ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоМіжнародне приватне право → 
« Попередня Наступна »
Д.Н. Джунусова. Міжнародне морське право, 2012 - перейти до змісту підручника

§ 2. Арбітражні засобу вирішення морських спорів

В даний час одним з основних і найбільш популярних засобів вирішення спорів у сфері міжнародних економічних відносин є міжнародний комерційний арбітраж. Правова регламентація міжнародного комерційного арбітражу здійснюється в основному в рамках національного законодавства.
Причинами широкого визнання і поширення міжнародного комерційного арбітражу є такі як, небажання сперечаються суб'єктів передавати спори на розгляд в національний суд іншої сторони; можливість вибору своїх власних суддів - арбітрів; неупередженість арбітрів; вирішення спорів фахівцями у відповідній області, та інші. Разом з тим є і недоліки, властиві міжнародного комерційного арбітражу, наприклад, обмежені повноваження арбітрів; неможливість з'єднання позовних вимог; та інші.
Дієвість міжнародного комерційного арбітражу у вирішенні міжнародних економічних, у тому числі морських суперечок, досягається також за рахунок існування ефективного механізму визнання і приведення у виконання його рішень на території значного числа держав. Забезпечується це на підставі положень Нью-Йоркської конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 [66].
Норми, що передбачає арбітражний розгляд морських спорів, містяться в ряді міжнародних конвенцій і регіональних угод, таких як Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенція по запобіганню забруднення з суден 1973 р., Конвенція з захисту Середземного моря від забруднення 1976 р., Конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою 1969 р., Конвенція по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 р. і інших.
Арбітраж, згідно Конвенції 1982 р., є однією з обов'язкових процедур, до якої держави можуть вдатися лише в тому випадку, коли не вдалося врегулювати суперечку засобами за своїм вибором, і якщо між ними немає зобов'язань по загальним, регіональним і двосторонніми договорами про розгляд спору певним способом.
Конвенція 1982 р. регламентує порядок створення і застосування загального та спеціального арбітражу.
Загальний арбітраж застосовується для вирішення спорів, що стосуються тлумачення або застосування Конвенції (Додаток VII). У цьому зв'язку необхідно відзначити, що до теперішнього часу формування загального арбітражу вже завершено.
Врегулювання спору загальним арбітражем, утвореним відповідно до Додатку VII, провадиться лише у тому випадку, якщо обидві сторони обрали саме цю процедуру. Однак вони можуть в будь-який час домовитися про іншою процедурою арбітражного врегулювання спору, відмінною від процедури, передбаченої в Додатку VII. Арбітраж у відповідності з Додатком VII буде застосовуватися і в тих випадках, коли сторони в суперечці не прийняли одну й ту ж процедуру. Згідно даного Додатку, список арбітрів веде Г енеральний секретар ООН (кожна держава-учасниця Конвенції має право призначити чотирьох арбітрів для включення в цей список). Зазвичай арбітраж складається з 5 арбітрів: по одному члену призначає кожна сторона в суперечці, а три інших призначаються тими ж сторонами за угодою між собою (з числа цих трьох членів боку призначають голову). Якщо сторони не можуть домовитися про зазначені незначних, вони виробляються Головою Міжнародного трибуналу з морського права.
Рішення арбітражу приймається більшістю голосів і оскарженню не підлягає, якщо сторони в суперечці заздалегідь не домовилися про процедуру оскарження.
Якщо одна зі сторін у суперечці не є в арбітраж або не подає своїх доводів, інша сторона може просити арбітраж продовжити розгляд та винести рішення. Відсутність сторони або неподання стороною своїх доводів не є перешкодою для ведення розгляду.
Арбітраж має компетенцію щодо спорів, які стосуються тлумачення або застосування іншої міжнародної угоди, пов'язаного з цілями Конвенції, і які передаються на його вирішення сторонами такої угоди.
Спеціальний арбітраж (Додаток VIII) носить обов'язковий характер і встановлений лише для порівняно вузькій категорії спорів, перелік яких наводиться в Додатку. Це спори, що стосуються:
- рибальства;
- захисту і збереження морського середовища;
- морських наукових досліджень;
- судноплавства, включаючи забруднення з суден і в результаті поховання.
Список експертів щодо кожної з наведених категорій спорів ведуть відповідно Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Міжурядова океанографічна комісія (МОК) ЮНЕСКО, Міжнародна морська організація (ІМО ). Будь-яка держава-учасниця має право призначити двох експертів у кожній області.
Спеціальний арбітраж складається з 5 членів: кожна сторона в суперечці призначає двох членів. П'ятий член, Голова спеціального арбітражу, призначається за згодою сторін. За відсутності угоди призначення здійснюється Генеральним секретарем ООН. Процедура розгляду спору та прийняття рішення спеціальним арбітражем аналогічна процедурам, передбаченим у Додатку VII.
Потрібно відзначити, що спеціальний арбітраж володіє більш широкою компетенцією, що виходить за рамки традиційних арбітражних функцій. Він має право на прохання сторін виробляти розслідування, встановлювати факти, що викликали спір, що стосується тлумачення або застосування положень Конвенції, на прохання сторін може формулювати рекомендації для розгляду сторонами спірних питань.
Встановлення факту спеціальним арбітражем, якщо сторони не домовилися про інше, розглядається для них як остаточне.
Останнім часом особливої ??популярності серед учасників морських суперечок стали набувати інституційні морські арбітражі, тобто постійно діючі. Так, на сьогоднішній день в світі налічується більше 25 морських арбітражів.
Ефективність вирішення морських спорів спеціалізованими арбітражами обумовлена ??низкою факторів: спеціалізацією таких органів на розгляді виключно морських спорів; функціонуванням їх постійній основі; професіоналізмом суддівського складу, в якому представлені досвідчені фахівці в галузі морського права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Арбітражні засобу вирішення морських спорів "
  1. Контрольні питання до розділу 9
    1. Система побудови арбітражного суду. 2. Підвідомчість і підсудність арбітражних спорів. 3. Порядок пред'явлення позову в арбітражному суді. 4. Оплата судових витрат. 5. Порядок розгляду спору в арбітражному суді першої інстанції. 6. Перевірка законності та обгрунтованості спору арбітражного суду в апеляційній інстанції. 7. Перегляд рішення арбітражного суду в касаційній
  2. Стаття 222. Рішення арбітражного суду у справі про уста-новлення факту, що має юридичне значення
    Коментар до статті У рішенні арбітражного суду у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, слід навести докази, що підтверджують висновок про обставини, що мають значення для вирішення справи, а в разі задоволення заяви - чітко викласти встановлений юридичний факт. Див: п. 2 Постанови Пленуму ВАС РФ від 31.10.1996 N 13 "Про застосування Арбітражного
  3. Стаття 274. Арбітражний суд касаційної інстанції
    Коментар до статті 1. Відповідно до Федеральним конституційним законом "Про арбітражних судах Російській Федерації" федеральні арбітражні суди округів є судами касаційної інстанції, перевіряючими законність судових актів арбітражних судів, що входять в округ. Нині діє 10 таких арбітражних судів. Склад судових округів визначено зазначеним Законом. У кожен
  4. Стаття 308. Дозвіл індивідуальних трудових спорів
    Спори, що виникають між працівником і роботодавцем - фізичною особою, яка не є індивідуальним підприємцем, переважніше вирішувати шляхом переговорів. Якщо сторонам не вдається дійти згоди, то розгляд спору передається до суду. Безпосередньо в судах розглядаються також індивідуальні трудові спори осіб, які працюють за трудовим договором в роботодавців - фізичних осіб, не
  5. М.І.Савченко. Морське право, 2008

  6. Д.Н. Джунусова. Міжнародне морське право, 2012

  7. Принцип, згідно з яким держави дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість
    Кожна держава дозволяє свої міжнародні спори з іншими державами мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість. Держави повинні тому прагнути до якнайшвидшого і справедливого вирішення своїх міжнародних суперечок шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду,
  8. Стаття 251. Судовий імунітет
    Коментар до статті 1. Арбітражний суд приймає позов за комерційним спору, відповідачем у якому є іноземна держава, яка виступає в якості суверена, або міждержавна організація, що має імунітети відповідно до міжнародного договору, тільки при наявності явно вираженої згоди відповідача на розгляд спору в арбітражному суді Російської Федерації. Подібна згода слід
  9. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ
    1. Поняття та особливості міжнародного приватного права. 2. Джерела міжнародного приватного права. 3. Колізійні норми: поняття, види, структура. 4. Тлумачення і застосування колізійних норм. 5. Цивільно-правове становище іноземців. 6. Правове становище юридичних осіб у міжнародному приватному праві. 7. Правовий статус транснаціональних корпорацій (ТНК) та інших видів
  10. Стаття 14. Застосування норм іноземного права
    Коментар до статті Норми іноземного права застосовуються арбітражними судами виходячи з їх змісту, що визначається відповідно до правил ст. 14 АПК РФ. Див, наприклад: п. п. 8, 9 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 25.12 .1996 N 10 "Огляд практики розгляду спорів у справах за участю іноземних осіб, розглянутих арбітражними судами після 1 липня 1995 року"; п. 8 Постанови
  11. Стаття 407. Участь державних органів по врегулюванню колективних трудових спорів у вирішенні колективних трудових спорів
    (в ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ) Державними органами щодо врегулювання колективних трудових спорів є федеральний орган виконавчої влади, який здійснює функції з надання державних послуг у сфері врегулювання колективних трудових спорів, та органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, що беруть участь у врегулюванні колективних трудових
  12. Глава 61. Розгляд та вирішення колективних трудових спорів
    Глава 61. Розгляд та дозвіл колективних трудових
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка