заборонами, в іншому вони мають свободу волевиявлення. Дозволу - управомоченная форма правового регулювання. Ця форма виявляється у наданні учаснику правових відносин певних суб'єктивних прав, тобто в делегуванні комплексу дозволений уповноваженій особі на вчинення певних дій (наприклад, власнику дозволяется володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому річчю). У дозволениях укладено правило: "Чиніть як вважаєте за потрібне". Дозволу - це прийоми диспозитивного регулювання суспільних відносин. При дозволі учасники суспільних відносин вільні чинити так, як вважають за потрібне. При цьому поведінка суб'єктів правовідносин не повинно виходити за рамки правових меж - тієї міри свободи, що не порушує свободу інших суб'єктів права. Диспозитивное регулювання суспільних відносин виражається формулою: "Все, що не заборонено законом, - дозволено". Припис як форма правового регулювання зобов'язує вчинення певних дій (наприклад, громадяни Російської Федерації зобов'язані дотримуватися законів Російської Федерації, власник житлового будинку зобов'язаний сплачувати податки). Припис - прийом імперативного регулювання суспільних відносин. Воно виражається формулою: "Все, що не дозволено, - заборонено". У правових приписах встановлюються правила поведінки, тобто те, яким чином слід чинити суб'єктам права. Якщо є відхилення від такої поведінки, то для цього суб'єкта правовідносин можуть наступити небажані правові наслідки. У теорії права виділяють також такі основні типи правового регулювання: общедозволітельний і заборонний. Общедозволітельний тип виражається формулою: "Дозволено все, що не заборонено законом". Даний тип застосовується при здійсненні індивідом своїх суб'єктивних прав і свобод. Заборонний тип виражається формулою: "Заборонено все, що не дозволено законом". Заборонний тип застосовується в діяльності органів державної влади, посадових осіб. У своїй діяльності вони мають право тільки на те, що прямо зазначено в законодавчих актах, тобто коло їх повноважень чітко окреслений у нормативно-правових актах. У встановленні характеру правового регулювання визначальна роль належить природі регульованих суспільних відносин. Так, для приватноправових відносин характерний диспозитивний метод правового регулювання. Правові норми, що регулюють ці відносини, зазвичай носять дозволительного характер. А публічно-правових відносин притаманний метод імперативного характеру, і норми цих галузей законодавства містять заборони або ж приписи, в яких вказується, як потрібно поводитися. Питання про методи і засоби правового регулювання суспільного життя мають не тільки теоретичну, а й практичну значимість. Щоб зробити правове регулювання найбільш ефективним і сприяє прогресу суспільного життя, необхідно, щоб юридичні засоби відповідали змісту регульованих відносин. Як писав російський юрист Е.Н. Трубецькой, при створенні і розвитку права необхідно враховувати два фактори: з одного боку, історичний досвід правового життя суспільства, а з іншого - ідеї розумного впливу на соціальні процеси, і тоді будуть підібрані найбільш ефективні методи і способи правового регулювання <11>. --- <11> Трубецкой Е.Н. Лекції з енциклопедії права. М., 1909. С. 83. Виділяються наступні стадії правового регулювання: - Встановлення загальнообов'язкових правил поведінки в законодавчих актах держави. При цьому визначаються правовий статус суб'єктів і коло регульованих правом суспільних відносин; - Безпосереднє здійснення права. На цій стадії реалізуються, втілюються в життя права і обов'язки конкретних суб'єктів правовідносин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "15.2. Правове регулювання: поняття, прийоми, види" |
||
|
||