загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

§ 5. Дія Конституції, порядок її зміни і доповнення. Тлумачення Конституції


Конституція є головним, основним законом держави. Це означає, що на її основі формується вся система поточного законодавства, в ній визначається компетенція державних органів. З цієї причини конституцію нерідко називають ядром правової системи. Часто в самій конституції вказується, в яких випадках для подальшого розвитку містяться в ній положень повинні бути прийняті закони. Наприклад, у білоруській Конституції посилання на закон є близько ста разів. Конституція впливає на розвиток правової системи, визначає правотворчу компетенцію державних органів, в ній визначаються об'єкти правового регулювання. У Конституції закріплюються види нормативних актів та їх підпорядкованість.
Завдяки закріпленому в Конституції правовим статусом органів державної влади, можна визначити ієрархію прийнятих ними нормативних актів. При цьому слід мати на увазі, що сама конституція має верховенством по відношенню до всіх іншим правовим актам. Це її найважливіша юридична властивість. Відповідні правила (про верховенство конституції) закріплюються в самому Основному Законі. Пріоритет конституції стосовно іншим актам також підкріплюється специфікою її прийняття, зміни або скасування. Правда, в історії білоруської держави був випадок, коли іншому нормативному акту було надано більш високий юридичну вагу ніж Конституції. 25 серпня 1991 Декларації Верховної Ради Республіки Білорусь про державний суверенітет було надано статус конституційного закону, що володіє більш високою юридичною силою ніж конституція: при розбіжності норм, що містяться в Декларації і Конституції, пріоритет мали норми першого документа.
У зв'язку з закріпленням у частині другій статті 137 Конституції принципу пріоритету Конституції по відношенню до законів, декретів, указам безсумнівно можна зробити висновок і про верховенство Конституції стосовно актам Уряду (вони повинні базуватися на Конституції, законах, правових актах Президента), інших державних органів.
У частині третій вищеназваної статті отримав деякий розвиток принцип поділу влади (ст. 6, 83, 97 та ін), самостійності державних органів. Кожен орган державної влади має свої межі ведення. Тому у державного органу є право приймати акти, базуючись виключно на нормах Конституції. У цьому зв'язку не завжди прийняття декрету чи указу має грунтуватися на законі: таке право може випливати безпосередньо із змісту тексту Конституції. Саме з урахуванням цього підходу і сформульований відповідний принцип. Логічним у цій ситуації було б закріплення в законі про Конституційний Суд Республіки Білорусь права Конституційного Суду вирішувати спори про компетенцію державних органів. Однак і за відсутності такого права відповідність декретів, указів, законів Конституції, а також взаємна ієрархічна підпорядкованість в кожному конкретному випадку можуть бути перевірені в Конституційному Суді Республіки Білорусь.
Питання про зміну і доповнення Конституції розглядається палатами Парламенту за ініціативою Президента або не менше 150 тисяч громадян Республіки Білорусь, що володіють виборчим правом.
У пункті 1 статті 97 Конституції спеціально виділено правомочність Палати представників розглядати проекти законів про внесення змін і доповнень до Конституції, про тлумачення Конституції. При цьому слід мати на увазі, що зазначені проекти ця палата може розглядати лише за пропозицією Президента або за ініціативою не менше 150 тис. громадян Республіки Білорусь, що володіють виборчим правом. Таким чином, в даному випадку потрібна ініціатива від спеціально уповноваженого на те суб'єкта. Органи та особи, зазначені у статті 99 Конституції, які мають право законодавчої ініціативи, не можуть в порядку реалізації цієї ініціативи ставити питання перед Палатою представників про коректування Конституції або її тлумаченні.
Процедура внесення Президентом до Палати представників проектів законів про внесення змін і доповнень Конституції, про тлумачення Конституції в принципі аналогічна внесенню проектів законів. Що ж до народної ініціативи, тобто коли відповідна пропозиція виходить від 150 тисяч громадян Республіки Білорусь, то в законі слід було б передбачити порядок і строки збирання підписів на підтримку проекту. Зараз, мабуть, за аналогією можна використовувати процедуру для збору підписів, передбачену для підготовки проведення референдуму. Згідно зі статтею 167 Регламенту Палати представників, якщо пропозиція про внесення змін і доповнень до Конституції вноситься в Палату представників громадянами Республіки Білорусь, воно розглядається відповідно до Регламенту, за винятком візування, узгодження з суб'єктом права законодавчої ініціативи та додатки до законопроекту необхідних матеріалів.
Згідно зі статтею 139 Конституції закон про зміну і доповнення Конституції може бути прийнятий після двох обговорень і схвалень Парламентом з проміжком не менше 3 місяців.
Положення про те, що зміна або доповнення Конституції може здійснюватися тільки після двох обговорень і схвалень (голосувань) з обов'язковим проміжком часу між ними, відомо світової конституційній практиці. Такий порядок внесення змін до Конституції отримав назву "подвійний вотум". Сенс цієї процедури в тому, що депутати повинні ще раз подумати, чи необхідні ті зміни, за які вони перший раз проголосували, чи не є вони кон'юнктурними і, можливо, недостатньо продуманими.
Інтервал між закінченням першого і початком другого читання проекту закону, яким вносяться зміни та доповнення до Конституції, повинен бути не менше 3 місяців. Дане правило вважається дотриманим, якщо проект як при першому, так і при другому обговоренні буде ідентичним. В іншому випадку буде порушення зазначеного конституційного вимоги.
Згідно з Регламентом Палати представників проект закону про внесення змін і доповнень до Конституції, підготовлений для розгляду, має бути спрямований депутатам Палати представників та іншим суб'єктам, які мають правом законодавчої ініціативи, не пізніше ніж за 20 днів до розгляду на засіданні Палати представників.
Проект закону про внесення змін і доповнень до Конституції доповідається в Палаті представників Президентом Республіки Білорусь або його представником. Якщо проект внесений громадянами Республіки Білорусь, то його згідно з Регламентом Палати представників (ст. 176) доповідає Голова Палати представників або його заступник. На наш погляд, такий підхід не є правомірним, тому що йдеться про народною ініціативою та переважніше, щоб від імені ініціатора виступав уповноважений на те представник, наприклад, керівник ініціативної групи.
Рішення про припинення обговорення щодо проекту закону приймається більшістю не менше двох третин голосів від повного складу Палати представників.
З метою виключення будь-якого тиску на волю депутатів передбачена норма про неприпустимість зміни і доповнення Конституції в період надзвичайного стану. Особливі умови (військова загроза, стихійні лиха тощо) не повинні впливати на конституційну стабільність.
Заборона на зміну Конституції в останні шість місяців повноважень Палати представників запобігає прийняття рішень на догоду миттєвим інтересам (наприклад, виходячи з оцінки передвиборної ситуації в країні).
Конституція, закони про внесення до неї змін і доповнень, про введення в дію зазначених законів, акти про тлумачення Конституції вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше двох третин від повного складу кожної з палат Парламенту.
Зміни та доповнення Конституції можуть бути проведені через референдум. Рішення про зміну і доповнення Конституції шляхом референдуму вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість громадян, внесених до списків для голосування.
Закони про внесення змін і доповнень до Конституції, про введення в дію зазначених законів, про тлумачення Конституції вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше 2/3 від повного складу кожної з палат Парламенту. Це правило повинне діяти при проведенні необхідних двох обговорень і схвалень (голосувань).
Враховуючи специфічність суб'єктів, в Регламенті Палати представників передбачено, що проект закону про внесення змін і доповнень до Конституції доповідається в Палаті представників Президентом або його представником. Якщо ж проект внесений громадянами Республіки Білорусь, то його доповідає Голова Палати представників або його заступник (ст. 172 Регламенту). Вважаю, що в останньому випадку не цілком правомірно позбавлення представника громадян, що ініціюють коректування Конституції, доповідати проект на сесії Палати представників.
У частині третій статті 140 Конституції з метою забезпечення її більшої стабільності і виходячи з важливості закріплених основоположних положень передбачено, що розділи I, II, IV, VIII Конституції можуть бути змінені лише шляхом народного голосування. Таким чином Парламент не може приймати закони про зміну Конституції. Разом з тим не виключається право Парламенту доповнювати зазначені розділи, однак такі доповнення не повинні змінювати суть містяться в розділах I, II, IV, VIII положень.
На жаль, у нас немає практики тлумачення Конституції. У 1997 році був лише єдиний випадок, коли Парламент за пропозицією Президента прийняв конституційний закон про тлумачення Конституції. У разі відсутності ясності, суперечливості практики застосування конституційних норм слід було б частіше Парламенту користуватися даними правомочием.
Парламенту належить право автентичного тлумачення Конституції та законів. В Основному Законі закріплено право тлумачити Конституцію. На відміну від казуальне тлумачення Основного Закону Конституційним Судом тлумачення Конституції Парламентом може бути обумовлено необхідністю з'ясування сенсу норм і за відсутності спору.
Під тлумаченням (інтерпретацією) розуміється діяльність по встановленню точного змісту правового акта для його практичної реалізації. Необхідність у тлумаченні виникає передусім тому, що будь-який акт не може застосовуватися автоматично, спочатку його суть повинна бути з'ясована правопріменітелямі, а також особами, на яких він поширює свою дію. Тільки після з'ясування сенсу норми має слідувати тлумачення змісту акту. При цьому необхідно достовірно і обгрунтовано розкрити матеріальне утримання норм Конституції або закону, які викликали суперечлива думка.
З прийняттям нового Основного Закону, коли закріплені в ньому правила мають пряму дію, незмірно зростає цінність правильного їх з'ясування і як наслідок - точна інтерпретація.
Тлумачення Конституції, закону забезпечує їх стійкість. Наприклад, стабільність Конституції США багато в чому пояснюється активною роллю Верховного Суду цієї країни в інтерпретації її норм. Адекватно відображаючи сенс конституційних норм в конкретних історичних умовах, акти тлумачення знімають необхідність її коригування.
З метою підвищення значущості актів про тлумачення Конституції в ній закріплено, що вони приймаються кваліфікованою більшістю голосів депутатів Парламенту. Це виключає девальвацію конституційних норм. Можуть бути заперечення з приводу того, що ускладнення процедури тлумачення по суті може звести нанівець саму цю необхідність, так як в цьому випадку можна просто внести необхідні уточнення до сам текст Конституції.
Однак, на наш погляд, більш продуктивним є саме тлумачення, а не коригування Конституції. По-перше, зняття проблеми шляхом дачі тлумачення дозволяє зберегти текст Основного Закону, авторитет якого буде обернено пропорційний кількості внесених до нього змін, по-друге, зміна Конституції ще не означає, що в майбутньому не виникає необхідності дачі відносно його змісту відповідного тлумачення. По-третє, хоча для прийняття акта тлумачення необхідно кваліфікована більшість (на відміну від тлумачення звичайного закону), однак процедура його прийняття простіше, ніж зміна Конституції: в останньому випадку для цього за Конституцією необхідно, щоб закон пройшов два обговорення і схвалення Парламентом з проміжком не менше трьох місяців. Поряд з автентичним тлумаченням Конституції Конституційний Суд має право правозастосовчого тлумачення. В іншому випадку Конституційному Суду складно було б здійснювати свої функції. При виникненні ж колізії між актами про тлумачення Конституції, прийнятими Парламентом і Конституційним Судом, пріоритет має рішення останнього - Конституційного Суду. Це обумовлюється тим, що Конституційний Суд перевіряє конституційність всіх актів, в тому числі це стосується і до законів про тлумачення Конституції.
Тлумачення Конституції (закону) не повинно суперечити самому толкуемую акту і не повинно створювати нових правовідносин. Цілком припустимо, щоб розгляду питання про тлумачення акта або його окремих положень передував розгляд і прийняття рішень Парламенту з питання про доцільність внесення необхідних змін і доповнень до підлягає тлумаченню акт, які виключали б необхідність прийняття рішення про тлумачення акта або його окремих положень.
Акт про тлумачення повинен вступати в дію з дня вступу в дію який акта. Хоча ми не виключаємо, що питання про визначення дати введення його в дію повинен належати органу, штовхаючи акт (парламенту, Конституційному Суду), якщо інше не передбачено Конституцією. Наприклад, необхідність враховувати вимоги частини шостої статті 104 Конституції.
  Тлумачення Конституції (закону) має даватися парламентом у формі закону (у першому випадку - конституційного), а Конституційним Судом - у вигляді ув'язнення.
  Для практики важливе значення має вирішення питання про долю вже винесених судових рішень, заснованих на іншому розумінні який акта (у тому числі і Конституції), ніж воно було дано в акті про тлумачення. По суті мова йде про співвідношення автентичного нормативного тлумачення акту (тобто дачі тлумачення самим же органом, який видав тлумачиться акт або відповідним уповноваженим органом) і казуальне тлумачення, що дається судами (загальними, господарськими). Підхід до визначення їх співвідношення має бути наступний: автентичне нормативне тлумачення має верховенством. Цей висновок не суперечить думці про те, що судові прецеденти як джерела права повинні бути визнані в нашій республіці, отримати свій розвиток. Проте вони не можуть домінувати по відношенню до вирішення законодавця. І тільки Конституційний Суд має право перевірити конституційність закону, прийнятого Парламентом, про тлумачення Конституції.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 5. Дія Конституції, порядок її зміни і доповнення. Тлумачення Конституції "
  1.  Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
      чинній редакції в новому Федеральному законі "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" не міститься спеціальної глави про гарантії місцевого самоврядування. Однак це не означає, що федеральний законодавець відмовився від встановлення законом таких гарантій. Правові гарантії місцевого самоврядування закріплені в різних статтях даного Федерального
  2.  § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
      дії організацій, що порушують їх свободи, права та інтереси. Заява громадянина про оспоріваніі дій організації, її органу або посадової особи може бути прибраний в форму позовної заяви про визнання недійсним акту, що порушує права та охоронювані законом інтереси громадянина, або в форму скарги на неправомірні дії організації, її органу або посадової особи. Так,
  3.  § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
      чинним законодавством податковим органам, органам, що здійснюють ліцензування різних видів діяльності, органам валютного та експортного контролю, антимонопольним органам; деякі органи наділені контрольними функціями в межах системи організацій, наприклад, Центральний банк Російської Федерації щодо комерційних банків, Міністерство фінансів Російської Федерації
  4.  § 1. Поняття сільськогосподарської діяльності і сільськогосподарське законодавство
      діють на підставі правових актів РФ, а саме постанови Уряду РФ № 708. Законодавство про селянське (фермерське) господарство включає, крім спеціального Закону РФ «Про селянське (фермерське) господарство» від 22 листопада 1990 р. З наступними змінами та доповненнями [17], норми цивільного (ст. 257, 258 ЦК), земельного та інших галузей законодавства. [1] Аграрне
  5.  § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      дію державної влади та місцевого самоврядування, закріпити способи вирішення конфліктів. При цьому не слід забувати, що місцеве самоврядування повинне займатися переважно вирішенням питань місцевого значення (які, як правило, мають найбільший вплив на повсякденне життя громадян). І держава, якщо вона бажає звільнити себе від "плинності", від вирішення повсякденних,
  6.  § 2. Рівні здійснення місцевого самоврядування
      дійсно, обов'язкове наділення району правами муніципального освіти зовсім не означає обов'язкового одночасного позбавлення такого статусу тих населених пунктів, які знаходяться на території даного району. Слід погодитися з тим, що в такому випадку просто приймається і реалізується нова концепція місцевого самоврядування (в даному випадку дворівнева), і завдання органів
  7.  § 2. Форми опосередкованої участі населення у здійсненні муніципальної влади
      дії, по-друге, територіальні межі юрисдикції владних органів, по-третє, виняткові, їм одним притаманні особливості. Суб'єктом, представленим органами місцевого самоврядування, є населення кожного окремого муніципального освіти, в той час як суб'єктом, представленим органами державної влади, є або весь народ Російської Федерації, або населення
  8.  § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
      дії міжнародно-правової норми на громадянське ставлення є загальним правилом, в той час як її опосередкований вплив може бути в порядку винятку, якщо необхідність прийняття внутрішньодержавного акта випливає з самого міжнародного договору. При розбіжності між міжнародно-правовою нормою і нормою російського цивільного законодавства (тобто якщо міжнародним
  9.  § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
      дійсно бажало здійснити операцію і правильно висловило зовні волю на її вчинення. По-третє, необхідно, щоб волевиявлення на угоду було прибраний в необхідну законом форму. Нарешті, по-четверте, зміст угоди, тобто її умови, не повинно суперечити чинному законодавству. З урахуванням цього дійсність угод і в доктрині, і на практиці зазвичай оцінюється з позицій
  10.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      дій 9. CETERIS PARIBUS [цетеріс парібус] - при інших рівних умовах 10. COMITAS GENTIUM [коміта генціум] - міжнародна ввічливість 11. CONDITIO SINE QUA NON [кондицио сіне ква нон] - неодмінна умова 12. CONSENSUS OMNIUM [консенсус омніум] - згода всіх 13. CONTRA [контра] - проти 14. CORPUS DELICTI [корпус делікті] - склад злочину; сукупність ознак,
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка