Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня Наступна »
Бушев А.Ю., Міст О.А., Вещунова Н.Л. та ін. Комерційне право. Том 1, 1998 - перейти до змісту підручника

§ 3. Зберігання

Поняття та види договору зберігання. Основною метою зберігання є забезпечення належної схоронності речі як від зовнішніх впливів навколишнього середовища, так і від можливості присвоєння третіми особами. При цьому зберігання забезпечується особою, яка не є власником, або власником іншого речового права на збережену річ і здійснюється в інтересах останніх.
Зобов'язання зберігання виникає в більшості випадків з договору, однак може виникати в силу закону і з інших юридичних фактів. Наприклад, що знайшов загублену річ повинен зберігати цю річ у себе або здати її на зберігання міліції або орган місцевого самоврядування до виявлення власника або придбання права власності на неї (ст. 227 ЦК). Зобов'язання зберігання в силу закону виникає також при зберіганні речових доказів (ст. 63 АПК) і в інших випадках. Правила, встановлені гл.47 ЦК, застосовні до них остільки, оскільки відповідним законом не встановлено інше (ст. 906 ЦК).
У ряді випадків зберігання речі входить в якості складової частини інших зобов'язань. Так у зобов'язаннях перевезення, майнового найму, підряду обов'язок щодо збереження речей покладається на перевізника, наймача, підрядника, але цей обов'язок завжди виступає як додаткова по відношенню до основного обов'язку. Відносини зі зберігання, що виникають у цьому випадку, регулюються нормами, що відносяться до основного зобов'язання .
В інших випадках зобов'язання по зберіганню виступають не в якості складової частини договірного зобов'язання іншого виду, а як відносини, що регулюють надання поряд з основною послугою і зберігання. Подібні відносини мають місце при користуванні готелями, ресторанами, перукарнями. ГК відносить подібні відносини до спеціальних видів зберігання і поміщає ці норми в гол. 47 «Зберігання».
Легальне визначення договору зберігання дано в ст. 886 ГК.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У договорі зберігання, в якому зберігачем є комерційна організація або некомерційна організація, що здійснює зберігання в якості однієї з цілей своєї професійної діяльності (професійний зберігач), може бути передбачений обов'язок охоронця прийняти на зберігання річ від поклажодавця в передбачений договором строк.
Таким чином, за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі зберігачу.
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 359
У тих випадках, коли договір укладається з професійним зберігачем, він може бути побудований як консенсусний.
Законодавець виділяє із загального числа окремі різновиди договорів зберігання, встановлюючи для них спеціальне регулювання. При цьому загальні норми зберігання застосовуються до них остільки, оскільки спеціальними нормами не встановлено інше (ст. 905 ЦК).
До таких окремих видах зберігання відносяться: зберігання на товарному складі, а також спеціальні види зберігання. У спеціальні види зберігання законодавцем включені зберігання в ломбарді, зберігання цінностей у банку, зберігання в камерах зберігання транспортних організацій, зберігання в гардеробах організацій, зберігання в готелі, а також секвестр - зберігання речей, що є предметом спору (п. 3 ст. 926 ЦК) . Слід зазначити, що за винятком секвестру, всі інші окремі види зберігання, виділені законодавцем в ЦК, здійснюються професійним зберігачем.
Форма і сторони в договорі зберігання. До форми договору зберігання застосовуються загальні правила про форму угоди. Таким чином, всі договори зберігання з участю юридичних осіб повинні бути укладені в простій письмовій формі. Договір зберігання, укладений між громадянами, повинен бути здійснений у письмовій формі, якщо вартість переданої на зберігання речі перевищує не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір оплати праці.
Консенсуальної договір зберігання, тобто договір, який передбачає обов'язок охоронця прийняти річ на зберігання, має бути укладений у письмовій формі незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, переданої на зберігання.
При цьому проста письмова форма договору зберігання вважається дотриманою в силу прямої вказівки закону не тільки у випадку, коли прийняття речі на зберігання посвідчене зберігачем видачею поклажодавцеві письмового документа, підписаного зберігачем (збереженій розписки, квитанції, свідоцтва або іншого документа), а й при використанні легітимаційні знаків - номерного жетона (номери), іншого знака, що посвідчує прийом речей на зберігання. Подібна форма підтвердження прийому речей на зберігання може бути передбачена законом або іншим правовим актом або звичайна для даного виду зберігання.
Із загального правила, що передбачає позбавлення сторони права посилатися на показання свідків при недотриманні простої письмової форми договору, норми, що регулюють зберігання, встановлюють два винятки. По-перше, використання показань свідків можливо в разі спору про тотожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої зберігачем. По-
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 360
другий, показаннями свідків може доводитися сам факт передачі речі на зберігання при надзвичайних обставинах (пожежі, стихійного лиха, раптової хвороби, загрозу нападу і т. п.).
В якості сторін цього договору - поклажодавців та зберігачів - можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи. Термін «поклажодавець» прийшов у сучасне законодавство з дореволюційних часів. У російській юридичній науці та цивільному законодавстві договір зберігання іменувався договором поклажі, а сторони відповідно поклажодавцем і поклажепрініматель. Пізніше термін «поклажа» був замінений зберіганням, а поклажеприниматель став іменуватися зберігачем, однак для поклажодавця нового терміна не знайшлося.
Законом передбачено, що зберігач, за загальним правилом, не має права без згоди поклажодавця передавати річ на зберігання третій особі. Таким чином, перекладення виконання за договором зберігання не може мати місце, зберігач повинен виконати договір особисто. Передати на зберігання річ третій особі зберігач може лише за наявності одночасно двох умов: по-перше, якщо він змушений до того силою обставин, тобто з не залежних від нього причин, по-друге, він має право це зробити лише в інтересах поклажодавця , але позбавлений можливості отримати згоду останнього. При цьому стороною у договорі зберігання залишається первісний зберігач, який відповідає за дії третіх осіб перед поклажодавцем як за свої власні.
Для професійного зберігача, комерційної організації або некомерційної організації, що здійснюють зберігання в якості однієї з цілей своєї професійної діяльності, закон встановлює особливі норми. До них, зокрема, слід віднести вказівка ??на те, що тільки професійні зберігачі несуть підвищену відповідальність за договором, можуть укладати консенсуаль-ні договори зберігання. З числа професійних зберігачів слід спеціально виділити комерційні організації, що займаються зберіганням в якості підприємницької діяльності. Для цього необхідно отримання спеціального дозволу - ліцензії. В якості особливого зберігача виділяється склад загального користування (ст. 908 ЦК), якщо із закону, інших правових актів або отриманої ліцензії випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь товаровладельца. Укладений ним договір є публічним. Публічним договором є також договір зберігання речей у камерах схову транспортних організацій.
Зміст договору зберігання. Сторони насамперед повинні узгодити умови про предмет зберігання. На зберігання можуть бути передані речі, цінні папери. При цьому об'єкт зберігання переноситься в господарську сферу зберігача. Тому в тих випадках, ко-
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 361
так це не відбувається і об'єкт залишається у власника, наприклад, при охороні приміщень, то в останньому випадку мова йде не про договір зберігання, а про договір про надання послуг. У виняток із загального правила ст. 926 ЦК встановлює, що на зберігання в порядку секвестру може бути передано не тільки рухоме, але і нерухоме майно.
Договір зберігання передбачає обов'язок зберігача повернути ту ж саму річ, отже, як правило, предметом зберігання є індивідуально визначені речі. Однак це правило знає виняток. ст. 890 ЦК передбачає можливість укладення договору зберігання з знеособлення - іррегулярне зберігання. У тих випадках, коли це прямо передбачено в договорі, речі одного поклажодавця можуть змішуватися з речами того ж роду і якості інших поклажодавцем, а поклажедателю повертається рівну або обумовлену в договорі кількість речей того ж роду і якості.
У ряді випадків особливості речей, переданих на зберігання, обумовлюють вид зберігання. Так, наприклад, при зберіганні на товарному складі предметом є товари, в банку зберігаються цінності (цінні папери, дорогоцінні метали і камені, документи). Особливо виділяється зберігання речей з небезпечними властивостями (ст. 894 ЦК). У разі, якщо поклажодавець не попередив зберігача про небезпечні властивості речей або передав професійному зберігачу під неправильним найменуванням і з зовнішнього огляду не можна упевнитися в їх небезпечні властивості, то поклажодавець зобов'язаний відшкодувати збитки як зберігачу, так і третім особам, якщо вони були завдані у зв'язку з зберіганням цих речей. Якщо речі з небезпечними властивостями були прийняті за згодою зберігача, але незважаючи на дотримання умов зберігання стали небезпечними для оточуючих, охоронець вправі їх знищити і не буде нести відповідальності перед поклажодавцем, якщо зберігач не може вимагати від поклажодавця негайно забрати ці речі або поклажодавець не виконує це вимога. Однак в останньому випадку поклажодавець не несе відповідальності за збитки, завдані зберіганням речей з небезпечними властивостями зберігачу або третім особам.
Договір зберігання може бути укладений як з вказівкою терміну, так і без його вказівки. В останньому випадку термін зберігання визначається моментом вимоги.
Своєрідність терміну зберігання полягає в тому, що зберігач до закінчення цього терміну не має права вимагати від поклажодавця, щоб він забрав передане на зберігання майно. Поклажедать вправі в будь-який момент вимагати видачі речі від зберігача, навіть якщо не закінчився термін договору (ст. 904 ЦК). При цьому зберігачу не надається ніякого пільгового терміну для виконання зобов'язаний-
Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 362
ності з видачі речі, він зобов'язаний повернути її на першу вимогу. Якщо термін зберігання визначений моментом вимоги, то зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати річ після закінчення звичайного за даних обставин строку, надавши йому для цього розумний термін. Ця вимога пред'являється зберігачем, якщо поклажодавець не забрав річ у строк звичайний для даного роду обставин. Обов'язок забрати річ може виникнути у поклажодавця також і до закінчення терміну договору, якщо законом таке право надано зберігачу (наприклад, при простроченні поклажедателем терміну для внесення плати за зберігання, при виникненні небезпеки заподіяння збитків річчю з небезпечними властивостями).
У консенсуальних договорах зберігання встановлюється не тільки термін повернення, але й термін, протягом якого річ повинна бути передана на зберігання. При цьому, якщо інше не встановлено договором, зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо вона не буде йому передана в обумовлений договором термін. У цьому випадку поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані у зв'язку з не відбувся зберіганням, якщо тільки поклажодавець не заявить про відмову від послуг зберігача в розумний термін.
У договорі відбиваються і інші умови, що визначають договірні зобов'язання. Ці умови спрямовані на забезпечення схоронності переданого на зберігання майна, його своєчасне повернення та отримання, а також сплату винагороди, якщо договір носить БЕЗОПЛАТНО характер.
Що ж входить у поняття обов'язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі? Від яких видів небезпек необхідно зберегти річ?
Очевидно, що забезпечення схоронності пов'язано з обов'язком зберегти майно, по-перше, від розкрадання третіми особами, по-друге, від псування і іншого ушкодження, так як зберігач зобов'язаний повернути річ у тому стані, в якому вона була прийнята на зберігання з урахуванням її природного погіршення, природного убутку або іншої зміни природних властивостей.
Обсяг вимог, що пред'являються до зберігача щодо забезпечення умов збереження майна розрізняється залежно від того, є чи ні договір оплатним.
При укладанні возмездногодоговору зберігач зобов'язаний вжити всіх передбачених договором зберігання заходи для того, щоб забезпечити збереження переданої на зберігання речі.
За відсутності в договорі умов про такі заходи чи неповноті цих умов зберігач повинен прийняти для збереження речі також заходи, що відповідають звичаям ділового обороту і суті зобов'язання, в тому числі властивостям переданої на зберігання речі,
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 363
  якщо тільки необхідність прийняття цих заходів не виключена договором.
  Хранитель в усякому випадку повинен прийняти для збереження переданої йому речі заходи, обов'язковість яких передбачена законом, іншими правовими актами чи встановленому ними порядку (протипожежні, санітарні, охоронні і т. п.).
  Якщо зберігання здійснюється безоплатно, то до зберігача пред'являються набагато менші вимоги, він зобов'язаний піклуватися про прийняту на зберігання речі не менш ніж про свої речі.
  Зберігач зобов'язаний повернути річ у тому стані, в якому вона була прийнята на зберігання з урахуванням її природних властивостей. Виняток становлять речі, збережені ззнеособлення. В останньому випадку повертається таку ж кількість речей певного роду і якості.
  Поклажодавець зобов'язаний взяти річ назад (ст. 899 ЦК), відшкодувати витрати за зберігання та, якщо договір носить БЕЗОПЛАТНО характер, сплатити винагороду за зберігання.
  При невиконанні обов'язку поклажодавця взяти річ назад охоронець вправі самостійно продати річ, передану на зберігання. При цьому зберігач зобов'язаний письмово попередити поклажодавця. Порядок реалізації залежить від вартості речі. Речі вартістю до ста встановлених законом мінімальних розмірів оплати праці продаються зберігачем самостійно, понад сто встановлених законом мінімальних розмірів оплати праці - з аукціону в порядку, передбаченому ст. 447-449 ЦК.
  Сума, виручена від продажу речі, передається поклажодавцеві за вирахуванням сум, належних зберігачу, в тому числі його витрат на продаж речі.
  Поклажодавець, якщо договір є оплатним, зобов'язаний сплатити зберігачу винагороду за зберігання. За загальним правилом, оплата здійснюється після закінчення зберігання. Якщо ж виплата винагороди передбачається за періодами, то по закінченні кожного відповідного періоду.
  Відшкодування витрат на зберігання проводиться, якщо договір носить безплатний характер. Зазвичай в відплатних договорах винагороду включає в себе і витрати на зберігання.
  Надзвичайні витрати на зберігання, що перевищують звичайні витрати такого роду, можуть бути відшкодовані зберігачу, якщо поклажодавець дав згоду на ці витрати або схвалив їх згодом.
  Зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речей, прийнятих на зберігання, з загальних підставах (ст. 401 ЦК).
  Професійний зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речей незалежно від вини. Він звільняється від відповідальності, якщо втрата, нестача або пошкодження сталися внаслідок непереборної сили або за властивостей речі, про
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 364
  які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не повинен був знати, або в результаті наміру або грубої необережності поклажодавця. При цьому обов'язок довести обставини, що звільняють його від відповідальності, лежить на зберігачі.
  Інакше йде справа, якщо шкоди що зберігається майну буде завдано після прострочення, допущеної поклажедателем. При невиконанні поклажодавцем в термін обов'язки взяти річ назад хранитель відповідатиме лише за наявності з його боку умислу або грубої необережності.
  Розмір відповідальності зберігача залежить від того, є чи ні оплатним договір зберігання. Якщо договір зберігання БЕЗОПЛАТНО, то зберігач відшкодовує збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею або пошкодженням речей відповідно до ст. 393 ЦК у повному обсязі, тобто як реальний збиток, так і неотриманий дохід, якщо законом або договором не передбачено інше.
  При безоплатному зберіганні збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею або пошкодженням речей, відшкодовуються тільки в розмірі реального збитку: за втрату і нестачу речей - у розмірі вартості втрачених або відсутніх речей; за пошкодження речей - у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість.
  Якщо внаслідок пошкодження, за яке охоронець відповідає, якість речі змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, Поклажодавець має право від неї відмовитися, залишивши її зберігачу. У цьому випадку при безоплатному зберіганні він має право вимагати від зберігача відшкодування вартості цієї речі, а при безкоштовне - також інших збитків, якщо інше не передбачено законом або договором зберігання.
  Поклажодавець відповідає перед зберігачем у разі виникнення у останнього збитків, заподіяних властивостями зданої на зберігання речі, якщо зберігач не знав і не повинен був знати про ці властивості, приймаючи річ на зберігання.
  Зберігання на товарному складі. ДК як різновиду зберігання передбачено зберігання на товарному складі. Легальне визначення складського зберігання дано в ст. 907 ГК. За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, передані йому товаровласників (поклажодавцем), і повернути ці товари в схоронності.
  Таким чином, договір складського зберігання є реальним, оплатним. Зберігачем у даному випадку є товарний склад, т, е. організація, що здійснює в якості підприємницької діяльності зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги. У тому випадку, коли законом, іншим правовим актом або ліцензією для товарного складу встановлено обов'язок
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 365
  приймати на зберігання товари від будь товаровладельца, він визнається складом загального користування. Договір складського зберігання, укладений товарним складом загального користування, визнається публічним договором (ст. 426 ЦК).
  Дані договори укладаються в письмовій формі. При цьому письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття товару на зберігання посвідчене складським документом. Перелік складських документів (ст. 912 ЦК) є вичерпним. До них відносяться подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво;
  складська квитанція. Складська квитанція - це звичайний письмовий документ. Подвійне складське свідоцтво і просте складське свідоцтво є цінними паперами. При цьому складські свідоцтва визнаються товаророзпорядчими документами: їх передача означає передачу права на збережені на складі товари.
  Товари, здані на склад за складськими свідоцтвами, можуть бути предметом застави. Застава збережених товарів здійснюється шляхом застави відповідного свідоцтва [1].
  Закон встановлює жорсткі вимоги до форми цінного паперу, вона повинна містити всі перераховані в законі реквізити. Неправильне оформлення складських свідоцтв тягне невизнання їх як відповідного цінного паперу. У цих випадках їх слід розглядати лише як складські квитанції з усіма витікаючими звідси наслідками.
  Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від іншого, при цьому кожна з частин також є цінним папером. Всі вони відносяться до ордерним цінних паперів, тобто передаються разом або окремо за передавальними написами (індосаменту).
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 366
  У кожній частині подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:
  1) найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
  2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складу;
  3) найменування юридичної особи або ім'я громадянина, від якого прийнято товар на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) товаровладельца;
  4) найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;
  5) термін, на який товар прийнятий на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або вказівку, що товар прийнято на зберігання до запитання;
  6) розмір винагороди за зберігання або тарифи, на підставі яких він обчислюється, та порядок оплати зберігання;
  7) дата видачі складського свідоцтва.
  Обидві частини подвійного складського свідоцтва повинні мати ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.
  Права утримувачів подвійного складського свідоцтва і окремих його частин різні в відношення товару.
  Тримач обох частин подвійного складського свідоцтва має право розпорядження зберігаються на складі товаром у повному обсязі. Володілець складського свідоцтва, відокремленого від заставного свідоцтва, має право розпоряджатися товаром, але не може взяти його зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Тримач заставного свідоцтва, інший, ніж утримувач складського свідоцтва, має право застави на товар у розмірі виданого за заставним свідоцтвом кредиту і відсотків по ньому. При заставі товару про це робиться відмітка на складському свідоцтві.
  Просте складське свідоцтво є цінним папером на пред'явника. Його реквізити збігаються з реквізитами подвійного складського свідоцтва за винятком зазначення особи, від якого був прийнятий товар. Взаємини в простому складському свідоцтві повинно бути вказано, що воно видане на пред'явника.
  До особливостей договору зберігання на товарному складі слід віднести також встановлення наступних прав і обов'язків сторін.
  Товарний склад при прийманні товарів на зберігання зобов'язаний за свій рахунок зробити огляд товару і визначити їх кількість і зовнішній стан; зобов'язаний надати товаровладельцу під час зберігання можливість оглядати товари або їх зразки, якщо зберігання здійснюється ззнеособлення, брати проби і вживати заходів, необхідних для забезпечення збереження товарів; зобов'язаний повідомити товаровладельца про вжиті заходи, якщо було потрібно су-
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 367
  щественно змінити умови зберігання товарів, передбачені договором.
  Товарний склад має право у разі, коли для забезпечення збереження товарів потрібно змінити умови їх зберігання, прийняти необхідні заходи самостійно.
  При поверненні товару товаровладельцу кожна зі сторін має право вимагати його огляду та перевірки кількості. Викликані цим витрати несе той, хто зажадав огляду товару або перевірки його кількості.
  Якщо при поверненні товар не був ними спільно оглянутий або перевірений, то заява про нестачу або пошкодження внаслідок неналежного зберігання має бути зроблено складу письмово при отриманні товару, а щодо нестачі або пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, протягом трьох днів з дати його отримання.
  За відсутності подібної заяви вважається, якщо не доведено інше, що товар повернений складом відповідно до умов договору складського зберігання.

  [1] Порядок застави як подвійного складського свідоцтва, так і простого складського свідоцтва досить докладно викладено М.Ф. Казанцевим (Див: Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга. Текст. Коментарі. Алфавітно-предметний покажчик. М., 1996. С. 488-489). Автор допускає передачу простого свідоцтва в заставу кредитору шляхом передавального напису на пред'явника. При цьому автор вважає, що можливо «роздвоєння» простого складського свідоцтва шляхом видачі на вимогу товаравладельца копії простого складського свідоцтва нотаріусом або товарним складом. Після чого, на його думку, копія простого складського свідоцтва прирівнюється до складським свідоцтвом, відокремленому від заставного свідоцтва, а закладене просте складське свідоцтво - до заставним свідоцтвом. Ці судження викликають сумніви з точки зору нині діючого законодавства, оскільки ст. 143 ГК РФ, даючи вичерпний перелік цінних паперів, підкреслює, що цей перелік може бути розширений лише законами про цінні папери або у встановленому ними порядку. Копія простого складського свідоцтва не віднесено до цінних паперів ні ЦК РФ, ні законами про цінні папери.
  Зберігання в ломбарді. Ломбарди є комерційними організаціями, що здійснюють свою діяльність на підставі ліцензії. Зберігання речей у ломбарді здійснюється або за договором зберігання, або зберігання є складовою частина діяльності ломбарду при укладенні їм кредитного договору під заставу речей з передачею їх на зберігання ломбарду (заклад). Спеціальні норми щодо зберігання поширюють свою дію і на зберігання при закладі. Законодавцем встановлено такі особливості правового регулювання в даному випадку.
  Договір зберігання в ломбарді речей, що належать громадянину, є публічним договором (ст. 426 ЦК).
  Форма договору зберігання письмова. Документом, що засвідчує укладення договору, є іменна сохранная квитанція, що видається поклажодавцеві ломбардом.
  Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняті на зберігання речі у повній сумі їх оцінки. Оцінка речей, що здаються на зберігання, здійснюється за угодою сторін відповідно до цін на речі такого роду і якості, зазвичай встановлюються в торгівлі в момент і в місці їх прийняття на зберігання.
  При невиконанні поклажодавцем обов'язки взяти річ назад в обумовлений термін, ломбард зобов'язаний зберігати її протягом двох місяців з справлянням за це плати, передбаченої договором зберігання. Після закінчення цього терміну незатребувана річ може бути продана ломбардом у порядку, встановленому для реалізації речей, що є предметом закладу в ломбарді.
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 368
  Із суми, вирученої від продажу незатребуваною речі, погашаються плата за її зберігання та інші належні ломбарду платежі. Залишок суми повертається ломбардом поклажодавцеві.
  Зберігання цінностей у банку. Банки здійснюють надання послуг із зберігання тільки відносно вузького кола предметів. Ними є цінності: цінні папери, дорогоцінні метали і камені, інші дорогоцінні речі та інші цінності, в тому числі документи.
  Зберігання цінностей банком здійснюється на підставі договору зберігання цінностей, укладення якого засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного збереженій документа, пред'явлення якого є підставою для видачі збережених цінностей поклажодавцеві.
  Договором зберігання цінностей у банку може бути передбачено їх зберігання з використанням поклажодавцем (клієнтом) або з наданням йому охороняється банком індивідуального банківського сейфа (комірки сейфа, ізольованого приміщення в банку).
  За договором зберігання цінностей в індивідуальному банківському сейфі клієнту надається право самому поміщати цінності в сейф і вилучати їх із сейфа, для чого йому повинні бути видані ключ від сейфа, картка, що дозволяє ідентифікувати клієнта, або інший знак або документ, що засвідчують право клієнта на доступ до сейфа і його вмісту. Умовами договору може бути передбачено право клієнта працювати в банку з цінностями, збереженими в індивідуальному сейфі.
  Залежно від того, яким чином здійснюється приміщення і вилучення цінностей під контролем банку або поза його контролем, розрізняється договір зберігання з використанням банківського сейфа (банк здійснює контроль за приміщенням цінностей в сейф, їх вилученням із сейфа), або договір зберігання з наданням клієнтові індивідуального банківського сейфа (банк не здійснює контроль). В останньому випадку банк повинен забезпечити клієнту можливість діяти без чийогось контролю, в тому числі і з боку банку.
  Банк зобов'язаний здійснювати контроль за доступом у приміщення, де знаходиться наданий клієнту сейф, але звільняється від відповідальності за незбереження вмісту сейфа, якщо доведе, що за умовами зберігання доступ кого-небудь до сейфа без відома клієнта був неможливий або став можливим внаслідок непереборної сили. Таким чином, за юридичною природою договір про надання банківського сейфа в користування іншій особі без відповідальності банку за вміст сейфа є договором оренди, а не зберігання, про що свідчить і посилання, зроблена законодавцем про застосування в даному випадку норм, що регламентують договір оренди.
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 369
  Зберігання в камерах зберігання транспортних організацій. Договір зберігання речей у камерах зберігання транспортних організації визнається публічним договором (ст. 426 ЦК). При цьому користуватися послугами камери схову можуть не тільки пасажири, що мають проїзні документи, а й інші громадяни, які не мають таких.
  На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (за винятком автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон. У разі їх втрати річ видається поклажодавцеві по поданні доказів приналежності йому цієї речі.
  Терміни зберігання встановлюються відповідним транспортним законодавством, якщо угодою сторін не встановлений триваліший строк. Речі, не затребувані в зазначені терміни, камера схову зобов'язана зберігати ще протягом тридцяти днів. Після закінчення цього терміну незатребувані речі можуть бути продані в загальному порядку, передбаченому для реалізації незатребуваних поклажедателем речей.
  Законом встановлений досить короткий (двадцять чотири години) термін для виконання обов'язку зберігача з відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою, нестачею або пошкодженням речей, зданих в камеру зберігання. Початком перебігу строку є момент пред'явлення вимоги про їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в межах суми оцінки речей поклажедателем.
  Зберігання в гардеробах організацій. Зберігання в гардеробах організацій, у тому числі зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей, що залишаються без здавання їх на зберігання громадянами у місцях, відведених для цих цілей в організаціях та засобах транспорту, передбачається безоплатним, якщо винагорода за зберігання не обумовлено або іншим очевидним способом не зумовлено при здачі речі на зберігання. При цьому в виняток із загального правила незалежно від того, що договір носить безплатний характер, зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення схоронності речі.
  Зберігання в готелі. Готель відповідає як хранитель і без особливого про те угоди з проживають в ній особою (постояльцем). Однак обставини, при яких готель відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речей постояльця, різні залежно від категорії речей. Зазвичай готель відповідає за речі, внесені в готель, тобто ввірені працівникам готелю, а також поміщені в готельному номері чи іншому призначеному для цього місці. Виняток з цього правила становлять гроші, інші валютні цінності, цінні папери та інші дорогоцінні речі. За їх втрату готель відповідає за умови, якщо вони були прийняті готелем на зберігання або були
  Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 370
  поміщені постояльцем в наданий йому готелем індивідуальний сейф незалежно від того, знаходиться цей сейф в його номері або в іншому приміщенні готелю. Готель звільняється від відповідальності за незбереження вмісту такого сейфа, якщо доведе, що за умовами зберігання доступ кого-небудь до сейфа без відома постояльця був неможливий або став можливим внаслідок непереборної сили.
  Постоялець, що виявив втрату, нестачу або пошкодження своїх речей, зобов'язаний без зволікання заявити про це адміністрації готелю. В іншому випадку готель звільняється від відповідальності за незбереження речей.
  Правила, встановлені для зберігання в готелях, поширюються також і на зберігання речей громадян у мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях, лазнях і інших подібних організаціях.
  Оголошення про те, що зазначені організації не беруть на себе відповідальності за незбереження речей постояльців та інших клієнтів, юридичного значення не має, тобто не звільняє їх від відповідальності.
  Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). За договором про секвестр двоє або кілька осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, що приймає на себе обов'язок по вирішенні спору повернути річ тій особі, якій вона буде присуджена за рішенням суду або за згодою всіх сперечаються осіб ( договірний секвестр).
  Зобов'язання може виникнути не тільки на підставі договору, але і на підставі рішення суду (судовий секвестр).
  Зберігачем за судовим секвестру може бути як особа, призначена судом, так і особу, що визначається за взаємною згодою сторін спору. В обох випадках потрібна згода зберігача, якщо законом не встановлено інше.
  Особливістю секвестру є те, що на зберігання можуть бути передані не тільки рухомі, але і нерухомі речі.
  За загальним правилом, зберігання в порядку секвестру є оплатним. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 3. Зберігання"
  1.  § 2. Організація місцевого самоврядування в закритих адміністративно-територіальних утвореннях.
      зберігання та утилізації зброї масового ураження, переробці радіоактивних та інших матеріалів, військові та інші об'єкти, то для таких територій повинен бути встановлений особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, у тому числі спеціальні умови проживання громадян. Порядок утворення, організація і компетенція органів місцевого самоврядування закритого
  2.  Глава 7. ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ.
      зберігання, використання та популяризація об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури), що перебувають у власності поселення, охорона об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури) місцевого (муніципального) значення, розташованих на території поселення; 14) забезпечення умов для розвитку на території поселення фізичної культури і масового спорту,
  3.  § 1. Муніципальне майно.
      зберігання зазначених фондів; майно, включаючи земельні ділянки, призначене для утримання на території муніципального району межпоселенческіх місць поховання та організації ритуальних послуг; майно межпоселенческіх бібліотек; майно, необхідне для офіційного опублікування (оприлюднення) муніципальних правових актів, іншої офіційної інформації; земельні ділянки,
  4.  § 1. Повноваження органів місцевого самоврядування в суспільно-політичній сфері
      зберігання хімічної зброї, а маршрути перевезення хімічної зброї - з органами державної влади суб'єктів Російської Федерації і органами місцевого самоврядування, на територіях яких здійснюються такі перевезення. При плануванні та проведенні заходів щодо забезпечення радіаційної безпеки, прийнятті рішень в галузі забезпечення радіаційної безпеки, аналізі
  5.  § 5. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі містобудування, житла, транспорту та зв'язку.
      зберігання відомостей, необхідних для здійснення містобудівної діяльності. Органи місцевого самоврядування муніципального району зобов'язані безкоштовно надавати відомості інформаційної системи за запитами органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Повноваження органів місцевого самоврядування міських округів збігаються з характером повноважень
  6.  § 5. Компетенція муніципальних утворень
      зберігання об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури) місцевого (муніципального) значення, розташованих в межах поселення; 14) забезпечення умов для розвитку на території поселення масової фізичної культури і спорту; 15) створення умов для масового відпочинку жителів поселення і організація облаштування місць масового відпочинку населення; 16) надання сприяння в
  7.  § 3. Освіта та організація діяльності виборчих комісій
      зберігання та передачу у вищестоящі комісії документів, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів; здійснює інші повноваження. Організація діяльності комісій. Діяльність комісій здійснюється колегіально і гласно. Комісія приступає до роботи, якщо її склад сформовано не менше ніж на дві третини від встановленого складу. Комісія, яка діє на постійній основі, збирається на
  8.  § 2. Місцева адміністрація
      зберігання, освіти, культури, інших муніципальних установ; розпоряджається і управляє муніципальної та іншої переданої в управління міста власністю в порядку, встановленому міською Радою; веде територіальний кадастр, технічну інвентаризацію рухомого та нерухомого майна; розробляє пропозиції про створення, реорганізації та ліквідації муніципальних підприємств і
  9.  § 1. Муніципальна власність
      зберігання зазначених фондів; 11) майно, включаючи земельні ділянки, призначене для утримання на території муніципального району межпоселенческіх місць поховання та організації ритуальних послуг; 12) межпоселенческого бібліотеки та бібліотечні колектори; 13) майно, необхідне для офіційного опублікування (оприлюднення) муніципальних правових актів, іншої офіційної інформації; 14)
  10.  § 5. Об'єкти інтелектуальної власності підприємця
      зберігання з цією метою товарного знака або товару, позначеного цим знаком, або позначення, схожого з ним до ступеня змішання, у відношенні однорідних товарів. Власник товарного знака набуває чинності його державної реєстрації виключне право на його використання і може передати (поступитися або надати ліцензію) це право іншим особам. Зміст такого права визначено ст.