| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Адміністративне затримання |
||
|
- це короткочасне обмеження свободи фізичної особи (громадянина). Дана міра може бути застосована у виняткових випадках, якщо це необхідно для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення або виконання постанови про адміністративне правопорушення. Це не міра покарання, хоча органи міліції часто використовують його для застосування невиправданого насильства, обмеження свободи фізичної особи з метою надання психологічного тиску, в тому числі з погрозою застосування таких заходів. Мета адміністративного затримання - встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення, коли дана процедура обов'язкова, але на місці зробити це неможливо. На відміну від доставляння підставою для застосування адміністративного затримання є лише вчинення особою адміністративного правопорушення. Адміністративного затримання не підлягають іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом. На підтвердження цього вони зобов'язані пред'явити відповідний документ - дипломатичний паспорт, дипломатичну або консульську картку і т. д. Відповідно до Закону РФ від 26.06.1992 № 3132-1 «Про статус суддів Російської Федерації» (в ред. від 05.04.2005) не можуть бути піддані затримання судді. Пункт 5 ст. 16 цього Закону говорить, що суддя не може бути в якому б то не було випадку затриманий, а одно примусово доставлений до якої б то не було державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Аналогічне положення про неприпустимість затримання прокурора і слідчого міститься у п. 2 ст. 42 Федерального закону від 17.11.1995 № 2202-1 «Про прокуратуру Російської Федерації» (в ред. Від 22.08.2004). Як правило, адміністративне затримання не застосовується щодо військовослужбовців. У разі вчинення ними серйозного адміністративного правопорушення у громадському місці, де немає військових патрулів, вони можуть бути затримані і разом з матеріалами про правопорушення негайно передані військовим комендантам, командирам військових частин або військовим комісарам. Федеральний закон від 24.06.1999 № 120-ФЗ «Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх» (в ред. Від 29.12.2004) передбачає особливості затримання неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення. Вони доставляються в центри тимчасової ізоляції для неповнолітніх правопорушників при ОВС, які забезпечують їх цілодобовий прийом і тимчасове утримання з метою захисту їх життя, здоров'я та попередження повторних правопорушень. У центри можуть бути поміщені неповнолітні, які скоїли правопорушення, що тягнуть адміністративну відповідальність, у випадках, якщо їх особистість не встановлена або вони не мають місця проживання, місця перебування або не проживають на території суб'єкта РФ, де ними було скоєно правопорушення. Частина 1 ст. 27.3 КоАП містить перелік посадових осіб, уповноважених в межах своєї компетенції здійснювати адміністративне затримання. До них відносяться: - посадові особи ОВС (міліції); - старше в місці розташування охоронюваного об'єкта посадова особа позавідомчої охорони або позавідомчої охорони при органах внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ МВС Росії; - посадові особи військової автомобільної інспекції; - військовослужбовці органів та військ прикордонної служби; - посадові особи митних органів; - військовослужбовці та посадові особи органів кримінально-виконавчої системи. Ці посадові особи мають право здійснювати адміністративне затримання осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, виробництво за якою знаходиться в компетенції даного органу або посадової особи. Наприклад, посадові особи митних органів має право провести адміністративне затримання при виявленні порушень митних правил; військовослужбовці органів та військ прикордонної служби та посадові особи ОВС (міліції) - адміністративних правопорушень у сфері захисту та охорони Державного кордону РФ, а також у внутрішніх морських водах, у територіальному море, на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні РФ. Права осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення . Адміністративне затримання, по суті, є початком провадження у справі про адміністративне правопорушення. З моменту затримання правопорушник вважається учасником провадження у справі про адміністративне правопорушення, що володіє певним набором процесуальних прав (ч. 1 ст. 25.1 КпАП). До цих прав відносяться наступні. 1. Право на ознайомлення з усіма матеріалами справи. Це означає, що особа, щодо якої ведеться справа про адміністративне правопорушення, має право вимагати у співробітників міліції для ознайомлення всі без винятку матеріали, які були зібрані в процесі провадження у справі. До таких матеріалів відносяться, зокрема, протокол адміністративного затримання та протокол про адміністративне правопорушення, показання свідків і рапорти співробітників міліції, які виробляли затримання, висновку експерта, свідчення фахівця і т. п. Відмова надати затриманому матеріали справи для ознайомлення вважається грубим порушенням права на захист , гарантованого не тільки КпАП, але й Конституцією. 2. Право давати пояснення. Слід зазначити, що це саме право, а не обов'язок затриманого. Відповідно до ст. 51 Конституції ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого і своїх близьких родичів. Якщо вас затримали, ви маєте повне право взагалі не давати ніяких пояснень, принаймні до консультації з юристом або адвокатом. Ви не зобов'язані виправдовуватися у своїх діях, а органи міліції не вправі покладати на вас обов'язок доводити свою невинність. Нерідкі випадки, коли співробітники міліції чинять психологічний тиск на затриманого, вимагаючи дати зручні для них пояснення, пообіцявши натомість швидкий розгляд справи і, як наслідок, швидке звільнення. Такі дії незаконні і підлягають оскарженню у встановленому порядку. Пояснення у справі можна написати власноруч, а можна продиктувати співробітнику міліції. При цьому необхідно пам'ятати, що читати записані з ваших слів пояснення слід завжди, не покладаючись на порядність посадової особи, ведучого ваша справа. Якщо в записаному з ваших слів поясненні є неточності, це необхідно зазначити в протоколі власноручно або зажадати у особи, записуючого ваші пояснення, внести поправки. Це важливий момент, оскільки згодом, якщо ви вирішите оскаржити накладене на вас необгрунтоване покарання з причини того, що ваші пояснення записані невірно, довести цей факт буде дуже складно. 3. Право представляти докази. Коло обставин, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення (ст. 26.1 КоАП), досить широкий (наявність події правопорушення, винність, обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, характер і розмір збитків і т. д.). Якщо особа, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, не згодне з висновками, викладеними в протоколі, воно має право представити свої докази, що спростовують офіційну версію. Наприклад, ви таємно викрали гаманець з перебувала в ньому незначною грошовою сумою. Сам гаманець потерпілий оцінив в певну суму, яка здається вам необгрунтовано завищеною. У цій ситуації ви маєте повне право звернутися до допомоги фахівця або експерта для кваліфікованої оцінки викраденого майна. Представлені вами висновку експерта або спеціаліста мають бути долучені до матеріалів справи в якості доказів, і їм повинна бути дана належна оцінка. Представлені особою, щодо якої ведеться провадження у справі, довідки з місця роботи, різного роду характеристики, довідки про стан здоров'я також повинні бути долучені до матеріалів справи, а які у них дані враховані при призначенні міри покарання. 4. Право заявляти клопотання і відводи. Клопотання - це процесуальна прохання особи, щодо якої ведеться справа про адміністративне правопорушення. Клопотання можуть бути різними за змістом, наприклад клопотання про допит свідка, проведенні експертизи, про відкладення розгляду справи, витребування додаткових матеріалів і т. п. Право відводу може бути використано в тих випадках, коли є обставини , що виключають можливість участі певних осіб у провадженні у справі про адміністративне правопорушення (ст. 25.12 КоАП), наприклад: - в якості захисника або представника до участі у виробництві не допускаються особи в наступних випадках: якщо вони є співробітниками державних органів, які здійснюють нагляд та контроль за дотриманням правил, порушення яких стало підставою для порушення даної справи; раніше виступали в якості інших учасників провадження у даній справі; - в якості спеціаліста, експерта і перекладача до участі у виробництві не допускаються особи в таких випадках: - якщо вони перебувають у родинних відносинах з особою, що залучаються до адміністративної відповідальності, потерпілим, їх законними представниками, захисником, представником, прокурором, суддею, членом колегіального органу або посадовою особою, у виробництві яких перебуває дана справа; - раніше виступали в якості інших учасників провадження у даній справі; - за наявності підстав вважати їх особисто, прямо чи опосередковано зацікавленими в результаті даної справи. 5. Право користуватися юридичною допомогою захисника. КоАП на відміну від КПК не містить норм про обов'язкову участь захисника у провадженні у справі, тому, якщо у особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, немає коштів на оплату кваліфікованої юридичної допомоги, відсутність захисника не може бути перешкодою для подальшого розгляду справи. Однак в якості захисника до участі у провадженні у справі про адміністративне правопорушення допускаються не тільки адвокати, а й інші особи, здатні надати юридичну допомогу. Повноваження адвоката посвідчуються ордером, виданим юридичною консультацією, а повноваження іншої особи, який надає юридичну допомогу, - довіреністю, оформленою відповідно до закону. Захисник допускається до участі в провадженні у справі про адміністративне правопорушення з моменту складання протоколу про нього. У разі адміністративного затримання фізичної особи у зв'язку з адміністративним правопорушенням захисник допускається до участі у провадженні у зазначеній справі з моменту адміністративного затримання (ст. 25.5 КоАП). Захисник й іншу особу, що надає юридичну допомогу, володіють тими ж правами, що й особа, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення. 6. Інші процесуальні права, передбачені КпАП. До них відноситься, наприклад, право оскарження процесуальних дій органу або посадової особи, що розглядає справу, право користуватися послугами перекладача, оскаржити застосування процесуальних заходів забезпечення провадження (до яких, зокрема, відноситься і адміністративне затримання) і т. д. Частина 5 ст. 27.3 КоАП зобов'язує органи та особи, які здійснили адміністративне затримання, роз'яснити затриманому його права та обов'язки, при цьому в протоколі про затримання повинна бути зроблений відповідний запис. Затриманий має право оскаржити адміністративне затримання у вищестоящий орган або прокурору. Особи, які застосували дану міру, зобов'язані надати затриманому можливість звернутися із скаргою, як в усній, так і в письмовій формі. Родичі, адміністрація за місцем роботи (навчання), а також захисник на прохання затриманого в найкоротший термін повідомляються про місце його знаходження (ч. 3 ст. 27.3 КпАП). Цим правом необхідно користуватися у всіх випадках, тому що, по-перше, хоч хтось буде знати, де знаходиться затриманий, по-друге, людина, якій зателефонували, зможе засвідчити час затримання, по-третє, при необхідності зможе підняти тривогу. Про адміністративне затримання неповнолітнього в обов'язковому порядку повідомляються його батьки або інші законні представники. Протокол затримання . Про адміністративне затримання обов'язково складається протокол (ст. 27.4 КоАП), в якому повинні бути зазначені: - дата і місце його складення; - посада, прізвище, ініціали особи, яка склала протокол; - відомості про затриманого особі; - час, місце затримання; - мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. Якщо затриманий відмовляється підписати протокол, про це в ньому робиться відповідний запис. На даному етапі спілкування громадянина з співробітниками міліції дуже важливо, щоб протокол був ним підписаний. Не варто нехтувати цим правилом. Підпис на протоколі не означає згоду з викладеними в ньому обставинами, тим більше що крім права підпису у затриманого є право вносити в протокол пояснення і доповнення. Це правило стосується насамперед часу затримання, оскільки в протоколі повинно бути вказано реальний час затримання, починаючи з моменту доставлення у відділення міліції. Важливо, щоб в протоколі було відображено, що на тілі громадянина в момент затримання немає ніяких пошкоджень. Така фраза буде служити гарантією від катувань та побоїв у відділенні. Якщо затриманого в міліції побили, перше, що він повинен зробити, як тільки йому вдасться покинути відділення, - доїхати до найближчої поліклініки або травмопункта і попросити лікаря засвідчити побої. Якщо людина не в стані нікуди йти, необхідно викликати додому бригаду «швидкої допомоги» і попросити таку довідку у них. Довідка про побої в поєднанні з фразою в протоколі про відсутність на момент затримання тілесних ушкоджень - незаперечний доказ того, що людина був побитий саме у відділенні міліції. Мотив затримання також є ключовим моментом, оскільки в якості підстави для вказівки мотиву співробітники міліції, які доставили громадянина у відділення, пишуть рапорти, де вони зобов'язані вказати причини, за якими вироблено адміністративне затримання, з обов'язковим зазначенням статті КпАП. Протокол про адміністративне затримання разом з протоколом про адміністративне правопорушення, у зв'язку з яким особа була затримана, направляються уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Адміністративне затримання" |
||
|
||