| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
30.2. Попередня перевірка повідомлень і початковий етап розслідування (коротка характеристика) |
||
|
Розслідування розкрадань , скоєних шляхом шахрайства, особливо на його початковому етапі багато в чому залежить від: - наявності відомостей про шахраїв (скоєно розкрадання особами відомими для потерпілих - керівники, співробітники підприємств і фірм тощо); - відсутність даних про особу шахраїв, що діють за фіктивними документами і ретельно маскують справжні відомості про себе. Обидва ці фактори істотно впливають на формування типових оперативно-розшукових і слідчих ситуацій, в чому визначають не тільки специфіку початкового етапу розслідування, особливості висунення, перевірки і пошукову спрямованість версії, але і на характер і терміни попередньої перевірки вихідних матеріалів. У ситуаціях, коли дані про особу злочинців невідомі, попередня перевірка повинна здійснюватися силами і засобами оперативно-розшукових підрозділів, в силу притаманних їм значних пошуково-розвідувальних можливостей і конспіративного характеру діяльності. Подібні типові ситуації виникають, зокрема, при використанні шахраями, розглянутих раніше в цьому розділі способів скоєння злочинів, описаних під № № 1, 2 і 3. Проте терміни та умови попередньої перевірки (відсутність оптимальної взаємодії з органами слідства та достовірної інформації, отриманої процесуальними засобами) не дозволяють на цій стадії вирішити виниклу проблемну ситуацію, і вона визначає основні характеристики початкового етапу розслідування. Зрозуміло, крім основної і найбільш істотною складності початкового етапу розслідування - відсутність відомостей про особу шахраїв, виникають і інші пізнавальні та доказові труднощі, щодо встановлення і доведення інших обставин справи і насамперед - винність особи у вчиненні злочину (п.2 ч.1 ст.73 КПК України). Однак без успішного вирішення основної проблемної ситуації - встановлення достовірних даних про особу шахраїв, розслідування кримінальних справ набуває, найчастіше, затяжний, виключного трудомісткий і недостатньо цілеспрямований характер. Для того, щоб успішно подолати суттєві інформаційно-пізнавальні труднощі слідчий повинен: - по-перше. Висунути і повністю перевірити всі можливі типові версії про особу шахраїв, що дозволить надати розслідуванню, хоча і багатоверсійного, але тим не менш достатньо цілеспрямований характер; - по-друге. На інформаційній базі, сформованої в результаті перевірки типових версій і додаткових відомостей , акумульованих у груповий криміналістичної характеристики злочинів, побудувати нові, більш конкретні слідчі версії і отримати, в ході їх перевірки важливі відомості про особи винних. - по-третє. Відповідно до п.4 ч. 2 ст.38 КПК України слідчий дає органу дізнання письмові доручення про виробництво оперативно-розшукових заходів, про надання сприяння при проведенні різних процесуальних дій. Що стосується окремих слідчих дій, то доручати їх виробництво органу дізнання, слідчий повинен лише у виняткових і рідкісних випадках, наприклад, при великому навантаженні, неможливості термінового виїзду у відрядження і т.д. Подібна позиція обумовлена відомим положенням теорії оптимального взаємодії про те, що кожен з учасників цього процесу повинен виконувати притаманні йому функції: слідчий здійснювати процесуальну та іншу голосну діяльність, а оперативний працівник проводити оперативно-розшукові заходи, головним чином, негласного, конспіративного характеру. - по-четверте. У зв'язку з пошукової спрямованістю початкового етапу розслідування, головним завданням якого є встановлення даних про особу шахраїв, велику роль відіграють висування і перевірка спільних слідчо-оперативних версій, що базуються на комплексній інформації; - по-п'яте. Паралельно з встановленням справжніх даних про особи злочинців, слідчий і взаємодіючі з ним оперативні працівники приділяють значні зусилля, кошти і час збирання доказової бази по інших обставин, що мають значення у справі. У процесі збирання доказів оглядаються, вилучаються і досліджуються документи, що мають відношення до скоєних шахрайським діянням. Одночасно із створенням документальної бази у справі встановлюються свідки, потерпілі, особи, які співпрацюють з шахраями, але які не знають про їх злочинних цілях, а також законспіровані зв'язку винних осіб (злочинні, інтимні, родинні та інші). У ситуації, коли дані про особу шахраїв відомі, основна трудність розслідування пов'язана з встановленням ретельно замаскованого події злочину (цієї ситуації відповідають розглянуті раніше в цій главі способи шахрайства, описані під № № 4 і 5). У більшості випадків, що відносяться до цієї ситуації, роль слідчих дій надзвичайно вагома, оскільки саме вони виконують головну роль у реалізації пошуково-інформаційної функції. У теж час необхідно підкреслити важливість оперативного супроводу дій слідчого. Більш того, в ситуації, коли дані про особу шахраїв відомі, оперативно-розшукові заходи здобувають особливо цілеспрямований характер, оскільки відразу ж включаються такі з них як спостереження (візуальне та електронне), контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з технічних каналів, зв'язку та оперативне впровадження (п.п.6, 9, 10, 11 грудня ч.1 ст.6 Федерального закону «Про оперативно-розшукову діяльність»)). Зазначені оперативно-розшукові заходи можуть проводитися і в першій слідчої ситуації (дані про особи злочинців відсутні), проте, їх виробництво носить недостатньо цілеспрямований характер, оскільки співробітники органів дізнання здійснюють широкий оперативний пошук, прагнучи отримати якомога більше інформації про осіб, що представляють оперативний інтерес , для подальшого аналізу незалежно від рівня її конкретності, точності і вибірковості. Що стосується особливостей слідчих версій, то їх спрямованість, в основному, пов'язана не з пошуком інформації про невстановлених шахраїв, а з встановленням винності конкретних осіб, а їх перевірка здійснюється, головним чином, виробництвом слідчих дій. Типова послідовність виробництва слідчих дій, обумовлена характером розглянутих раніше двох основних слідчих ситуацій. Перша ситуація: відсутність справжніх даних про особу підозрюваного: 1) допит вже встановлених потерпілих і свідків; 2) огляд і дослідження документів; 3) виїмка документів; 4) огляд приміщень, що використовуються шахраями під офіси і для проживання; 5) допит знову виявлених потерпілих і свідків; 6) призначення та виробництво ревізій та аудиторських перевірок; 7) направлення запитів в інформаційні центри та експертно-криміналістичні підрозділи МВС для отримання необхідних відомостей; 8) затримання підозрюваних; 9) допити підозрюваних; 10) обшук в приміщеннях, де ймовірно можуть знаходитися документи; обладнання для виготовлення підроблених документів, інші знаряддя злочину, викрадені гроші, цінні папери, майно, чорнові записи, особиста і службова переписка і т.д.; 11) пред'явлення для впізнання; 12) призначення економічних, криміналістичних та інших експертиз; 13) виробництво очних ставок; 14) допит обвинувачених. Зрозуміло, у конкретних кримінальних справах можлива й інша послідовність у провадженні слідчих дій в залежності від специфіки конкретних слідчих ситуацій. Друга ситуація: є дані про осіб, які вчинили шахрайські дії: 1) затримання підозрюваних; 2) допити підозрюваних; 3) обшуки на квартирах, службових та інших приміщеннях, де можуть перебувати документи і предмети, що мають значення для справи. 4) допити потерпілих та свідків; 5) призначення ревізій, економічних, криміналістичних, комп'ютерних та інших експертиз; 6) огляд і дослідження документів; 7) виїмка документів; 8) очні ставки; 9) допити обвинувачених. Діяльність слідчого має постійно супроводжуватися ефективним оперативним забезпеченням, при цьому, вибір відповідних заходів, залежить від конкретної ситуації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 30.2. Попередня перевірка повідомлень і початковий етап розслідування (коротка характеристика) " |
||
|
||